Але чи встоять банки? Хоча, відверто кажучи, експерти ринку вважають,
що більшість досягнень 1997 року на кредитному ринку були перекреслені в
останні місяці, коли НБУ вдався до адміністративних заходів регулювання
ринку.
А, отже, над вітчизняними банками нависла загроза втрати ліквідності.
Це було прослідковано при аналізі ліквідності відділення «Сонячне» АКБ УСБ.
Але Голова НБУ стверджує, що НБУ вжив всіх заходів, щоб у період фінансової
кризи підтримувати ліквідність банківської системи. «Наприкінці року
банківська система України мала ліквідність 512 млн.грн. без оцінки
обігової каси і платежів у розрахунках, що є нормальним значенням, -
зазначив він. - Крім того лише за кілька тижнів НБУ надав кредитів трьом
банкам для підтримання ліквідності на 100 млн.грн.»
На 1.12.1997 р. в книзі реєстрацій НБУ налічується 225 комерційних
банків, з яких фактично діють 189. Протягом 1992-1997рр. З книги вилучено
41 комбанк.
На думку В.Ющенка, зміцнення банківської системи відбувалося швидше,
ніж в інших секторах економіки. І це дуже важливо, бо при виході із смуги
гіперінфляції Україна мала надзвичайно слабку банківську систему.
Загальний обсяг валюти балансу всіх діючих 189 українських комерційних
банків зріс у 1997р. на 16% і на 1.01.98р. становив 33.8 млрд.грн. [
О.Сугоняко на пресконференції 30 січня 1998р. ].
Обсяг сплачених статутних фондів банків зріс на 49% і становив 1.6
млрд.грн. Обсяг кредитного портфеля банків збільшився на 38% і становив 9.3
млрд.грн. Сукупний розмір балансового прибутку зріс на 17%, перевищивши 998
млрд. грн. Вклади населення зросли на 58 % і сягнули 1.7 млрд.грн. Депозити
юридичних осіб зросли на 39% і становлять 1.4 млрд.грн. Кошти на
розрахунковиї рахунках клієнтів збільшились на 15% і становлять 4 млрд.грн.
Обсяг «чистих» (працюючих) активів 113 банків, на підставі балансів яких
проводився аналіз Асоціацією українських банків (АУБ), зріс за рік на 35% і
на 1.01.1998р. становив 11.8 млрд.грн., або 65% від загального обсягу
валюти балансу.
Разом з тим протягом жовтня-грудня зменшився обсяг «чистих»активів на
3%, що за оцінкою експертів АУБ, відображає негативну тенденцію звуження
ресурсної бази банків. Це видно і з того, що НБУ з 6.02.1998р. підвищив
облікову ставку з 35% до 44%, ломбардну - з 45% до 48% річних.
Рефінансування - тільки через операції РЕПО; ломбардний кредит - під
заставу ОВДП.
У звязку з падінням обсягів банківських операцій сумарна валюта
балансів банків зменшилась на 34% (до 18.1 млрд.грн.), що якнайкраще
демонструє руйнівний вплив на світових та українських фінансових ринках, бо
у третьому кварталі цей показник збільшився на 22%. Зменшення
інвестиційного портфеля банків у 1997р. спричинилося прорахуваннями Мінфіну
на ринку ОВДП та недосконалими податковими законами. Найважчими були кінець
третього та четвертий квартали. Саме тоді через необдуману бюджетну і
податкову політику відбулося розбалансування фондового та валютного ринків.
У четвертому кварталі цього року вітчизняним банкам завдано сильного удару.
Це виявилось у зменшенні бази отримання доходів банків. Хоча статутні фонди
зросли майже в 1.5 раза (до 1.6 млрд.грн.), рахунки клієнтів збільшились на
15% (до 4 млрд.грн.), все це результат більш вдалого першого півріччя,
значного зростання грошової маси та обовязкового характеру нарощування
статутних фондів банків.
Економічне становище у 1997 році змінилося на гірше. Звуження
ресурсної бази особливо далося взнаки. Це було прослідковано за виконанням
економічних нормативів у другому розділі дипломної роботи. Причин до цього
багато, тому варто назвати лише основні:
8. в Україні триває трансформаційна криза економіки, яка ще раз доводить
нездатність державних структур оживити виробництво;
9. триває протистояння між пардаментом і урядом, а політична нестабільність
завжди позначається на діяльності банківських структур;
10. зберігається низька інвестиційна привабливість національної економіки
як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів.
Якщо влада не подолає цих негативних факторів, то банківська система
їй нічим не допоможе.
Комерційні банки, будучи складовою банківської системи, відчувають на
собі весь спектр дії як загальноекономічної ситуації в країні, так і
державних заходів грошово-кредитного регулювання.
