шість основних груп м(язів: згиначі (флексори) - розгиначі (екстензори),
привідні (аддукто-ри) - відвідні (абдуктори), пронатори (обертання до серендини) - супінатори (ротація назовні).
М(язи мають допоміжєні апарати: фасції, зв(язки, слизові піхви
сухожилків, блоки, сесамоподібні кістки.
Від внутрішньої поверхні фасцій відходять фасціальні перетинки, які
йдуть у глибину поміж сусідніми групами м(язових волокон і прикріплюються
до кісток. Таким чином вони відділяють одну групу м(язів від іншої,
охоплюючи їх фіброзною або кістково-фіброзною піхвою. Це має функціональне
значення, бо піхви утримують м(язи при їх скороченні в певних межах. Крім
того фасції мають значення в патології, створюючи опір (бар(єр) поширенню
запальних процесів. Фасції бувають різної міцності. Деякі з них слабенькі,
тісно зв(язані із зовнішнім перимізієм так, що й розділити їх важко, інші
міцні, блискучі, нагадують собою апоневрози. Найбільшого розвитку фасції
досягають у людей важкої фізичної праці.
Зв(язки - це місцеві потовщення фасцій у вигляді блискучих фіброзних
пучків, косих або поперечних, які перекидаються між кістковими виступами
над сухожилками м(язів, що тут проходять з одного відділу кінцівки на
другий, наприклад, з гомілки на стопу. Ці зв(язки ніякого відношення не
мають до суглоба. Перекидаючись над сухожилками м(язів, вони утворюють для
них фіброзні піхви. Піхви утримують сухожилки в певному положенні під час
скорочень м(язів, не даючи їм відходити вбік.
Слизові сумки утворюються в місцях, де сухожилки м(язів під час
скорочень найбільше труться об тверді сусідні утвори, найчастіше біля місця
прикріплення м(яза, між його сухожилком і кісткою. Вони утворюються під
впливом постійного тертя через розпушування сполучної тванини, в якій,
нарешті, з(являються порожнини з гладенькими стінками і незначною кількістю
рідини, подібної до синовії.
Синовіальну піхву сухожилків можна уявити собі як сліпий видовжений
циліндричний мішок із сполучної тканини, який охоплює сухожилок з усіх
боків двома листками так, що один листок приростає до сухожилка, а другий
охоплює його ззовні. Зовнішній листок сполучений з внутрішнім лише на свої
кінцях і між ними є щілина, в якій є слизька рідина. Під час рухів
сухожилка разом з ним рухається і прирощений до нього внутрішній листок
піхви, який треться об зовнішній листок, і це тертя полегшується через
наявність слизового мастила між листками.
Блоки - це вкриті хрящем виїмки на кістках, в тих місцях, де через
кістку перекидається сухожилок м(яза, який змінює свій напрям. Сухожилок
легко рухається по хрящовій поверхні виїмки, не зміщуючись убік.
Сесамоподібні кістки містяться в товщі м(язових сухожилків недалеко
від місця їх приєднання. Частина волокон сухожилка приєднується до
сесамоподібної кістки, друга частина проходить далі і приєднується до тієї
кістки, яку даний м(яз рухає. При цьому змінюється кут, під яким сухожилок
приєднується до кістки. Це зумовлює і більш вигідний кут дії м(яза на
кістку. Найбільша сесамоподібна кістка - колінна чашечка, трохи менша -
горіхоподібна кістка, а також кісточки біля основ перших фаланг великих
пальців кисті і стопи.
Рухи тіла здійснюються завдяки розташуванню м(язів і кісток в тілі
людини, яка нагадує систему важелів. В зв(язку з цим у м(язі виділяють
анатомічний та фізіологічний поперечник - площу перерізу через черевце.
Анатомічний переріз - це сума перерізу усіх м(язових волокон, переріз яких
проведений перпендикулярно до довгої осі м(яза. Фізіологічний поперечник -
сума перерізу усіх м(язових волокон при перерізі перепендикулярному до
самих волокон. У прямих м(язів ці поперечникі співпадають. У косих чи
перистих м(язів фізіологічний поперечник буде більшим.
Розрізняють абсолютну та відносну силу м(яза. Абсолютна показує
максимальну масу вантажу, які м(яз здатний підняти. Відносна - максимальна
маса вантажу (піднята даним м(язом) розділена на площу фізіологічного
поперечника (чи анатомічного), тобто віднесена до одиниці площі (зрештою до
окремого волокна).
Сила м(яза залежить від кількості м(язових волокон в ньому та
напрямку їх розташування до осі м(яза. Кожний м(яз складається із
нейромоторних одиниць - група м(язових волокон об(єднаних одним аксоном.
Така одиниця працює як єдине ціле.
Нервова система.
