валютних ризиків і ризиків цінних паперів, результати переоцінки основних
засобів, сальдо по фінансових результатах поточного року (поточні доходи
мінус поточні витрати)
При розрахунках суми капіталу розмір допоміжного капіталу не повинен
перевищувати розмір основного капіталу. Поряд з цим, розмір капіталу
корегується на суму основних засобів що перевищує розрахункову суму
капіталу, тобто якщо сума основних засобів перевищує розрахункову суму
капіталу, то розрахункова сума капіталу зменшується на суму даного
перевищення. У випадку, коли сума основних засобів не перевищує
розрахункову суму капіталу, розрахункова сума капіталу не змінюється.
За економічним змістом зобов’язання розподіляються:
- кредити отримані від ЦБ;
- кошти інших банків (залишки на коррахунках, кредити та депозити);
- кошти клієнтів;
- кошти бюджету, позабюджетних фондів;
- боргові цінні папери, емітовані банком; та інші зобов’язання.
Наявність залишків на коррахунках і на депозитах, як правило, свідчить
про довіру до банку з боку інших банків. Кошти бюджетних установ мають
місце у тих банках, які мають право на здійснення касового обслуговування
державного бюджету.
За терміном залучення пасиви розділяють на групи ( рис. 1.2.)
Джерелами фінансових ресурсів є власні, залученні та позичені кошти,
структура яких визначає фінансову незалежність і платоспроможність
комерційного банку.
Таким чином, фінансовий стан банку характеризується розміром і
структурою капіталу і зобов’язань та їх розміщення у його активах. В умовах
ринкової економіки аналіз фінансового стану взагалі і пасивів банку,
зокрема, є об’єктивною необхідністю ефективного управління формуванням та
використанням його фінансових ресурсів.
капітал
довгострокові кредити;
термінові депозити;
цінні папери власного боргу
короткострокові кредити;
термінові депозити
кореспондентські рахунки банку;
кошти до запитання клієнтів.
Рис. 1.2. Групи пасивів за терміном залучення.
Метою аналізу є оцінка і визначення шляхів оптимізації структури
капіталу і зобов’язань та ефективність вкладення фінансових ресурсів в
активи банку, а також визначення фінансової стабільності і надійності та
узагальнююча оцінка і прогноз майбутнього фінансового потенціалу.
Мета аналізу пасивів банку конкретизується у таких завданнях:
> дослідження та оцінка динаміки, складу та структури капіталу і
зобов’язань;
> дослідження та оцінка платоспроможності та достатності капіталу;
> дослідження та оцінка кредитів і депозитів;
> дослідження та оцінка обгрунтованості розподілу прибутку;
> узагальнююча оцінка розміру та структури капіталу і зобов’язань та
ефективності вкладення фінансових ресурсів в активи банку;
> розробка прогнозу конкурентоспроможності і розвідка фінансового
потенціалу банку.
Загальна оцінка динаміки, складу і структури пасивів балансу
Загальний аналіз пасивів комерційного банку грунтується на
застосуванні методик горизонтального, вертикального, порівняльного та
коефіцієнтного аналізу.
Горизонтальний або трендовий аналіз дає можливість досліджувати
динаміку капіталу і зобов’язань в цілому і по окремих видах. Розраховуються
темпи росту (приросту) окремих показників за ряд періодів і визначаються
загальні тенденції їх зміни (або тренда).
Вертикальний (або структурний) аналіз грунтується на структурному
дослідженні окремих показників пасивів. Визначається питома вага окремих
структурних складових капіталу і зобов’язань. Відображає структуру джерел
фінансових ресурсів.
Горизонтальний та вертикальний аналіз, при загальному вивченні
зобов’язань і капіталу, зазвичай, здійснюються одночасно.
Теоретичний і методологічний аспекти аналізу власного капіталу
“Банківський капітал - це кошти і виражена у грошовій формі частка
майна, що перебувають в розпорядженні банків та використовуються ними для
здійснення операцій з розміщення коштів та надання послуг з метою одержання
прибутку.” [ 13, с.123 ].
Найпоширенішою є класифікація банківського капіталу за джерелом
утворення:
. залучений капітал – це грошові кошти юридичних та фізичних осіб, залучені
банком на вклади. Операції пов’язані із залученням коштів на вклади,
мають назву депозитних, а таке залучення – депозитним;
. запозичення коштів на міжбанківському ринку, у ЦБ, або шляхом продажу
власних боргових зобов’язань на грошовому ринку називається позиковим.
