введення у готівковий обіг іменних житлових чеків" було зроблено перший
крок до випуску житлових чеків у готівковій формі. Іменні житлові чеки у
готівковій формі використовуються громадянами України, які мають право на
їх одержання, під час приватизації державного житлового фонду. Вони можуть
також використовуватись для приватизації частки майна державних
підприємств, земельного фонду. При цьому приватизаційні майнові сертифікати
та приватизаційні житлові чеки використовуються з коефіцієнтом 1 (1 гривня
вартості приватизаційного майнового сертифіката дорівнює 1 гривні вартості
житлового чека), встановленим постановою Верховної Ради України від 31
січня 1996 р. "Про затвердження коефіцієнта конверсії приватизаційних
майнових сертифікатів і житлових чеків". Незважаючи на нерівномірні темпи
сертифікатна приватизація в Україні прямує до завершення. Надалі
приватизаційний процес відбуватиметься із залученням коштів громадян, отже
інвестиційні потоки в приватизовані об'єкти спрямовуватимуться через
інститути та інфраструктуру фондового ринку.
Особливістю української моделі приватизації, яка може негативно позначитися
на становленні фондового ринку, є функціонування фінансових посередників
тільки як інституційних інвесторів, а не як брокерів. Комісійна торгівля,
яка у більшості країн має назву брокерської діяльності, всіляко
підтримується органами державного регулювання національних фондових ринків,
у той час, як операції посередників за власний рахунок (так звана дилерська
діяльність) дещо стримуються як такі, що збільшують ризики. В Україні
спостерігається щодо цього диспропорція, яку необхідно щонайскоріше
подолати з метою досягнення хоча б відносної рівноваги ринку. Комісійні
операції мають стати престижними та вигідними, інакше інтереси дрібного
інвестора захистити буде майже неможливо.
Ще одним видом нових фондових інструментів, що з'явилися на українському
ринку цінних паперів лише у 1994 році, є інвестиційні сертифікати.
Інвестиційним сертифікатом визнається цінний папір, який випускається
інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає його власникові
право на отримання доходу у вигляді дивідендів.
Правовий статус інвестиційних сертифікатів нормативне закріплений у
Положенні про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженому
Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. № 55/94 "Про інвестиційні
фонди та інвестиційні компанії".
Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника.
Випускаються вони з метою залучення коштів інвесторів для здійснення
спільного інвестування і не дають їх власникові права участі в управлінні
юридичною особою, що випустила їх.
Якщо емітентом інвестиційних сертифікатів є акціонерне товариство
(інвестиційна компанія може бути створена також у формі товариства з
обмеженою відповідальністю), то номінальна вартість одного сертифіката має
дорівнювати номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам
цього акціонерного товариства.
Щоб випустити інвестиційні сертифікати, емітент повинен укласти договір з
інвестиційним керуючим, аудитором або аудиторською фірмою, а також
депозитний договір з депозитарієм, провести реєстрацію випуску
інвестиційних сертифікатів згідно з Тимчасовим порядком випуску
інвестиційних сертифікатів інвестиційного фонду та інвестиційної компанії,
затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
від 29 листопада 1996 р. № 297, а також опублікувати інвестиційну
декларацію та інформацію про випуск інвестиційних сертифікатів.
Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних
сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного
розміру їх статутних фондів.
Інвестиційні фонди поділяються на відкриті і закриті.
Відкриті фонди створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх
інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією
інвестиційного
фонду.
Закриті фонди створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо
інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності
інвестиційного фонду.
Інвестиційні сертифікати закритих фондів можуть обмінюватись на
приватизаційні папери, якщо ці фонди отримали у встановленому Фондом
державного майна України порядку дозвіл на комерційну діяльність з
приватизаційними паперами. Такі фонди мають право здійснювати додаткову
емісію інвестиційних сертифікатів у 50-кратному розмірі обсягу прийнятих
для розміщення приватизаційних паперів у порядку, який затверджується
Фондом державного майна України та Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку.
Механізм та особливості випуску інвестиційних сертифікатів різними видами
інвестиційних фондів та взаємного фонду інвестиційної компанії буде більш
детально розглянутий далі при аналізі діяльності цих суб'єктів ринку цінних
паперів України.
Доходність по інвестиційних сертифікатах, випущених в Україні, може
коливатися в дуже широких межах залежно від прибутку, одержаного їх
емітентами від інвестування залучених коштів у цінні папери інших
емітентів, а також придбання нерухомого майна, часток і паїв, що належать
державі в майні господарських товариств, у процесі приватизації. Загалом,
активність вітчизняного ринку інвестиційних сертифікатів безпосередньо
залежить від активності процесів приватизацій в Україні і пропозиції для
продажу привабливих цінних паперів новостворених емітентів.
