даних векселів поки що не існує.

До дружніх векселів відносяться векселі, що не мають в основі своєї

видачі розрахунків векселедержателя за товарними та грошовими угодами, що

видаються головним чином з метою отримання грошей від врахування векселів у

банку. Такими векселями визнаються: видані один одному родичами, членами та

пайовщиками одного товариства, однією юридичною особою на користь іншої та

інші безгрошові векселі.

До бронзових (дутих) векселів відносяться безгрошові векселі, які

видані з метою або поповнення коштів шляхом їх врахування в банках , або

штучного підвищення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих

кредиторів. На відміну від дружніх векселів за векселями фіктивними особи,

причетні до їх виникнення, не приймають на себе відповідальності за

векселем, оскільки вексель створюється лише з однією метою – ошукати

кредиторів і шляхом шахрайства виманити у них кошти.

До зустрічних векселів належать дружні та бронзові векселі, в яких дві

юридичні або фізичні особи виcтупають по черзі то векселедателем

(платником), то векселедержателем (покупцем). Такі векселі визнаються

зустрічними, хоча б їх строки та суми не співпадали. Очевидно, що зустрічні

векселі можуть бути не лише дружніми та бронзовими, але й комерційними, що

виникли із взаємних торгових відносин та угод між двома особами.

Для підвищення надійності векселя передбачений ряд спеціальних процедур, що

дозволяють розширити коло осіб, відповідальних за векселем, тобто

зобов'язаних платити за векселем при настанні певних обставин. Наприклад,

акцепт або аваль векселя.

Акцепт векселя являє собою операцію, за допомогою якої підтверджується

згода платника на оплату векселя. Відпо-відно, акцептантом є особа, що

підтверджує свою згоду на оплату. Якщо як акцептант виступає банк

(банківський акцепт), то вексель набуває статусу першокласного (тобто вищої

якості, найменш ризикованого) зобов'язання. Акцепт не є обов'язковим, але

виступає як необхідна умова для того, щоб вексель мав обіг, вільно

обертався на ринку.

Аваль векселя являє собою поручительство за векселем. Аваліст, що здійснив

аваль векселя, приймає на себе відпо-відальність за виконання зобов'язань

зобов'язаною за векселем особою (наприклад, векселедавцем, акцептантом або

індо-сантом).

Індосамент - це передавальний напис на векселі, що засвідчує перехід прав

за векселем до іншої особи і що виконує гарантійні функції. Індосант також

несе відпові-дальність за платіж разом з усіма іншими, зобов'язаними за

векселем особами.

Взаємну відповідальність сторін вексельної угоди підвищує також протест

векселя, що дає право векселе-держателю пред'явити індосантам, авалістам,

акцептантам і векселедавцеві регресний позов.

Нормальна організація вексельного обігу передбачає безумовне

дотримання вексельної дисципліни. У зв'язку з цим практикується законодавча

заборона звільнення з яких-небудь причин будь-якого векселедавця від

накладеного протесту, а також від забезпечення платежу державними

дотаціями, переписуванням векселів або видачею нових позик. Чинник

безумовності платежу, серйозні наслідки протесту під-креслюють перевагу

векселя над іншими формами боргових зобов'язань. Законодавче визначення

відповідальності векселедавця за вексельними зобов'язаннями спрямоване на

зміцнення грошової дисципліни.

1.2 Вексельне право і його основні системи

Вексель як борговий документ має ряд істотних особливостей, що

відрізняють його від інших боргових зобов'язань і надають йому силу

особливого, вексельного права. Останнє являє собою сукупність законодавчих

та інших норм, що регулюють відносини між особами, причетними до

вексельного зобов'язання. Спочатку вексельне право являло собою частину

цивільного права, потім відокремилося в особливий інститут і сьогодні

складає зміст особливої юридичної дисципліни, що має самостійний характер.

Вираз “сила вексельного права” означає сукупність тих особливостей, які

властиві тільки векселям і які можна виділити при аналізі чинного

законодавства, що визначає вексельний обіг в Україні, а саме:

абстрактність, договірний характер, безперечність, односторонність,

самостійність зобов'язання за векселем, формальність, обіговість або

передаваність, грошовість, право або можливість протесту, солідарна

відповідальність, відсутність емісійного характеру.

Абстрактність вексельного зобов'язання полягає в тому, що до тексту векселя

не включаються причини його появи, тобто видача його юридично не

прив'язується до конкретного договору. Вексель містить у собі лише просте і

нічим не обумовлене зобов'язання або пропозицію сплатити певну суму.

