облiгацiї, сертифiкати, iнше майно), яке належить заставодавцю на правах

власностi i може бути вiдчужено ним згiдно з законодавством i на яке може

бути звернено стягнення.

При кредитуваннi сiльськогосподарських товаровиробникiв заставою з

iншим майном одночасно може бути передбачена застава майбутнього врожаю

сiльськогосподарських культур. При прийняттi в заставу майбутнього врожаю

слiд мати на увазi, що посiви повиннi бути обов’язково застрахованi на

випадок їх загибелi та iнших несприятливих обставин. У договорi про заставу

повинно бути передбачено, що в разi загибелi сiльськогосподарської

продукцiї (посiвiв) банку-заставодержателю надається в першу чергу право

задоволення вимог по погашенню кредиту з страхового вiдшкодування в межах

суми застави.

Iнвестицiйнi кредити надаються в основному пiд заставу об’єктiв

незавершеного будiвництва, обладнання, якi належать позичальнику на правах

власностi. При прийняттi в заставу незавершеного будiвництва позичальником

повинна бути проведена його iнвентарiзацiя, а в окремих випадках – за

участю банку-кредитора.

Крiм застави в якостi забезпечення кредиту банком може бути прийнята

порука чи гарантiя юридичної особи, при цьому ця гарантiя надається чи у

виглядi вiдповiдної застави чи поручителем (гарантом) повинна бути особа з

вiдомою банку платоспроможнiстю.

Договiр поручительства складається обов’язково в письмовiй формi i

включає в себе вiдповiдальнiсть поручителя за виконання в повнiй сумi

зобов’язань по поверненню позички, що надається банком-кредитором, та

належних процентiв за її використання в разi невиконання позичальником

зобов’язань по поверненню боргу банку згiдно з кредитним договором, а також

зобов’язання солiдарної вiдповiдальностi з позичальником перед банком-

кредитором за виконання зобов’язань по поверненню позички.

Вiдносини по забезпеченню кредитного договору гарантiєю можуть бути

оформленi у виглядi гарантiйного листа, наданого органiзацiєю-гарантом. У

цьому випадку банк-кредитор зобов’язаний письмово повiдомити гаранта про

прийняття гарантiйного листа як забезпечення по кредитному договору.

Якщо по закiнченні мiсячного строку з дня отримання поручителем

(гарантом) претензiї банк-кредитор не одержить вiд поручителя (гаранта)

кошти в погашення заборгованостi по кредиту i процентах у повнiй сумi,

питання про стягнення з поручителя (гаранта) коштiв необхiдно вирiшувати

через суд або арбiтражний суд в установленому законом порядку.

Найбiльш припустимим варiантом гарантованого кредиту є гарантiя уряду

України чи гарантiя акцiонера банка (в межах вартостi належних йому акцiй).

Потiм iде гарантiя банка з числа перших 10-20 за ступенем надiйностi, що

працюють на протязi чотирьох-п’яти рокiв без особливих проблем.

Врештi-решт може бути прийнята гарантiя прибутково працюючого на

протязi кiлькох рокiв пiдприємства, що має реальнi активи i обороти,

арбiтражнi дiї по вiдношенню до якого могли би бути успiшними.

У свiтовiй практицi як забезпечення кредиту застосовується страхування

кредитних ризикiв.

Страхування вiдповiдальностi позичальника за непогашення кредиту

повинно проводитися у повнiй сумi виданого кредиту i процентiв за

користування ним. Одночасно з пiдписанням кредитного договору або в перiод

дiї договору страхування страхувальником (позичальником) може бути

переуступлено банку право вимоги вiд страховика сплати страхового

вiдшкодування шляхом укладення вiдповiдного договору.

В Українi така форма забезпечення використовувалася в 1994–1995 роках,

однак в теперiшнiй час вона використовується рiдко, оскiльки бiльшiсть

вiтчизняних страхових компанiй не є достатньо мiцними, щоб компенсувати

збитки банка при настаннi страхового випадку, а послуги iноземних страхових

компанiй для вiтчизняних позичальникiв доки недоступнi.

Наступна ознака класифiкацiї кредитiв, що надаються комерцiйними

банками, – за методами надання.

Вiдповiдно до цiєї ознаки розрiзняють:

1) кредити, наданi у разовому порядку;

2) кредити, наданi вiдповiдно до вiдкритої кредитної лiнiї;

3) гарантiйнi кредити (iз заздалегiдь обумовленою датою надання, за

потребою).

Рiзноманiтнiсть iснуючих форм i видiв кредитування – не тiльки

результат еволюцiї фiнанасової системи, але й намагання знизити тяжкiсть

кредитного пресу i таким чином не створювати клiєнтам додаткових труднощiв,

що можуть викликати ускладнення з поверненням кредитних коштiв.

Найпростiшою формою кредитування є єдиноразова проплата контракту

позичальника за рахунок кредитних коштiв банком чи перерахування всiєї суми

кредиту на розрахунковий рахунок позичальника. В цьому випадку позикова

заборгованiсть позичальника виникає з моменту перерахування коштiв банком.

