До інших доходів відносяться комісійні. Щоб відшкодувати витрати,
пов’язані з обслуговуванням рахунків клієнтів, більшість банків стягує
плату. Комісійні можуть нараховуватися у відсотках від суми кожної операції
або у твердій сумі, що сплачується періодично. При аналізі доходної частини
важливо виявити яку питому вагу в ній займають операційні доходи. Їхня
частка повинна прагнути до 100%, темп приросту бути рівномірним. При
зменшенні приросту цих доходів загальне збільшення останніх може бути
забезпечене за рахунок інших видів доходів банку.
Аналіз витрат здійснюється по тієї ж схемі, що й аналіз його доходів.
Валові витрати можна розділити на процентні та непроцентні.
Процентні витрати включають:
відсотки сплачені по депозитах підприємств;
відсотки сплачені по депозитах населення;
відсотки сплачені по міжбанківських кредитах і депозитам;
відсотки сплачені по залишках на розрахункових рахунках клієнтів.
Непроцентні витрати включають:
комісійні (по послугах і кореспондентським відношенням);
витрати по операціях із цінними паперами;
витрати по операціях на валютному ринку;
заробітна плата й інші витрати (нарахування на фонд оплати праці, премії і
т.д.);
інші операційні й адміністративні витрати (оренда й утримання помешкань,
різні податки, витрати на рекламу, охорону і т.д.)
Витрати банку на утримання і експлуатацію будинків і устаткування,
оплату персоналу і соціальні посібники носять відносно постійний характер.
Їхня питома вага в загальній сумі витрат банків, як правило, дуже значна.
Зріст операційних витрат не тільки відбиває несприятливий стан кон’єктури
ринку, на якому банки залучають ресурси, але і може свідчити про погіршення
керування активно-пасивними операціями.
У ході виконання аналізу витрат банку необхідно не тільки
проаналізувати в динаміці абсолютні і відносні розміри витрат ( у цілому і
по групах витрат), але і виділити основні причини, що вплинули на їхній
рівень із тим, щоб прийняти необхідні управлінські рішення, які б дозволили
знизити витрати банку, що, у свою чергу, буде сприяти поліпшенню структури
ресурсної бази, тобто збільшенню частки розрахункових рахунків і інших
депозитних рахунків клієнтів і скороченню частки дорогих депозитних
інструментів (наприклад, міжбанківських кредитів), і оптимальному
скороченню непроцентних витрат.
Прибуток – це головний показник результативності роботи банку.
Кількісний і якісний аналіз прибутковості робиться з метою з’ясування
фінансової стійкості банку й оцінки ефективності його роботи за визначений
період часу.
Одним із підходів до оцінки рівня прибутковості банка є виявлення
сформованої тенденції зростання прибутку банку. Така форма аналізу прибутку
можлива на основі даних за декілька років. Позитивна оцінка рівня
прибутковості дається в тому випадку, якщо склалася тенденція її росту в
основному за рахунок процентної маржі і непроцентних прибутків. Негативний
висновок про прибутковість банку може бути зроблений, якщо позитивні
тенденції зростання прибутку пов’язані в основному з прибутками від
операцій на ринку цінних паперів, із непередбаченими прибутками, а також із
відстрочками по сплаті податків.
Різниця між доходами і витратами комерційного банку складає його
валовий прибуток (валовий дохід). Показник валового прибутку (без обліку
сплати податків і розподілу залишкового прибутку) дає характеристику
ефективності діяльності комерційного банку.
Загальний аналіз доходу банку передбачає попереднє його групування
за джерелами утворення. Згідно з класифікацією, запропонованою НБУ для
складання Звіту про прибутки та збитки, доход банку поділяється на
операційний доход і неопераційний доход.
Операційний доход включає процентний доход, комісійний доход, доход
від торговельних операцій, інші банківські та небанківські операційні
доходи.
Процентний доход складається з доходів за коштами, розміщеними в інших
банках, кредитами суб'єктам господарської діяльності і фізичним особам,
іншими кредитами та доходу за цінними паперами, одержаному у вигляді
відсотків.
Комісійний доход утворюється внаслідок розрахунково-касового та
кредитного обслуговування банків і інших клієнтів як результат операцій на
фондовому та валютному ринках, які не спричиняють отримання доходу і
стосуються, перш за все, купівлі-продажу цінних паперів та іноземної валюти
за дорученням інших банків або клієнтів.
Доход від торговельних операцій є наслідком торгівлі цінними паперами,
іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами, що здійснюється з
ініціативи банка і не е виконанням доручень клієнтів.
