завдань комерційного банку, визначених у його статуті: отримання
максимального прибутку при збереженні банківської ліквідності.
При розробці меморандуму депозитної політики необхідно врахувати такі
принципи:
- максимізація прибутку;
- забезпечення стійкості ресурсної бази та рівня ліквідності;
- гнучкість асортиментної і цінової політики та пристосування окремих
параметрів збуту до вимог клієнтів.
Депозитна політика є важливою складовою стратегії банку в управлінні
активами та пасивами, оскільки сприяє формуванню коштів для проведення
активних операцій з метою отримання прибутку. Тому можна стверджувати, що
банківський прибуток починає формуватися на етапі реалізації депозитної
політики комерційного банку. Досягнення мети отримання максимального
прибутку залежить від обсягу та ціни залучення різноманітних видів
депозитів від усіх категорій клієнтів.
Обов’язковою умовою проведення будь-яких банківських операцій, у тому
числі депозитних, є принцип ліквідності. Гнучка депозитна політика, яка
враховує терміни й умови залучення коштів, має грунтуватися на підтримці
ліквідності. Зумовлено це тим, що розміри і структура пасивів банку
визначають його можливості щодо проведення активних операцій як за ступенем
ризику, так і терміном укладення коштів. У свою чергу, характер активних
операцій, попит на них із боку клієнтів банку потребують формування
адекватної ресурсної підтримки. При такому підході первинну роль відіграють
структура й розміри ресурсів банку, в тому числі депозитних.
Принцип стійкості ресурсної бази потребує від банку більше уваги
приділяти надійним ресурсним джерелам, до яких насамперед належать строкові
депозити. Завдяки цим депозитам банки можуть вільно маневрувати залученими
ресурсами у межах визначеного терміну за умови адекватного резервування.
Світовий досвід переконує, що найстійкішим ресурсом для банку є депозити
фізичних осіб, по яких спостерігається значно менший рух коштів, на відміну
від депозитів юридичних осіб.
Якісно розроблена депозитна політика, що має максимально задовольняти
різноманітні цільові потреби клієнтів шляхом розробки і впровадження
модифікацій окремих депозитів, п6ередбачає встановлення детально
обміркованих параметрів депозитних продуктів. Це дасть змогу залучати
більшу кількість клієнтів, завойовувати нові сегменти ринку й проводити
успішну конкурентну боротьбу. У разі досягнення цієї мети можна зробити
висновок про дотримання банком принципу гнучкої асортиментної політики.
Важливим чинником успішності депозитної політики банку вважають
процентну політику. Об’єктами цінової політики у сфері депозитної
діяльності є:
- розміри процентних ставок;
- умови нарахування і сплати процентів;
- мінімальна сума відкриття депозитного рахунка;
- можливості встановлення індивідуальних процентних ставок для окремих
категорій клієнтів.
Від цінових параметрів депозитів конкурентне середовище потребує такої
самої гнучкості, як і від асортименту послуг, тобто ціни на депозитні
продукти мають постійно реагувати на ринкові зміни.
Розроблений із максимальним урахуванням ринкових вимог, депозитний
продукт не може бути реалізований сам по собі. Для цього необхідно
розробити зважену збутову політику, яка б передбачила можливості
комплексного обслуговування клієнтури, пакетування банківських продуктів,
спільний збут тощо.
Попереджувальними кроками до розробки меморандуму депозитної політики
банку має бути:
- проведення маркетингових досліджень ринку депозитних послуг та оцінка
впливу політики Національного банку України на його стан і тенденції
розвитку;
- аналіз продуктової, цінової, збутової та комунікаційної політики банків –
конкурентів на депозитному ринку;
- здійснення SWOT – аналізу депозитної діяльності банку.
При цьому необхідно також урахувати вплив таких зовнішніх факторів, як
економічна ситуація в країні, стан ринку кредитних ресурсів, інвестиційна
привабливість інших секторів економіки, структура доходів та витрат
населення тощо.
Загальну процедуру розробки меморандуму депозитної політики
комерційного банку подано на схемі 1.
Схема 1. Процедура розробки меморандуму депозитної політики комерційного
банку.
У процесі підготовки меморандуму можна виділити чотири основних етапи:
- визначення позицій банку на депозитному ринку;
- формування мети і завдань депозитної політики;
- розробка моделі поведінки банку на депозитному ринку;
- підготовка програми розвитку банку.
Визначити поточний стан банку у залученні депозитів модна за допомогою
структурного, операційного та фактичного аналізу. Ця процедура має бути
обов’язковою при розробці меморандуму депозитної політики банку. Для
успішної реалізації цього етапу необхідно розробити положення про
маркетинговий звіт, яке б чітко встановлювало формати подання до служби
маркетингу інформації про депозитний рахунок.
