Рефераты. Правовое урегулирование обращения ценных бумаг

інвестиційною діяльністю звертаються і громадяни.

Інвестиційні компанії, здійснюючи практично всі види діяльності з цінними

паперами, а також спільне інвестування через взаємні фонди, є одними з

найактивніших учасників вітчизняного фондового ринку.

Високий потенціал цих фінансових посередників, насамперед, обумовлений

великими капіталами, якими вони володіють, що значно підвищує їх надійність

і дає додаткові гарантії клієнтам, професійністю їх співробітників, а також

постійною аналітичною роботою і контролем за станом українського фондового

ринку та зміною його кон'юнктури.

Враховуючи провідну роль, яку відіграють інвестиційні компанії на ринку

цінних паперів, їх діяльність вимагає ґрунтовного законодавчого

врегулювання. Складність вирішення цього питання полягає у двоякому

характері діяльності цих фінансових посередників на фондовому ринку. Не

зовсім виправданим бачиться регулювання діяльності одного суб'єкта

підприємництва різними законодавчими актами, як це робиться сьогодні. На

нашу думку, доцільніше було б визначити правовий статус інвестиційних

компаній в Україні, загальні особливості здійснення їх діяльності як

торговців цінними паперами, а також діяльності по спільному інвестуванню в

окремому Законі України "Про інвестиційні компанії". В такому законі мають

також міститись положення щодо особливостей надання послуг інвестиційними

компаніями громадянам та інституційним інвесторам по управлінню

інвестиційною діяльністю останніх.

Загальні для всіх фінансових посередників та інституційних інвесторів

особливості здійснення окремих видів діяльності інвестиційної компанії

можуть регулюватись спеціальним законодавством.

Крім інвестиційних компаній, на українському фондовому ринку працюють інші

торговці цінними паперами, які спеціалізуються лише на діяльності з цінними

паперами і не можуть здійснювати, згідно з чинним законодавством,

діяльності по спільному інвестуванню. діяльності з цінними паперами на

фондовій біржі та позабіржовому ринку.

Важливе значення для успішної діяльності на фондовому ринку, підвищення

конкурентоспроможності торговця цінними паперами має наявність у торговця

власного брокерського місця на фондовій біржі. Це дозволяє йому

безпосередньо брати участь у первинному розміщенні будь-яких цінних

паперів, контролювати обіг цих паперів на вторинному ринку, а також

оперативно реагувати на зміни стану ринку.

Крім торговців цінними паперами, на фондовому ринку України як фінансові

посередники активно працюють банки, які відповідно до ст. З Закону України

від 20 березня 1991 р. "Про банки і банківську діяльність" можуть

виконувати такі операції з цінними паперами:

купівлю, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а

також операції з ними;

довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними

паперами та інші) за дорученням клієнтів;

надання консультаційних послуг.

Банки можуть здійснювати діяльність по випуску та обігу цінних паперів

відповідно до ст. 26 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Особливості здійснення банками такої діяльності донедавна визначались

спільним документом Національного банку України та Міністерства фінансів

України "Про умови здійснення комерційними банками діяльності по випуску та

обігу цінних паперів".

Комерційний банк може приступати до здійснення діяльності по випуску та

обігу цінних паперів з моменту одержання ним дозволу ДКЦПФР і повної сплати

статутного фонду.

Комерційні банки, крім діяльності по випуску цінних паперів, комісійної

та комерційної діяльності по цінних паперах, можуть здійснювати

представницьку діяльність, а також інші види діяльності, пов'язані з

вищезазначеними, насамперед по наданню консультаційних послуг у галузі

операцій з цінними паперами, послуг по зберіганню, обліку і веденню

розрахунків по операціях з цінними паперами.

Крім того, банки, здійснюючи свої безпосередні функції по кредитуванню,

використовують цінні папери також як заставу або як забезпечення під

звичайні кредитні операції. Ці види операцій з цінними паперами не є

посередницькими. Комерційний банк здійснює функції торговця цінними

паперами через окремий підрозділ. При цьому банк повинен забезпечити умови,

за яких не допускається обмін інформацією поміж підрозділом, що займається

операціями з цінними паперами, і підрозділом, що обслуговує емітентів як

клієнтів банку.

Сьогодні комерційні банки в Україні надають стандартні посередницькі

послуги на фондовому ринку і не відрізняються особливою активністю від

інших торговців цінними паперами. Проте потенційні можливості комерційних

банків як учасників фондового ринку досить значні, але поки що не

використовуються повністю.

Ще зовсім недавно комерційні банки надавали своїм клієнтам досить

неординарні послуги, пов'язані з операціями з цінними паперами. Зокрема, в

1991—1992 рр. в результаті активізації процесів створення універсальних,

товарних, сировинних та інших бірж багато українських підприємств придбали

їх акції, не маючи змоги особисто брати участь у біржових торгах. Цінні

папери передавались у довірче управління банкам, які виходили на біржу з

крупним пакетом акцій, що давав право на брокерське місце на біржі.

