площинах.
У зв’язку з зазначеними особливостями форми тазу і голівки, вона не
може пройти через родові шляхи по прямій лінії, не роблячи поворотів.
Одночасно з поступальними рухами по осі тазу плід, особливо його голівка,
робить ряд рухів. Голівка плоду робить додаткові до поступальних рухів
повороти навколо повздовжньої осі і обертання навколо поперечної осі -
згинання і розгинання.
Сукупність рухів, які робить плід при проходженні через малий таз і
м’які тканини родових шляхів, називають біомеханізмом пологів.
До вчення про біомеханізм пологів великий внесок зробив
А.Я.Красовський.
Найбільш типовим, нормальним є біомеханізм пологів при передньому виді
потиличного передлежання, яке буває в 95% усіх пологів.
Біомеханізм пологів при передньому виді потилочного передлежання.
Розрізняють чотири моменти біомеханізму пологів.
Перший момент - згинання голівки (flехіо саріtіs). Голівка робить
поворот навколо поперечної осі.
У періоді розкриття голівка вставляється ( або притискується) у вхід
малого тазу, стріловидний шов розміщений у поперечному або в трохи косому
розмірі тазу.
У періоді зігнання тиск матки передається згори на хребет плоду і з
нього на голівку. Хребет з’єднується з голівкою не в центрі, а ближче до
потилиці: у зв’язну з цим, утворюється ніби двоплечий важіль, на короткому
кінці якого розміщена потилиця, на довгому - лоб. Сила внутрішньоматкового
і внугрішньочеревного тиску передається через хребет насамперед на ділянку
потилиці (коротке плече важеля). Потилиця опускається, підборіддя
наближається до грудної клітини, мале тім’ячко розміщується нижче великого.
Згодом ділянка малого тім’ячка весь час просуваетья по провідній осі
тазу і першою показується з соромітної щілини. Мале тім’ячко при передньому
виді потиличного передлежання є провідною (ведучою) точкою.
Провідною називають ту точку, яка першою опускається у вхід тазу, йде
попереду під час внутрішнього повороту і першою показується з соромітної
щілини.
В результаті зігнання голівка входить у таз найменшим розміром, а саме
малим косим (9,5 см) замість прямого розміру (12 см), яким вона була
встановлена раніше. Цим зменшеним обводом голівка проходить через усі
площини тазу і соромітну щілину.
Другий момент - внутрішній поворот голівки (rotatio capitis interna).
Голівка робить поступальний рух вперед (опускається) і одночасно
повертається навколо поздовжньої осі. При цьому потилиця (і мале тім’ячко)
повертається наперед, а лоб (і велике тім’ячко) - назад. Стріловидний шов,
що був розміщений у поперечному (або трохи косому) розмірі входу в таз,
поступово змінює положення. Коли голівка опускається в порожнину тазу,
стріловидний шов переходитьу косий розмір: при першій позиції в правий
косий, при другій - в лівий. У виході тазу стріловидний шов встановлюється
в прямому розмірі його. Встановленням стріловидного шву в прямому розмірі
виходу тазу внутрішній поворот голівки закінчується; при цьому опущене мале
тім’ячко обернене прямо до симфізу.
Голівка при просуванні через порожнину тазу (від входу до виходу)
звичайно обертається по дузі в 90°. Якщо потилиця до внутрішнього повороту
була злегка обернена наперед, то голівка повертається на 45°, якщо потилиця
була обернена трохи назад - на 135°.
Таким чином, при внутрішньому повороті голівки стріловидний шов з
поперечного розміру входу проходить у косий (у порожнині), а з косого - в
прямий розмір виходу з тазу.
Внутрішний поворот голівки пояснюється різними причинами.
Найпоширенішою є теорія пристосування голівки, що пристосовується до
розмірів тазу: головка своїм найменшим обводом (обвід по малому косому
розміру) проходить через найбільші розміри тазу. У вході найбільший розмір
поперечний, у порожнині - косий, у виході - прямий; відповідно відбуваються
обертання голівки з поперечного розміру в косий і далі в прямий.
В.В.Сутугін вважав, що голівка обертається в зв’язку з поворотом плечиків.
П.А.Бєлошапко і І.І.Яковлєв пов’язують її обертання із скороченням м’язів
тазового дна.
Третій момент - розгинання голівки (extensio capitis). Коли дуже
зігнута голівка досягає виходу тазу, вона натрапляє на опір м’язів тазового
дна.
Скорочення матки і черевного пресу зганяють плід у напрямку до верхівки
крижів і куприка. М’язи тазового дна чинять опір в просуванні голівки в
даному напрямку і сприяють відхиленню її наперед, до соромітної щілини.
Під впливом цих двох сил голівка, що народжується, розинається.
