Якщо строк платежу визначається місяцями від дати складання, то настає в те

число останнього місяця, яке відповідає числу написання векселя, а якщо

такого числа немає, то в останнє число цього місяця. Наприклад, за векселем

від 31 січня 1996 р. на один місяць строк платежу настав 29 лютого 1996 р.

Якщо строк платежу призначений на початок, середину, кінець місяця, то під

цим маються на увазі перше, п'ятнадцяте і останнє число місяця. Фрази, що

відповідають умовам платежу в стільки-то часу від складання, мають вигляд:

«Оплатіть вексель через 3 місяці» або «Строк 2 місяця з дня виставлення».

На визначений день. У даному випадку у векселі вказується конкретна дата

платежу.

Строк платежу — неробочий день. Платіж за таким векселем повинен бути

здійснений у перший наступний робочий день.

Переказні векселі, що містять будь-яке інше визначення строку платежу

недійсні. Якщо у векселі строк платежу не вказаний, то він вважається

векселем з платежем за пред'явленням.

4. Вексельна сума вказується з такою визначеністю, яка виключає сумніви

щодо її розміру. Вексельна сума повинна бути точно вказана у тексті векселя

цифрами та прописом. Валюта платежу, вказана цифрами — наприклад, гривня,

рубль, долар США і повинна бути ідентична валюті вексельної суми, вказаної

прописом. У випадку різних значень суми, вказаної цифрами і прописом,

вірною вважається сума, вказана прописом. Буде недійсним вексель, у якому

сума вказана в таких висловах: «Платіть залишок мого рахунку у Вас»,

«Платіть не вище 10 млн.гривень», «Платіть від десяти до п'ятнадцяти

мільйонів гривень» або «Платіть по 1 млн. гривень щомісячно». Якщо у

векселі присутні декілька сум, то він вважається виписаним на меншу. Ніякі

виправлення вексельної суми не дозволяються навіть оговорені підписом

векселедавця.

У переказному векселі, який підлягає сплаті строком за пред'явленням

або в стільки-то часу від пред'явлення, на вексельну суму можуть

нараховуватися відсотки, так як неможливо вирахувати суму відсотків за

вексельний кредит заздалегідь. Процентна ставка у таких випадках повинна

бути вказана у векселі під сумою, написаною прописом у протилежному випадку

вона вважається ненаписаною. Відсотки розраховуються з дня складання

переказного векселя, якщо не вказана інша дата. В інших (фіксованих)

строках сплати векселя процентна оговірка вважається ненаписаною.

Якщо вексель оплачується через стільки-то часу від пред'явлення, то

використовується таке формулювання, наприклад, «Платіть через 15 діб від

пред'явлення...1000 гривень разом з 30% річних, які будуть нараховані з 15

травня 1996 р.».

5. Найменування та адреса платника або боржника (трасата). Для юридичної

особи використовується її найменування, під яким вона офіційно

зареєстрована, із зазначенням у векселі її адреси.

6. Місце платежу. Воно може відповідати місцю знаходження платника,

вказаного у векселі, місцю знаходження третьої особи.

Вексель вважається недійсним, якщо вказані декілька місць платежу.

7. Найменування отримувача платежу, якому або за наказом якого повинен бути

здійснений платіж. Якщо платіж призводиться на особу, яка видала переказний

вексель, тобто векселедавця, то на ньому пишеться: «Платіть ... на мою

користь» або «Платіть ... за нашим наказом».

8. Місце і дата складання векселя і вексельна дата. Векселі з нереальними

датами складання або в яких відсутні відмітки про дату складання вважаються

недійсними.

Місцезнаходження векселедавця і місце складання векселя можуть не

співпадати. Якщо місце складання не вказане, ним вважається місце

знаходження векселедавця (трасанта). Якщо і цього у векселі немає, то він

вважається недійсним. Місцем складання не можуть бути неконкретні

географічні пункти, наприклад, «Київська область».

9. Підпис векселедавця (трасанта). Включає в себе повне найменування, код

ЄДРПОУ, місцезнаходження векселедавця і два підписи уповноважених осіб

(директора і головного бухгалтера), а також печатку юридичної особи.

Відсутність підпису не тільки лишає документ вексельної сили, але й сили

зобов'язання взагалі.

10. Простий вексель відрізняється від переказного найменуванням «простий

вексель», а також відсутністю зазначення платника, тому що по формі

простого векселя платником є векселедавець.

Документ, в якому відсутній будь-який із обов'язкових реквізитів,

не має сили простого векселя, за виключення таких випадків:

- простий вексель, строк платежу по якому не вказаний, розглядається як

такий, що підлягає оплаті по пред'явленню;

- якщо відсутнє особливе зазначення, місце складання документа вважається

місцем платежу;

- простий вексель, ще не вказує місце його складання, розглядається як

підписаний в місці, зазначеному...

