власності опікуни притягуються до суду і несуть повну відповідальність

перед беніфіціаром. Страхове вишкодування призначається за даними записів

у книгах реєстрації депозитів, переданих у довірче управління,

ідентифікації імені та адреси довіреної особи і бенефіціара установ, що

застраховані в ККСД. У кожній із застрахованих установ усі прийняті

депозити, що належать в одній особі опікуну чи бенефіціару, об’єднуються, і

загальна сума страхується максимально на 60000 канадських доларів. Якщо

трастовий депозит належить більше, ніж одному бенефіціару, то частка

власності кожного з бенефіціарів виокремлюється із записів застрахованої

організації. Установи, що страхуються ККСД, зобов’язані до 30 квітня

кожного року вносити корективи за новими даними в інформацію про трастові

депозити. Частка кожного бенефіціара страхується на суму щонайбільше 60000

канадських доларів.

Пенсійні депозити в Канаді представлени реєстрованими ощадними планами

(Registered Retirement Savings Plans- RRSPs),реєстрованими прибутковими

фондами (Registered Retirement Income Funds- RRIFs), та ощадними планами

домогосподарств Онтаріо (Ontario Home Ownership Savings Plans – OHOSPs).

ККСД страхує не всі пенсійні депозити, а лише ті, які внесені на ощадні

рахунки чи в строкові депозити терміном до 5 років у канадський валюті

відповідного ощадного плану ( RRSPs), чи пенсійного прибуткового фонду

(RRIFs). Не страхуються пенсійні депозити, що є неплатоспроможними на

території Канади, внесені в іноземної валюті, вкладені у взаємні

інвестиційні фонди тощо. Максимум страхового вишкодування для депозитів,

вкладених у пенсійні ощадні плани та пенсійні прибуткові фонди окремих

установ - дійсних членів ККСД (включно й ті, що передані в довірче

управління у вигляді самокерованого плану) становить 60000 канадських

доларів за кожен депозит. При цьому внески у пенсійний ощадний план

подружжя об’єднують із іншими спільними депозитами, що зберігаються в

планах на им”я чоловіка чи дружини, але не приєднують до депозитів у

особистому пенсійному плані кожного з них.

У разі фінансового краху застрахованої установи не потрібно звертатися

з позовом до ККСД, оскільки та письмово сповіщає застрахованих вкладніків,

де і коли вони можуть отримати страхове вишкодування збитку. Такі виплати

проводяться упродовж двох місяців після оголошення застрахованої

організації банкрутом. Страхое покриття на суму до 60000 канадських доларів

складається з основного боргу і процентів. Після дати закриття судом

збанкрутілої фінансової установи проценти не нараховуються і не

виплачуються, крім надзвичайних випадків, коли ККСД виплачує власникам

застрахованих рахунків вішкодування збитку через шість місяців. Що уникнути

провалу реєстрованих ощадних планів, ККСД має право переводити застраховані

пенсійні депозити на рахунки інших дійсних членів корпорації.

Корпорація страхування депозитів і паїв провінції Онтаріо поширює свій

вплив лише на членів кредитних спілок і народних кас (каси обслуговують

переважно франкомовне населення).Дійсні члени КСДПО зобов’язані виставляти

у помітному місяці рекламний знак.

За характером діяльності КСДПО нагадує ККСД: страхуються ті ж рахунки

у кожній окремій установі і на тих же умовах, засади вишкодування збитків

вкладникам – такі ж. Проте мають місце і деякі особливості. Так, КСДПО,

крім депозитів, гарантує страхове покриття паїв засновницького капіталу для

членів кредитних спілок і народних кас, часток у прирості внесених

депозитів членами спілки чи каси та пенсійних депозитів, вкладених в ощадні

плани домашніх господарств провінції Онтаріо (OHOSP). Гарантія страхового

вишкодування в розмірі 60000 канадських доларів, окрім основного боргу,

охоплює проценти і дивіденди, яки належать власникові чи бенефіціару

застрахованого рахунку.

Не страхуються: сейфові депозити; передані на зберігання цінні папері;

будь-які інвестиційні вкладення у фонди пенсійних ощадних планів (яки не

вважаються депозитами), прийняті кредитними спілками чи народними касами –

членами КСДПО. Власниками застрахованих рахунків можуть бути фізичні особи,

корпоровані і некорпоровані асоціації та товариства.

Діяльність Управління страхування депозитів у провінції Квебек

зорієнтована на задоволення потреб у страхових послугах переважно

франкомовного населення. Дійсними членами Управління є виключно фінансові

установи, яки зареєстровані адміністрацією провінції Квебек і отримали від

неї ліцензію. Відповідно УСДК гарантує страхове покриття для депозитів,

внесених на рахунки застрахованих організацій цієї провінції. До найбільших

серед застрахованих установ належить єдиний у Канаді ощадний банк (Montreal

City and District Savings Banik). Характер та умови страхування депозитів

установами – членами УСДК аналогічні тим, які діють у ККСД.

