синтетичного обліку у формі, яка підходить для розрахунку сукупної
ліквідності банку. При недотриманні другої умови може виникнути ситуація,
коли, володіючи достатньо ліквідним балансом на визначену дату, банк попри
це повністю чи частково неліквідний. В даній ситуації виникає потреба
визначити ризик незбалансованої ліквідності.
Ризик ліквідності визначають звичайно як ризик, який заставляє банк у
визначений момент купувати готівку по вищій ціні чи втрачати вартість своїх
активів. При цьому активи банку вважаються ліквідними лише в тому випадку,
коли їх можна швидко продати без втрати вартості.
Пасиви банку вважаються ліквідними, якщо банк може одержати позику за
ставкою, яка адекватна тій, по якій купують засоби банки-конкуренти.
Підтримання стабільності банківської системи в цілому і кожного окремого
банку зокрема - це завдання, яке лежить не тільки в площині фінансово-
кредитної сфери, а безпосередньо повязане з політичною, економічною і
соціальною ситуацією в країні.
Однією з умов ефективної діяльності комерційних банків є забезпечення
високого рівня надійності та мінімального ризику здійснюваних операцій, в
основі чого лежить ліквідність банківської установи, її здатність
безперебійно виконувати свої зобовязання перед клієнтами. Специфіка
функціонування комерційного банку як інституту кредитної системи полягає у
використанні залучених коштів, що належать іншим субєктам ринку. Основою ж
організації господарювання підприємств нефінансового сектору економіки є
власні ресурси. Зрозуміло, що банкрутство такого підприємства безпосередньо
загрожує лише його власникам та обмеженому колу контрагентів. А
неплатоспроможність банку може дестабілізувати всю грошово-кредитнусистему
країни через серію фінансових крахів кредитних установ, діяльність яких
тісно повязана з численними операціями на міжбанківському ринку. Тому до
ефективного управління ліквідністю комерційного банку слід ставитись Як до
фундаментальної основи фінансового менеджменту в будь-якій кредитній
установі.
В Україні ця проблема набуває особливої гостроти через загальний спад
виробництва, платіжну кризу та незадовільний фінансовий стан багатьох
підприємств різних галузей економіки. Несроможність клієнтів кредитних
установ виконувати свої грошові зобовязання суттєво знижує рівень
ліквідності комерційних банків. Знижує його також надмірно ризикова
політика останніх, спрямована на забезпечення високих норм прибутку,
внаслідок чого виникають структурні диспропорції у банківських активах і
пасивах за сумами та строками розміщення.
Щоправда, НБУ регулює рівень ліквідності комерційних банків через
систему нормативів, виконання яких є обовязковим. Однак порушення, що
регулярно фіксуються у даній сфері, запровадження режимів фінансового
оздоровлення і навіть відкликання ліцензій на банківську діяльність
свідчать про негаразди в управлінні комерційними банками своїми фінансами.
Нормативні коефіцієнти порівнюються з фактичними значеннями показників
ліквідності, платоспроможності, максимального ризику на одного
позичальника, на основі чого робиться висновок про можливість банку
виконувати свої фінансові зобовязання, повязані з активними, пасивними та
іншими банківськими операціями. Однак просте констатування стану
ліквідності комерційних банків та за необхідності залучення коштів на
міжбанківському ринку ресурсів не може бути доброю основою для підтримання
платоспроможності та доброго фінансового стану банківських установ у
довгостроковому аспекті. Мається на увазі, що банк повинен бути спроможним
не просто оперативно усувати проблеми, виявлені за показниками своєї
ліквідності, залучаючи кошти інших кредитних установ, а й здійснювати
стратегічне планування й управління ліквідністю на основі всебічного
аналізу всіх факторів, які тією чи іншою мірою здатні впливати на
можливість банку виконувати свої зобовязання. При цьому комерційний банк
повинен регулювати такий вплив шляхом внесення оперативних змін у
проведення активно-пасивних та інших операцій.
Можна виділити кілька основних напрямів аналітичної роботи, від якої
залежить ефективне управління ліквідністю комерційного банку:
45. оцінка ризиковості окремих активів банку, їх доходності та
можливості перетворення на засоби платежу;
46. аналіз впливу на стан ліквідності окремих банківських операцій,
здійснення яких супроводжується зміною структури активів і пасивів
банку, а отжк, і зміною стану його ліквідності;
47. прогнозування зміни співвідношення обсягу залучених вкладів і
виданих кредитів з урахуванням макро- та мікроекономічних факторів;
48. оцінка можливостей використання зовнішніх джерел поповнення
ліквідних коштів.