Розгинання відбувається після того, як ділянка підпотиличної ямки підійде
під лонну дугу. Навколо цієї точки опори голівка розгинається; при
розгинанні прорізуються лоб, личико і підборіддя, тобто народжується вся
голівка. Голівка розгинається під час її врізування і прорізування. При
передньому виді потиличного передлежання голівка прорізується через вульву
площиною, яка проходить через малий косий розмір.
Точку опори, навколо якої при прорізуванні обертається голівка,
називають точкою фіксації, або гіпомохліоном. При передньому виді
потиличного поредлежання точкою фіксації є ділянка підпотиличної ямки.
Четвертий момент - зовнішній поворот голівки та внутрішній поворот
плечиків (rotatio capitis externa at rotatio brachialis interna). Голівка
після народження повертається личком до правого або лівого стегна (в
залежності від позиції). Зовнішній поворот голівки залежить від
внутрішнього повороту плечиків. Плечики вступають у таз у поперечному або
трохи в косому розмірі; в порожнині тазу починається поворот плечиків, і
вони переходять у косий розмір. На дні тазу внутрішній поворот плечиків
закінчується поперечним розміром, вони встановлюються в прямому розмірі
виходу тазу (одне плечико - до симфізу, друге - до крижів). Поворот
плечиків передається голівці; коли плечики встановлюються у прямому розмірі
виходу тазу, личико повертається до стегна матері.
Завдання акушера по веденню другого періоду пологів.
Стежити за зливом навколоплідних вод ( в нормі навколоплідні води мають
зливатися в кінці першого періоду, при повному або майже повному розкритті
шийки матки).
Слідкувати за загальним станом породіллі:
а) колір шкіри та слизових оболонок;
б) справляємось про самопочуття;
в) вимірюємо артеріальний тиск і пульс.
Стежимо за серцебиттям плоду після кожної потуги, вислуховуємо
звучність, частоту і ритм серцевих скорочень.
Слідкуємо за пересуванням передлежачої частини плоду по родовому каналу
(голівка плоду великим сегментом не повинна знаходитись в одній площині
більше 2-х годин).
Стежимо за станем пологових шляхів:
а) звертаємо увагу на форму матки (в нормі - овальна);
б) звертаємо увагу на стан зовнішніх статевих шляхів і піхви (при
ущемленні м’яких тканин голівкою плоду та кістками тазу - виникає набряк).
Слідкуємо за характером виділень із статевих шляхів (в нормі виділення
слизові. Наявність кров’янистих виділень, виділень з неприємним запахом та
домішками гною, та виділень навколоплідних вод з домішками меконію вказує
на патологічний характер пологів).
Слідкуємо за характером пологової діяльності, регулюємо потугову
діяльність. Стежимо, щоб не було псевдоперейм, які мимоволі виснажують
породіллю.
Захист промежини.
Акушерське сприяння в II періоді пологів включає в себе ряд послідовних
міроприємств і маніпуляцій, які проводить акушер в кінці II періоду
пологів, якими він наслідує фізіологічність пологів і запобігає травматизму
матері. Одним з прийомів акушерського сприяння є захист промежини. Суть
цього прийому полягає в тому, щоб запобігати занадто стрімкому переміщенню
голівки по родовим шляхам і по можливості, щоб голівка прорізувалась своїм
найменьшим розміром (тобто при максимальному згинанні - малий косий
розмір). Захист промежини заключасться в зменшенні сили, з якою голівка
плоду давить на промежину і в регуляції правильного проходу голівки через
статеву щілину.
Захист промежини починається з моменту прорізування голівки. Для того,
щоб запобігти передчасному розгинанню голівки, акушер стає справа від
породіллі і кладе долоню лівої руки на лонне зчленення так, щоб долонні
поверхні щільно зімкнених між собою чотирьох пальців розміщувались плашмя
на голівці, і, по можливості, покривали всю голівку. Таким чином ми
запобігаємо передчасному розгинанню голівки та надмірно швидкому її
проходженню по родовим шляхам. При цьому натискувати треба всією долонною
поверхнею пальців, тоді як натискування тільки кінчиками пальців може
призвести до травмування голівки.
Другий момент - виведення голівки із статевої щілини поза потугами.
Суть цього моменту - у найбільш обережному виведенні голівки із статевої
щілини. Здійснюється це за допомогою розтягування великим і вказіним
пальцем бульбарного кільця над голівкою, як тільки закінчилася потуга.
Третій момент - зменшення напруги промежини. Мета - зробити промежину
більш податливою до голівки за рахунок тканин, “позичених” із сусідніх
ділянок, тобто зсув бокових тканин по можливості назад, в бік промежини.
Четвертий момент - регулювання потуг під час вставляння голівки
тім’яними буграми. В цей час небезпека розриву промежини і надмірного
здавлення досягає свого максимума. Перед акушером в цей момент стоїть
завдання вміло регулювати потуги. Коли голівка зупинилась тім’яними буграми
в статевій щілині, а підпотилична ямка - під лонним зчлененням, породіллі
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
