папери. У Верховній Раді України на розгляді та доопрацюванні знаходиться

проект Закону України "Про електронний обіг цінних паперів та систему

Національного депозитарію України". Проектом цього Закону визначаються

правові засади та загальні правила обігу в Україні цінних паперів у

документальній та без документальній формі, особливості засвідчення,

переходу та реалізації прав власності на цінні папери, основи депозитарної,

розрахунково-клірингової діяльності та діяльності по веденню реєстрів

власників іменних цінних паперів. Функції надання дозволів на здійснення

депозитарної діяльності, а також контроль за діяльністю системи

Національного депозитарію відповідно до законопроекту покладається на

Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

На опрацюванні комісій Верховної Ради України знаходиться проект Закону

України "Про фонд захисту прав громадян-інвесторів на фондовому ринку".

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом із

зацікавленими міністерствами і відомствами в 1996 році розроблено та подано

до Кабінету Міністрів «України проекти законів України "Про внесення змін і

доповнень до Закону України "Про рекламу" та "Про внесення змін та

доповнень до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Першим

законопроектом пропонується визначити, що контроль за рекламою цінних

паперів в Україні має здійснювати Державна комісія з цінних паперів та

фондового ринку, а другим — врегулювати деякі питання випуску та обігу

облігацій підприємств в Україні. Розробляються також проекти нової редакції

Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та Закону України "Про

інвестиційні фонди та інвестиційні компанії".

Крім того, за останні роки в Україні проведено значну роботу у напрямку

формування та вдосконалення підзаконної бази ринку цінних паперів.

Зокрема, затверджені наказами Державної комісії та зареєстровані

Міністерством юстиції України:

Тимчасове положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій

підприємств та інформації про їх випуск;

Тимчасове положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих

акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі

приватизації, та інформації про їх випуск;

Тимчасове положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих

акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації підприємств, та

інформації про їх випуск; Тимчасове положення про порядок реєстрації

випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до

Указу Президента України від 26 листопада 1994 р. № 699 "Про заходи щодо

забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових

сертифікатів", та інформації про їх випуск;

Тимчасове положення про порядок збільшення статутного фонду акціонерного

товариства у зв'язку з індексацією основних фондів;

Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів;

Положення про організаційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційні

системи та інші.

Цими нормативними актами передбачається комплексне забезпечення

регулювання, контролю та нагляду з боку держави за діяльністю учасників та

установ інфраструктури ринку цінних паперів.

Таким чином, за останні два роки в Україні здійснені значні кроки в

напрямку створення необхідної правової бази ринку цінних паперів. Мова йде

фактично про створення другого покоління вітчизняного законодавства з

цінних паперів.

При цьому подальша законотворча робота в першу чергу повинна бути

спрямована на вирішення цілого кола проблем, що сьогодні існують у сфері

правового забезпечення функціонування українського фондового ринку і які

можна окреслити таким чином:

по-перше, законодавчі акти в цілому не мають необхідного ступеня

детальності, вони суперечливі, на їх змісті позначилася боротьба між собою

різних державних органів і концепцій розвитку ринку цінних паперів;

по-друге, нормативна база, що спрямована на регулювання загального обігу

цінних паперів, має великі прогалини, не охоплює найважливіші й найбільш

делікатні області ринку цінних паперів (приблизно 50 відсотків нормативних

актів пов'язані з державними цінними паперами та приватизацією);

по-третє, нормативна база у сфері фондового ринку не систематизована, не

ведеться її облік, немає офіційних видань по цінних паперах;

по-четверте, українське законодавство має ухил у напрямку регулювання

формальної (реєстрація, ліцензування, атестація і т.ін.), а не змістової

(достатність капіталів, попередження банкрутств) сторони діяльності

суб'єктів фондового ринку; по-п'яте, немає повноцінного правового

забезпечення контролю державних органів за застосуванням чинного

законодавства у сфері фондового ринку, не нарощуються ресурси

такого контролю;

по-шосте, безсистемне використання при розробці законодавчих актів різних

іноземних та міжнародних правових стандартів і моделей, пов'язаних з ринком

цінних паперів, загрожує у подальшому призвести до створення суперечливої і

недосконалої системи правового регулювання фондового ринку;

по-сьоме, українська юридична термінологія у сфері цінних паперів (вже

прийнята або та, що розробляється в проектах нових нормативних актів) часто

не співпадає з міжнародною, що може спричинити колізії між вітчизняним та

іноземним законодавством.