Оцінка ризиковості активних операцій банку тісно повязана з
класифікацією їх залежно від строків виконання і чим триваліші строки, на
які вкладаються кошти банку, тим вищий рівень їх ризиковості. При цьому
здебільшого діє так зване «золоте правило»вкладень, яке встановлює
пропорційну залежність між доходністю активів та ризиком ймовірних втрат
коштів за ними, що ускладнює загальну систему фінансового менеджменту в
банку, адже підтримання ліквідності не повинно шкодити його прибутковій
діяльності. Згідно з діючою нині нормативною базою регулювання діяльності
комерційних банків в Україні з метою оцінки стану їхніх активів, вони
поділяються на 5 груп. Основні критерії поділу повязані із ступенем
ризиковості вкладень та ймовірністю певного їх знецінення при перетворенні
на ліквідні засоби платежу. Окремі категорії і групи активів мають
відповідні коефіцієнти ризику.[див.Додаткок 4].
Звичайно, класифікація активів за ступенем ризику важлива при
регулюванні банківської ліквідності, але механічна зміна питомої ваги
активів з різними ступенями ризику не завжди дає бажаний ефект. Це повязано
і із зменшенням ризику прибутковості, коли збільшиться частка
низькоризикових активів, і з недосконалістю самої системи розподілу.
На наш погляд, шляхом до вирішення цього питання в процесі аналізу і
безпосереднього управління фінансами слід вважати постійне увязування
певних груп активів, класифікованих за ступенем ліквідності, з пасивами,
згрупованими за строками їх виконання.[див. Додаток5].
Рівновага у балансі між сумами і стролками вивільнення активів у
грошовій формі та сумами і строками очікуваних платежів за зобовязаннями
вказує на достатній рівень ліквідності комерційного банку.
Зрозуміло, що наведена у таблиці додатку 5 класифікація є розподілом,
який використовується Укрсоцбанком у процесі управління фінансами.
В основі другого напряму регулюванння ліквідності комерційного банку
лежить аналіз впливу результатів проведення окремих банківських операцій на
загальний рівень ліквідності банківської установи. Найбільше впливають
кредитні операції комерційних банків, оскільки вони супроводжуються зміною
кредитних зобовязань.Вплив касових операцій на стан ліквідності
комерційного банку повязаний із задоволенням вимог клієнтури в готівкових
коштах. Організація безготівкових розрахунків має дещо менший вплив на
рівень ліквідності комерційного банку, оскільки тут не потрібно залишати в
касі певну кількість готівки. Однак різні види розрахунків мають
неоднаковий вплив на стан банківської ліквідності. Отже, слід враховувати
вплив різних банківських операцій на зміну вкладень і зобовязань банку, щоб
ефективно організовувати управління фінансами банку так, щоб найменшої
можливості невиконання своїх зобовязань перед клієнтами.
Регулювання банківської ліквідності значною мірою залежить від
точності прогнозування співвідношення обсягу залучених вкладів і наданих
кредитів.
У звязку з тим, що в січні 1998 року Інструкція №10 Про виконання
комерційними банками економічних нормативів змінилась внаслідок змін у
бухгалтерському обліку, змінились деякі принципи стосовно нормативів.
Наприклад, вже немає поділу на економічні нормативи і оціночні показники, а
є лише нормативи, змінені деякі позначення і критерії.
Я проходила переддипломну практику у відділенні»Сонячне» Укрсоцбанку,
де розраховуються не всі показники, передбачені Інструкцією №10. Це
повязано з тим, що відділення не має статусу юридичної особи, тому
відповідно не може діяти від свого імені. Наприклад, відділення не
розраховує нормативів розміру статутного фонду, бо не має його. Щодо
нормативів ризику, то оцінюється тільки дотримання ризику на одного
позичальника (не >25% власних коштів банку). У грудні цей норматив було
дотримано без жодного порушення.Не розраховуються нормативи інвестування,
рефінансування, максимального розміру наданих міжбанківських позик тощо.
За новою редакцією Інструкції №10 серед нормативів ліквідності не
розраховується норматив ресурсної ліквідності (забезпечення ресурсами банку
його активних вкладень) через те, що для цього використовується норматив
загальної ліквідності (співвідношення загальних активів до загальних
зобовязань банку).
Серед нормативів ліквідності розраховуються такі:
49. норматив миттєвої ліквідності;
50. норматив загальної ліквідності;
51. норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих
активів (Ра).
Миттєва ліквідність сигналізує про здатність установи банку покрити
коштами в касі та на коррахунку частину залучених коштів в національній
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