Висновок

Комерційні банки – це специфічні грошово-кредитні установи, які

з’явилися в Україні в 1991-1992 р. головним компонентом їхньої діяльності

є грошові кошти, а головною метою діяльності – отримання прибутку. Для

досягнення цієї мети комерційні банки повинні вміти оптимізувати обсяги і

структуру своїх грошових ресурсів, а основним джерелом банківських ресурсів

є залучені й запозичені кошти.

Обов’язковим елементом банківських ресурсів є капітал комерційного

банку. Оцінка його достатності передбачає розрахунок суми фактично наявного

капіталу і визначення обсягу капіталу, мінімально необхідного для

адекватного покриття ризиків, узятих на себе банком. При цьому рівень

необхідного покриття визначається регулятивними нормами, порівнянням

фактичного і необхідного обсягу капіталу, в результаті чого складається

висновок про його достатність чи дефіцит. Удосконалення методу розрахунку

достатності капіталу полягає у переході до агрегування всіх ризиків

(кредитного, процентного, валютного, ринкового). Такий підхід дає змогу

точніше оцінювати достатність капіталу і відповідно ступень покриття

ризиків, які бере на себе банк.

При формуванні залучених і запозичених коштів комерційний банк повинен

раціонально підходити до різноманітних їхніх джерел, оптимізувати їх бо

вони мають різний вплив на його фінансову стійкість, так як майже всі

залучені й запозичені кошти є платними для банку.

Комерційний банк може випускати облігації для одержання запозичених

коштів лише за умови повної оплати всіх випущених ним акцій. Поки що

запозичення банками за рахунок випуску облігації в Україні не дістало

розвитку. Причиною цього є незабезпеченість облігацій, нездатність багатьох

недавно створених банків збільшити статутний капітал до обсягу норматив,

встановленого НБУ, фінансові труднощі які виникли у більшості банків у 1995-

1998 рр., а також зовсім недостатній рівень розвитку вторинного ринку

цінних паперів.

Одним із джерел запозичення коштів банком є міжбанківський кредит.

Кредитними ресурсами торгують стійкі у фінансовому відношенні комерційні

банк, що мають нерозміщені з якихось причин вільні ресурси. Ці банки для

одержання доходу зацікавлені у розміщенні вільних ресурсів у інших банках.

Крім фінансової вигоди, банки-кредитори встановлюють із боржниками ділові

партнерські відносини.

Здебільшого банкам вигідніше розміщувати кредитні ресурси в інші банки

порівняно з кредитуванням підприємств і організацій, бо фінансово-кредитні

інститути, як правило, відзначаються більшою надійністю. Разом із тим

кризові явища в банківській сфері України починаючи з другої половини 1994

року багато в чому спричинені неповерненням окремими банками міжбанківських

кредитів. Тому нині комерційні банки повинні дуже уважно підходити до

вирішення питання про видачу межбанківських кредитів, а в ряді випадків йти

на зменшення дохідності активів, навіть мати надлишкову активність, але в

Україні впровадження системи електронних розрахунків дало змогу здійснювати

міжбанківське кредитування шляхом прямих контактів між банком-кредитором і

банком-позичальником на договірних умовах і на чітко визначений термін.

Досить активно останнім часом використовуються межбанківські кредити

підтримання поточної ліквідності. Структуру залучених і запозичених коштів

можна відобразити шляхом виділення групувань, що відповідають

характеризуючим ознакам, які зустрічаються найчастіше.

|Ознака |Групування |

|Щодо власників коштів |Юридичні особи |Фізичні особи |

|За ціною ресурсів |Платні |Безплатні |

|За терміном зберігання |Строкові |До запитання |

|За формою залучення й |Депозитні рахунки |Цінні папери |

|запозичення | | |

|З валютою рахунка |В національної валюті|В іноземній |

| | |валюті |

Звичайно, вказані характеризуючи ознаки можуть бути доповнені. Така

деталізація необхідна для ефективної оптимізації структури банківських

пасивів і може застосовуватися в умовах конкретного банку при визначені

його фінансової стійкості.

У фінансових банківських рішеннях слід враховувати, що залежно від

характеру рахунка, на якому зберігаються кошти клієнтів, можлива

диференціація зазначених нижче стимулів (на прикладі найістотніших груп

рахунків):

- кількість і якість банківських послуг;

- ціна послуг у цьому банку та в інших фінансово-кредитних установах;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14