виконання варанта. Ф'ючерс — це різновид термінових угод на купівлю або
продаж стандартної кількості визначених цінних паперів у зазначений день та
за визначеною ціною.
Завдяки тому, що ф'ючерсні угоди стандартизовані (вони передбачають
стандартизацію базового активу та строків виконання)1, продавці та покупці
можуть передавати один одному свої зобов'язання щодо поставки чи купівлі
певних цінних паперів, на яких базується угода.
Для гарантування виконання ф'ючерсних угод продавці та покупці заздалегідь
депонують певну суму грошей у третьої нейтральної сторони (розрахункової
палати), яка гарантує дотримання кожною стороною своїх зобов'язань за
угодою. На відміну від опціону, розрахунок після закінчення ф'ючерсної
угоди є обов'язковим. При цьому покупець (продавець) ф'ючерсної угоди на
цінні папери має право на відмову від її виконання виключно за наявності
згоди іншої сторони.
До похідних (спеціальних) фондових інструментів необхідно віднести також
такі документи, як коносамент і складське свідоцтво.
На сьогодні законодавство України не передбачає обігу похідних фондових
інструментів на вітчизняному ринку цінних паперів, що відчутно гальмує
розвиток ринку в цілому. Ці питання потребують оперативного законодавчого
вирішення. Зокрема, в новій редакції Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" необхідно дати визначення понять похідних фондових
інструментів і регламентувати особливості їх випуску та обігу.
П СУБ'ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
1. Правовий статус емітентів цінних паперів
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"
емітентом цінних паперів визнається юридична особа, яка від свого імені
випускає цінні папери та приймає на себе виконання обов'язків, визначених
умовами їх випуску.
Емітентами цінних паперів в Україні виступають держава, органи місцевого
самоврядування та юридичні особи. Юридичними особами (емітентами), які
здійснюють випуск цінних паперів в Україні, є державні підприємства, що
перетворюються на акціонерні товариства, а також діючі та новостворювані
суб'єкти підприємницької діяльності.
Емітенти цінних паперів є споживачами інвестиційного капіталу, який вони
одержують шляхом випуску цінних паперів. Споживачами капіталу можуть бути й
окремі громадяни (фізичні особи), яким він може знадобитися, наприклад, для
житлового будівництва або придбання коштовних товарів. Звичайно фізичні
особи одержують капітал шляхом позик (особисті позики, позики під заставу
майна та ін.). Враховуючи, що громадяни, відповідно до законодавства
України, не є емітентами, далі мова про них у цій ролі не йтиме.
Серед цінних паперів у першу чергу виділяють ті, емітентом яких є держава.
По-перше, тому, що історично — це перший вид фондових цінностей. По-друге,
держава вважається найбільш крупним та надійним емітентом.
У країнах з розвинутою ринковою економікою та цивілізованим ринком цінних
паперів держава є одним з най активніших емітентів цінних паперів. В
Україні донедавна держава не виявляла значної активності на ринку цінних
паперів як емітент. Однак розвиток ринкових відносин змусив її активізувати
свою діяльність у цій галузі економіки.
Державні цінні папери можуть випускатися центральним урядом, органами
влади на місцях, окремими, відносно незалежними, державними установами, а
також організаціями, які користуються державною підтримкою. Тому окремі
цінні папери, випущені приватними юридичними особами, можуть мати, певною
мірою, характер державних паперів, якщо держава гарантує доходність по них.
Саме державні цінні папери можуть стати основою для формування
розвинутого вітчизняного фондового ринку в разі їх розміщення на умовах, що
визначаються ринковою кон'юнктурою.
Загальна господарська та політична нестабільність обов'язково спричинить
значне коливання курсу державних цінних паперів. Це зробить їх одним із
найпривабливіших товарів для фондової біржі.
Держава, як правило, випускає цінні папери з метою залучення коштів для:
фінансування поточного бюджетного дефіциту;
погашення раніше розміщених позик;
забезпечення касового виконання державного бюджету;
вирівнювання нерівномірності надходження податкових платежів;
забезпечення комерційних банків ліквідними резервними активами;
фінансування цільових програм, які здійснюються місцевими органами влади;
підтримки соціальне важливих установ та організацій.
Випуск цінних паперів є більш ефективним методом фінансування бюджетного
дефіциту порівняно з практикою позики грошей в Національному банку та
залучення коштів від емісії грошей. Дійсно, використання кредитних ресурсів
Національного банку значно зменшує його можливості регулювання позикового
ринку, і тому в усіх країнах з ринковою економікою встановлені значні
обмеження на доступ уряду до цих ресурсів. Покриття дефіциту бюджету через
емісію грошей призводить до надходження в обіг не забезпечених реальними
активами платіжних засобів і обумовлює інфляцію та розлад грошового обігу.
