але і внесення в нього змін.

Умови і порядок проведення акредитивної форми розрахунків

передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Кожен акредитив призначений для розрахунків тільки з одним

бенефіціаром і не може бути переадресований.

Важливе значення має питання щодо терміну дії акредитива. Банк-емітент

може провести платіж як негайно після надання необхідних документів, так і

через деякий час (акредитиви з частковою відстрочкою платежу).

Уніфіковані правила визначають термін дії акредитива, як граничний період

для надання документів для оплати, акцепту, негоціації. До того ж,

Уніфіковані правила вимагають, щоб «всі акредитиви передбачали дату

закінчення термінів і місце надання документів для платежу, акцепту або за

винятком вільної негоціації акредитива місця надання документів для

негоціації».

У правовому регулюванні акредитивних відносин акредитивні документи

(транспортні, страхові, комерційні рахунки й інші документи) є підставою

для проведення розрахунків по документарному акредитиву. Тому в інструкціях

з відкриття акредитивів, у самих акредитивах повинні бути чітко зазначені

документи проти яких варто здійснити платіж, акцепт або негоціацію.

Виходить, акредитив – це фактично безпечна попередня оплата. Він є

свого роду компромісом у випадку, коли покупець товару сумнівається в

надійності продавця і не зважується ризикувати своїми грошима, і крім того

акредитив дає можливість звести до мінімуму всі ризики, особливо в тому

випадку, коли комерційні зв'язки з іноземними партнерами тільки

налагоджуються.

Ще одною, у даний час менш використовуваною, формою міжнародних

розрахунків є інкасо, що визначено як «одержання, передача і пред'явлення

до оплати векселя, чека або іншого документа банком, що інкасує, для

клієнта з наступним переказом коштів на його рахунок». Інкасо - банківська

розрахункова операція, за допомогою якої банк із доручення свого клієнта

одержує, на підставі розрахункових документів належні йому від платника за

відвантажені на його адресу товарно-матеріальні цінності або зроблені

послуги і зараховує ці засоби на рахунок свого клієнта в банку, тобто

інкасо - це доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від

імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк,

зазначену суму або підтвердження того, що сума буде виплачена у

встановлений термін.

В основі інкасової форми розрахунку лежить домовленість експортера зі

своїм банком, що передбачає його зобов'язання передати товарно-супровідну

документацію імпортеру тільки за умовами виплати останнім вартості

відвантаженого товару або домовитися про це з банком, розташованим у країні

імпортера.

Розрізняють два види інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо означає - інкасо фінансових документів, що не

супроводжуються комерційними документами, тобто банки обробляють тільки

вексель (простий або переказний), чек або інші фінансові документи і не

обробляють рахунок фактуру, коносамент, транспортну накладну й інші.

Документарне інкасо - інкасо фінансових документів, що супроводжуються

комерційними документами; комерційні документи, не супроводжувані

фінансовими документами і являє собою своєрідний компроміс між авансовим

платежем (коли покупець розраховує на експортера, що повинний відправити

товар відповідно до замовлення й оплати) і торгівлею по відкритому рахунку

(коли експортер розраховує на покупця, що повинний оплатити відправлений

йому товар) .

Важливою ознакою документарного інкасо є те, що якщо банку дана

вказівка обробляти комерційні документи, до яких входить і коносамент,

експортер має можливість зберегти контроль над своїм товаром, поки імпортер

(покупець) не заплатить за них або не акцептує переказний вексель. Це

обумовлено тим, що коносамент є документом на право власності і тому банк

контролює це право на поставлені товари і має право їх передавати покупцю,

після того як він виконує всі умови експортера, зазначені в інкасовому

дорученні.

Існує кілька видів операцій по застосуванню документарного інкасо.

Це так називані «документи проти платежу», «документи проти акцепту» і

«акцепт із платежем проти документів».