З цього ж моменту виникає заборгованiсть за процентами. Проценти

нараховуються банком з моменту виникнення позикової заборгованостi i до

моменту надходження коштiв вiд позичальника у погашення кредиту.

Кредитна лінія - це письмова угода між банком і потенційним

позичальником, у якій вказано термін та умови надання кредиту на

перспективу. Цей документ підтверджує, що банк дає згоду надавати кредити у

заздалегідь визначених сумах протягом певного часу і на умовах передбачених

угодою. Поки діє кредитна лінія, клієнт може у будь-який момент отримати

позику без додаткового оформлення та спеціальних переговорів із банкрм.

Водночас він може і не скористатися своїм правом на отримання кредиту або

взяти лише частину суми. У свою чергу, комерційний банк може відмовитися

надавати кредит у рамках затвердженого ліміту, якщо зауважить значне

погіршення фінансового стану клієнта або порушення ним умов договору. Як

правило кредитні лінії відкриваються на певний час, найчастіше на рік.

Більшість з них являють собою тривалі зв’язки з банком, які автоматично

продовжуються на новий термін. За такої ситуації ставки відсотків, ліміти

кредиту та інші умови змінюються залежно від фінансового стану, умов і

потреб позичальника. На практиці це виливається в перманентну прологнацію

кредиту, що дає можливість використовувати кредитну лінію як довгострокове

джерело коштів.

Кредитна лінія - це гнучкий механізм короткострокового кредитування,

завдяки якому задовольняється тимчасова потреба позичальника в обігових

коштах. Здебільшого ці гроші йдуть на покриття поточних, часто сезонних

витрат. Вигідність кредитної лінії в тому, що клієнт має до значних

кредитних ресурсів, але виплачує відсоток лише за ту суму, яку фактично

позичив на данний момент. Отже, головне призначення кредитної лінії для

клієнта - забезпечити власну ліквідність, чи як кажуть, мати “ліквідну

подушку”.

Укладаючи угоду на кредитну лінію, слід враховувати, що вона передбачає

низку умов, які обмежують діяльність позичальника. Ці обмеження можуть бути

позитивними (коли, приміром, визначається сума робочого капіталу, яку слід

утримувати, або встановлюється величина певних фінансових показників) і,

навпаки, негативними (коли, скажімо, кредитор лімітує суму

використаннякапіталу, вимагає, щоб позичальник задля підтримки лінії

тримав на безстроковому, безпроцентному депозитному рахунку в банку

відповідні кошти). Щоб засвідчити, що лінія використовується за

призначенням, комерційні банки європейських країн іноді вдаються до так

званого “періоду очищення” - 30-60 денного терміну, протягом якого

невидається жодного кредиту. У нас нині такі вимоги не практикуються,

оскільки більшість позичальників (малих фірм) просто не мають змогу

“очистити” лінію. Крім того, тиск банківської конкуренції і бажання

зберігти зв’язки з клієнтами утримують від легковажних спроб вдаватися до

таких обмежень. Першим критерієм при оцінці вартості кредитної лінії є

зобов’язання сплатити комісійні платежі. Фактично це ціна за банківське

зобов’язання тримати лінію діючою. Відкриваючи кредитні лінії, у банк

необхідно внести комісійні платежі. Розмір їх залежить від вартості всієї

лінії або її невикористанної частини, а крім того, від репутації

позичальника. Різних послуг, які надаються банком, тощо.

Другим критерієм вартості кредитної лінії є ставка відсотків, що

сплачується на позичений капітал. Усі кредитні лінії мають змінні ставки

відсотків, які базуються на ставках грошового ринку, плюс премія за ризик.

Розрiзняють поновлювальну i непоновлювальну кредитну лiнiю. У разi

поновлювальної кредитної лiнiї кредит надається i погашається у межах

втановленого лiмiту заборгованостi автоматично. Вiдкриття непоновлювальної

кредитної лiнiї означає, що пiсля надання позики i її погашення вiдносини

мiж банком i клiєнтом припиняються. Також можна видiлити цiльову (рамкову)

кредитну лiнiю, що вiдкривається банком клiєнту для оплати постачань

визначених товарiв в рамках одного контракту, що реалiзується на протязi

року чи iншого перiоду.

При здiйсненнi великих проектiв, що включають кiлька учасникiв i

достатньо розтягнутi у часi, використовуються гарантiйнi кредити. Сутнiсть

даної форми кредитування – клiєнт i банк заздалегiдь обумовлюють дату

надання кредиту. Банк гарантує оплату зобов’язань позичальника не пiзнiше

обумовленого строку. Крiм того, клiєнт i банк можуть домовитися про надання

банком кредиту на першу вимогу позичальника. В такому випадку клiєнт до

моменту отримання кредиту сплачує банку комiсiю за зобов’язання, сума якої

повинна перекривати можливi втрати банка при необхiдностi термiнового

залучення кредитних ресурсiв.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12