призначення міогенних вазодилататорів, наприклад папаверину, недоцільне).

Гіпотензивну терапію необхідно проводити обережно, підтримуючи артеріальний

тиск на оптимальному для кожного хворого рівні.

При різкому зниженні артеріального тиску призначають внутрьшньовенно

крапельне глюкокортикоїди (дексаметазон дозою 4-8 мг, преднізолон дозою 50-

120 мг), адреноміметики (ефедрин, мезатон, дофамін), кофеїн-бензонат

натрію. Їх вводять внутрішньовенне крапельно в 250 мл 5% розчину глюкози,

або ізотонічного розчину натрію хлориду, або 4% розчину натрію

гідрокарбонату.

При послабленні діяльності серця вводять внутрішньовенне

строфантин дозою 0,25-1 мл 0,05% розчину або корглікон дозою 0,5-1 мл 0,06%

розчину, кордіамін дозою 1-2 мл внутрішньом'язово або сульфокамфокаїн дозою

2 мл підшкірне. При порушеннях серцевого ритму призначають антиаритмічні

препарати. Тактику їх лікування необхідно узгоджувати з кардіологом.

Попередження та лікування дихальної недостатності. За наявності дихальної

недостатності приступають до активної оксигенотерапії (через носовий

катетер, маску). У хворих з порушенням свідомості вживають заходів для

підтримання прохідності дихальних шляхів (відсмоктування слизу, введення

повітроводу за наявності тризму-роторозширювача та ін.). При гострій

недостатності дихання ІІ-ІІІ ступеня показана інтубація трахеї і

переведення хворого на штучну вентиляцію легень.

Підтримка нормального водно-електролітного балансу та кислотно-лужної

рівноваги у хворих, що знаходяться в коматозному стані. Порушення водно-

електролітного обміну та кислотно-лужної рівноваги є основним виявленням

розладів гомеостазу при коматозних станах. Для корекції цих зрушень

необхідно вводити 2000-2500 мл рідини парентерально протягом доби за 2-3

прийоми (не менше ЗО мл/кг ваги). Із електролітних розчинів найчастіше

застосовують ізотонічний розчин Рінгера-Локка, глюкозо-калієві суміші. Для

усунення ацидозу призначають 4-5% розчин натрію гідрокарбонату, або

лактата, або 3,6% розчин трисаміну. При метаболічному алкалозі

проводять корекцію гіпокаліємії, гіпохлоремії. Крім електролітних

розчинів, поповнюють водний баланс введенням 5% розчину глюкози. Щодо

плазмозамінних препаратів (поліглюкін, рео-поліглюкін), то їх не слід

застосовувати хворим у коматозному стані, при внутрішньочерепній

гіпертензії, нирковій недостатності. Інфузійну терапію необхідно проводити

під контролем показників електролітного складу, плазми крові, кислотно-

лужного стану, вмісту білків плазми, сечовини, залишкового азоту, цукру та

інших біохімічних показників.

Лікування набряку мозку. Для боротьби з набряком головного мозку

застосовують гіпертонічні розчини, салуретики, кортикостероїдні гормони. Із

гіпертонічних розчинів досить широко застосовують осмотичні діуретики, які

при внутрішньовенному введенні підвищують осмотичний тиск плазми, сприяючи

поступанню рідини із мозку. Ефективним є осмотичний діуретик манітол, який

призначають дозою 1-1,5 г/кг маси тіла на добу у вигляді 15-20% розчину,

приготовленому на ізотонічному розчині натрію хлориду або дистильованій

воді. Вводять внутрішньовенне крапельне з частотою 80-90 крапель за хвилину

протягом доби за 2-3 прийоми.

Застосовують також гліцерин (гліцерол) - трьохатомний спирт, який

призначають усередину 1-2 г/кг маси хворого у суміші з водою або фруктовим

соком у пропорції 1:2 або 1:3. Внутрішньовенне крапельне препарат вводять

дозою 1 г/кг маси протягом доби за 2-3 прийоми у вигляді 10% розчину,

приготовленому на ізотонічному розчині натрію хлориду. Разом з тим є дані,

які не підтверджують ефективності застосування гліцерину при інсульті.

Для боротьби з набряком головного мозку при мозковому інсульті

застосовують також салуретики. Із препаратів цієї групи призначають

фуросемід (лазикс), який вводять внутрішньовенне або внутрішньом'язово

дозою 2-4 мл 1% розчину; урегіт (етакрінова кислота) вводиться

внутрішньовенне дозою 50 мг в 20 мл 40% розчину глюкози. При застосуванні

салуретиків важливо попередити гіпокаліємію та своєчасно поповнити

дефіцит калію. Для підсилення ефективної дегідратації салуретики можна

поєднувати з осмопрепаратами.

Помірне, але стійке зниження внутрішньочерепного тиску викликають

кортикостероїдні гормони: дексаметазон дозою 16-30 мг або преднізолон дозою

60-120 мг на добу внутрішньовенне крапельне в 200 мл ізотонічного розчину

натрію хлориду. Препарати цієї групи справляють стабілізуючу дію на

клітинні мембрани та зменшують продукцію спинномозкової рідини. Необхідно

зазначити, що глікокортикоїди не слід призначати при високому артеріальному

тиску, виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, цукровому діабеті.

