етапі не інструментальну, а історичну цінність, як правові пам'ятки епохи,

що вже не мають нічого загального з існуючою реальністю.

Шляхами удосконалення правового регулювання, на наш погляд, є

прийняття нового Цивільного кодексу і усебічне твердження міжнародних

стандартів у сфері здійснення безготівкових розрахунків.

Таким чином, недосконалість діючого законодавства дуже згубно впливає

на взаєморозрахунки між резидентами і нерезидентами, що у свою чергу

приводить до приховання реальних грошових обігів і переходу бізнесу в

«тінь».

Однією з причин зменшення кількості міжнародних розрахунків є

зниження обсягів виробництва й експорту в цілому по Україні. Це обумовлено

нестабільністю економіки, у результаті чого українські товари не можуть

конкурувати на міжнародному ринку. Посилення валютного контролю також

погіршуе розвиток міжнародних розрахунків.

Для того, щоб уникнути порушень термінів розрахунків по експортно-

імпортнім операціях резидентам необхідно приділити особливу увагу

правильності складання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

При складанні договору українському товаровиробнику (експортеру) щоб

уникнути несвоєчасного надходження коштів за поставлену їм продукцію бажано

наполягати на використанні акредитивної форми розрахунків або авансового

платежу.

При імпортній операції платнику вигідніше розраховуватися по факту

одержання товарів, щоб уникнути повного або часткового неотримання товару.

Підсумовуючи вищесказане можна зробити висновок, що усі форми

міжнародних розрахунків можливі у випадку взаємної довіри всіх учасників

зовнішньоекономічної діяльності.

2.6. Недоліки та переваги окремих видів міжнародних розрахунків

Розглянемо недоліки та переваги різних форм міжнародних розрахунків з

погляду їх привабливості для сторін купівлі-продажу.

З точки зору експортера градація привабливості така:

1) авансовий платіж

2) документарний акредитив

3) документарне інкасо

4) відкритий рахунок

З точки зору імпортера:

1) відкритий рахунок

2) документарне інкасо

3) документарний акредитив

4) авансовий платіж.

Розрахунки по відкритому рахунку найбільш вигідні для імпортера, бо

- оплату імпортер проводить після одержання товарів, а процент за

наданий кредит, окремо не стягується;

- відсутній ризик оплати непоставленого або неприйнятого товару.

Для експортера ця форма розрахунків найменш приваблива, оскільки

- не містить надійної гарантії своєчасного платежу;

- сповільнює оборотність його капіталу;

- інколи викликає необхідність банківського кредиту.

Ця форма розрахунків звичайно застосовується лише на умовах

взаємності, коли контрагенти по черзі виступають в ролі продавця і покупця

і невиконання зобов'язань імпортером тягне за собою припинення товарних

постачань експортером. При односторонніх постачаннях розрахунки по

відкритому рахунку в міжнародній торгівлі застосовуються рідко.

Основні ризики при розрахунках на умовах відкритого рахунку.

а) Ризик покупця.

Він відомий також як "кредитний ризик" і пов'язаний із небезпекою

того, що покупець може не оплатити товар через нездатність заплатити або

навмисного невиконання зобов'язань. Пам'ятаєте, що експортер губить

контроль над товаром із моменту його відвантаження.

б) Ризик країни.

Імпортер намагається оплатити, але уряд імпортера приймає закони, по

валютному регулюванню, що перешкоджають виконанню платежу. Причина введення

валютного регулювання може бути політичною, у вигляді альтернативи,

валютне регулювання може просто бути результатом фінансового тиску, таким

як проблема заборгованості країн третього світу, що означає, що країна

імпортера не може дозволити собі сплачувати за імпорт.

в) Транзитний ризик.

Товар подорожує значно далі в міжнародній торгівлі, що в внутрішніх

угодах, і, отже, існує велика небезпека утрати чи пошкодження товару під

час його транспортування від продавця до покупця.

Розрахунки в формі інкасо дають певні привілеї імпортеру, основне

зобов'язання якого складається в здійсненні платежу проти товарних

документів, що дають йому право на товар, при цьому немає необхідності

заздалегідь відволікати кошти з свого обігу. Проте експортер продовжує

зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо

не практикується пересилка безпосередньо покупцеві коносамента для

прискорення одержання товару.

Разом із тим інкасова форма розрахунків має істотні недоліки для

експортера. По-перше, експортер несе ризик, зв'язаний з можливою відмовою

імпортера від платежу, що може бути пов'язане із погіршенням кон'юнктури

ринку чи фінансового положення платника. Тому умовою інкасової форми

розрахунків є довіра експортера до платоспроможності імпортера і його

сумлінності. По-друге, існує чималий розрив в часі між надходженням

валютної виручки по інкасо і відвантаженням товару, особливо при тривалому

транспортуванні вантажу.