До інших банківських операційних доходів належіть дивідендний доход,
доход від оперативного лізингу, штрафи та пені, отримані за банківськими
операціями.
Інші небанківські операційні доходи є наслідком здійснення банком
господарських операцій. До них належать доходи від продажу основних засобів
та матеріальних цінностей, штрафи та пені, отримані за господарськими
операціями тощо.
Окремо розглядаються доходи банку від зменшення резервів за
заборгованістю.
Ці доходи утворюються за умов зменшення обсягів продуктивних активів
та зобов'язань банку або внаслідок зміни структури активів. Зменшення
абсолютного розміру продуктивних активів призводить до скорочення активних
операцій банку і потенційного зменшення доходу від цих операцій. Зниження
обсягу зобов'язань, за рахунок яких формується значна частка активів, також
спричиняє імовірне скорочення числа активних операцій банку та зменшення
доходу від них. Тобто, отримання доходу з цього джерела може стати причиною
зменшення інших видів операційного доходу. Що стосується зміни структури
активів, то утворенню доходів від зменшення резервів сприяє зниження частки
ризикових актів. За певних умов, це - позитивне явище, але треба пам'ятати,
що між ризиком і доходом існує прямий зв'язок. Це означає, що імовірність
зниження доходності активів банку внаслідок зменшення їх ризикованості буде
досить високою.
До непередбачених доходів належать доходи, які виникли внаслідок
надзвичайних подій (відшкодування збитків від надзвичайних подій) та інші
непередбачені доходи.
Загальний аналіз доходів банку грунтується на використанні методик
вертикального та горизонтального економічного аналізу, які дозволяють
оцінити структуру об'єкта аналізу (у даному випадку - доходу банку) та
визначити динаміку доходу в цілому і за кожною його складовою.
Система показників, які використовуються в загальному аналізі доходу,
включає абсолютні вартісні показники, що характеризують обсяг доходу в
цілому та за його складовими; відносні показники структури, якими
визначається питома вага кожної складової доходу; абсолютні та відносні
показники динаміки, які дозволяють оцінити зміну доходу банку: його
загального обсягу, за складом та структурою.
Аналіз даних, що характеризують динаміку доходу, дозволяє дати
управлінню доходами в цілому позитивну оцінку.
Збільшення доходу від торговельних операцій з цінними паперами та
іноземною валютою є наслідком діяльності банку на фондовому ринку та ринку
валютних ресурсів. Беручи до уваги, що брокерська діяльність не є
вирішальною для комерційного банку, деяке зменшення питомої ваги доходів
від її здійснення не може кардинально змінити загалом позитивну оцінку
динаміки доходів.
Коливання питомої ваги іншого доходу пов'язане з конкретною фінансово-
господарською ситуацією, яка виникла у процесі діяльності банку. Продаж
основних засобів або надходження штрафів не можуть бути стабільними
джерелами отримання доходу, тому їх значення у формуванні доходу є
другорядним, а оцінка здійснюється за кожним фактом отримання іншого доходу
окремо.
Оскільки комерційний банк протягом досліджуваного періоду збільшував
обсяги діяльності, що супроводжувалось зростанням зобов'язань, доходів, які
утворюються внаслідок зменшення резервів за заборгованістю.
Без здійснення відповідних витрат неможлива діяльність, навіть
існування комерційного банку. Але на відміну від доходів, збільшення яких
потенційно збільшує прибуток, вплив на прибуток витрат носить зворотній
характер. Тому метою аналізу витрат є їх мінімізація на основі ефективного
використання ресурсів комерційного банку.
Аналіз витрат здійснюється за двома напрямками: загальний аналіз
витрат банку та факторний аналіз витрат банку.
В основі загального аналізу витрат лежить їх групування за однією або
кількома класифікаційними аналіз витрат ознаками. При цьому, бажано
обрати таку систему групування, яка дозволила б виділити в окремі групи
найбільш суттєві витрати банку. Згідно з класифікацією, запропонованою для
складання Звіту про прибутки та збитки, витрати банку поділяються на
наступні групи:
> процентні витрати;
> комісійні витрати;
> адміністративні витрати;
> витрати на персонал;
> витрати на безнадійні та сумнівні борги;
> непередбачені витрати.
Загальна оцінка динаміки витрат має здійснюватись у порівнянні зі
зміною доходів банку. Тільки за цієї умови можна визначити рівень
управління витратами. Ефективне управління витратами передбачає
забезпечення випереджаючих темпів приросту доходів порівняно з темпами
проросту витрат. Перевищення приросту доходів над витратами можна
вважати ознакою стабілізації структури доходів і витрат, що за інших рівних
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29
