установи. При цьому одним із основних напрямів фінансового управління є
менеджмент грошової позиції банку, спрямований на підтримання необхідного
рівня обовязкових резервів.
Грошова позиція банку - це співвідношення суми коштів на
кореспондентському рахунку (Ккр) та у касі (К) до його сукупних активів(А).
Проблема надлишку або дефіциту резервів випливає із проблеми
прибутковості або ліквідності банку і є обумовлена тим, що застосовуваний у
нас нормативний показник ліквідності обернено пропорційний рентабельності
банку.
Оптимальне управління фінансовою стійкістю АКБ УСБ, на нашу думку,
грунтується на підтримці певного рівня рентабельності при регулюванні
грошової позиції банку в широкому діапазоні.
Отже, з точки зору грошової позиції банку, для оптимізації його
прибутковості і ліквідності слід визначит параметри рентабельності та
обсягу коштів, які необхідно резервувати відповідно до вимог законодавства
або спрямувати на фінансування того чи іншого виду активів з метою
поліпшення доходності і зменшення ризиків. Тобто необхідним є визначення
оптимальної структури портфеля активів, а також джерел його формування, в
тому числі - обовязкових та страхових резервів. При цьому. Визначаючи
джерела коштів, які будуть використовуватися для формування обовязкових
резервів, керівництво банку повинно, на нашу думку, враховувати такі
аспекти своїх потреб у ліквідних коштах:
термінові потреби банку в ліквідних коштах обумовлюють вибір позикових
резервних коштів у центральному банку;
тривалі потреби банку у ліквідних коштах можуть бути покриті за рахунок
продажу активів чи довгострокових позик;
доступ банку до ринку ліквідних коштів обмежений тими можливостями, які
можна швидко реалізувати;
взаємозвязок очікуваних процентних ставок та кривої процентних доходів
обумовлює, наприклад, зниження очікуваних процентних ставок за недорогими
короткостроковими позиками ліквідних коштів та за кредитуванням будь-яких
отриманих коштів за вищими довгостроковими процентнтми ставками за умови
зростаючої кривої процентних доходів (застосування подібної стратегії
створює додатковий ризик, повязаний із зміною процентних ставок);
дослідження і прогнозування перспектив грошово-кредитної полдітики НБУ для
визначення напрямів змін умов кредитування та процентних ставок на
фінансових ринках;
використання можливостей стахування та деяких механізмів хеджування ризиків
(наприклад, фінансових фючерних угод, опціонних контрактів тощо) для того,
щоб уникнути невизначеності процентної вартості позикових джерел ліквідних
коштів;
обмеження деяких джерел ліквідних коштів регулюючими вимогами НБУ.
Об’єктивну оцінку фінансової стійкості банку, на наш погляд, можна
зробити лише на основі аналізу розміщення залучених засобів, здатності
активів приносити доходи і підтримувати ліквідність.Відношення ж обсягу
позичкових засобів до власного капіталу характеризує інший бік діяльності
банку - рівень його активності в акумуляції тимчасово вільних засобів, що є
для банку основним джерелом його кредитної й інвестиційної
діяльності.Оптимальний обсяг залучених банком ресурсів визначається
безпекою і доходністю їх розміщення, рівень яких через норматив достатності
капіталу контролюється зваженими (з урахуванням ризику) активами. При
зниженні якості кредитів та інших активів, що обертаються на ринку, банк
змушений обмежувати приплив депозитів до рівня, адекватного їх реальній
ефективності.
Комплексний аналіз ролі банківського капіталу охоплює і питання оцінки
його рентабельності. Ключовим показником, що дістав у світовій практиці
назву ROE, є відношення чистого (після оподаткування) прибутку банку до
власного (акціонерного) капіталу. Одержаний коефіцієнт у розкладеному на
частини вигладі виражає собою результат множення показника прибутковості
сукупних активів (ROA) на мультиплікатор капіталу банку, тобто:
чистий прибуток (доходи - витрати - податки) / власний капітал =
= чистий прибуток/сукупні активи * сукупні активи/власний капітал
Показник ROE відображає фундаментальну залежність між прибутковістю й
ризиковістю, він найчутливіший до джерел формування ресурсів банку і
залежить від того, яких засобів банк використовує в обороті більше -
власних чи позичкових. Навіть банк із низькою нормою одержання прибутку з
активів може досягти високої рентабельності власних засобів за рахунок
зростання мультиплікатора капіталу, гранична величина якого визначається
керівними менеджерами банку. Розбивка показника ROE на його складові - це
прийом, який дає широкий вибір напрямів для аналізу обсягу й вартості
припливу фінансових засобів, активів, які приносять доходи, витрат на
утримання апарату управління та інших затрат, що впливають на обсяг і норму
прибутку - головних факторів фінансової стійкості Укрсоцбанку й збільшення
його капіталу.
