Організовані ринки, у свою чергу, існують у вигляді простих і подвійних
аукціонних ринків.
Торгівля на простому аукціонному фондовому ринку здійснюється шляхом
аукціону , під яким розуміється спосіб продажу товарів або цінних паперів
на основі конкурсу покупців, за яким об'єкт торгівлі попередньо
виставляється для огляду та ознайомлення1. Прості аукціонні ринки
функціонують тим успішніше, чим більш монополізовані продавці і чим більшим
є попит на певні фондові інструменти.
Окрім простих аукціонів, для торгівлі фондовими цінностями можуть
використовуватись і системи подвійної аукціонної торгівлі. В рамках таких
систем змагання відбувається не тільки між покупцями — за право придбати
окремі цінні папери, але й між продавцями — за право реалізувати їх.
Подвійні аукціони найбільш повно відповідають природі ринку цінних паперів,
на якому об'єкти угод, що укладаються, характеризуються високим ступенем
однорідності.
Простий та подвійний аукціонні фондові ринки можуть функціонувати у
вигляді онкольних ринків або безперервних аукціонів.
У рамках онкольної системи торгівлі протягом деякого часу відбувається
накопичення заявок (доручень) на придбання або продаж конкретних фондових
інструментів за вказану ціну. Тривалість періоду такого накопичення прямо
залежить від ліквідності ринку — чим ринок ліквідні ший, тим період
накопичення менший. Потім відбуваються торги, на яких, залежно від попиту
та пропозиції, задовольняються заявки.
У випадку, коли цінні папери постійно користуються стабільним попитом і
постійно пропонуються, доцільною стає організація безперервних аукціонних
ринків, у рамках яких доручення на купівлю або продаж фондових інструментів
виконуються негайно після їх надходження. При цьому пріоритетність
виконання доручень визначається не тільки вказаними в них межами цін та
обсягом, але й черговістю надходжень. У випадку рівного цінового фактору в
першочерговому порядку виконуються ті доручення, які були подані раніше1.
За місцем проведення торгів виділяють біржовий та позабіржовий ринки
цінних паперів.
На біржовому ринку торгівля цінними паперами здійснюється на фондових
біржах, порядок створення та діяльності яких встановлюється чинним
законодавством України та внутрішніми документами самих бірж.
Позабіржовий ринок оперує з фондовими інструментами, які не допущені до
торгів на фондовій біржі. Крім того, на позабіржовому фондовому ринку
можуть обертатися цінні папери, які є предметом біржових операцій.
Як і будь-який інший ринок, ринок цінних паперів формується виходячи з
попиту і пропозиції, а також урівноважуючи їх ціни. Попит створюється
державою та суб'єктами підприємницької діяльності, яким не вистачає власних
доходів для фінансування інвестицій. Держава та бізнес виступають на ринку
цінних паперів чистими позичальниками (більше змушені позичати у інших), а
чистим кредитором є населення, у якого з різних причин доходи перевищують
суму витрат.
Завданням ринку цінних паперів є створення умов та забезпечення, по
можливості, більш повного та швидкого переливу збережень в інвестиції за
ціною, яка задовольняла б обидві ці сторони.
Формування цивілізованого ринку цінних паперів в Україні є центральною
ланкою ринкових перетворень і сприятиме оздоровленню економіки України,
інвестуванню її стрижневих галузей і об'єктів, прискоренню процесу
приватизації державного майна.
Український ринок цінних паперів зараз перебуває на стадії формування та
становлення. Незважаючи на об'єктивні труднощі, які виникають при цьому,
зроблені кроки дають надію на те, що Україна поступово наближається до мети
— створення ефективного і справедливого ринку цінних паперів, регульованого
державою та інтегрованого у світові фондові ринки.
Разом з тим вже є перші, іноді досить негативні, уроки. Зокрема, такі
прикрі розчарування, як протиправна діяльність деяких довірчих товариств і
фінансових посередників на ринку цінних паперів. Причина цього —
недосконалість законодавчої бази і відсутність ефективного контролю з боку
держави за процесами, які відбуваються на ринку цінних паперів.
