подає до банку конкретнi заходи щодо погашення кредиту iз зазначенням сум i

строкiв здiйснення. Якщо вiдповiдною установою банку прийняте рiшення про

вiдстрочку погашення кредиту, то укладається додаткова кредитна угода,

переоформлюються строки дiї гарантiї, поручительства, переглядається

реальнiсть реалiзацiї застави i т.i. Процентна ставка по вiдстрочених

кредитах збiльшується вiдповiдно до кредитного договору. Якщо клiєнт

звертається в банк з клопотанням про надання повторної пролонгацiї

погашення кредиту, то установi банку слiд здiйснити поглиблений аналiз його

господарсько-фiнансової дiяльностi, за результатами якого визначити

доцiльнiсть цього заходу (як правило, звертання позичальника за додатковою

пролонгацiєю погашення кредиту свiдчить про суттєвi прорахунки у йогог

фiнансовiй дiяльностi i може задовольнятися лише у виняткових випадках).

При вiдмовi банку в наданнi вiдстрочки погашення кредиту банк реалiзує своє

право на стягнення кредиту i процентiв по ньому з спрямуванням стягнення на

забезпечення, прийняте при його видачi, в установленому законодавством

порядку. При цьому на незабезпечену поверненням позичкову заборгованiсть

установлюється пiдвищений процент. У разi вiдмови у сплатi боргiв по

позичках банк стягує борги в претензiйно-позивному порядку. Якщо розробленi

при наданнi вiдстрочки погашення кредиту заходи не забезпечили погашення

боргу, то його вiдносять на рахунок прострочених. У разi виникнення

простроченої заборгованостi установа банку в цей же день здiйснює погашення

боргу за рахунок коштiв гаранта або поручителя. Якщо кредитною угодою не

передбачалось надання гарантiї чи поручительства, банк наступного дня

пред’являє позичальнику претензiю про погашення прострочених боргiв i

реалiзацiю застави. Одночасно банк повiдомляє клiєнта про щоденне стягнення

пенi за несвоєчасне повернення кредиту та вiдсоткiв в розмiрi,

передбаченому догоговором i дiючим порядком, пропонує негайно (протягом

п’яти днiв) подати заходи щодо погашення прострочених боргiв не пiзнiше нiж

через 30 календарних днiв i попереджає, що в разi непогашення боргу в цей

строк матерiали буде передано в арбiтражний суд.

Своєрiднiсть сучасної ситуацiї в Українi полягає в тому, що багато якi

банки (навiть середнi i великi) взагалi не надавали середньострокових (не

кажучи вже про довгостроковi) кредитiв за весь перiод свого iснування.

Основнi ресурси i найквалiфiкованiшi кадри були сконцентрованi на

розрахунково-касовому обслуговуваннi клiєнтiв, операцiях з купiвлi-продажу

валюти, на фондовiй бiржi– з облiгацiями державної внутрiшньої позики i

короткостроковому кредитуваннi. Досвiд персоналу та iнфраструктура,

пiдпорядкованi цим завданням, не зовсiм вiдповiдають роботi зi строковими

депозитами i особливо по середньостроковому i довгостроковому

iнвестицiйному кредитуванню.

Для бiльшостi банкiв необхiдним буде час i значнi органiзацiйнi зусилля

щодо розвитку iнфраструктури, навчання персоналу, збору та обробки

iнформацiї, а також вiдпрацювання процедур пiдготовки, вiдбору

iнвестицiйних проектiв та їх контролю. На перших порах через брак

необхiдного досвiду й iнфраструктури, а також загальної i структурної

невизначеностi в реальному пiдприємницькому секторi якiсть

середньострокових кредитних портфелiв у багатьох банках переважно буде

досить низькою.

За українським законодавством кредит, наданий на строк бiльше трьох

рокiв, вважається довгостроковим i потребує наявностi у банка залучених

коштiв в аналогiчних обсягах i на аналогiчний строк. Тенденцiя розвитку

пасивiв банку свiдчить про те, що все бiльш менша кiлькiсть юридичних осiб

розмiщують в банках депозити навiть й на менш тривалий строк. Щодо власних

коштiв, то банки мають можливiсть вкласти їх в бiльш прибутковi й менш

ризиковi активи. У зв’язку з цим особливо важко отримати кредит для

закупiвлi обладнання зi строком окупностi бiльше дев’яти мicяцiв, пiд

фiнансування капiтальних вкладень i формування основних фондiв

пiдприємства.

Розглянемо види кредитів, що надають комерційні банки України в

залежності від забезпечення.

За забезпеченням розрiзняють такі види кредитiв:

1) забезпеченi заставою (майном, майновими правами, цiнними паперами);

2) гарантованi (банками, фiнансами чи майном третьої особи);

3) з iншим забезпеченням (поручительство, свiдоцтво страхової

органiзацiї);

4) незабезпеченi (бланковi). Бланковi кредити надаються тiльки пiд

зобов’язання позичальника погасити позику iз застосуванням

пiдвищеної вiдсоткової ставки надiйним позичальникам, якi мають

стабiльнi джерела погашення кредиту i перевiрений авторiтет у

банкiвських колах.

