легеневе сплетення), стравохідні гілки (утворюють одноіменне сплетення).

Від останнього виходить два блукаючих стовбури (передній і задній), які

проходять у черевну порожнину через стравохідний отвір діафрагми. Від

переднього стовбуру відходять передні шлункові і печінкові гілки, від

заднього - задні шлункові і черевні гілки. Останні ідуть до черевного

сплетення і не переключаючись в ньому разом із симпатичними волокнами

названого сплетення забезпечують іннервацію черевної порожнини (до

сигмоподібної кишки).

11-а пара - додатковий формується із кількох черепних і

спинномозкових корінців, а потім ділиться на дві гілки. Внутрішня гілка

приєднується до блукаючого нерва, а нижня іде до грудинно-кличично-

сосцеподібного і трапецієподібного м'язів.

12-а пара - під(язиковий іннервує м'язи язика. Крім того в

складі цього нерва проходять рухові волокна від 1-го спинного нерва, які

утворюють низхідну гілку, що сполучається з гілками шийного сплетення

(шийна петля, петля під’язикового нерва).

Спинно-мозкові нерви відповідають сегментам спинного мозку і

відповідно метамерам тіла тому їх позначають як і сегменти мозку. Кожний

нервовий сегмент зв'язаний із сегментом тіла, цей зв'язок зберігається

впродовж всього онтогенезу. Задній корінець і спинно-мозковий вузол

зв'язані із сегментом шкіри, вони сформувалися із відповідного дерматому,

передній - з м'язами, які виникли із відповідного міотому. (Необхідно

підкреслити, що кожний дерматом іннервується не лише своїм нервом, а і

сусідніми верхнім і нижнім). Спинно-мозкові нерви формуються із двох

корінців - переднього (рухового) і заднього (чутливого). Вони сполучаються

між собою у міжхребцевому отворі і утворюють спільний стовбур (змішаний

нерв). Вийшовши із міжхребцевого отвору нерв ділиться на 3 гілки (8 шийний,

грудні і 1-2 поперекові мають і 4-у гілку - сполучну): передню, задню і

менінгеальну. Остання повертається назад крізь отвір (в канал хребта) і

іннервує оболонки спинного мозку. Задні гілки зберігають метамерність і

іннервують шкіру і м'язи відповідних сегментів задньої частини тіла.

Передні зберігають сегментарність лише у грудному відділі (міжреберні

нерви), у інших відділах вони сполучаються одни з одною петлями і утворюють

сплетення: шийне, плечове, поперекове, крижове, від яких відходять

периферичні нерви, що іннервують відповідні передні частини шкіри і м'язів.

Шийне сплетення утворене гілками 4-х верхніх шийних нервів і

розташоване на глибоких м'язах шиї. Від сплетення відходять чутливі

(шкірні) нерви , рухові (м'язеві) - до поряд

розташованих м'язів шиї і змішаний - діафрагмальний нерв. М'язева частина

діафрагми виникає із шийних міотомів і опускаючись тягне за собою і нерв.

Плечове сплетення утворене передніми гілками 5-8-ї пари шийних і 1-го

грудного і утворюють 3 пучки (верхній, середній і нижній), які в подальшому

забезпечують іннервацію м'язів і шкіру верхніх кінцівок.

Поперекове сплетення утворене передніми гілками 1-3 поперекових і

частково 12 грудними і 4 поперековими. Розташоване в товщі великого

поперекового м'яза і на передній поверхні квадротного м'яза поперека.

Забезпечує іннервацію: шкіри нижнього відділу передньої стінки черева і

частково стегна, гомілки і стопи, зовнішніх статевих органів та м'язи

стінок живота, передньої і медіальної груп м'язів стегна.

Крижове сплетення найбільше із усіх сплетень. Утворене передніми

гілками 5 поперекового, 1-4 крижових і частково 4 поперековим. Забезпечують

іннервацію м'язів і частково шкіри сідничної ділянки і промежини, шкіру

зовнішніх статевих органів, шкіру і м'язи задньої поверхні стегна, кістки,

суглоби, м'язи і шкіру гомілки і стопи (крім невеличкої ділянки шкіри, яка

іннервується підшкірним нервом поперекового сплетення).

Куприкове сплетення утворене передніми гілками 5 крижового і 1

куприкового нервів, іннервує шкіру в ділянці куприка і навколо відхідника.

Аналізатори

Сукупність нервових елементів різних рівнів, які забезпечують

сприйняття подразнення, перетворення енергії подразнення у енергію

збудження, кодування, перенесення закодованої інформації до центральних

ділянок нервової системи (зокрема до сенсорних (проекційних) зон кори

великих півкуль), її аналіз і формування відчуття – складають аналізатор.

Кожний аналізатор складається з периферичного, проміжного і

центрального відділів. Обов'язковим елементом периферичного відділу

аналізаторів є рецептори, які сприймають і трансформують збудження. Часто

рецептори мають допоміжні елементи, які забезпечують досконалість роботи

аналізаторів. Рецептори з допоміжними апаратами називають органами чуття.

