розмiр великих кредитних ризикiв; максимальний розмiр кредитiв, гарантiй i
поручительств, наданих кредитною органiзацiєю своїм iнсайдерам.
Багато проблем комерцiйних банкiв у кредитнiй дiяльностi пов’язанi з
об’єктивними причинами фiнансових негараздiв у банкiвськiй системi. Вони
випливають iз загального стану економiки держави, вiдсутностi належного
досвiду i вiдповiдно пiдготовлених кадрiв для функцiонування банкiв в
умовах ринкових перетворень. Поряд iз тим фiнансовi проблеми багатьох
комерцiйних банкiв значною мiрою також пов’язанi iз суб’єктивними
факторами. Це, зокрема, занадто ризикова кредитна полiтика їхнiх
керiвникiв, зумовлена гонитвою за високими прибутками тощо.
Наприклад, пiд час iнспектування комерцiйних банкiв виявлено ряд
порушень, якi стосуються кредитування суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi
та кредитних вiдносин:
1. Порушення основних принципiв кредитування, викладених у положеннi
"Про кредитування". Кредитна полiтика характеризується пiдвищеним ризиком.
Значна кiлькiсть банкiв має в кредитному портфелi критичну питому вагу
пролонгованих, прострочених та безнадiйних щодо повернення позик.
2. Недостатнiй аналiз фiнансового стану позичальникiв при наданнi
кредитiв.
3. Вiдсутнiсть аналiзу кредитного портфелю з боку керiвникiв
комерцiйних банкiв, що призводить до концентрацiї кредитних ресурсiв у
руках одного позичальника.
4. Надання кредитiв без оформлення належним чином договорiв.
5. Низький рiвень якостi укладених договорiв з юридичної точки зору
(вiдсутнiсть пунктiв про коригування процентних ставок, про санкцiї за
нецiльове використання позики, неконкретне визначення мети надання кредиту
або повна його вiдсутнiсть; надання кредиту без встановлення чiтких строкiв
його повернення тощо).
6.Порушення вимог Положення "Про кредитування" в частинi оформлення
кредитних справ позичальникiв (такi справи або повнiстю вiдсутнi або пакет
документiв укомплектований лише частково, вiдсутнiсть у справi договорiв на
пролонгацiю).
7. Недотримання вимог Закону України "Про заставу" (надання позик пiд
забезпечення без нотарiального засвiдчення застави, без страхування
заставленого майна, прийняття заставленого майна тiльки на суму виданих
кредитiв без врахування вiдсоткiв за користування, вiдсутнiсть у кредитнiй
справi опису заставленого майна тощо).
8. Несвоєчасне вiднесення простроченої та пролонгованої заборгованостi
на вiдповiднi рахунки, що призводить до викривлення бухгалтерської
звiтностi тощо.
9. У бiльшостi випадкiв комерцiйнi банки не перевiряють цiльове
використання наданих кредитiв.
10. Претензiйно-позовна робота комерцiйних банкiв ведеться на низькому
рiвнi.
Звичайно, ці всі порушення сприяють зростанню в кредитних портфелях
комерційних банків проблемних видів кредитів, що є надзвичайно негативним
явищем.
Неможливiсть одержувати зараз прибутки iнфляцiйного характеру i
вимагає вiд комерцiйних банкiв бiльш реального пiдходу до якостi кредитного
портфеля. Запобiгти негативним тенденцiям, пов’язаним зкредитною дiяльнiстю
банкiв, допомагає також дотримання нормативу достатностi власного капiталу.
Щоб уникнути проблемних кредитiв, банку, перш за все необхiдно звернути
увагу на досконалiсть вивчення якостi кредитного портфелю i квалiфiкацiю
своїх працiвникiв, що проводять цю оцiнку.
Якщо ж попередження проблемного кредиту не вдалося i є загроза
негативного його впливу на дохiднiсть, банк повинен термiново вжити заходiв
щодо забезпечення негайного й повного погашення позики. Як показує
практика, добрий ефект дає розроблення спiльно з боржником плану дiй для
вiдновлення фiнансової стiйкостi пiдприємства й подолання вад у його
дiяльностi.
Якщо застосованi заходи неефективнi, то банк повинен забезпечити
задоволення соїх iнтересiв, вимагаючи погашення боргу за рiшенням судових
органiв. Може знадобитися й продаж застави, подання претензiй до гаранта
тощо.
Але першочергове завдання комерційних банків – попередити виникнення
небажаних видів кредитів, підвищити частку строкових, стандартних кредитів
і скоротити до мінімуму або зовсім уникнути пролонгованих, прострочених,
безнадійних, небезпечних, сумнівних кредитів.
Для досягнення цієї мети Найіональний банк України пропонує вжити такі
заходи:
1. Для захисту комерцiйних банкiв та недопущення надання позичок
недобросовiсним клiєнтам i шахраям створити при АУБ банк даних про
позичальникiв комерцiйних банкiв України (в якому накопичувалась би
iнформацiя про фiнансовий стан позичальникiв, їхню спроможнiсть погасити
борги тощо, а також заснувати Всеукраїнський реєстр гарантiй i застав).
