В практицi захiдних банкiв використовується класифiкацiя кредитiв в
залежностi вiд їх якiсної характеристики. НБУ за цiєю ознакою подiляє
кредити на:
1) стандартнi;
2) нестандартнi;
3) сумнiвнi;
4) небезпечнi;
5) безнадiйнi.
Стандартнi кредити – це кредити незалежно вiд виду забезпечення, строк
погашення яких не настав; кредити, за якими своєчасно i повному обсязi
погашається основний борг, включаючи кредити, пролонгованi у встановленому
порядку, але не бiльше двох разiв, iз загальним строком пролонгацiї не
бiльше 6 мiсяцiв.
Кредити нестандартнi – кредити, пролонгованi бiльш як два рази або iз
загальним строком пролонгацiї понад 6 мiсяцiв; простроченi до 60 днiв
забезпеченi кредити, а також простроченi до 30 днiв недостатньо забезпеченi
кредити.
Сумнiвнi кредити – це простроченi до 30 днiв незабезпеченi кредити;
простроченi вiд 30 до 60 днiв недостатньо забезпеченi кредити, а також
простроченi вiд 60 до 180 днiв забезпеченi кредити.
Кредити небезпечнi – простроченi вiд 30 до 60 днiв незабезпеченi
кредити; простроченi вiд 60 до 180 днiв недостатньо забезпеченi кредити; а
також простроченi понад 180 днiв забезпеченi кредити.
Безнадiйнi кредити – простроченi вiд 60 до 180 днiв незабезпеченi
кредити i недостатньо забезпеченi кредити, простроченi понад 180 днiв.
Безнадiйна кредитна заборгованiсть списується за рахунок коштiв резерву
страхування активних операцiй. У разi недостатностi коштiв резерву
страхування активних операцiй безнадiйна кредитна заборгованiсть
погашається за рахунок коштiв резервного фонду, фондiв економiчного
стимулювання, iнших фондiв банку, нерозподiленого прибутку минулого року.
Хоча в цілому комерційні банки України почали проводити більш зважену
і обережну кредитну політику. Вони не нарощували активність шляхом
використання будь-якої можливості отримати прибуток від залучених коштів.
Так, якщо станом на 1.01.96 р. по всіх комерційних банках України кредити,
безнадійні до повернення, складали 309 млн.грн., то станом на 1 січня 1998
року – 25 млн.грн., тобто відхилення (зменшення безнадійних кредитів)
становить – 284 млн.грн.
В залежностi вiд кiлькостi кредиторiв можна видiлити кредити:
1) наданi одним банком;
2) консорцiумнi кредити;
3) паралельнi кредити.
Консорцiумнi кредити – це кредити, що надаються консорцiумом банкiв.
Комерцiйнi банки можуть об’єднуватися у консорцiуми з метою акумуляцiї
кредитних ресурсiв, як в нацiональнiй так i в iноземнiй валютi, для
здiйснення кредитування програм iз значними обсягами, зменшення кредитних
ризикiв, дотримання нормативного показника максимальног розмiру ризику на
одного позичальника.
Банкiвськi консорцiуми – це тимчасовi об’єднання банкiв, якi
створюються для координацiї дiй при кредитуваннi однiєї, але великої угоди.
Координує дiї учасникiв консорцiуму головний банк (лiдер), який представляє
iнтереси консорцiуму, але дiє в межах повноважень, якi отримує вiд iнших
учасникiв консорцiуму. За органiзацiю консорцiуму головний банк отримує
спецiальну винагороду, крiм вiдсоткiв та комiсiйних, що покривають його
безпосереднi витрати. Члени консорцiуму несуть солiдарну вiдповiдальнiсть
позичальниками. Кожен член консорцiуму автономно оцiнює ефективнiсть
проекту i визначає умови участi в ньому або може пропонувати свiй варiант
проведення тiєї чи iншої операцiї, для якої створюється консорцiум. На
пiдставi цих пропозицiй визначаються загальнi скоординованi дiї.
У консорцiумнiй угодi можуть брати участь не тiльки кiлька банкiв, але
й кiлька позичальникiв, якi мають причетнiсть до заходу, що кредитується.
Кредит може надаватися банкiвським консорцiумом таким чином:
– за допомогою акумулювання кредитних ресурсiв у визначеному банку;
– шляхом гарантування загальної суми кредиту головним банком або
групою банкiв, а кредитування здiйснювати у мiру виникнення
потреби у кредитi;
– шляхом змiни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсiв
за рахунок залучення iнших банкiв для участi у консорцiумнiй
угодi.
Рiзновидом консорцiумного кредиту є паралельний кредит. При
паралельному кредитуваннi в угодi беруть участь два або бiльше банкiв, якi
самостiйно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують
мiж собою умови кредитування, щоб у пiдсумку укласти кредитний договiр iз
загальними для всiх учасникiв умовами.
При паралельному кредитуваннi кожен банк може самостiйно надавати
позичальнику визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з
iншими банками-кредиторами, умов кредитування.