Основними формами застави є застава майна, майнових прав, застава

цiнних паперiв. Вся юридична сторона застави регулюється Законом України

"Про заставу" .

Банки при роботi iз заставою намагаються перестрахуватися, тому у

заставу приймається майно:

– вартiсть якого можна оцiнити;

– яке може довго зберiгатися i його зберiгання вiдносно недороге;

– цiни на яке стабiльнi;

– реалiзувати яке можна у якомога менший строк.

Застава визнається як спосiб забезпечення повернення кредиту, коли банк-

кредитор в разi невиконання позичальником зобов’язань по поверненню кредиту

i сплатi процентiв по ньому має право задовольнити свої вимоги з вартостi

заставного майна переважно перед iншими кредиторами, згiдно з чинним

законодавством. Угода про заставу повинна укладатися мiж банком-

заставодержателем i заставодавцем у письмовiй формi та передбачати:

сутнiсть забезпечення заставою вимоги, її розмiр, строки виконання

зобов’язання по поверненню кредиту i процентiв по ньому, склад (опис) та

вартiсть заставленого майна, вид застави (повинно бути передбачено, що

заставлене майно залишається у заставодавця або передається у володiнння

заставодержателя, мiсце знаходження предмета застави, зобов’язання по

страхуванню заставленого майна, а також iншi умови).

В якостi забезпечення кредиту банком може бути прийняте наступне:

1) Нерухоме майно, власником якого є заставодавець (не обов’язково

позичальник), що вiльне вiд iнших зобов’язань i вiд заборони

вiдчудження.

Договiр про iпотеку (заставу пiдприємства, споруди, будiвель, iнших

об’єктiв, безпосередньо зв’язаних з землею, разом з вiдповiдною земельною

дiлянкою або правом користування нею) повинен бути нотарiально посвiдчений.

У договорi необхiдно передбачити, що нотарiальна контора одночасно з

посвiдченням договору накладає заборону на вiдчуження предмета iпотеки.

2) Транспортнi засоби, як правило, новi чи майже новi (2-3 роки), при

цьому транспортний засiб, а також документи на нього передаються

до банку на вiдповiдальне зберiгання на строк дiї договору

застави.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортнi

засоби, космiчнi об’єкти, товари в оборотi або переробцi, договiр застави

повинен бути нотарiально засвiдчений на пiдставi вiдповiдних

правоустановчих документiв.

Заставодавцем може бути не позичальник, а третя особа (майновий

поручитель), якiй предмет застави належить на правах власностi або повного

господарського вiдання.

При визначеннi вартостi майна, що передається у заставу, слiд

виходити з його балансової вартостi (з урахуванням дооцiнки й уцiнення) та

можливої цiни реалiзацiї.

Вартiсть заставленого майна повинна бути достатньою для погашення

позички, процентiв за користування нею, неустойки, передбачених кредитним

договором, витрат по зберiганню заставленого майна, а також передбачати

податок на добавлену вартiсть, сплата якого проводиться з обороту по

реалiзацiї предмета застави, та iншi витрати.

3) Цiннi папери чи корпоративнi права (акцiї, облiгацiї, частки у

статутному фондi третiх пiдприємств, сертифiкати).

Найнадiйнiшими цiнними паперами є акцiї самого банка-кредитора чи облiгацiї

державної внутрiшньої позики.

Лiквiднiсть iнших цiнних паперiв i корпоративних прав далеко не завжди

однозначна i потребує ретельного вивчення у кожному конкретному випадку.

Якщо банк i погодиться надати кредит пiд таке забезпечення, то з великими

фiнансовими втратами для клiєнта. Бiльш надiйними є акцiї банкiв, що не є

потенцiйними банкрутами, при наявностi вiдповiдної довiдки про їх 100%-ву

оплату.

Згiдно вищеназваним рекомендацiям цiннi папери можуть бути прийнятi в

заставу за умови передачi заставодавцем банку цiнних паперiв на зберiгання,

а також обов’язкової реєстрацiї цiєї справи в органiзацiї, що надала цiннi

папери.

4) Товарно-матерiальнi цiнностi: високолiквiднi товари на складi,

бажано на складi банка, встановлене обладнання, що залишається у

користуваннi заставодавця.

При заставi товарiв в оборотi й переробцi допускається змiна складу i

натуральної форми предмета застави (товарних залишкiв, сировини,

матерiалiв, напiвфабрикатiв, готової продукцiї i т.п.) за умови, що їх

загальна вартiсть не стане меншою вiд зазаначеної в договорi застави. З

1996 року заставою може виступати державна власнiсть. Дозвiл на її заставу

надають регiональнi управлiння Фонду державного майна.

Таким чином, об’єктом застави може бути будь-яке майно (основнi засоби,

виробничi запаси, готова продукцiя, товари, цiннi папери – акцiї,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12