речовини.

Залози дна і тіла мають всі типи клітин. Залози воротарної частини не

мають обкладових клітин (не виділяють соляної кислоти). У них дуже багато

додаткових клітин (продукують слиз). У кардіальних залоз обкладових клітин

менше, ніж у дні і тілі.

Сукупність секретів усіх клітин шлунка називають шлунковим соком.

Шлунковий сік діє на . . . . . . .

Підслизова основа у шлунку виражена добре і має пухку сполучну

тканину.

М'язева оболонка має 3 шари м'язів (не посмуговані): зовнішній

поздовжній, середній циркулярний (найкраще розвинений у пілоричному відділі

і утворює пілоричний сфінктер), внутрішній - косий. Перші два є

продовженням із стравоходу. Косий шар добре розвинений у ділянці дна і

тіла. Волокна цього шару йдуть від входу до тіла косо і вниз, не доходячи

до великої кривизни і до воротаря. При скороченні косих м'язів від

загальної порожнини шлунка може відділятися канал вздовж шлункової доріжки

(малої кривизни) для проходження рідкої їжі.

Зовнішня оболонка шлунка - очеревина - вкриває шлунок з усіх боків і

переходить з нього на сусідні органи.

Кровопостачання: Ліва (від нутряної) і права (гілка загальної

печінкової) шлункові артерії, права (від загальної печінкової, гілки

великої нутряної) і ліва (гілка селезінкової артерії, яка є гілкою великої

нутряної) шлунково-сальникові артерії і короткі шлункові артерії.

Іннервація: гілки блукаючого нерва і симпатичного стовбура.

Тонка кишка поділяється на 3 відділи: 12-пала кишка (25 - 30 см);

порожня (2 - 2,5 метри) і клубова (2,5 - 3,5 метри). Діаметр тонкої кишки

не перевищує 3 - 5 см. Стінка тонкої кишки побудована за стандартною

схемою. Від інших частин трубки відрізняється напрямком складок слизової

оболонки - тут вони циркулярні. Густина складок і їх висота найбільші у

початкових відділах тонкої кишки. З наближенням до кінця клубової кишки

кількість складок та їх висота зменшуються. Слизова оболонка тонкої кишки

вкрита особливими виростами - ворсинками. Вони густо лежать одна біля

одної.

Ворсинки - це орган всмоктування перетравленої їжі. Кожна ворсинка

складається із пухкої сполучнотканинної основи, в якій розгалужені

кровоносні капіляри (у них всмоктуються амінокислоти і вуглеводи) і

початковий лімфатичний капіляр (у нього всмоктуються жири). У ворсинці є

гладенькі м'язи, які допомагають відтіканню продуктів всмоктування.

Поверхня слизової та ворсинок вкрита одношаровим циліндричним епітелієм з

бокалоподібними клітинами. Поміж ворсинками вся слизова оболонка має

численні трубчасті залози, які виробляють кишковий сік.

Крім того, в слизовій оболонці кишки є захисні пристосування, це

поодинокі лімфоїдні вузли, розкидані по всій тонкій кишці, - невеличкі

скупчення лімфоїдної тканини, в яких виробляються лімфоцити, що знищують

бактерії. Існують і довгасті скупчення цих вузлів (1-3 см довжиною). Їхня

довжина збігається з віссю кишки. Їх є всього 30-40 штук, і розташовані

вони переважно в клубовій кишці, часом у невеликій кількості в порожній і

ніколи не бувають у 12-палій. Ці скупчення називають пейєровими бляшками.

У м'язевій оболонці: зовнішній шар - поздовжній, внутрішній -

циркулярний.

Серозною оболонкою тонка кишка вкрита з усіх боків, за винятком 12-

палої кишки, яка вкрита серозною оболонкою лише зпереду.

12-пала кишка має, крім циркулярних складок, ще одну поздовжню

складку, утворену проходженням тут під слизовою оболонкою двох проток -

печінки і підшлункової залози. Складка закінчується сосочком, на поверхні

якого і відкриваються ці протоки спільним отвором.

Кровопостачання: 12-пала - гілками шлунково-дванадцятипалої (гілка

загальної печінкової, яка є гілкою великої нутряної) і верхньої брижової

артерій (вісцеральна гілка черевної аорти). Порожня і клубова - верхня

брижова артерія (непарна гілка черевної аорти).

Іннервація: Гілки черевного, печінкового (12-палої кишки) і верхнього

брижового сплетень.

Товста кишка поділяється на сліпу з червеподібним відростком, висхідну

ободову, поперечну ободову, низхідну ободову, сигмоподібну і пряму. Довжина

усієї товстої кишки коливається від 1,5 до 2 м. Ширина сліпої досягає 7 см,

поступово зменшується до 4 см у низхідної ободової кишки. Очеревиною різні

частини товстої кишки вкриті неоднаково. Сліпа, поперечна і сигмоподібна

вкриті нею з усіх боків (поперечна і сигмоподібна мають власні брижі).

Висхідна і низхідна вкриті очеревиною лише з трьох боків; ззаду вони вкриті

тонким шаром адвентиції.

Ободова товста кишка оточує всі петлі тонких кишок з боків і згори,

наче якимось обідком, тому і називається ободовою кишкою (colon).