Векселі (прості або переказні), що мають однаковий склад первинних

учасників, одного номіналу, видані на однаковий термін і з однаковою

відсотковою ставкою, укладені в результаті реалізації торговельної угоди,

або на виконання кредитного договору, або просто з добрих спонукань

векселедавця по відношенню до векселе-держателя, не мають ніяких юридичних

відмінностей.

З цього випливає, що з моменту видачі векселя припиняється

зобов'язання, на погашення якого був виданий документ, і виникає

зобов'язання абсолютно нового характеру - зобов'язання за векселем - борг,

що цілком відволікається від підстав свого виникнення. Таким чином,

юридичними наслідками факту видачі векселя будуть погашення заборгованості,

що раніше існувала, за придбані товари (виконані роботи, надані послуги),

отриманий кредит і виникнення зовсім нового зобов'язання - боргу за

векселем. Умови угоди не відображаються на обігу векселів і стягненні

боргів за ними. У цьому сутність і причина абстрактності векселя. Для

характеристики правової природи векселя необхідно звернути увагу на його

договірний характер, безумовність, формальність та інші ознаки.

Договірний характер. Розглядаючи вексель як договірне зобов'язання,

потрібно мати на увазі не ті договірні відносини, які призвели до появи

векселя (наприклад, купівлю-продаж або кредит), а ті відносини, які

створюються самим векселем. Договірний момент у векселі виявляється у тому,

що векселедавець стає відповідальним перед векселедержателем внаслідок

видачі йому векселя з наміром бути зобов'язаним за ним, а останній

погоджується прийняти виписаний векселедавцем документ.

Безумовність векселя випливає з його абстракт-ності і полягає в тому, що

наказ у переказному і зобо-в’язання в простому векселі про сплату певної

грошової суми повинні бути простими і не обтяженими будь-якими умовами або

застереженнями або посиланнями на них. Боржник за векселем зобов'язаний

платити тільки тому, що він видав (або акцептував) вексель, абсолютно

незалежно від його сподіваннь, пов'язаних з прийняттям на себе вексельного

зобов'язання, що виправдалися або не виправдалися.

Односторонність зобов'язання векселедавця у простому векселі має безумовний

характер. У переказному векселі зобов'язання приймає більш складну форму.

Тут зобов'язання векселедавця поставлене у залежність від скасовуючої умови

- платежу з боку трасата. У переказному векселі векселедавець приймає на

себе зобов'язання заплатити вексельну суму з моменту видачі їм документа,

але це зобов'язання є умовним, оскільки він зобов'язаний платити, у випадку

якщо не заплатить трасат. Однак до моменту коли особа, вказана у векселі як

платник, не акцептує його, вона не має до вексельного зобов'язання жодного

відношення. Отже, до акцепту векселя трасатом він являє собою одностороннє

безумовне зобов'язання векселедавця. З іншого боку, в переказному векселі

існує також одностороннє зобов'язання векселедавця, яке після акцепту

векселя платником стає умовним. З прийняттям векселя до платежу виникає

одностороннє безумовне зобов'язання трасата, яке існує поряд з умовним

зобо-в'язанням векселедавця. Але треба відмітити, що серед науковців існує

також і інша точка зору з приводу визначення сутності цієї особливості:

односторонність вексельного зобов’язання полягає в тому, що для того, хто

за цим зобов’язанням зобов’язаний, воно лише зобов’язання, без будь-якої

вимоги з його боку, а для того, хто за ним має право, воно – лише вимога,

без будь-якого зобов’язання з його боку[3].

Самостійність зобов'язання за векселем. Кожне умовне або безумовне

зобов'язання за векселем, прийняте на себе особою, що виступає як учасник,

носить цілком самостійний характер і абсолютно не залежить від того, чи

дійсні інші укладені у векселі зобов'язання.

Формальність. Вексель являє собою формаль-не зобов'язання, яке

повинне мати суворо встановлену законом письмову форму. Будь-яка умова,

пов'язана з виникненням, зміною або припиненням вексельного зобов'язання,

має силу лише тоді, коли вона зазначається безпосередньо на векселі або на

додатковому листі до нього (алонжі). Реквізити векселя визначені в законі.

Недотримання форми позбавляє документ сили вексельного зобов'язання.

Обіговість (передавальність). Ця властивість век-селя забезпечується

тим, що особа, яка придбала його першою, має право передати вексель іншій

особі. Таке ж право має і кожен з подальших векселедержателів. Передача

векселя проводиться шляхом здійснення індо-саменту. Передача векселя у

власність іншій особі і лежить в основі передавальності як однієї з

основних властивостей векселя. При передачі векселя за індосаментом новий

(добросовісний) держатель документа є самостійним кредитором, а тому

відносно нього не допускаються заперечення, які могли б мати місце відносно

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22