В нашій країні також широко застосовують різні методи регулювання
ліквідності і платоспроможності комерційних банків. Які полягають у
встановленні НБУ різних норм і обмежень діяльності комерційних банків, так
і в існуючій системі оподаткування діяльності банків. Це детальніше вже
було розглянуто на прикладі «Сонячного» відділення АКБ «Укрсоцбанк», де
йшлося про виконання ним всановлених нормативів.
Крім того, на ліквдність і платоспроможність комерційних банків
впливають мікроекономічні фактори, основні з яких це: ресурсна база
комерційного банку, якість вкладень, рівень менеджменту, а також
функціональна структура і мотивація діяльності банку.
В умовах переходу до ринку проблема формування ресурсів стала
винятково актуальною для банків. Сучасна ситуація характеризується тим, що
різко звузився загальнодержавний фонд банківських ресурсів, банки в умовах
комерційної самостійності і конкуренції багато сил і часу приділяють
формуванню власного капіталу і залученню ресурсів.
Ресурси комерційних банків (банківські ресурси) звичайно визначають як
сукупність власних і залучених коштів, які є в розпорядженні банку і
визначають як сукупність власних і залучених банками в результаті
проведення пасивних, а також активно-пасивних операцій (в частині
перевищення пасиву над активом), і ті, які використовуються для активних
операцій банків.
Разом з тим розгляд ресурсної бази комерційних банків необхідно
повязати з межами використання мобілізованих в банку джерел грошових
засобів для надання кредиту і здійснення інших операцій. Проблема полягає в
тому, що не вся сукупність мобілізованих в банку засобів вільна для
здійснення активних операцій банку. Ця обставина вимагає визначити поняття
кредитного потенціалу комерційних банків - це величина мобілізованих в
банку засобів за мінусом резерва ліквідності.
Укрсоцбанк, як і будь-який інший комерційний банк, позичаючи вільні
грошові кошти своїх комінтентів, зобовязується своєчасно повернути їх,
тобто дотримуватись принципів ліквідності і платоспроможності.
В зарубіжній практиці загальний резерв ліквідності поділяєьться на
первинний і вторинний.
Первинний резерв ліквідності - це головне джерело ліквідності банку.
При цьому в балансових в ролі первинних резервів фігурують активи, що
становлять кошти на рахунках обовязкових резервів, кошти на коррахунках в
інших банках, готівка і чеки в сейфі, а також інші платіжні документи в
інкасації.
Доля (частка) первинних резервів оцінюється відношенням готівкових
активів до суми вкладів чи до суми всіх активів.
Вторинні резерви ліквідності - високоліквідні доходні активи, які з
мінімальною затримкою і незначних втрат можна перетворити в готівку. До них
відносять активи, які зазвичай складають портфель урядових цінних паперів,
і в деяких випадках - кошти на позичкових рахунках. Основне призначення
вторинних резервів - служити джерелом поповнення первинних резервів.
Дані закономірності слід використати для вироблення правильної
політики в області розподілу засобів кредитного потенціалу і ліквідності
банку. Одна з основних цілей банківської політики в розподілі коштів
кредитного потенціалу є важливим фактором в практиці підтримання
ліквідності банку.
Аналіз основних аспектів регулювання ліквідності комерційних банків,
був би неповним без визначення ще одного важливого моменту. Стан
ліквідності банку не завжди залежить від механізму організації його
аналітичної роботи та рівня фінансового менеджменту, а відсутність у банку
можливості задовільняти вимоги клієнтів не завжди є наслідком недоліків у
його діяльності. На загальний рівень банківської ліквідності значний вплив
справляє стан в економіці в цілому. Зокрема, такі негативні явища, як спад
виробництва, бюджетний дефіцит, інфляція, структурні диспропорції в
економіці, платіжна криза призводять до погіршення ліквідності багатьох
банків.
Зрозуміло, що вирішення зазначених проблем виходить за межі
компетенції банківських установ, а тому істотно обмежує їхні можливості
щодо регулювання власної ліквідності. Необхідні заходи з метою поліпшення
ситуації насамперед мають охоплювати регулювання економічних процесів на
макрорівні, що є прерогативою держави, а не окремих комерційних банків.
Аналізуючи діяльність комерційних банків на прикладі Укрсоцбанку, ми
виявили не дуже добру тенденцію: зростання позичок на міжбанківському
ринку. Це свідчить про незатність банку викоритовуват ьи транформацію
короткострокових банківських пасивів у середньострокові. Прослідкуємо це на
умовному прикладі: свої коштти банк віддає за 30, а коли не вистачає коштів
для клієнтських платежів, позичає на міжбанківському ринку за 15.
Міжбанкіський депозитний ресурс, як правило, використовується для «латання
дірок» в поточній ліквідності.
Часті є випадки, коли комерційні банки регулярно, «хронічно» не
виконують нормативів платоспроможності, ліквідності, інших економічних
показників.буває, що тоді банк переводять на режим фінансового оздоровлення
- санації. Це є тривожний сигнал для клієнтів. Вони прагнуть якнайшвидше
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