Всі вищеназвані показники характеризують той чи інший аспект
прибутковості банку. Якщо показник ROA характеризує професійність нашого
менеджера, то ROE допомагає виміряти доходність для акціонерів банку, або
визначає розмір чистого прибутку, що його отримають акціонери від
інвестованого капіталу. Або, іншими словами, це ризик, на який йдуть
акціонери у сподіванні отримати очікуваний рівень прибутку.
ТРЕТІЙ РОЗДІЛ
Напрямки роботи НБУ і самих комерційних банків по підвищенню їх
фінансової стабільності.
Аналіз фінансової діяльності комерційних банків за 1996 рік свідчить,
що в цілому склалися позитивні тенденції стабілізації їхнього фінансового
стану. Сумарний показник фактично сплачених статутних фондів зріс в 1.7
раза. Зменшилась кількість банків, які мають нестачу власних коштів,
кількість збиткових банків, збільшилась валюта балнсу комерційних банків і
сума власних коштів банку.
Поряд з цим в процесі аналізу виявлено і ряд негативних тенденцій. Для
окремих банків проблематичним залишається стан «кредитного портфеля», бо
зросли обсяги простроченої і пролонгованої заборгованості.
Деякі банки ведуть невиправдано ризиковану кредитну політику, деякі не
повністю виконують номативи НБУ, не у всіх банках дотримано виконання
нормативів щодо страхового, резервного фондів.
Банківська система України на чолі з НБУ є прогресивним надбанням
суспільства періоду незалежності і реально виконує свої суспільні функції,
а саме: забезпечує стабільність нпаціональної валюти, здійснює розрахунки і
платежі, акумулює вільні кошти і спрямовує їх у найбвльш ефективні галузі
економіки.
Нині життя ставить перед банківською системою завдання здійснення
якісних внутрісистемних змін. Їх треба вирішити, аби галузь була готова до
економічного зростання та інвестиційного процесу, аби завтра банки не стали
гальмом реформ замість того, щоб бути їхнім локомотивом. Адже без надійного
і сильного банківського сектора не може бути успішна економічна політика
будь-якого уряду.
Формування резервів для покриття ризиків за позиками є важливим
елементом серед заходів, спрямованих на підвищення надійності і
стабільності банківської системи.
Факти банкрутства деяких банків та розміри проблемних кредитів
потребують нагального вирішення питання щодо створення резервів на покриття
безнадійних боргів. Адже бакрутство одного банку спричинює проблеми для
всієї економіки.
1995 рік був роком подальшого розгалуження та становлення банківської
системи України. 1996 рік свідчить про те, що, незважаючи на падіння рівня
виробництва, і надалі відбувався процес накопичення банківською системою
капіталу, зростає валюта балансу, досить швидко збільшується загальна сума
сплаченого статутного фонду.
Таблиця 2 - Якість кредитного портфелю комерційних банків України
| |01.17.1997 р. |01.12.1996 р. |
|Кредити, надані банками |100% |100% |
|Прострочення |11% |18.6% |
|Пролонгація |14% |18.9% |
|Інші |75% |62.5% |
З даної таблиці видно, що у першому півріччі 1997 року стан
пролонгації і прострочки кредитів був досить високий проти 1996 року. Хоч
пролонгація більша від прострочки на 3%, але це не дуже втішає, бо
загальний стан залишає бажати кращого.
1997 рік можна вважати роком подальшого розгалуження та становлення
банківської системи України. Розвиток подій свідчить про те, що, незважаючи
на падіння рівня виробництва, і надалі відбувається процес накопичення
капіталу банківської системи, зростає валюта балансу, досить швидко зростає
сума загального сплаченого статутного фонду (значно випереджаючи зростання
рівня інфляції).спостерігається відносне зменшення ліквідності активів
банківської системи, зростає різниця між залученими коштами та наданими
кредитами. У 1997 році значно зменшилися темпи зростання чистого прибутку
системи комерційних банків України.
« 1997 рік був успішним у житті українського фінансового ринку в
цілому і НБУ зокрема»,- вважає Голова НБУ В.Ющенко. Бо вдалося досягти
базової мети і утримати цінову та валютну стабільність на ринку. А це
створює умови для пожвавлення інвестиційних процесів та початку
економічного зростання. Але Голова НБУ змушений визнати, що фінансова криза
наприкінці року серйозно ускладнила ситуацію на ринку. І ще рано говорити
про її подолання - це вже завдання 1998 року.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