У людини виділяють орган зору (очі), слуху і рівноваги (вухо), орган

нюху (нюхова ділянка порожнини носа), орган смаку (смакові сосочки).

Багаточисельні рецептори є у шкірі, яку в зв'язку з цим називають органом

дотику.

Орган зору - око (oculus) складається із очного яблука і допоміжних

органів ока: м'язи очного яблука, повіки, слізний апарат. Око розташоване в

очниці, має форму кулі з випуклим переднім краєм. Стінка яблука має 3 шари

(оболонки). Зовнішня - фіброзна, середня - судинна, внутрішня - сітківка.

Фіброзна оболонка відіграє захисну роль, досить міцна. У ній

розрізняють 2 відділи: передній - більш випуклий, менший за розміром відділ

- рогівка і задній більший відділ - склера (білкова оболонка).

Рогівка (cornea) - прозора випукло-увігнута пластинка, дещо потовщена

по периферії. Передня поверхня рогівки вистелена багатошаровим плоским

епітелієм, а задня - ендотелієм. У ній немає кровоносних судин, але є

багато нервових закінчень.

Склера (sclera) непрозора (білого кольору) сполучнотканинна пластинка

(ніби зварений білок яйця). Передня її частина вкрита кон'юнктивою,

утворена сполучною тканиною і багатошаровим епітелієм. Решта склери вкрита

ендотелієм. Місце переходу рогівки у склеру називається лімбом (краєм)

рогівки. У склері біля лімба є коловий простір - венозна пазуха склери

(шлемів канал). Склера має кровоносні судини і нервові закінчення.

Судинна оболонка очного яблука містить багато кровоносних судин, які

забезпечують живлення сітківки і виділення водянистої вологи. У ній є три

відділи: райдужна оболонка, війчасте тіло і власне судинна оболонка.

Райдужка (iris), або райдужна оболонка, має форму обідка, з отвором в

центрі - зіниця (pupilla). Зміною розміру зіниці регулюється надходження

світлових променів в око. У місці сполучення рогівки і райдужки

знаходитьсяя гребінчаста зв'язка з щілиноподібним простором.

У стромі райдужки із рихлої сполучної тканини є пігмент, кровоносні

судини і непосмуговані м'язи. Від кількості пігменту залежить колір очей.

Непосмуговані м'язи розташовані двома шарами: радіально (розширює зіницю -

ділататор) і кільцеподібно (звужує її - сфінктер).

Війчасте тіло (corpus ciliare) - потовщена частина судинної оболонки

очного яблука. Розташоване кільцем навколо кришталика, який прикріплений до

нього війчастим пояском (ціннова зв'язка). Строма (основа) війчастого тіла

складається із рихлої сполучної тканини. Вона добре васкуляризована і має

непосмуговані м'язи, які утворюють війчастий м'яз - м'яз акомодації.

Власне судинна оболонка очного яблука (chorioidea) складає більшу

частину середньої оболонки. Між власне судинною оболонкою і склерою є

капілярна щілина - навколосудинний простір. У самій судинній оболонці

виділяють шари, які називають пластинками: надсудинну, судинну, судинно-

капілярну, базальну.

Надсудинна (поряд із склерою) - рихла сполучна тканина, має ігментні

клітини.

Судинна - містить багато артерій і вен, оточених рихлою сполучною

тканиною з включеними у неї пігментними клітинами.

Судинно-капілярна - складається переважно із кровоносних капілярів.

Базальна - (поряд із сітківкою) має еластичні волокна.

Сітківка (retina) - тонка м'яка пластинка між судинною оболонкою і

склоподібним тілом. Задній, більший відділ сітківки, прилягає до власне

судинної пластинки, містить світлосприймальні елементи і називається

зоровою сітківкою.

Передній, менший відділ сітківки, світлочутливих елементів не має і

називається сліпою сітківкою.

У зоровій частині розрізняють до 10 шарів. Зовні (біля судинної

оболонки) сітківка вкрита пігментним шаром епітелію - пігментні

епітеліоцити. У бік фоторецепторів від них відходить 8-10 цитоплазматичних

заповнених меланіном відростків, які відділяють одну від одної колбочки і

палички. Найважливішими є три шари зв'язаних між собою нервових клітин.

Біля пігментного шару розташований ряд нервових клітин, здатних сприймати

світло, - це фоторецептори. У них є відростки у формі паличок і колбочок -

це світлочутливі елементи ока. Колбочки сприймають світлові промені при

яскравому освітленні і є рецепторами кольорів. Рецептори денного світла.

Палички функціонують у присмерках (рецептори присмеркового світла).

Другий, середній, шар нервових клітин сітківки включає асоціативні

нейрони, які зв'язують світлосприймальні клітини з наступним третім шаром

нервових клітин. Третій - внутрішній - утворений гангліонарними клітинами,

аксони яких, сполучаючись, утворюють зоровий нерв (500 тис. - 1 млн

волокон), що виходить із сітківки у районі диску зорового нерва. В цьому

місці світлосприймальні елементи відсутні - це сліпа пляма ока (сітківки).

В центрі диска зорового нерва у сітківку проникає її центральна артерія.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21