його попередника.

Грошовість. Вексель являє собою грошове зобов'язання. Воно не може бути

виражене ні в якому іншому вигляді, крім як у грошах.

Право зворотньої вимоги. Векселедержатель, що не отримав платежу за

векселем, отримує право на прямий позов до особи, зобов’язаної за векселем

(у переказному векселі) або тієї, що видала (у простому векселі), і, після

здійснення ряду формальностей, - на регресний позов до всіх осіб, що

зобов’язалися за векселем раніше за нього самого. Для обгрунтування такого

позову векселе-держателю достатньо пред’явити вексель з позначкою про

опротестування у неплатежі (женевська система права) або навіть без неї

(англо-американська система права).(В Україні опротестований вексель вже

являється виконавчим документом)

Солідарна відповідальність. Якщо протест було здійснено своєчасно,

векселедержатель може звернути свій позов проти зобов'язаних за векселем

осіб (переказний вексель). Всі особи, що видали, індосували або ава-

лювали вексель, є солідарно зобов'язаними перед векселе-держателем. Отже,

векселедержатель має право пред'яв-лення позову до всіх цих осіб або до

кожного окремо. Таке ж право належить кожній особі, що підписала

переказний вексель, після того, як вона сплатила за нього. Позов,

пред'явлений до одного з боржників, не перешкоджає пред'явленню позовів до

інших осіб, навіть якщо вони зобов'язалися після первинного відповідача.

Після закінчення термінів, встановлених для пред'явлення векселя терміном

платежу по пред'явленні або після закінчення певного терміну у такий-то час

від пред'явлення; для здійснення протесту в неакцепті або неплатежі; для

пред'явлення до платежу у разі застереження "без протесту",

векселедержатель втрачає права проти індосантів, проти векселедавця і проти

інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта в переказному векселі і

векселедавця у простому.

Відсутність емісійного характеру. Вексель не є емісійним цінним

папером. Отже, його видача не передбачає спеціальних процедур,

пов'язаних з емісією цінних паперів. У зв'язку з цим істотне значення

набуває питання векселеспроможності, під якою розуміють здатність якої-

небудь особи бути учасником вексельного зобов'язання як кредитор або

боржник.

На основі усього вищевикладеного можна зробити висновок, що векселем є

письмове, за встановленою законом формою, одностороннє, абстрактне і

безумовне грошове зобов'язання, що передається за спрощеним порядком по

передавальному напису і що перебуває під солідарною відповідальністю всіх

причетних осіб, яке підлягає платежу законному векселедержателю проти

пред'явлення самого векселя під загрозою процесуально суворого і спрощеного

стягнення.

В сучасних умовах, яку б функцію на практиці не виконував вексель

(знаряддя кредиту, засіб платежу, інструмент для інкасування боргу),

взаємовідносини учасників вексельного обігу в будь-якому випадку носять

характер вексельних правовідносин і регулюються не загальними нормами

цивільного, а особливого вексельного права.

В 1930 р. в Женеві працювала конференція, в результаті чого була

напрацьована Конвенція, що встановила Єдинообразний закон про переказний та

простий вексель. Країни, що підписали або приєднались до неї, прийняли на

себе зобов'язання ввести в дію на своїх територіях Єдинообразний вексельний

закон. До таких країн відносяться:

Австрія, Бельгія, Бразилія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Італія,

Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, СРСР,

Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія, Японія.

Такі країни як:

Алжир, Аргентина, Афганістан, Болгарія, Буркіна-Фасо, Гаїті, Габон, Гвінея,

Гондурас, Ірак, Іорданія, Ісландія, Індонезія, Камбоджа, Камерун, Коста-

Ріка, Лаос, Ліван, Лівія, Люксембург, Мароко, Малі, Нігер, Республіка

Бенін, Республіка Заїр, Південна Корея, Румунія, Саудовська Аравія, Сірія,

Сенегал, Туніс, Того, Чехословаччина, Чад, Еквадор, Ефіопія, Югославія, не

приєднались до Женевської вексельної конвенції, але видали на її основі

свої національні вексельні закони. Усі вищезгадані країни утворюють

Женевську систему вексельного права.

Іншу основну систему вексельного права складають країни англо-

американського права, чиє вексельне законодавство базується на англійському

законі про переказні векселі 1882 р. До них відносяться: Англія, Австралія,

Багамські острови, Бермудські острови, Ботсвана, Бірма, Вірджинські

острови, Гана, Гренада, Гонконг, Зімбабве, Ізраїль, Індія, Ірландія,

Канада, Кенія, Кіпр, Колумбія, Лесото, Малазія, Нова Зеландія, Намібія,

Нігерія, Пакістан, Пуерто-Ріко, Свазіленд, Судан, США, Танзанія, Уганда,

Фіджі, Філіпіни, Шрі-Ланка, ПАР, Ямайка.

Самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не

входить в жодну з двох основних систем права і не основується на жодному,

спільному для усіх цих країн вексельному законі. Це, наприклад, такі

країни: Болівія, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Домініканська Республіка,

Єгипет, Іран, Іспанія, Колумбія, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама,

Сальвадор, Тайвань, Таїланд, Уругвай, Чілі.

Між Женевським Єдинообразним вексельним законом (далі — ЄВЗ) і

англійським Законом про переказні векселі (далі — ЗПВ) спостерігаються

деякі розбіжності. Прослідкуємо найсуттєвіші з них.

У відповідності до ЄВЗ переказний вексель повинен вміщувати:

найменування «переказний вексель», яке включене у самий текст документа і

подане тією мовою, на якій цей документ складений; просту і нічим не

обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей; найменування платника

(трасата); зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен

здійснитися платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж

повинен бути здійснений (першого векселе-держателя); зазначення дати і

місця складання векселя; підпис того, хто видає вексель (векселедавця,

трасанта) (ст.1 ЄВЗ).

Документ, в якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, не має

сили переказного векселя, за винятком таких випадків: вексель, строк

платежу у якому не вказаний, розглядається як такий, що підлягає оплаті за

пред'явленням; якщо відсутня назва місця платежу, ним вважається

місцезнаходження платника; вексель, в якому не вказане місце його

складання, розглядається як підписаний у місці знаходження трасанту (ст.2

ЕВЗ).

Відповідно до ЗПВ переказний вексель повинен містити наступні обов'язкові

реквізити: безумовний наказ сплатити певну грошову суму; строк платежу;

найменування платника; найменування отримувача або зазначення, що вексель

сплачується пред'явнику; підпис векселедавця (трасанта). Вексель не буде

недійсним тому, що він не має «вексельної відмітки», не датований, не

вказане місце виставлення або місце платежу (ст.3,6,7 ЗПВ). Тобто, в

англійському законі передбачається менша кількість обов'язкових реквізитів,

ніж у ЄВЗ, і допускається виставлення на пред'явника (але в міжнародних

розрахунках такі векселі не застосовуються).

Форма переказного векселя за Єдинообразним Торговельним Кодексом США

(далі — ЄТК) відповідає положенням англійського закону, з тією особливістю,

що для оборотного векселя, що виставлений на користь конкретної особи,

необхідне включення в вексель застереження про наказ або відмітки

«переказний» (ст. ст. 3-104, 3-111, 3-102, 3-110, 3-112 ЄТК).

Згідно з ЄВЗ оборотність векселя, тобто можливість передачі його по

індосаменту, визнається за будь-яким векселем, навіть виданим без

застереження «наказу». Навпроти, лише включення у вексель спеціальної

відмітки «не наказу» або рівнозначного застереження може позбавити вексель

властивості передачі по індосаменту. Такий вексель може бути переуступленим

тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії (ст.11 ЄВЗ).

За ЗПВ оборотним є вексель, виставлений платежем пред'явнику або наказу,

але являється платежем наказу, якщо містить застереження про наказ, а

також, якщо сплачується визначеній особі, але не містить слів, що

забороняють передачу. Вексель з застереженням, що забороняє передачу, буде

дійсним між сторонами, але не може бути оборотним.

Переказний вексель може бути виданий на користь трасанта або

виставлений на самого трасанта (ст. о ЄВЗ, ст. 3-110, 3-118 ЄТК). У

випадку, коли у переказному векселі трасат і трасант — одна і та ж особа,

англоамериканське законодавство передбачає, що держатель може на свій

розсуд розглядати його або як переказний, або як простий вексель.

Крім того, англійський закон допускає зазначення у переказному векселі

декількох платників, але документ, що містить наказ, адресований двом

трасатам в альтернативі або двом чи більше трасатам в послідовності, не є

переказним векселем (ст. 6 ЗПВ). Американський закон також передбачає

можливість виставлення переказного векселя на двох чи більше трасатів, при

умові, що особи несуть солідарну відповідальність (ст. 3-118 ЄТК).

За англо-американським законодавством вексель може бути виданий на

користь самого платника, а також на користь двох або більше одержувачів

платежем сукупно або в альтернативі (ст.ст.5,7 ЗПВ, ст. 3-110 ЄТК). При

цьому, якщо вексель підлягає сплаті двом або декільком одержувачам

поальтернативно, то він повинен бути сплачений всім їм сукупно і

індосуватися ними теж тільки разом (ст.32 ЗПВ, ст.3-116 ЄТК).

Згідно з ЄВЗ трасант, виставляючи вексель, може скласти з себе

відповідальність за акцепт, але будь-яке застереження на векселі, за

допомогою якого він складає з себе відповідальність за платіж, вважається

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22