організаціями цінних паперів", яка дозволила випуск акцій підприємств та
акцій трудових колективів підприємствам і організаціям, які перейшли на
умови повного господарського розрахунку та самофінансування. Ініціатором
перших акцій трудового колективу в Україні було Львівське ВО "Електрон".
Незважаючи на те, що експеримент виявився безперспективним, що цінні
папери, випущені згідно з цією постановою, справедливо критикуються, їх
поява була першим кроком у напрямку створення ринку цінних паперів. На 1
липня 1991 р. тільки в реєстр Міністерства фінансів СРСР було внесено вже
більше 240 акціонерних товариств із загальною сумою статутного фонду 19,4
млрд. рублів.
Проте справедливим буде зазначити, що правова характеристика акції в
законодавстві СРСР не була чітко визначена, і це обумовлено як
суб'єктивними, так і об'єктивними причинами. Так, прийняті тоді
нормативні акти фактично не закріпили основні функції цього поняття:
а) акція не являла собою одиницю (частку), на які поділяється статутний
фонд акціонерного товариства;
б) акція не виконувала функції особливого виду обігового цінного паперу.
Як і будь-який інший цінний папір, акція має служити основній меті —
принесенню прибутку в різних формах. Вказана мета акції була обмежена
можливістю одержання дивіденду, незважаючи на те, що не його розмір, а
очікуваний ріст курсу акцій нерідко стає основною причиною їх придбання.
Відсутність у акції функції обігового цінного папера істотно заважала
формуванню первинного ринку цінних паперів та унеможливлювала існування
вторинного ринку);
в) акція не була документом, в якому закріплений комплекс прав акціонера.
Всі ці недоліки законодавства стали нездоланною перешкодою для активізації
процесів акціонування державних підприємств і тим самим були однією з
причин, що гальмували економічні реформи в країні. Законодавство України
про цінні папери, прийняте в останні роки, повернуло акції притаманні їй
ознаки класичного цінного паперу.
Зараз в Україні робиться все для того, щоб ефективно використати
десятиріччями вироблений механізм традиційного акціонерного товариства і
привести умови випуску та обігу цих цінних паперів у відповідність до
міжнародних стандартів.
Зокрема, згідно з п. 2 постанови Верховної Ради України "Про порядок
введення в дію Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18
червня 1991 р., випуск акцій трудових колективів та акцій підприємств
(організацій) в Україні припинений з 1 січня 1992 р. Усі емітовані до того
часу акції трудових колективів і акції підприємств (організацій) можуть
обертатися протягом п'яти років, починаючи з 1 січня 1992 р., відповідно до
умов їх випуску.
До закінчення вказаного строку підприємства (організації), що випустили
такі акції, повинні купити їх або замінити іншими цінними паперами,
передбаченими Законом "Про цінні папери і фондову біржу".
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу",
акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.
В іменній акції вказується ім'я особи, якій вона належить. Іменна акція
може передаватись власником іншій особі на правах власності. У цьому
випадку здійснюється передавальний запис і до акції вноситься ім'я її
нового власника. Обіг іменної акції фіксується у реєстрі власників іменних
цінних паперів, що ведеться акціонерним товариством або незалежним
реєстратором. До реєстру має бути внесено відомості про кожну іменну акцію,
включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість
таких акцій у кожного з акціонерів.
Власником акції на пред'явника вважається кожна особа, яка володіє нею. У
книзі реєстрації вказується загальна кількість таких акцій на пред'явника.
Вони обертаються вільно.
Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання
дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного
товариства у разі його ліквідації.
Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим, у процентах до їх
номінальної вартості, щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивіденду
провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру
одержаного товариством прибутку у відповідному ропі.
У випадку ліквідації акціонерного товариства за рахунок його майна спочатку
задовольняються претензії кредиторів, потім претензії власників
привілейованих акцій і, нарешті, претензії держателів простих акцій.
За обсягом своїх прав власники привілейованих акцій займають проміжне місце
між власниками облігацій та власниками простих акцій. Однак при цьому
важливо пам'ятати, що правові статуси держателів облігацій і держателів
акцій далеко не однакові.
Держателі облігацій — це кредитори, які, придбавши вказані цінні папери,
лише позичили акціонерному товариству певні кошти на строк і на умовах,
зазначених в облігації, а держателі акцій е співвласниками акціонерного
товариства. У випадку ліквідації товариства або його банкрутства
законодавство України в першу чергу захищає інтереси кредиторів (власників
облігацій) і лише після цього — інтереси власників інших цінних паперів
товариства.