11. Недотримання вексельної форми, що вимагається законом, позбавляє

документ сили векселя і перетворює його у письмове доручительство, яке

регулюється відповідними нормами цивільного права.

Висновки

Отже, розглянувши поняття “вексель”, ми дійшли висновку, що в Україні

поки що з вексельною формою обігу справи знаходяться в тяжкому становищі.

Ту невелику кількість векселів, яка більш – менш користується попитом на

сьогоднішній день в Україні (НАЕК “Енергоатом”, “Укртелеком”,

“Укргазпром”), якщо розібратись, навіть не можна назвати словом “вексель”,

тому що по ним неможливо отримати реальних грошей.

Слід мати на увазі, що вексельний обіг ефективний при значному

наповненні ринку товарами. Тільки за таких обставин продавець починає

шукати покупця та створює для нього найбільш вигідні умови. У процесі

становлення ринку та підвищення динамічності нашої економіки вексель знову

опиняється в центрі уваги з цілого ряду причин:

по-перше — він за своєю природою є цінним папером, який дозволяє оперативно

вирішувати багато складних господарських та фінансових проблем;

по-друге — комерційні банки та комерційні структури вже накопичили певний

досвід проведення господарських операцій з використанням векселів;

по-третє — вексель розглядається урядом України як один з головних засобів

проведення взаєморозрахунків боргів підприємств і виходу з платіжної кризи;

по-четверте — якщо взяти до уваги значну кількість нормативних актів, які

регулюють порядок випуску та використання векселів, то можна стверджувати,

що в Україні вже створена мінімально необхідна правова база, яка однак

вимагає дуже детального допрацювання та доповнення, у тому числі з точки

зору її узгодження з чинним законодавством.

Необхідно зазначити, що згідно з чинним законодавством України:

використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами,

індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи — суб’єкти

підприємницької діяльності, що визнається такими відповідно до чинного

законодавства;

векселі можуть видаватись лише для оплати за поставлену продукцію, виконані

роботи та надані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів,

Національного та комерційних банків;

вексельний бланк може заповнюватись друкованими та недрукованим способом;

сума платежу за векселем обов’язково вказується цифрами та літерами;

вексель підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи та

звіряють печаткою.

На думку більшості учасників фондового ринку в Україні, однією з

найсерйозніших проблем являється слобозахищенність вексельних бланків.

Сучасні векселі як цінні папери, захищені, якщо так можна сказати, умовно.

Елементами захисту вважаються:

- тонка голуба муарова сітка на всьому полі бланку векселя;

- виглядаючий як підкреслення короткий відрізок мікротексту: ”простий

вексель”;

- полоса, нанесена жовто–зеленою ультрафіолетовою фарбою (до речі, з

гнітючою якістю нанесення) з зазначенням номіналу векселя.

Всі елементи захисту при наявності кольорового ксероксу, ультрафіолетової

фарби і відповідного паперу для спритних рук не створюють жодних проблем.

І все ж саме цікаво, що зіткнувшись з фальшивим векселем, спеціалісти по

цінним паперам не можуть використовувати як робочий інструмент вираз

“фальшивий вексель” і стають заручниками ситуації, в яку потрапили.

Такого поняття, як “фальшивий вексель”, і механізму адекватної реакції

немає ні в Женевській Конвенції 1930 р., по якій введені єдинообразні

правила вексельного обігу, ні в українських законодавчих актах. А це

означає, що підроблений вексель розглядається в одній площині з векселем,

неправильно заповненим або маючим якісь незначні невідповідності підпису

або дати!

І якщо такий вексель виявляється, він попадає в поле законотворчого курйозу

— “вексель, який не являється векселем”, не може бути пред’явлений

нотаріусу і, головне, по ньому майже неможливо відіграти процес руху

векселя назад. Шлях “невекселя” зупинився (при чому: в будь-яку сторону),

а продавці фальшивого векселя, сповнені благородного обурення, буквально

роблять круглі очі: “Ми вам продали нормальний вексель, це він у вас став

фальшивим”.

Приклад. Влітку 1997 р. АКБ “Югтокобанк” отримав пакет векселів НДЦ

номіналом майже 900 тис. грн. від банку “Україна”. Наступного дня було

встановлено, що векселі підроблені, і вже через три дні завдяки узгодженим

діям обох банків, був знайдений продавець. Вкладені кошти були

благополучно повернені, а векселі були вилучені компетентними органами.

Але аналогічний випадок АКБ “Югтокобанк” з банком “Аваль”, вилився у

кількамісячний через арбітражний суд позов.

До речі, абсолютна більшість фальшивих векселів — зовсім не

намальовані “зі стелі”, а мають реально існуючих солідних “близнюків”.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22