Починається вона в межах заглибини крила правої клубової кістки і йде вгору

до самої печінки. В клубовій заглибині в неї впадає кінець тонкої кишки,

утворюючи клубово-ободову заслінку (або ілеоцекальний сфінктер).

Особливість такого утвору забезпечує вільне проходження хімусу до товстої

кишки і запобігає прониканню вмісту товстої кишки до тонкої.

Частина ободової кишки, що лежить нижче від місця з'єднання тонкої

кишки з товстою, називається сліпою кишкою (coecum). Сліпа кишка має

довжину у середньому 7 см. З медіального боку її дна від неї відходить

тоненький червеподібний виросток, або апендикс (8 - 9 см довжиною, а

діаметром не більше 1 см).

Та частина ободової кишки, що піднімається догори, називається

висхідною ободовою кишкою (colon ascendens). Дійшовши до печінки, вона

робить вигин і йде впоперек з правого боку до лівого, оточуючи петлі тонких

кишок згори. Це поперечна ободова (colon transversum). Дійшовши до

селезінки і торкаючись її, поперечна ободова кишка робить новий вигин і йде

донизу. Це низхідна ободова кишка (colon descendes). Вона доходить до лівої

клубової заглибини і переходить безпосередньо в s-подібну сигмоподібну

кишку (colon sigmoideum; має власну брижу, якою підвішена до лівої клубової

ями), вигин якої нагадує часом вигин літери s. Вона займає всю клубову

заглибину і частково розміщується в малому тазі. На рівні 3-го крижового

хребця s-подібна кишка переходить у пряму (rectum), яка закінчується

відхідником (anus).

Стінка товстої кишки складається з таких самих оболонок, як і стінка

тонкої, але має важливі особливості, що відрізняють її від тонкої кишки як

ззовні, так і з внутрішнього боку.

Три особливості має товста кишка ззовні. По-перше, поздовжній шар

її м'язової оболонки нерівномірний по всій стінці кишки, а зібраний у три

пасма (taenia coli), що проходять на певній відстані одне від одного.

Переходячи на пряму кишку, ці стрічки ширшають, зближуються між собою і

знову вкривають пряму кишку суцільним шаром. По-друге, оскільки стрічки

коротші за товсту кишку, вони збирають її на зразок кисета, і тому на

поверхні кишки утворюються випини (haustra). Випини розділені між собою

поперечними борознами, яким на слизовій оболонці відповідають півмісяцеві

складки. По-третє, наявність жирових відростків. Це часом досить довгі

випини серозної оболонки, в яких міститься жир. На тонких кишках таких

відростків не буває.

Слизова оболонка товстої кишки відрізняється насамперед відсутністю

ворсинок. Тому вона має гладенький вигляд. Крім того впадають в очі

заглибини, що відповідають випинам на зовнішній поверхні кишки, розділені

півмісяцевими складками, які йдуть не циркулярно, як складки тонкої кишки,

а займають кожна приблизно третину внутрішньої поверхні між місцем

проходження двох сусідніх м'язових складок.

Епітелій, що вкриває слизову оболонку, одношаровий циліндричний, в

ньому є велика кількість бокалоподібних клітин. Маленьких трубчастих

залоз багато. Є у великій кількості окремі лімфоїдні вузлики, а пейєрових

бляшок не буває.

Пряма кишка має згини у передньо-задньому напрямку. Верхній згин -

крижовий, відповідає вигину крижу, до передньої поверхні якого прилягає

пряма кишка. Другий вигин - промежини. Верхній відділ прямої кишки до низу

розширюється, утворюючи ампулу. Кінцевий відділ називається задньопрохідним

каналом. Він проходить крізь тазове дно і закінчується анусом.

Слизова оболонка прямої кишки утворює у верхньому відділі поперечні

складки. У нижньому є поздовжні складки (їх 8-10); це прямокишечні стовпи

(колони), між якими є пазухи.

Відхідникова частина прямої кишки має два сфінктери - внутрішній і

зовнішній. Внутрішній (гладенькі м'язи) є потовщенням циркулярного

м'язового шару кишки. Він розташований вище від зовнішнього. Зовнішній

побудований смугастою тканиною і є вольовим сфінктером.

Кровопостачання сліпої, ободової і верхньої третини прямої кишки

здійснюється від гілок верхньої і брижової артерій. Нижні дві третини

прямої кишки отримують кров від внутрішньої клубової і серединної крижової

артерій.

Іннервація: гілки верхнього і нижнього брижових нервів (ободова

кишка), гілки прямокишкового нервового сплетення (пряма кишка), тазові

нутряні нерви (сигмоподібна і пряма кишки).

З кишковим трактом, а саме з 12-палою кишкою, зв'язані найбільші

залози організму людини - печінка і підшлункова залоза.

Печінка у людини важить близько 1,5 кг. Маса печінки дорослої людини

складає 1/36 маси тіла. У новонародженого - 1/20. Клітини печінки виділяють

жовч. Це орган травлення, обміну речовин, бар'єрний орган. У ембріональному

періоді кровотвірний орган.

Розташована печінка під правою половиною купола діафрагми, частково

переходить за середню лінію тіла і займає над шлунком невелику частину

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21