|Сирія |204 |1,6 |
|Пакистан |195 |1,6 |
|Тайвань |193 |1,5 |
|Єгипет |187 |1,5 |
|Молдова |186 |1,4 |
|Чехія |171 |1,4 |
|Румунія |161 |1,3 |
|Інші |425 |31,1 |
/Вісник НБУ, грудень 2000 р. «Роль зовнішньої торгівлі в платіжному балансі
України».
На територію України дозволяється імпорт тільки тих товарів, що по
своїх технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних і екологічних
характеристиках не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і
вимог, що діють на території України. Якщо національні стандарти відсутні,
на визначений товар можуть поширюватися міжнародні або іноземні стандарти і
вимоги, що діють у ведучих країнах - експортерах цих товарів. Необхідно
відзначити, що всі стандарти і вимоги повинні офіційно публікуватися в
загальнодоступних засобах інформації України не менш чим за 60 днів до
вступу їх у дію.
До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується
національний режим їхньої сертифікації. Якщо ж здійснюється імпорт товарів,
що не мають аналогів в Україні, суб'єкт зовнішньоекономічної
діяльності, що здійснює імпорт або іноземний суб'єкт господарської
діяльності, що здійснює експорт, повинний пред'явити сертифікат
відповідності товару міжнародним стандартам і вимогам.
Структура товарного імпорту досить проста. На Росію приходиться майже
половина українського імпорту, хоча і спостерігається тенденція до його
зменшення. Це зв'язано з необхідністю закуповувати велику кількість
енергоносіїв у РФ, що складає 70 % російського експорту в Україну. Другим
партнером України по розміру імпорту виступає Німеччина. Їхня частина в
імпорті України зросла з 6.2 % у 1996 році до 8.6 % у 1999 році. Третє
місце в імпорті України займають США, питома вага яких за цей же період
зріс з 2.7 % до 4.0 %. Далі випливають Польща, Італія, Бєларусь, Франція,
Чехія, Великобританія, Австрія, Нідерланди.
Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють різні
по своєму роду торгові і неторгові операції, повинні погасити їх
наприкінці року в цілому по країні. Якщо держава здатна погашати свої
зобов'язання протягом звітного періоду, то така держава має достатній запас
платоспроможності або ліквідності. Це є однією з причин різних обмежень, що
вводяться в країні, на виконання валютних операцій з валютними цінностями
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці обмеження стосуються усіх
валютних операцій, але вони по-різному співвідносяться із суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності і тісно зв'язані з валютним контролем. У
цьому полягає суть валютного регулювання.
2. Правові основи валютного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів,
функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних
грошових одиниць і іноземних валют з метою їхнього використання для
обслуговування міжнародних платежів.
Найбільш істотним і функціональним призначенням валютного ринку є
забезпечення реальної волі вибору і дій власника валюти. Тому ступінь
зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних
операцій, але і його здатністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.
Воля вибору суб'єктів ринку зв'язана з їхнім прагненням одержати для
себе в процесі здійснення валютних операцій визначені матеріальні вигоди,
виражені у відповідному доході.
Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку.
Невід'ємним атрибутом валютного ринку є присутність функціональних
елементів його регулювання.
Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93
«Про систему валютного регулювання і валютного контролю» установлює режим
здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні
принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції
банків і інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних
операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення
валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
На території України відповідно до даного Декрету діє наступний статус
валюти України: валюта України є єдиним законним способом платежу на
території України, що приймається без обмежень для оплати яких-небудь вимог
і зобов'язань, якщо інше не передбачене Декретом або іншими актами
валютного законодавства України.
Порядок ввезення, переказ через границю, а також вивіз, переказ за
кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним
банком України. Суми у валюті України, що були завезені, переказані,
переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені,
переслані, переказані назад в Україну.
Валютними цінностями є:
валюта України - грошові знаки у виді банкнот, казначейських квитків, монет
і в інших формах, що є в обігу і є законним платіжним способом на території
України, а так само вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на
грошові знаки, що є в обігу, засоби на рахунках у виді внесків у
банківській і іншій кредитно-фінансовій установах на території України;
платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них,
векселя, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні
книжки, інші фінансові і банківські документи), виражені у валюті України;
іноземна валюта - іноземні грошові знаки у виді банкнот, і казначейських
квитків, монет, що є в обігу і є законним платіжним способом на території
відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що
підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби в грошових
одиницях іноземних держав, що знаходяться на рахунках або вносяться в
банківські й інші кредитно-фінансові установи за межами України;
векселя, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати й інші фінансові і
банківські документи)» виражені в іноземній валюті або монетарних металах.
Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави, спрямована
на регламентування розрахунків і порядку здійснення угод з валютними
цінностями. Країни за допомогою валютного регулювання прагнуть поставити
під контроль держави валютні операції, надання іноземним юридичним і
фізичним особам кредитів і позик, ввіз, вивіз і переказ валюти за кордон і
тим самим підтримувати рівновагу платіжного балансу і стійкість валюти. В
міру поглиблення кризових явищ спостерігається тенденція розширення сфери
валютного регулювання. У багатьох країнах установлені ліміти вивозу валюти
за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів
іноземним юридичним особам і т.д. Валютне регулювання є нормативним,
тобто здійснюється головним чином шляхом висновку міжнародних валютних угод
і видання нормативних актів. Деякі країни зобов'язують експортерів своєї
країни здавати виручені їм суми в іноземній валюті або депонувати її у
визначених ситуаціях. Валютне законодавство багатьох західноєвропейських
держав установлюють регламентацію національних валютних ринків. У багатьох
країнах валютне законодавство передбачає установлення валютних рахунків,
ліміти вивозу валюти. Необхідність валютного регулювання полягає в
прагненні мінімізувати валютні ризики.
Валютні обмеження це законодавчі або адміністративні заборони,
лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою і
валютними цінностями. Валютні обмеження є однією з форм валютної політики.
Валютні обмеження переслідують різноманітні цілі: вирівнювання
платіжного балансу, підтримка валютного курсу, концентрацію валютних
цінностей для рішення державних поточних і стратегічних задач.
Закон про валютне регулювання визначає лише основні положення
регулювання валютної сфери. У цьому зв'язку велике значення мають
нормативні акти в області валютного регулювання.
Валютна політика на Україні виявилася одним зі слабких місць у
програмі економічних перетворень.
У процесі розробки програми валютного регулювання варто враховувати
досягнутий рівень розвитку валютного ринку, необхідність сприяння розвитку
банківсько-фінансового сектора, залежність економіки від автономного
(критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси і необхідність
усілякого стимулювання збільшення експортних надходжень і іноземних
інвестицій .
Режим валютного курсу повинний передбачати можливість його регулювання
з урахуванням темпів внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє
найбільш важливе для України, що не має значних іноземних інвестицій і
доступу до зовнішніх кредитів, у зв'язку з чим експортери є основним
джерелом іноземної валюти.
Таке регулювання повинне здійснюватися ринковими методами.
Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають
валютному контролю.
Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й
одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення
ними валютних операцій, про стан банківських рахунків в іноземній валюті в
межах повноважень.
Органами валютного регулювання в Україні є:
. Національний банк України – який здійснює контроль за виконанням правил
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23