2. Органiзувати у комерцiйних банках пiдроздiли з управлiння
кредитними ризиками (наприклад, кредитнi комiтети).
3. Проводити полiтику диверсифiкацiї активiв i пасивiв комерцiйних
банкiв, виходяси з того, що розмiр максимального ризику на одного
позичальника не повинен реально перевищувати 10% власних коштiв банку.
Розширювати коло вкладникiв, не допускаючи концентрацiї залишкiв коштiв на
депозитних i вкладних рахунках обмеженої кiлькостi вкладникiв.
Крім того, до заходів, що мають зменшити частку проблемних кредитів,
відносять ефективну співпрацю банківських фахівців зі своїми партнерами,
для чого необхiдно добре знати i постiйно аналiзувати їхню фiнансово-
господарську поточну дiяльнiсть, визначати прогнознi тенденцiї її змiни.
Для цього в кожному банку доцiльно створити iнформацiйну систему i мати
спiвробiтникiв, якi б використовували її данi. З цiєю метою можливе
використання для такої дiльностi працiвникiв служби безпеки банку. Вона
створена в багатьох банках, але, як правило, крiм суто охоронних функцiй,
не виконує iнших.
В умовах становлення банкiвської конкуренцiї все бiльшого значення в
попередженнi виникнення кредитів проблемних видів набирають маркетинговi
методи її забезпечення або спiвробiтництво з спецiалiзованими
маркетинговими фiрмами. Важливо налагодити й взаємовигiдну партнерську
роботу зi страховими компанiями. Зазначенi заходи здатнi мiнiмiзувати вплив
проблемних кредитiв на банкiвську дохiднiсть.
Але глобально проблема безнадійних боргів не вирішується.
Деякі види кредитів, що надаються комерційними банками в розрізі
окремих галузей народного господарства, теж зумовлюють банківські проблеми
і погіршують їх фінансовий стан.
Також зараз прослідковується надмiрне кредитування промисловостi, не
здатної ефективно використовувати одержанi кошти. Саме у виробництвi
зосереджена бiльша частина "мертвих" кредитiв колишнiх спецбанкiв. I коли б
не "особливе" становище цих структур, НБУ давно б мав перевести їх на режим
фiнансового оздоровлення за невиконання нормативiв лiквiдностi та
платоспроможностi. Бiльшу частину цих кредитiв було надано або за прямою
вказiвкою, або за неофiцiйними, але настiйливими рекомендацiями уряду та
його окремих членiв. Величезнi збитки цих банкiв становлять потенцiйну
загрозу стабiльностi для всiєї банкiвської системи.
Не менша частка кредитiв виробникам припадає й на неоплаченi ними
електроенергiю та енергоносiї, що поставило на межу банкрутства
постачальникiв. Водночас практично жодне пiдприємство не пройшло повну
процедуру банкрутства за накопиченi борги. Це надихає боржникiв дiяти
впевнено i надалi.
Агропромисловий банк "Україна" на початку 1997 року зіткнувся з
проблемами, що пов'язані з наданням такого виду кредитів як кредити
підприємствам агропромислового комплексу.
Складність в проведенні цього виду кредитування визначалася трьома
основними факторами: тиском з боку Уряду і вимогами прокредитувати
сільгоспвиробника, бажанням банку прокредитувати, що обгрунтовано
можливістю отримати гарну віддачу, і найжорсткими вимогами НБУ до
дотримання нормативів. У зв`язку з цим банк пішов на деякі порушення
нормативів, але вже наприкінці квітня показники ліквідності були
відновлені.
Кредитування державного сектору доставляє комерційним банкам теж чимало
проблем, це є причиною того, що банки уникають проведення цього виду
кредитування.
Перш за все тут постає питання про довiру банкiв до своїх дебiторiв, у
тому числi i до держави. Iнституцiйнi завдання: насамперед закон про
банкрутство, закон про заставу, оформлення фiнансових зобов’язань через
документи, що мають юридичну силу, судова процедура розгляду та задоволення
позовiв.
Закон про заставу безпосередньо пов’язаний iз законом про власнiсть i
процесом приватизацiї. Без чiткого закону про власнiсть закон про заставу
буде складним у трактуваннi власностi, що заставляється, його буде важко
ефективно реалiзувати. У разi банкрутсва державного пiдприємства держава
повинна вiдповiдати за його зобов’язаннями як власник цього пiдприємства.
Схема кредиту пiд заставу власностi повинна бути доповнена оформленням
фiнансових зобов’язань i судовою процедурою розгляду та задоволення
Глибоку кризу банкiвської дiяльностi не можна подолати суто
банкiвськими заходами. Необхiдно проводити оздоровлення фiнансiв базової
ланки економiки, а саме пiдприємств. Для цього треба, перш за все,
встановити жорстку фiнансову дисциплiну i для Уряду, i для всiх суб’єктiв
господарювання. Всi мають жити на свої кошти i платити за своїми
зобов’язаннями.
Крiм того, необхiдно лiквiдувати штучне запобiгання банкрутств
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