Спільним для залученого та позикового банківського капіталу є те, що це
чужі для КБ кошти, його зобов’язання перед вкладниками та кредиторами;
. власний капітал представляє собою грошові кошти та виражену у грошовій
формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну
самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для
здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання
прибутку.
Сутність функцій власного капіталу полягає в тому, що він слугує,
насамперед, для захисту інтересів вкладників, гарантування вкладів (чим
вищий в країні рівень розвитку гарантування вкладів та здійснення активних
операцій, тим менші вимоги до захисної функції власного капіталу і тим
менша його сума може знаходитися в обороті банку), і кредиторів банку, для
покриття можливих збитків від банківської діяльності.
Сутність регулюючої функції полягає в тому, що через фіксацію розміру
власного капіталу регулюючі та наглядові органи впливають на діяльність КБ
в цілому. Зокрема, встановлення нормативу платоспроможності має на меті не
допустити надмірну мінімізацію комерційними банками власного капіталу
заради максимізації отримуваних доходів, знизити ризик банкрутства КБ та
підвищити рівень захисту інтересів вкладників і кредиторів.
Зрозуміти сутність власного банківського капіталу дозволяє
класифікація його за різними ознаками (рис. 1.3).
Рис. 1.3. Класифікація видів власного капіталу комерційного банку.
Залежно від організаційно-правової форми діяльності комерційного банку
його власний капітал поділяється на :
. Акціонерний – формується початково від випуску та розміщення акцій. У
разі продажу акцій за ціною, вище ніж номінальна вартість, засновники
(акціонери) комерційного банку одержують емісійний доход, який є
складовою частиною власного капіталу.
. Пайовий – формується початково за рахунок внесків коштів та майна (паїв)
у статний капітал банку. Пайові комерційні банки організуються на засадах
товариств з обмеженою відповідальністю, в яких відповідальність кожного
учасника обмежена розміром його вкладу.
Власний капітал у грошовій формі найбільш розповсюджений, універсальна
і ліквідна, тобто легко трансформується в інші форми.
Власний капітал в матеріально-речовій формі формується у вигляді
будівель, споруд, обладнання тощо.
Власний капітал у формі фінансових активів формується у вигляді
внесків до нього акцій, облігацій тощо.
Залежно від форм власності розрізняються такі види власного капіталу
комерційного банку: приватний, заснований на власності фізичних осіб;
колективний, заснований на власності колективу, різних видів господарських
товариств та підприємств; державний, який на правах власності належить
державі.
За характером використання розрізняють власний капітал, що
нагромаджується та, що споживається. Перший використовується у виробничих
цілях, тобто для здійснення банківських операцій та надання послуг, а
другий – споживається, тобто використовується, зокрема, на матеріальне
стимулювання і соціальний розвиток колективу комерційного банку.
Виходячи із характеру використання в банківській діяльності власний
капітал комерційного банку поділяється на робочий та неробочий. Робочим є
власний капітал, який приносить банкові доход, а неробочим – якщо вкладений
в активи, які не тільки не приносять банкові доход, а іноді фактично є
збитками комерційного банку.
Залежно від способу розрахунку розрізняють балансовий та нормативний
власний капітал. Балансовий – розраховується як різниця між балансовою
вартістю активів та зобов’язаннями банку. Нормативний власний капітал
використовується органами нагляду для обчислення економічних нормативів
діяльності комерційних банків та деяких інших потреб.
1.4.2. Аналіз активів банку
Мета і завдання аналізу активів банку та його інформаційне
забезпечення
Фінансовий стан банку характеризується розміром і структурою капіталу
і зобов’язань та їх розміщення у його активах. Він проявляється у рівні
ліквідності, платоспроможності і фінансовій стійкості і визначає діяльність
банку у короткостроковій та довгостроковій перспективі.
Фінансовий потенціал комерційного банку характеризується розміром та
структурою його необоротних активів, що формуються за рахунок готівкових
фінансових ресурсів (як власних, так залучених та позикових). Обгрунтоване
оптимальне розміщення фінансових ресурсів є одним з найважливіших принципів
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29