Нове законодавство має бути логічним продовженням і розвитком правових

основ функціонування фондового ринку України, які були започатковані

Законами України "Про цінні папери та фондову біржу", "Про господарські

товариства", "Про приватизаційні папери". Водночас воно повинно базуватися

на Концепції функціонування і розвитку фондового ринку України, схваленій

Верховною Радою України 22 вересня 1995 р., уточнювати й доповнювати її

основні положення, якими визначаються перспективи формування вітчизняного

ринку цінних паперів. Закономірно також вбачати одним із основних завдань

нового законодавства усунення прогалин, Тобто врегулювання тих важливих

питань, актуальність яких визначена практикою останніх років становлення

фондового ринку України.

На цьому фоні особливого значення для подальшого формування українського

законодавства набуває подальша робота над опрацюванням проекту Цивільного

кодексу України, який має стати базою для розробки інших законодавчих

актів.

Важливою умовою створення якісної нормативно-правової бази функціонування

ринку цінних паперів в Україні є вдосконалення системи державного

управління та контролю за процесами, що відбуваються на цьому ринку.

2. Правове забезпечення механізмів регулювання та контролю на ринку цінних

паперів

Становлення ринку цінних паперів України, розбудова його внутрішньої

інфраструктури вимагають одночасного становлення та вдосконалення системи

регулювання та контролю за процесами, що відбуваються на ньому. Це

обумовлено тим, що значна складність, різкі коливання стану фондового

ринку, наявність великої кількості професійних та непрофесійних учасників,

величезні обсяги різноманітних угод, що укладаються, конфіденційний

характер значної частини інформації щодо цінних паперів та цілий ряд інших

факторів створюють потенційні умови для зловживань, які посягають на

інтереси широкого кола інвесторів, зменшують їх довіру до ринку, що як

наслідок призводить до падіння його ефективності.

Ринок цінних паперів повинен приваблювати інвесторів своїми законністю,

чесністю та порядком. Цього можна досягти лише шляхом державного

регулювання індустрії цінних паперів у тісній взаємодії з її

представниками1.

Основні функції щодо регулювання фондового ринку в країні належать державі,

адже цей ринок є настільки масштабним та ризиковим для фінансової безпеки

країни, пред'являє настільки високі вимога до інфраструктури та ресурсів на

його будівництво, що тільки зусилля держави "згори" можуть надати йому

цивілізованої та безпечної форми. По суті, має бути масштабна програма

створення ринку цінних паперів у країні, адекватна державним програмам

приватизації та структурних змін у галузях господарства.

Функції регулювання і контролю за ринком цінних паперів здійснюються

державою шляхом формування спеціальних структур, потреба в яких

зумовлюється специфікою способів регулювання, пов'язаних з контролем за

розкриттям обшир-них масивів інформації; видачею великої кількості ліцензій

та спеціальних дозволів; організацією реєстрації випусків цінних паперів і

професійних учасників фондового ринку;

необхідністю постійної адаптації законодавства та підзаконних норм в

індустрії цінних паперів, яка швидко розвивається і змінюється;

необхідністю для широких верств інвесторів створення органу, який здатен

захистити їх інтереси, а також

цілим рядом інших обставин.

Світовий досвід не дає однозначної моделі організації системи регулювання

і контролю на ринку цінних паперів. Різноманітність підходів у цій сфері

визначається, головним чином, ступенем розвитку ринку цінних паперів;

особливостями законодавства, яке в різних країнах відрізняється за рівнем

жорсткості; соціальною та правовою культурою суспільства; рівнем

організації професійних об'єднань учасників фондового ринку, здатних взяти

на себе значну частину роботи з регулювання діяльності на ньому, тощо.

Відповідно до вказаних факторів розрізняються і форми, прийоми та методи

діяльності з регулювання і контролю за виконанням законодавства та правил

цивілізованої поведінки на фондовому ринку, а також відповідальності за їх

порушення.

Можна виділити дві основні моделі регулювання державою ринку цінних

паперів.

Перша модель — регулювання фондового ринку зосереджується переважно в

державних органах, і лише невелика частина повноважень щодо нагляду,

контролю, встановлення обов'язкових правил поведінки передається державою

самоврядним організаціям професійних учасників ринку. Такий підхід,

наприклад, застосовується у Франції.

Друга модель — максимально можливий обсяг повноважень передається

самоврядним організаціям, значне місце в контролі займають не жорсткі

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30