Рефераты. Правовое урегулирование обращения ценных бумаг

проценти, а також додержуватись термінів виплати самого боргу, залежить від

багатьох факторів. Б. І. Альохін, наприклад, виокремив такі з них:

а) борг місцевих органів у розрахунку на душу населення. Чим він менший,

тим привабливішими є цінні папери цього емітента;

б) розмір надходжень з центрального бюджету;

в) матеріальне багатство місцевості, на яку поширюється юрисдикція цього

органу влади (забезпеченість природними ресурсами, рівень індустріалізації,

обсяги сільськогосподарського виробництва тощо)".

Досвід інших країн, зокрема Росії, свідчить, що привабливість муніципальних

цінних паперів може бути значно збільшена такими способами:

їх погашенням частками у статутних фондах підприємств, що приватизуються

(така модель використовувалась при випуску муніципальних цінних паперів у

Новосибірську, Курську, Москві);

їх використанням як засобу платежу, в тому числі при сплаті податку на

прибуток, що спрямовується до місцевого бюджету (Нижній Новгород);

можливістю їх обміну на акції приватизованих підприємств, часткою в

статутному фонді яких володіє орган, що управляє муніципальною власністю

(Москва);

можливістю їх використання для розрахунків з кредиторами;

можливістю їх використання як застави для одержання кредитів тощо.

Поряд з державою та муніципальними органами влади як емітенти на ринку

цінних паперів важливе місце посідають різноманітні суб'єкти

підприємницької діяльності — юридичні особи, які залежно від форми

власності можуть бути державними або приватними (можлива також і змішана

форма власності). Щ емітенти здійснюють емісію цінних паперів для

розширення виробництва або проведення іншої комерційної діяльності шляхом

випуску боргових зобов'язань (облігацій) або акцій. З цією метою можуть

випускатись також ощадні сертифікати (банками) та векселі.

Досить активно пропонуються на українському фондовому ринку цінні папери та

їх похідні, випущені російськими емітентами. В основному йде торгівля

нафтовими контрактами та акціями підприємств, що зв'язані з паливно-

енергетичним комплексом. Проте вітчизняним інвесторам необхідно мати на

увазі, що придбання облігацій, акцій, інших цінних паперів, випущених будь-

якими емітентами іноземних держав, деномінованих в іноземних валютах,

класифікується Національним банком України як українські інвестиції в

економіку інших країн, що, у свою чергу, вимагає одержання індивідуальних

ліцензій Національного банку України.

Емітент цінних паперів зобов'язаний не рідше одного разу на рік інформувати

громадськість про своє господарсько-фінансове становище та результати

діяльності шляхом опублікування річного звіту.

Річний звіт публікується не пізніш, як через дев'ять місяців року,

наступного за звітним, і надсилається держателям іменних акцій та ДКЦПФР.

У річному звіті мають міститись такі дані про емітента:

а) інформація про результати господарювання за попередній рік;

б) підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) річний баланс та довідка

про фінансовий стан;

в) основні відомості про додатково випущені цінні папери;

г) обґрунтування змін у персональному складі службових осіб. З метою більш

точного визначення курсової вартості цінних паперів, випущених емітентом,

законодавство України вимагає від нього протягом двох днів надіслати

фондовій біржі і реєструючому органу, а також опублікувати в офіційній

газеті фондової біржі інформацію про зміни, що відбулися в його

господарській діяльності, а саме:

а) зміни прав на цінні папери;

б) зміни у персональному складі службових осіб;

в) арешт банківських рахунків емітента;

г) початок дій щодо санації (здійснення комплексу заходів, спрямованих на

оздоровлення фінансового стану емітента);

д) реорганізації, зупинення або припинення діяльності емітента;

е) знищення не менш ніж 10 відсотків майна емітента внаслідок надзвичайних

обставин;

є) пред'явлення позову до емітента в розмірі, що перевищує 10 відсотків

статутного фонду або суми вартості |. основних і оборотних коштів емітента;

ж) одержання кредиту або емісію цінних паперів у розмірі, що перевищує 50

відсотків статутного фонду або вартості основних та оборотних коштів

емітента.

Емітент у зв'язку з опублікуванням недостовірних відомостей про нього, які

можуть вплинути на вартість цінних паперів або розмір доходу по них,

зобов'язаний протягом | двох робочих днів ужити заходів щодо виправлення

цих

відомостей.

ДКЦПФР встановлює перелік, терміни подання, а також форму подання їй

емітентами документів, що містять інформацію про них.