Уряд України, наприклад, у 1996 році за рахунок випуску внутрішніх
державних позик планував профінансувати дефіцит державного бюджету в
розмірі 150 трлн крб., тобто на 32,5 відсотка.
На ринку цінних паперів України функції випуску державних цінних паперів
виконує Міністерство фінансів, а Національний банк виступає в ролі
генерального агента з їх реалізації.
Перший в Україні аукціон по розміщенню облігацій внутрішньої державної
позики (ОВДП), випущених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України
від 23 серпня 1994 р. "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики
1995 року - відбувся у березні 1995 року. Вже 10 червня 1995 р. Кабінет
Міністрів України прийняв постанову "Про другий випуск облігацій
внутрішньої державної позики 1995 року"3, відповідно до якої передбачалось
здійснити випуск державних облігацій загальним обсягом 25 трлн крб., що
становило 7,54 відсотка від дефіциту державного бюджету.
Первинне розміщення ОВДП відбувалось на щотижневих аукціонах, в яких брали
участь виключно банки. Як показав час, ОВДП приносять стабільний прибуток.
Інвесторів приваблює їх висока надійність та можливість (для банків)
використання державних облігацій у складі обов'язкових резервів.
На сьогодні ринок державних цінних паперів перетворився на найбільш
активний сектор ринку цінних паперів України. Стали більш різноманітними й
цінні папери, що емітуються державою. Так, наприклад, відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 469 "Про
випуск безвідсоткових (дисконтних) облігацій внутрішньої державної позики
1996 року", з 6 травня 1996 р. були випущені дисконтні облігації
внутрішньої державної позики з терміном погашення 28, 63, 91, 182, 273 дні
та один рік.
Окремо варто зупинитись на питанні випуску державних цінних паперів
зовнішньої позики, позаяк воно належно не врегульоване чинним
законодавством України, незважаючи на те, що в цьому напрямку велась і
ведеться досить цілеспрямована робота.
Першою спробою нормативного врегулювання випуску облігацій зовнішньої
позики став Указ Президента України від 7 квітня 1994 р. "Про державні
товарні облігації матеріальних ресурсів України", яким було затверджене
відповідне Положення. Цей Указ врегульовував порядок випуску державних
товарних облігацій, які передбачалось розміщувати на іноземних фінансових
ринках, однак випуску зазначених в Указі облігацій здійснено не було.
На сьогодні існують цінні папери (облігації) державної зовнішньої позики
України 1995 року, випущені Міністерством фінансів України з метою
проведення реструктуризації заборгованості України російському акціонерному
товариству "Газпром" за поставку природного газу відповідно до Указу
Президента України від 5 жовтня 1995 р. № 912/95 "Про випуск облігацій
зовнішньої позики України 1995 року". Облігації цієї позики випущені на
пред'явника і можуть вільно обертатися на території України та за її
межами. За настання строків їх погашення вони викуповуються Міністерством
фінансів України, яке є фінансовим агентом уряду України.
Порядок формування та погашення зовнішнього боргу України передбачається
врегулювати окремими законами України, які зараз опрацьовуються.
Особливо слід підкреслити, що, відповідно до ст. 92 Конституції України,
порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу,
а також порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи
встановлюються виключно законами України. Таким чином, визначення правового
поля подальших випусків державних цінних паперів зовнішньої позики України
можливе лише шляхом прийняття нових або внесення змін та доповнень до
чинних законодавчих актів. Емісію цінних паперів, крім центральних органів,
можуть здійснювати також і місцеві органи влади. Необхідність у цьому
виникає тоді, коли витрати місцевих органів перевищують їх доходи або коли
починається здійснення великого інвестиційного проекту.
Місцеві органи влади як споживачі капіталу стоять на другому місці після
центрального уряду. На сьогодні муніципальні облігації випущені в Києві,
Дніпропетровську, Харкові, Львові, Авдіївці та інших містах України. Умови
розміщення цих облігацій є досить різноманітними.
Так, облігації внутрішньої місцевої позики Київської міської ради народних
депутатів (ОВМП) випущені в обіг у безготівковій електронній формі зі
строком обігу три—вісім місяців у серпні 1995 року. Розміщення проводилось
зі скидкою до номіналу (дисконтом). Первинне розміщення відбулось на
Українській фондовій біржі.
У вересні 1995 року міська Рада м. Авдіївки здійснила емісію облігацій
першої місцевої позики. Термін обігу облігацій був визначений у два місяці,
а ставка доходу по них - 80% річних.
Вартість цінних паперів, випущених місцевими органами влади (муніципальних
цінних паперів), визначається платоспроможністю їх емітента та ринком.
Платоспроможність місцевих органів влади, тобто спроможність виплачувати
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30