Для усунення цих недоліків інкасо на практиці застосовуються

додаткові умови:

1 ) імпортер проводить оплату проти телеграми банка експортера про

прийом і відправку на інкасо товарних документів ( телеграфне інкасо ).

Цей вид інкасо не одержав широкого розповсюдження;

2 )по дорученню імпортера банк видає на користь експортера платіжну

гарантію, приймаючи на себе зобов'язання перед експортером оплатити суму

інкасо при неплатежу з боку імпортера. Додаткова гарантія платежу звичайно

застосовує при розрахунках по комерційному кредиту, бо при відстрочці

оплати зростає ризик несплати імпортером документів в зв'язку з можливою

зміною в фінансовому положенні платника. Інколи банк імпортера авалює

вексель. Аваль ( гарантія платежу ) - вексельне поручительство. Банк-

аваліст приймає відповідальність за платіж, ставлячи підпис звичайно на

лицевій стороні векселя з обмовкою, за кого конкретно видана гарантія

платежу, інакше вважає, що аваль виданий за векселедавця переказного

векселя (експортера );

3 ) експортер використовує банківський кредит для покриття

іммобілізованих ресурсів.

Ризики при розрахунках на умовах документарного інкасо такі ж, що і

для відкритого рахунку, а саме, ризик покупця, ризик країни і транзитний

ризик. Як і по всім умовам оплати буде мати місце валютний ризик, якщо

експортер виставляє рахунок в іноземній валюті.

Для зменшення ризиків титульні документи посилаються по такому

маршруту :

1 ) Експортер відвантажує товар і одержує титульні документи;

2 ) Експортер посилає титульні документи в свій банк з відповідними

інструкціями;

3 ) Банк експортера посилає титульні документи в банк імпортера з

інструкцією, що документи можуть бути передані тільки:

а) проти оплати;

б) проти акцепту переказного векселя (тратти) ( законно прийняте

зобов'язання оплатити експортерові проти комплекту документів чи на певну

дату в майбутньому).

в) проти оплати чи акцепту переказного векселя, банк імпортера передає

титульні документи так, що імпортер може одержати товар по прибутті в його

країну.

При цьому експортер зберігає контроль над товаром до тих пір, поки не

буде зроблена оплата, чи не видано законно прийняте зобов'язання оплатити

(вексель).

По документарному інкасо експортери зберігають міру контролю над

товаром до тих пір, поки вони не оплачені або поки імпортер не акцептує

переказний вексель. Коли використовується інкасо на умовах "документи проти

платежу", імпортери можуть відмовитися від будь-якої робити з інкасо,

залишивши експортера з його проблемою організації альтернативного продажу,

і змушеного при цьому оплачувати вартість зберігання і страхування товару.

По інкасо "документи проти акцепту", імпортери можуть не зробити платіж по

акцептованому переказному векселю на належну дату, залишаючи експортера без

платежу і без контролю над товаром. Проте в разі документарного акредитива,

експортери знають, що вони мають банківську гарантію платежу, за умови, що

вони виконають терміни і умови акредитива. Отже, по одержанні повідомлення

про документарний акредитив, експортери можуть впевнено починати підготовку

і відвантаження товару, знаючи, що вони мають банківську гарантію платежу.

Ризики при розрахунках на умовах акредитиву

Ризик покупця фактично усунений, бо невідому згоду покупця зробити

платіж замінено умовною банківською гарантією.

Транзитний ризик фактично відсутній, за умови, що експортер підготував

страховий документ, якщо такий обумовлений в акредитиві. Банки мають справу

тільки з документами, а не з товарами, і платіж буде проведений проти

правильно представлених документів, поза залежності від якого або можливого

ушкодження товару.

Ризик країни все ж може мати місце, бо уряд імпортера може заборонити

банку-емітенту зробити платіж. До того ж, є певні регіони світу, де банки

не такі платоспроможні, як вони повинні бути, і банк-емітент цілком можливо

може не виконати зобов'язання. В кінцевому випадку, існують дві проблеми,

на які експортери часто не звертають уваги:

а) Якщо повідомлення про акредитив одержано безпосередньо із

невідомого банка, існує небезпека, що це може бути фальшивий документ.

б) Експортер може не виконати умови акредитива, тому що акредитивна

форма розрахунків передбачає документи, що він може не забезпечити.

Для імпортера акредитивна форма розрахунків веде до іммобілізації і

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23