80-х років, існувала на біржі в Лондоні, за нею до цього часу функціонує
Нью-Йоркська фондова біржа. Центровий посередник у Лондоні йменувався
"джоббером", у Нью-Йорку — "спеціалістом". Флангові посередники всюди
іменуються брокерами.
Операція купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі проходить через
три етапи, які характеризуються різними правовими наслідками та
особливостями поведінки її учасників. Умовно ці етапи можна назвати так:
1) підготовка до укладення угоди;
2) торгівля;
3) розрахунки між сторонами.
У процесі підготовки до укладення угоди біржовий посередник (брокерська
контора) отримує від своїх клієнтів розпорядження на купівлю або продаж
цінних паперів, здійснює їх систематизацію та облік. Вказані операції
відбуваються в офісі контори, після чого відповідні вказівки передаються
брокеру безпосередньо на фондову біржу.
Вимоги до біржових замовлень, відповідно до п. 17 Положення про
реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання
їх діяльності, встановлюються правилами біржі і можуть включати норми,
згідно з якими ці замовлення повинні передаватися на біржу будь-яким
способом, який влаштовує клієнта і брокерську контору. Умови передачі
замовлення можуть визначатися для клієнтів брокерської контори договором
про відкриття рахунка або іншим договором, що передбачає участь агента
брокерської контори — збирача замовлень. Біржа або брокерська контора
можуть поставити вимогу, щоб передані в усній формі замовлення були
підтверджені письмово.
Брокерська контора повинна нести відповідальність перед своїми клієнтами
за умови виконання і своєчасність передачі замовлень на ринок. Біржа може
включати в правила норму, що забороняє взаємокомпенсацію замовлень клієнтів
як у самій брокерській конторі, так і з іншими брокерськими конторами до
передачі замовлень на ринок, або дозволяти виконання замовлень на
позабіржовому ринку.
Правила фондової біржі можуть забороняти брокерській конторі
узагальнювати замовлення клієнтів, що стосуються одного і того ж цінного
папера і включають однаковий обмежувальний курс, до їх передачі на ринок,
окрім випадків, дозволених біржею для цінного папера з незначною
номінальною вартістю.
Торгівля починається з розповсюдження брокером на біржі інформації про
бажання продати або придбати певні цінні папери за певну ціну. На основі
таких інформація різні брокери порівнюють розпорядження купівлі та
розпорядження продажу, одержані ними. Якщо умови цих розпоряджень повністю
співпадають і угода купівлі-продажу цінних паперів може бути укладена,
відбувається акцептапія пропозицій контрагентів брокерами, котрі
представляють інтереси продавця і покупця, яка фіксується не тільки
сторонами, але й фондовою біржею.
Якщо торгівля на фондовій біржі здійснюється шляхом аукціону, порядок
організації аукціонів у торговельному залі фондової біржі (торгівля "з
голосу") має бути визначений у правилах фондової біржі або в іншому
документі з урахуванням вимог щодо:
визначення видів угод, що можуть укладатися способом онкольного аукціону;
учасників аукціонів;
процедури ведення аукціонів;
визначення видів наказів брокерам/ділерам на купівлю-продаж цінних паперів
(ринковий, лімітний, стоп-наказ тощо);
оформлення біржових угод;
форми оголошення замовлень.
Процедури здійснення біржової торгівлі, встановлені правилами біржі,
повинні містити в собі: а) принципи котирування цінних паперів, угоди щодо
яких здійснюються на біржі, б) введення цінних паперів, прийнятих на
офіційне котирування, до продажу та в) способи і періодичність повідомлення
біржі, яке уточнює дату першого котирування і обраний механізм введення до
продажу.
Залежно від становища на ринку після котирування (абсолютна або неповна
рівновага, ринок, обмежений в нерівно-вазі, тощо) біржа повинна публікувати
біржовий курс цінних паперів. Якщо неможливо визначити курс, біржа не
публікує ніякої інформації про стан ринку (ринок поза котируванням).
Правилами може визначатися, що курси узагальнюються через біржовий індекс,
оприлюднення якого є обов'язковим.
Завданням системи клірингу є визначення взаємних зобов'язань сторін угоди
купівлі-продажу цінних паперів на момент її виконання і, при цьому,
мінімізація переміщень як цінних паперів, так і грошових коштів.
Залежно від особливостей здійснення розрахунків між сторонами угоди
розрізняють дві системи клірінгу: 1) одинична система; 2) залік.
За одиничної системи покупець цінних паперів після укладення угоди
переводить грошові кошти або їх еквівалент у допустиму для продавця форму.
Продавець, у свою чергу, тримає цінні папери у формі, придатній для
поставки покупцю. Після цього обидві сторони обговорюють певний механізм
обміну паперів на гроші. Всі подальші угоди між сторонами протягом цього
біржового дня здійснюються за цією самою схемою, але повністю незалежно від
попередніх або подальших угод.