За строками погашення можна видiлити кредити, що погашаються:
1) водночас;
2) у розстрочку;
3) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника);
4) з регресiєю платежiв (тобто сплата основного боргу і процентів по
кредиту здійснюється щоквартально, щомісячно, але в перші періоди
суми внесків будуть вище, а в наступних будуть прогресивно
скорочуватися);
5) пiсля закiнчення обумовленого перiоду (мiсяця, кварталу).
Порядок, форма погашення кредиту передбачаються у кредитному договорi.
Дiючими правилами банку "Україна" передбачено, що погашення кредиту може
здiйснюватися одноразово i в розстрочку (частково). Одноразове погашення
позички передбачає її повернення в повнiй сумi у встановлений у кредитному
договорi строк.
При погашеннi позички в розстрочку передбачається перiодичне погашення
суми боргу, пов’язане з надходженням виручки вiд реалiзацiї продукцiї
(проведення робiт, надання послуг) та iнших прибуткiв. У цьому разi в
кредитному договорi може бути передбачено умовний строк погашення кредиту,
конкретнi строки його погашення встановлюються виходячи з позичкової
заборгованостi, що фактично склалася, наприклад, на початок кожного
кварталу, року з урахуванням специфiки роботи позичальника та ходу
реалiзацiї продукцiї.
За характером i способом сплати процентiв видiляють кредити:
1) з фiксованою процентною ставкою;
2) з плаваючою процентною ставкою;
3) зі сплатою процента одночасно з отриманням кредита (дисконтний
кредит).
Позики з фiксованою процентною ставкою характернi для стабiльної
економiки, однак можуть видаватися на короткий термiн i в умовах iнфляцiї.
Очевидно, що в сучасних нестабільних економічних умовах більшість кредитних
угод будуть передбачати в своїх умовах плаваючу процентну ставку.
Якщо надання кредиту відбувається за рахунок коштів, запозичених у
Національного банку, то процентна ставка за користування кредитом
встановлюється як облікова ставка НБУ плюс маржа (5 – 20%), і зміна
процентів за користування кредитом буде залежати від того, наскільки
змінюється облікова ставка НБУ.
В залежностi вiд цiльового спрямування кредит може бути виробничим чи
споживчим.
Переважна частина кредитiв використовується у сферi виробництва та
реалiзацiї сукупного суспiльного продукту i є важливим джерелом формування
обiгових коштiв i основних фондiв. Водночас населення теж одержує значну
кредитну допомогу на свої споживчi цiлi, насамперед це кредити на затрати,
пов’язанi з покращенням житлових умов i створенням пiдсобного домашнього
господарства, а також на придбання товарiв в кредит i невiдкладнiпотреби.
Споживчий кредит надається тiльки у нацiональнiй грошовiй одиницi
фiзичним особам-резидентам України, строк користування споживчим кредитом
не повинен перевищувати 10 рокiв.
Нерiвномiрнiсть розвитку кредитних вiдносин комерцiйних банкiв з
приватним сектором свiдчить, з одного боку, про потенцiйну спрямованiсть
банкiв на спiвробiтництво з недержавними суб’єктами-пiдприємствами та
домашнiми господарствами, а з другого – про значнi труднощi, якi iснують на
шляху розвитку цього спiвробiтництва. Глибока платiжна криза, що охопила в
1995 роцi всi сфери економiки, погiршення фiнансового стану та
кредитоспроможностi приватних пiдприємств, посилення тиску на банки з боку
державних структур внаслiдок того, що держава є акцiонером провiдних
комерцiйних банкiв ("Україна", Промiнвестбанк, Укрсоцбанк тощо) iстотно
ускладнили розвиток кредитних вiдносин комерцiйних банкiв з приватним
сектором економiки в 1995-1996 роках.
ІІІ. Проблеми та перспективи застосування різноманітних
видів кредиту на Україні.
Однiєю з найважливiших функцiй комерцiйних банкiв є функцiя фiнансового
посередника, коли, з одного боку, банки залучають заощадження вкладникiв, а
з iншого – здiйснюють iнвестицiї (вкладання коштiв). Створення сприятливого
середовища для цього i повинно стати серцевиною банкiвських реформ.
Різноманітні види кредитів, що надаються комерціними банками,
призначені задовольнити потреби суспільства в тимчасових коштах і вирішити
його виробничі, споживчі проблеми, сприяти розвиткові окремих чи всіх
галузей народного господарства, зробити процес кредитування простішим і
менш ризиковим.
Але на сучасному етапі розвитку української економіки існує обмаль
проблем, які перешкоджають банкам надавати окремі види кредитів, сприяють
зростанню частки небажаних видів кредитів (прострочених, пролонгованих,
безнадійних і т.і.), що погіршує ліквідність та платоспроможність банків.
Як було вже сказано вище, одне з основних обмежень діяльності
українських комерційних банків на сучасному етапі - неможливість і
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