Інвестиційні сертифікати вже зайняли досить важливе місце на нашому
фондовому ринку, і серед них часто зустрічаються папери, які заслуговують
на увагу інвесторів та інших учасників ринку цінних паперів. Наприклад,
досить привабливий тип інвестиційних сертифікатів, які розповсюджувались за
вільно конвертовану валюту, випустив інвестиційний фонд "Ініс-інвест". У
поєднанні з добре організованою і продуманою рекламою та високими
дивідендами (40 відсотків річних) забезпеченість цих паперів нерухомістю
(сертифікати номінальною вартістю $170 забезпечені одним квадратним метром
нерухомості) зробила їх свого часу одними з найбільш ліквідних на
позабіржовому ринку цінних паперів.
Необхідно зазначити, що незважаючи на досить велике поширення й активний
обіг, правовий статус інвестиційних сертифікатів в" Україні визначений не
досить чітко. Так, Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" не
відносить інвестиційний сертифікат до виду цінних паперів, що можуть
випускатись і обертатись в Україні. Правове регламентування обігу
інвестиційних сертифікатів на рівні Указу Президента України багато
науковців і практиків вважають недостатнім.
Щоб уникнути вказаного протиріччя, необхідно шляхом внесення змін до
Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" закріпити за
інвестиційним сертифікатом статус пінного папера.
Доцільно також розширити перелік видів цінних паперів, визначений цим
Законом, ще одним цінним папером — чеком, яким має визнаватись цінний
папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку
здійснити сплату вказаної в чеку суми чекодержателю.
Чеки можуть бути на пред'явника і ордерними.
Право, засвідчене чеком на пред'явника, передається шляхом звичайного
вручення папера новому держателю. Передача права за ордерним чеком
відбувається шляхом виконання безпосередньо на чеку або на приєднаному до
нього листку передавального надпису.
Окрім розглянутих вище видів цінних паперів, існують інструменти фондового
ринку, які поєднують у собі елементи декількох видів цінних паперів або
являють собою настільки специфічні документи, що їх неможливо віднести до
тієї чи іншої категорії. Такі інструменти одержали назву похідних або
спеціальних.
До спеціальних (похідних) фондових інструментів ринку цінних паперів
належать опціони, варранти, ф'ючерси та інші.
Важливе місце на ринку похідних фондових інструментів займають опціони
(опціонні угоди).
Опціон являє собою договір, у відповідності з яким один із його учасників
набуває право купівлі або продажу будь-якого товару за фіксованою ціною
протягом певного періоду часу, а інший учасник за грошову премію
зобов'язується забезпечити у разі необхідності реалізацію цього права,
тобто бути готовим продати або купити цінні папери за обумовленою договором
ціною.
Опціонні угоди можуть бути укладені з приводу будь-якого товару. На ринку
цінних паперів опціони пов'язані з торгівлею різними видами цінних паперів.
Опціон може бути двох типів: опціон покупця та опціон продавця. Опціон
покупця являє собою контракт, який дає його власнику право придбати певні
цінні папери протягом визначеного часу за фіксованою ціною. Опціон продавця
дає право продажу цінних паперів протягом визначеного часу за фіксованою
Особа, яка отримала право і має прийняти рішення, є покупцем опціону,
оскільки вона повинна сплачувати за це право. Особа, яка продала право
покупцю і таким чином має прореагувати на рішення покупця, є підписником
опціону.
Варант являє собою сертифікат, який дає право його власникові купити один
цінний папір за фіксованою ціною у визначений термін. Варанти випускаються
в обіг не самостійно, а як складова частина інших цінних паперів для того,
щоб зробити їх більш привабливими.
Після випуску цінного папера з варантом останній, як правило,
відокремлюється від цього папера і починає обертатися самостійно. При цьому
вартість цього папера зменшується на величину вартості варанта. Умовами
випуску може бути передбачена можливість або негайного відокремлення
варанта від цінного папера одразу після його первинного розміщення, або
можливість такої операції через певний час. Деякі варанти не можуть бути
відокремлені від паперів, разом з якими вони випущені. Такі варанти не
мають власної ринкової вартості.
Ціна, за якою варант може бути обмінений на новий цінний папір, називається
ціною виконання варанта. Як правило, в момент випуску варанта ринкова
вартість цінного папера, в який він може бути обернений, є вищою за ціну
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30