Слід відзначити, що становлення українського ринку цінних паперів йде
шляхом, який вже пройшов російський ринок цінних паперів. Вітчизняному
фондовому ринку сьогодні притаманні риси, якими Я.М. Міркін свого часу
охарактеризував російський ринок, а саме:
невеликі обсяги і неліквідність;
неоформленість у макроекономічному розумінні;
нерозвиненість матеріально» бази, технологій торгівлі, регулятивної та
інформаційної інфраструктури, реєстраційної, депозитарної та клірингової
мережі;
ослаблена роль державного регулювання, що пояснюється його роздробленою
системою (7—8 державних органів прямо впливають на ринок і регулюють його);
високий ступінь усіх ризиків, пов'язаних з цінними паперами (доходного
ризику, ризику ліквідності, політичного, законодавчого та інших ризиків);
дуже високі технічні ризики (ризик неврегульованості розрахунків по цінних
паперах, ризик переказу коштів тощо); високий рівень інфляції, падіння
валютного курсу карбованця призводять до негативного процента, що робить
неефективними інвестиції в цінні папери порівняно з інвестиціями в реальні
активи;
значні масштаби грюндерства, агресивна політика заснування нежиттєздатних
компаній;
відсутність відкритого доступу до макро- та мікроекономічної інформації про
реальний стан ринку цінних паперів;
відсутність крупних, з тривалим досвідом роботи, інвестиційних інститутів,
що заслуговують громадської довіри;
відсутність достатньої кількості кваліфікованих фахівців;
агресивність, гостра конкуренція за відсутності традицій ділової ринкової
етики2.
Стихійно в Україні обрана змішана, проміжна модель ринку цінних паперів, на
якому одночасно та з рівними правами присутні і комерційні банки, які мають
всі права на операції з цінними паперами, і небанківські інститути. В
українській практиці, по суті, склалась європейська модель універсального
комерційного банку, на відміну від "американської" моделі, де банк має
значні обмеження на операції з цінними паперами.
Моделі ринків цінних паперів інших країн являють собою значною мірою
результат еволюції вказаних ринків, характер якої визначається багатьма
факторами. З одного боку, це конкретні історико-національні особливості
певної країни, а також особливості ментальності її населення. З іншого, РЦП
являє собою складну сукупність правовідносин з приводу цінних паперів, яка
від цих особливостей не залежить.
Слід відзначити, що український ринок цінних паперів починав формуватись в
умовах існування у світі багатьох моделей РЦП. Нам необхідно було вирішити
два завдання:
проаналізувати національні законодавства інших країн і здійснити детальне
вивчення умов, які існують в Україні. Ці завдання могли бути розв'язані
лише шляхом концептуального пошуку. В І993 році Українська фондова біржа та
Українська асоціація торговців цінними паперами запропонували власні
концепції подальшого розвитку РЦП в Україні. Така концепція розроблялась і
на державному рівні.
Сьогодні пріоритетні напрямки подальшого розвитку ринку цінних паперів
України визначені Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку
України, схваленою Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р.
№ 342/951.
Відповідно до концепції, для того, щоб фондовий ринок України став
ефективним механізмом обігу цінних паперів, сприяв економічному розвитку і
забезпечував належні умови для інвестицій та надійний захист інтересів
інвесторів, його створення та подальше функціонування повинні будуватися на
принципах соціальної справедливості, надійності захисту інвесторів,
урегульованості, контрольованості, ефективності, правової упорядкованості,
прозорості, відкритості та конкурентності. Цілісність ринку забезпечується
функціонуванням єдиної біржової системи, що діє під егідою Національної
фондової біржі, систем Національного депозитарію та клірингу (розрахунків)
по цінних паперах. Принцип цілісності потребує впровадження єдиних основних
правил щодо ціноутворення на ринку цінних паперів на всій території
України.
Концепцією також визначено основні засади системи регулювання фондового
ринку, забезпечення обігу цінних паперів, функціонування біржового та
позабіржового ринків, основи оподаткування і страхування на фондовому
ринку, а також його інформаційного, технічного та кадрового забезпечення.
Досить детально в концепції розроблені питання основних напрямків розвитку
інструментарію фондового ринку, особливостей діяльності його суб'єктів та
інститутів інфраструктури.
Забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку здійснюється
через цінні папери та похідні від них фондові інструменти. Законодавчими та
нормативними актами визначено перелік видів цінних паперів, що можуть
обертатися на фондовому ринку України.
2. Загальна правова характеристика окремих видів цінних паперів
Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в
Україні, визначається ст. З Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу". Відповідно до цього закону, до випуску та обігу в нашій державі
допущені:
акції;
облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;
облігації підприємств;
казначейські зобов'язання республіки;
ощадні сертифікати;
векселі;
приватизаційні папери.
Акцією, відповідно до ст. 4 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу", визнається цінний папір без установленого строку обігу, що
засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства,
підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в
управлінні ним, дає право п власникові на одержання частини прибутку у
вигляді дивіденду, а також на участь в розподілі при ліквідації
акціонерного товариства.
Перший прототип акцій з'явився в СРСР після прийняття Радою Міністрів СРСР
постанови від 15 жовтня 1988 р. № 1195 "Про випуск підприємствами і
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30