Система заліку використовується за значної інтенсивності фондових операцій
і дозволяє звести розрахунки по певному виду цінних паперів до мінімальної
кількості їх передач.
Існує три варіанти заліку: 1) двосторонній залік; 2) багатосторонній залік;
3) безперервне залікове виконання.
Двостороннім, або попарним, визнається залік, який відбувається між двома
одними і тими самими сторонами, які протягом одного робочого біржового дня
уклали кілька угод щодо одного виду цінних паперів. У цьому випадку система
двостороннього заліку дозволяє визначити підсумкове число належних передачі
кожною стороною цінних паперів або суму грошей. Двосторонній залік,
незважаючи на те, що він є найпростішою формою заліку, зменшує кількість і
спрощує процес розрахункових операцій під час виконання угод купівлі-
продажу цінних паперів на фондовій біржі.
Використання в процесі розрахунків багатостороннього заліку є кроком на
шляху до більш ефективних методів клірингу. Учасник біржової торгівлі може
укласти за день значну кількість угод щодо одного виду цінних паперів з
багатьма сторонами, але багатосторонній залік може призвести до того, що
він матиме одне-єдине зобов'язання або право на одержання перед однією або
декількома сторонами.
Нарешті, в системі безперервного залікового виконання (БЗВ)
використовується метод багатостороннього заліку. Однак розрахунки за
угодами, укладеними певним учасником торгів за один день, не зводяться до
підсумкового результату, а всі незакриті його зобов'язання зараховуються
проти угод наступного робочого дня.
Однією з характерних рис БЗВ є вклинення клірингової палати між сторонами
угоди в ролі протилежної сторони для кожної з них. Таким чином, сторони
угод стають боржниками або кредиторами клірингової палати, а не один
одного, що значно зменшує ризик невиконання умов угоди однією із сторін. Це
пояснюється тим, що невиконання зобов'язань перед кліринговою палатою може
призвести в кінцевому результаті до відлучення боржника від участі в торгах
на біржі, а клірингова палата зі свого боку справно виконує зобов'язання
перед усіма учасниками заліку.
Система безперервного залікового виконання розроблена з метою досягнення
повної автоматизації та максимального використання заліку в процесі
розрахунків за угодами по цінних паперах. Шляхом зведення в єдине
найбільшої кількості угод БЗВ зменшує до мінімуму зобов'язання по поставці
цінних паперів. Система БЗВ може продуктивно функціонувати лише в країнах з
розвинутим фондовим ринком, оскільки вона вимагає використання автоматичної
системи безготівкових розрахунків у високо централізованій та керованій
інфраструктурі.
Для нашої країни створення ефективної системи клірингу має стати ключовим
кроком до спрощення розрахунків і зниження ризику при виконанні біржових
угод по цінних паперах. Необхідно, в першу чергу, визначити найбільш
оптимальний, з урахуванням рівня розвитку вітчизняного ринку цінних
паперів, тип системи клірингу, здатний справно функціонувати на українських
фондових біржах. Це одна з основних умов обмеження кількості незавершених
угод та істотного зменшення ринкової вразливості.
Законодавством України передбачені заходи, які мають здійснюватись на
фондових біржах з метою забезпечення виконання біржових угод. Зокрема,
відповідно до Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-
інформаційних систем і регулювання їх діяльності, для забезпечення гарантій
щодо виконання зобов'язань правилами біржі має бути передбачено, що активи
повинні вноситися учасником у вигляді коштів та/або державних цінних
паперів як застави, зараховуватися на кліринговий рахунок і утворювати
гарантійний фонд, який депонується на рахунках у банку, уповноваженому
учасниками на здійснення розрахунково-клірингових функцій. Поточний
гарантійний внесок має вираховуватися у відсотках від котирувальної ціни,
яка встановлюється для кожного контракту, та вноситися учасником за кожну
відкриту позицію.
Крім того, правилами фондової біржі може бути встановлено, що брокерська
контора відповідає перед біржею за створення на рахунках клієнтів
необхідних запасів цінних паперів (у випадку продажу) і коштів (у випадку
купівлі) перед передачею замовлення на ринок. Біржа ні в якому разі не може
відповідати за відсутність необхідних запасів цінних паперів або коштів.
За власною ініціативою або на вимогу правління біржі брокерська контора має
право вимагати передачі коштів або цінних паперів до передачі замовлення на
ринок. Якщо подавач замовлення не передав цінні папери брокерській конторі
на наступний день після операції купівлі-продажу цінних паперів, які були
продані, або грошові кошти для купівлі цінних паперів, то брокерська
контора має право без попереднього повідомлення здійснити повторну купівлю
проданих, але не переданих цінних паперів або продати викуплені, але не
сплачені цінні папери. Всі витрати покриваються за рахунок клієнта, який
порушив правила.
Біржа може створювати гарантійний ринковий фонд як некомерційну структуру
для сприяння роботі брокерських контор.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30