Головний мозок (encephalon) розташований у мозковому відділі черепа
має масу приблизно 1500 г. і складається з: переднього, середнього,
проміжного, довгастого, мосту і мозочка. З основи мозку можна бачити
(спереду назад) в нюхових борознах лобних часток розташовані нюхові
цибулини (до них відходять 15-20 нюхових нервів - 1-а пара черепних
нервів), які переходять у нюхові тракти і нюхові трикутники. За ними з обох
боків видно передню дирчасту речовину, крізь яку в глибину мозку проходять
кровоносні судини. Між названими ділянками розташований зоровий перехрест
(продовження зорових нервів - 2-а пара черепних нервів), безпосередньо за
перехрестом - сірий горб, який переходить у лійку і далі у гіпофіз, а ззаду
від сірого горба - 2 сосцеподібних тіла: ці структури належать гіпоталамусу
(проміжний мозок). За ними лежать ніжки мозку (середній мозок) і міст
(задній мозок). Між ніжками мозку відкривається міжніжкова ямка, дно якої
продирявлене, - задня дирчаста речовина. Розташовані по боках ніжки мозку
сполучають міст з півкулями великого мозку. На внутрішній поверхні кожної
ніжки мозку біля переднього краю мосту виходить окоруховий нерв (3-я пара),
а збоку від ніжки мозку - блоковий нерв (4-а пара черепних нервів). Від
мосту назад і латерально розходяться середні ніжки мозочка, які сполучають
ці структури. Трійничний нерв (5-а пара) виходить із товщі середньої ніжки
мозочка. Назад від мосту розташований довгастий мозок. Між ними медіально
виходить відвідний нерв (6-а пара), а латерально - лицьовий (7-а) і
присінково-завитковий (8-а пара черепних нервів). По боках від серединної
борозни довгастого мозку видні поздовжні потовщення - піраміди, а збоку від
кожної із них - оливи. Із позадоливної борозни довгастого мозку виходять
послідовно язикоглотковий (9-а), блукаючий (10-а) і додатковий (11-а), а із
борозни між пірамідою і оливою - під'язиковий (12-а пара черепних нервів).
Півкулі головного мозку віддалені одна від одної поздовжньою щілиною
великого мозку, у глибині якої залягає мозолисте тіло, яке сполучає
півкулі. Поперечна щілина великого мозку відділяє потиличні частки півкуль
від мозочка. Назад і вниз від потиличних часток розташовані мозочок і
довгастий мозок, який переходить у спинний.
Головний мозок поділяють на 3 основних відділи: мозковий стовбур,
мозочок і кінцевий мозок (півкулі). Перший - філогенетично найдавніша
частина головного мозку включає довгастий мозок, міст, середній і проміжний
мозок. Саме звідси виходять черепні нерви.
Найрозвиненіша, велика і функціонально значима частина мозку – це
півкулі головного мозку. Відділи півкуль утворюють плащ, наймолодші у
філогенетичному відношенні структури.
Півкулі головного мозку діляться на частки: центральна (Роландова)
борозна відділяє лобну частку від тім'яної, латеральна (Сільвієва) борозна
відділяє від тім'яної і лобної скроневу частку. Тім'яно-потилична борозна
розділяє тім'яну і потиличну частки. Дрібніші борозни поділяють частки на
звивини.
На медіальній і нижній поверхнях півкуль головного мозку ряд утворів
відносяться до лімбічної системи: нюхова цибулина, нюховий тракт, нюховий
трикутник, передня дирчаста речовина, гіпокамп, поясна звивина, гачок.
Кора великих півкуль утворена сірою речовиною, яка лежить по
периферії. Товщина кори у різних ділянках коливається від 1,3 до 5 мм. В.О.
Бец виявив, що будова і взаємне розташування нейроцитів неоднакове у різних
ділянках кори, що визначає нейроцитоархітектоніку кори. Клітини більш менш
однакової структури розташовуються у вигляді шарів (пластинок). Їх
налічується 6. Товщина шару, характер границь, розміри клітин, їх кількість
варіюють у різних відділах мозку.
Зовні розташований 1-й - молекулярний - шар, в ньому залягають дрібні
мультиполярні асоціативні нейроцити і багато волокон - відростків
нейроцитів нижчих шарів.
2-й шар - зовнішній зернистий - утворений багатьма дрібними
мультиполярними нейроцитами.
3-й - найширший шар - пірамідний - містить нейронцити пірамідної
форми, тіла яких збільшуються зверху вниз.
4-й шар - внутрішній зернистий - утворений дрібними нейроцитами
зірчастої форми.
5-й шар - внутрішній пірамідний - (найбільше розвинений у
прецентральній звивині ) утворений пірамідними клітинами
(клітини Беца, до 125 мкм).
6-й шар - поліморфний - утворений нейронами різної форми і розмірів.
Деякі автори виділяють і 7-й шар - аморфний.
У кожному шарі окрім нервових клітин розташовані нервові волокна.
Будова і щільність їх залягання неоднакові у різних відділах кори.
Особливості розташування волокон у корі вивчає міелоархітектоніка. Всю кору
прийнято поділяти на поля (за Бродманом їх виділяють 52).
В корі великих півкуль мозку відбувається аналіз усіх подразнень, які
надходять із навколишнього світу та внутрішнього середовища організму.
Найбільша кількість аферентних імпульсів надходить через ядра таламуса до
клітин 3-го і 4-го шарів кори. В корі розташовуються центри регуляції
виконання окремих функцій. Кора - це кінцева ланка аналізаторів (Павлов). В
процесі еволюції відбувається локалізація функцій у корі. Звичайно у корі
кожний аналізатор представлений ядром і розсіяними елементами. Ядро - це
ділянка розташування найбільшої кількості нейроцитів кори, у якій точно
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21