В обмін на переваги при отриманні дивідендів власники привілейованих акцій
не мають права брати участь в управлінні товариством, якщо інше не
передбачено його статутом. Крім того, привілейовані акції не можуть бути
випущені на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного
товариства. Доцільність встановлення цього десятивідсоткового бар'єру є
досить спірною, оскільки він значно обмежує можливості акціонерного
товариства в залученні додаткових коштів, необхідних для господарської
діяльності, шляхом випуску привілейованих акцій, який є привабливим і для
інвесторів (значні переваги й гарантії), і для товариств (не розпорошується
контрольний пакет акцій, який дає право управління товариством). Такого
обмеження не існує, наприклад у Росії, де сьогодні ринок привілейованих
акцій характеризується більш низькою їх ціною порівняно з простими при
рівній номінальній вартості (у 2—10 разів у різних емітентів); значною
кількістю фінансових посередників, що бажають придбати привілейовані акції;
досить швидким ростом ліквідності привілейованих акцій4.
Прості акції дають їх власникам, крім прав на одержання дивідендів і на
участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації,
також право на участь в управлінні товариством. Однак при цьому слід
підкреслити, що можливості акціонерів в управлінні товариством мають певні
обмеження. Акціонери, наприклад, не мають права безпосереднього втручання в
оперативне управління товариством, а можуть реалізовувати свої права тільки
на загальних зборах, через одержання звітів тощо.
Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування товариства та
його місцезнаходження; найменування цінного паперу — "акція"; її порядковий
номер, дату випуску;
вид акції та її номінальну вартість; ім'я власника (для іменної акції);
розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій;
кількість акцій, що випускаються; строк виплати дивідендів; підпис голови
правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи;
печатку акціонерного товариства.
До акції може додаватись купонний лист на виплату дивідендів, хоч це не є
обов'язковою вимогою українського законодавства і світова практика знає
чимало прикладів, коли випускались безкупонні акції.
Основною формою оплати акцій є грошова — в гривнях, а у випадках,
передбачених статутом, — у вільноконвертованій валюті або шляхом передачі
майна. Акціонерне товариство, що створюється, може прийняти внесок у
вигляді споруд, господарського обладнання та інвентарю, а також у вигляді
нематеріальних активів — права на оренду майна, на користування земельними
ділянками, інтелектуальної власності та ін. Нарешті, акціонерне товариство
приймає внесок у вигляді цінних паперів. У цьому разі, засновникам
необхідно звернути увагу на їх склад: серед них не повинно бути цінних
паперів, по яких особа, що підписалася, несе майнову відповідальність.
Саме тому в Законі України "Про цінні папери і фондову біржу" доцільно
визначити, за рахунок яких цінних паперів можуть бути придбані акції.
За умов нестабільного характеру вітчизняного ринку цінних паперів це
можуть бути лише державні цінні папери та деякі види приватних, зокрема
такі, що пройшли лістинг на фондових біржах.
Чинне в Україні законодавство досить детально визначає умови та розміри
випуску акцій і в період становлення нових форм підприємництва, в умовах
слабкої нормативної бази та відсутності масового досвіду і гарантій для
рядових держателів акцій особливу увагу приділяє забезпеченню стабільності
в діяльності акціонерних товариств.
Акціонерне товариство випускає акції в розмірі його статутного фонду або
на всю вартість майна державного підприємства. Збільшення статутного фонду
товариства, відповідно до ст. 7 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" та ст. 38 Закону України від 19 вересня 1991 р. "Про господарські
товариства", можливе лише у випадку, якщо всі раніше випущені акції
повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Збільшення статутного
фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції
або збільшення номінальної вартості акцій. Випуск акцій для покриття
збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства,
заборонено.
Приймаючи рішення про емісію акцій, емітент повинен враховувати, що їх
випуск має певні позитивні та негативні сторони. До переваг можна віднести
такі обставини:
на відміну від облігацій, по яких емітент зобов'язаний виплачувати
фіксований процентний доход незалежно від результатів діяльності, сума
дивідендів по акціях визначається вищим органом управління акціонерним
товариством з урахуванням результатів роботи за рік та фінансового стану
емітента;
за допомогою акцій кошти залучаються на невизначено довгий строк.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30