Завдяки значно меншим формальним вимогам це банківська послуга є більш

дешевою і гнучкою в порівнянні з документарним акредитивом. Розрахунок за

інкасову форму більш вигідний імпортеру, оскільки зберігає його право

власності на товар до моменту оплати розрахункових документів. Разом з тим

при розрахунках документарним інкасо експортер, що відвантажує товар не

може бути упевнений у тім, що покупець вчасно оплатить відвантажений

товар..

Тому інкасова форма розрахунків застосовується в тому випадку, коли:

експортер не сумнівається у своєму контрагенті за договором, оскільки між

двома боками діють перевірені часом відносини; політичні, економічні і

правові умови в країні імпортера, розглядаються як стабільні; у країні

покупця немає імпортних обмежень або якщо є такі, останній завчасно одержав

усі необхідні дозволи на здійснення угоди; у країні експортера немає

твердих обмежень термінів здійснення розрахунків за отриманий товар.

2.2 Оформлення, облік і контроль операцій по банківському

переказу.

Банківський переказ – це доручення одного банку іншому виплатити

визначену суму на прохання і за рахунок коштів платника іноземному

одержувачу (бенефіціарові).

Підставою для банківського переказу валютних засобів за кордон є

договір (контракт, угода) про зовнішньоекономічну діяльність (резидента з

нерезидентом).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода

двох або більш суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і їхніх іноземних

контрагентів, якщо інше не передбачено законом і міжнародним договором

України, і спрямоване на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних

прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір (контракт) полягає відповідно до Закону України «Про

зовнішньоекономічну діяльність» і іншими законами України з урахуванням

міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при

складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі

міжнародні порядки, рекомендації міжнародних органів і організацій. Договір

може бути визнаний недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він

не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються

правом місця його висновку, якщо сторони не погодили іншого, і

відображаються в умовах договору.

До умов, що повинні бути передбачені в договорі (контракті)

відносяться:

- найменування, номер договору (контракту), дата і місце його

висновку;

- преамбула;

- предмет договору;

- кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);

- базисні умови постачання товарів (прийому/здачі виконаних робіт або

послуг);

- ціна і загальна вартість договору (контракту);

- умови платежів;

- умови здачі (прийому) товару (робіт, послуг);

- упакування і маркірування;

- форс-мажорні обставини;

- санкції і рекламації;

- арбітраж;

- юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін.

За домовленістю боків у договорі (контракті) можуть визначатися

додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення

співвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм

навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на

товар, схоронності торгових марок, порядок сплати податків, мита, зборів,

різного роду захисних застережень, з якого моменту договір (контракт)

починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору (контракту),

можливість і порядок внесення змін і доповнень у договір (контракт) та

інше.

Дані контракту передбачають виставляння рахунків. До контракту можливі

доповнення (додатка), де вказується, наприклад, класифікація товару.

Контракт повинний бути обов'язково завізований, тобто повинні бути підписи

обох сторін, відбитки печаток, тільки в цьому випадку він має міжнародну

законодавчу силу. Вибір валюти і форми розрахунків визначаються за

узгодженням сторін і фіксується в умовах контракту.

Розрізняють два види банківського переказу:

- авансовий платіж;

- по факті відвантаження (постачання) товару.

Розрахунки на території України за вільно використовувану

(конвертовану) валюту заборонені, і тільки при наявності в продавця

ліцензії Національного банку України можна здійснювати платежі у валюті.

Платежі в оплату імпортних товарів і послуг на користь нерезидентів

можуть здійснюватися через кореспондентські рахунки – лоро (1500) і ностро

(1600).

1500 А – «Кореспондентські рахунки, відкриті в інших банках»

1600 П – «Кореспондентські рахунки інших банків»

Усі платіжні доручення, на перерахування через лоро рахунки,

оформляються українською мовою, а платежі здійснювані через ностро рахунки,

оформляються тільки іноземною мовою.

При прийнятті платіжного доручення від клієнта варто звертати увагу на

те, щоб у заяві були зазначені всі необхідні реквізити, а саме:

- повне найменування банку одержувача з обов'язковою вказівкою міста,

країни. Варто врахувати, що багато банків світу мають свої коди, так банки

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23