Так, відповідно до Тимчасового положення про надання регулярної та

особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та

підприємствами-емітентами облігацій, затвердженого наказом ДКЦПФР від 23

грудня 1996 р. № 330, емітенти, у яких сумарна номінальна вартість

кожного виду випущених цінних паперів більше, ніж 500 000

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на дату

реєстрації останнього випуску, повинні подавати у центральний апарат

ДКЦПФР річний та піврічний звіти згідно з вимогами, встановленими

вказаним положенням.

Крім того, такі емітенти цінних паперів зобов'язані двічі на рік (за

підсумками діяльності за рік та за півроку, відповідно) публікувати у

друкованих засобах масової інформації, які мають тираж не менше 10 000

примірників, інформацію щодо діяльності емітента та відповідні пояснення

до неї.

Емітенти, у яких сумарна номінальна вартість кожного виду випущених

цінних паперів не більше 500 000 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян, встановлених на дату реєстрації останнього випуску, повинні

подавати у територіальні відділення лише річний звіт. Вони також

зобов'язані не рідше одного разу на рік публікувати у друкованих засобах

масової інформації, які мають тираж не менше 10 000 примірників,

інформацію щодо діяльності емітента та відповідні пояснення до неї.

Примірник друкованого органу з інформацією, що була опублікована

емітентом, подається до ДКЦПФР разом з відповідним звітом.

Емітент несе відповідальність за неподання, несвоєчасне подання або

подання завідомо недостовірної інформації згідно з Законом України "Про

державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Відповідно до ст. 11 цього Закону, за неподання, несвоєчасне подання або

подання завідомо недостовірної інформації, ДКЦПФР може накласти на емітента

цінних паперів штраф у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

Правовий статус інвесторів на ринку цінних паперів в Україні

Особливе місце серед учасників ринку цінних паперів посідають інвестори,

тобто суб'єкти інвестиційної діяльності, що прийняли рішення про вкладення

власних, позикових і залучених грошових, майнових та інтелектуальних

цінностей.

Саме інвестори акумулюють капітал, який у процесі їх інвестиційної

діяльності дає поштовх і є основою для існування ринку цінних паперів у

цілому.

В юридичній та економічній літературі поширені такі поняття, як

"інвестиції", "інвестиційний цикл", "інвестиційний процес", "інвестиційний

комплекс", "інвестиційне виробництво" та ін. Термін "інвестиції", який дав

початок наведеним поняттям, раніше у вітчизняній літературі

використовувався, як правило, у значенні "капітальні вкладення"2.

З прийняттям Закону України "Про інвестиційну діяльність3 поняття

"інвестиції" одержало своє законодавче закріплення. Відповідно до ст. 1

цього Закону інвестиціями визнаються всі види майнових та інтелектуальних

цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, в

результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний

ефект. Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські

вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будівлі,

споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові права, що

випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, які

оформлені у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду,

необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не

запатентованих ("ноу-хау"); права на користування землею, водою, ресурсами,

будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права та цінності.

Здійснюючи інвестиції, інвестор завжди має перед собою певну мету, якої він

розраховує досягти шляхом інвестування.

Основними інвестиційними цілями, як правило, є:

забезпечення, по можливості, найбільш надійного захисту збережень від

обезцінення;

одержання високого поточного доходу;

бажання вигідно розмістити кошти з розрахунком на перспективу;

у короткий термін одержати максимальний приріст вкладених коштів;

намір забезпечити одночасне досягнення вказаних цілей у різних комбінаціях

з неоднаковими пріоритетами, що надаються кожній з них.

Мотиви, які обумовлюють бажання інвестора досягти певних інвестиційних

цілей, різноманітні і залежать від багатьох індивідуальних обставин.

Незважаючи на це, є можливість прослідкувати певні закономірності з

урахуванням вікових особливостей інвестора, особливостей його темпераменту,

матеріального стану, соціального статусу та ряду інших факторів. Так,

наприклад, у молодому віці можна прослідкувати бажання швидко розбагатіти

та одержати максимальний приріст на вкладений капітал. Багато людей

середніх років будують свої інвестиційні плани на довгу перспективу, а

особи похилого віку, як правило, прагнуть обмежитися стабільним поточним

доходом.

У свою чергу, результати інвестування прямо пов'язані із ступенем їх

ризикованості. Спектр ризиків, які інвестор вважав би можливим для себе

понести в процесі інвестиційної діяльності, є дуже широким. Основні ризики

при інвестуванні пов'язані з можливістю:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.