Моніторинг ринку депозитних послуг є ключовим у процесі розробки
меморандуму депозитної політики.
Другий етап підготовки меморандуму депозитної політики – формулювання
її мети і завдань. Мета депозитної політики єдина для всіх банків – це
досягнення максимального прибутку при всебічному задоволенні потреб
клієнтів у депозитних послугах. Для досягнення цієї мети банками можуть
бути сформульовані різні завдання. Наприклад, диверсифікація депозитів за
призначенням, сумою, терміном тощо.
Третій етап: розробка прийнятої моделі поведінки та позицій банку на
депозитному ринку. Одним із елементів цієї моделі є визначення питомої ваги
і структури цього джерела в ресурсному потенціалі банку. Збільшення
довгострокових операцій інвестиційного характеру можливе тільки за умови
залучення стабільних ресурсів на тривалий час.
Окрім того, при визначенні депозитної політики необхідно враховувати,
що вклади населення – найстійкіша частина залучених банком ресурсів. Як
свідчить банківська практика, депозити населення у своїй масі невеликі за
розмірами, але досить чисельні й менш рухливі, ніж відповідні вклади
юридичних осіб.
Четвертий етап – заключний етап у розробці депозитного меморандуму –
розробка програми розвитку. За своїм змістом це комплекс дій із досягнення
бажаної позицій банку на депозитному ринку та встановленої частки депозитів
у залучених ресурсах. Умовно всі заходи можна класифікувати як заходи
організаційного і технологічного характеру. При детальному розгляді
програми можна виходити з того, що банк намагається поліпшити свою ресурсну
позицію за рахунок збільшення частки депозитів:
Заходи організаційного характеру передбачають наявність відповідної
матеріально-технологічної бази для забезпечення приймання депозитів, а
саме:
- спеціальних приміщень;
- зручного місцезнаходження;
- гнучкого графіка роботи банку;
- спеціально підготовленого персоналу;
- рекламно-інформаційних проспектів, буклетів для клієнтів;
- сформованої інформаційно-аналітичної бази для оцінки конкурентної позиції
банку на ринку депозитних послуг;
- ефективних засобів прогнозування ресурсів комерційного банку.
Але значною мірою ці організаційні заходи – досить дорогі й стосуються
переважно депозитного обслуговування фізичних осіб.
Заходи технологічного характеру передбачають упровадження політики
асортиментної гнучкості, системи управління якістю депозитних послуг,
зваженої цінової політики та ефективних методів стимулювання збуту.
У теорії та практиці банківської діяльності України як меморандум
депозитної політики не існує, тому, на погляд кандидатів економічної науки
Порєчкіна Л.С. і Шульги Н.А., комерційним банком України слід розробити
меморандуми депозитної політики банку за схемою 2.
Схема 2. Взаємодія складових депозитної політики комерційного банку.
Меморандум депозитної політики складається з семи самостійних
розділів, тісно пов’язаних між собою.
Перший розділ “Мета і завдання депозитної політики” передбачає
визначення мети і завдань банку. Метою депозитної політики банку є
досягнення максимального прибутку банком при всебічному й комплексному
задоволенні потреб клієнтів. Для реалізації цієї мети необхідно вирішити
такі стратегічні завдання:
- встановлення оптимальних пропозицій між обсягом депозитів та іншим видами
залучених банком ресурсів;
- визначення політики банку щодо завоювання конкурентних позицій на певних
сегментах депозитного ринку.
Стратегічні завдання розробляються на 2-3 роки. У розрізі цих завдань
банки можуть вирішувати ряд поточних завдань, до яких належить:
- розширення спектра депозитних послуг та їх диверсифікація за різними
ознаками (сумою, термінами тощо);
- збільшення (зменшення) обсягу депозитних послуг;
- вибір цільових клієнтів і розробка пакета різних послуг, що реалізується
клієнтами із премією (знижкою);
- проведення активної рекламної кампанії з метою залучення нових клієнтів.
Другий розділ “Асортимент депозитних послуг” передбачає наведення
переліку депозитних продуктів для корпоративних та фізичних осіб.
У третьому розділі “Цільове призначення депозитного продукту та його
переваги для банку і клієнтів” констатується, на яких цільових клієнтів
орієнтований той чи інший депозитний продукт, у чому полягають його
позитивні сторони для банку та його клієнтів.
У четвертому розділі “Цінова політика” розкриваються принципи цінової
політики й методологічні підходи щодо встановлення ціни на депозитний
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