Брокерські місця здавались в оренду, плата за яку надходила банкам, а ті, у

свою чергу, розплачувались з підприємствами. Однак з часом біржовий ажіотаж

спав, і ця, спочатку масова, послуга практично звелась нанівець. Сьогодні

банки мають дуже невелику кількість таких договорів.

Варто згадати і про ситуацію, в якій опинились багато українських

підприємств, що узяли участь у кампанії по акціонуванню російських

підприємств. Вихід України з рубльової зони призвів до того, що наші

підприємства одержали навіть не цінні папери, а лише певні зобов'язання.

Українські банки шляхом співпраці з російськими банками, які акумулювали

такі зобов'язання, надавали своїм клієнтам послуги по оберненню цих

документів у грошові кошти. Такий вид довірчих операцій з цінними паперами

також не був масовим, і надання цієї послуги не є стандартною для

комерційних банків.

Останнім часом банки дещо зменшили обсяг послуг на українському ринку

цінних паперів і зараз перебувають у стані очікування його активізації.

Практично, в кожному комерційному банку створено відділ по цінних паперах,

інтенсивно провадиться підготовка спеціалістів банків з фондових операцій.

Таким чином, можна впевнено стверджувати, що комерційні банки не

поступляться своїм місцем на ринку цінних паперів України і в подальшому

складатимуть гідну конкуренцію іншим торговцям цінними паперами.

Контроль за діяльністю комерційних банків на ринку цінних паперів

здійснюють ДКЦПФР і Національний банк України у межах їх повноважень,

визначених Законами України "Про цінні папери і фондову біржу" та "Про

банки і банківську діяльність".

Слід зазначити, що законодавство України, спрямоване на врегулювання

діяльності комерційних банків узагалі і з цінними паперами зокрема, вимагає

ґрунтовного доопрацювання. Так, Закон України "Про банки і банківську

діяльність", встановлюючи види діяльності з цінними паперами, якими можуть

займатись комерційні банки (ст. 3), зовсім не визначає порядок та умови

здійснення такої діяльності.

На нашу думку, особливі умови здійснення комерційними банками діяльності на

ринку цінних паперів мають бути визначені саме на законодавчому рівні.

Особливу увагу необхідно звернути на запобігання недобросовісному

використанню банками внутрішньої інформації емітентів, одержаної при

обслуговуванні фінансової діяльності останніх. Вимагають також

доопрацювання положення закону щодо захисту інтересів клієнтів банків, у

тому числі у зв'язку з діяльністю з цінними паперами.

Між тим справедливим буде зазначити, що поки що серед торговців цінними

паперами до активно діючих структур можна віднести не більше половини. З

одного боку, це пояснюється обмеженістю вибору цінних паперів, що

пропонуються потенційним інвесторам, а з іншого — тим, що серед

зареєстрованих торговців майже чверть складають банки, для яких операції з

цінними паперами сьогодні менш прибуткові, ніж кредитування. Серед

торговців, які активніше працюють на ринку, більшість поки що пропонують

цінні папери власного випуску або випущені комерційними структурами, з

якими тісно пов'язані (переважно, це банки, страхові компанії, інвестиційні

фонди, іноді — акціонерні товариства, що зайняті у сфері матеріального

виробництва).

Досить болючою проблемою залишається і те, що зростання кількості торговців

цінними паперами далеко не відповідає росту рівня якості їх послуг, що

можна пояснити, у першу чергу, нестачею кваліфікованих фахівців, спеціально

підготовлених для роботи на фондовому ринку.

Третім видом фінансових посередників на ринку цінних паперів України

виступають довірчі товариства.

На сьогодні основним документом, що регламентує діяльність довірчих

товариств в Україні, є Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня

1993 р. № 23-93 "Про довірчі товариства"1.

Згідно з цим Декретом довірчим товариством визнається товариство з

додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність

відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації

їхніх прав власників. Майном довірителя є грошові кошти, цінні папери та

документи, які засвідчують право власності довірителя (ст. 1).

Поняття представницької діяльності в Декреті "Про довірчі товариства" не

визначено, однак таке визначення щодо діяльності з приватизаційними

паперами міститься в Законі України "Про приватизаційні папери". Так,

згідно зі ст. 7 Закону "Про приватизаційні папери" представницькою

діяльністю визнається діяльність, що здійснюється представниками від імені,

за рахунок і на ім'я власників майна. Таким чином, на фондовому ринку

довірчі товариства здійснюють представницьку діяльність щодо обслуговування

цінних паперів (у тому числі приватизаційних) довірителя відповідно до

договору доручення, укладеного між довірителем та довірчим товариством.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.