З метою зниження лікворної гіпертензії широко застосовують еуфілін дозою

10 мл 2,4.% розчину внутрішньовенне двічі на добу. Призначають також

антигістамінні препарати, які блокують дію гістаміну на рівні церебральних

рецепторів: супрастин або димедрол дозою 2 мл 1% розчину внутрішньом'язово.

Застосування для боротьби з набряком головного мозку магнію сульфату 25%

розчину та глюкози 40% розчину викликає незначну дегідраційну дію.

Боротьба з гіпертермією. Якщо розвивається гіпертермія, призначають

внутрішньом'язово анальгін дозою 1-2 мл 50% розчину, літичні суміші

(седуксен, димедрол, реоперин). Застосовують холод на ділянки сонних

артерій, пахвові, пахвинні ділянки. З метою попередження пневмонії у першу

ж добу після інсульту хворих повертають у ліжку кожні 2 години, ставлять

банки на грудну клітку. При підозрі на пневмонію призначають антибіотики.

Потрібно здійснювати профілактику пролежнів, слідкувати за спорожнюванням

сечового міхура та кишечника. При затримці сечі - катери-зація сечового

міхура.

Диференційоване лікування геморагічного інсульту. Хворого слід покласти в

ліжко з трохи піднятим головним кінцем тулуба. Прикласти до голови пузир з

льодом, а до ніг теплі грілки (не гарячі). Краніоцеребральну гіпотермію

забезпечують і за допомогою апарата.

Проводять заходи щодо регуляції артеріального тиску для його зниження.

Гіпотензивну терапію необхідно здійснювати обережно, позаяк це може значно

погіршувати церебральну гемоциркуляцію, особливо в умовах

розвиненої внутрічерепної гіпертензії. У подібних випадках помірне зниження

артеріального тиску поєднують з дегідраційною терапією. На цій стадії

захворювання призначають внутрішньовенне струйно резерпін дозою 1 мл 0,1%

розчину, клофелін дозою 1 мл 0,01 % розчину в 20 мл ізотонічного розчину

натрію хлориду. .При значному підвищенні артеріального тиску використовують

гангліоблокатори: пентамін дозою 1 мл 5% розчину в 250 мл ізотонічного

розчину натрію хлориду внутрішньовенне крапельне, бензогексоній дозою 1 мл

2% розчину внутрішньом'язово. Призначають також арфонад дозою 50-200 мг

0,05-0,1 % розчину в 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду

внутрішньовенне крапельно з частотою .40 крапель за хвилину. При цьому

необхідно постійно здійснювати контроль за рівнем артеріального тиску,

частотою пульсу та диханням хворого. При нормалізації артеріального тиску

введення його припиняють.

Поряд з вирівнюванням артеріального тиску продовжують проводити заходи

недиференційованої терапії, спрямовані на зниження внутрішньочерепного

тиску, корекцію водно-електролітного балансу. Для підвищення коагуляційних

властивостей крові застосовують гемостатичні засоби: вікасол дозою 1-2 мл

1% розчину внутрішньом'язово, кальцій хлорид дозою 10 мл 10% розчину

внутрішньовенне, аскорбінову кислоту дозою 5-10 мл 5% розчину

внутрішньовенне, діцинон дозою 2 мл 12,5% розчину внутрішньовенне або

внутрішньом ' язово.

Використовують також препарати, які пригнічують фібринолітичну активність

крові та тканин - інгібітори фібринолізу, зокрема амінокапронову кислоту

дозою 100 мл 5% розчину внутрішньовенне крапельно 3-4 рази на добу протягом

10-12 днів. Необхідно пам'ятати, що при супутньому значному атеросклерозі

застосування амінокапронової кислоти може супроводжуватись тромботичними

ускладненнями. Можна використовувати інгібітори протеолітичних ферментів -

контрикал (трасилол) дозою 2500-3000 ОД внутрішньовенне одноразово протягом

перших 5-7 днів захворювання.

Лікування субарахноїдальних крововиливів таке ж саме, як і крововиливів у

речовину мозку. Крім того, при інтенсивному головному болю внутрішньовенне

вводять баралгін дозою 5 мл або суміш анальгіну дозою 4 мл 50% розчину з

димедролом дозою 1-2 мл 1% розчину; при нестримному блюванні

внутрішньом'язово вводять галоперидол дозою 1-2 мл 0,5% розчину або

дроперидол дозою 1-2 мл 0,25% розчину; при судорогах або психомоторному

збудженні внутрішньовенне призначають сибазон дозою 2-4 мл 0,5% розчину,

при гіпертермії - антибіотики.

При значному підвищенні лікворного тиску рекомендують здійснювати

повторні люмбальні пункції з видаленням спинномозкової рідини невеликими

порціями (до 5 мл).

Для зняття спазму і профілактики ішемії після субарахноїдальних

крововиливів застосовують вазодилататори (но-шпа дозою 2 мл, папаверин

гідрохлорид дозою 2 мл 2 % розчину), антагоністи кальцію (німодипін або

німотоп) внутрішньовенне або перорально.

Хірургічне лікування крововиливів проводиться при наявності латеральних

гематом та крововиливів у мозочок. Операцію балонізації аневризм мозкових

судин застосовують у лікуванні субарахноїдального крововиливу.

Протипоказаннями до хірургічного втручання є коматозний стан, порушення

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13