Можливо вдасться змінити ситуацію, лише спираючись на щойно ратифіковану Європейську конвенцію про транскордонне телебачення. Відповідно до якої, якщо тривалість трансляції програми для дітей сягає тридцяти чи більше хвилин, переривання рекламою дозволяється. Сьогодні існує законопроект №3081 «Про внесення змін до Закону України "Про рекламу" (щодо приведення у відповідність до Європейської конвенції про транскордонне телебачення)», але він нажаль й досі не вступив у дію. [49]
Вироблення критеріїв, за якими може здійснюватися контроль над змістом телепередач, сьогодні є головним питанням сучасного дитячого телебачення. Розглядаючи це питання, ми стикаємося з відсутністю єдиної концепції дитячого віщання, де чітко була б сформульована мета, визначені головні напрямки діяльності, принципи, за якими повинне будуватися сучасне дитяче мовлення.
Відродження дитячого телебачення на новому етапі повинне вказувати суспільству на те, що за допомогою телепрограм власного виробництва, підростаюче покоління зможе сприймати цінності вітчизняної культури, що формують у дітях повагу до рідної мови та українських традицій.
Програма мінімум в вирішенні цього питання - покарання телеканалів за невиконання своїх зобов'язань. Вироблення державою діючих норм контролю, та розглянення питання щодо заборони на рекламу. Програма максимум - створення спеціального дитячого телеканалу. Але деякі експерти скептично ставляться й до появи дитячого телеканалу (немає джерел фінансування), і до створення суспільного мовлення (сьогодні неможливо перестрибнути прірву між розмовами про нього і практичними діями). Але сьогодні навіть спонсорство дитячого супутникового каналу потребує величезних коштів. Крім того, поширення його через супутник - це дуже невелика аудиторія. Тільки якщо його примусово включити до пакету програмної послуги, тоді воно може бути ефективним. Але платити за поширення в кабелі супутникового телеканалу, власники не здатні, бо це фінансово не вигідно.
В Україні на супутнику і в кабелі транслюються переважно російськомовні дитячі канали і програми. Зокрема Viasat у пакеті «Сімейний» пропонує для дітей канали Cartoon, Network, Kids Co та «Дитячий», а в пакеті «Престижний» додається ще Jetix та Nickelodeon. На «Волі» окрім Jetix, Cartoon, Network, Nickelodeon є ще «Детский мир», «Теленяня» і Baby TV. «Дитячий пакет» Maximum TV складається з чотирьох каналів: «Школьник ТВ», Nickelodeon, Jetix Play, «Теленяня». Той, хто користується поки що безкоштовним супутником мовленням, більшість із цих каналів не побачить, хіба що канал Jetix.
Нині в питанні розвитку дитячого мовлення вся надія фактично покладається на державу, яка не повинна керуватися тільки принципом «вигідно - невигідно», як це роблять комерційні структури. А держава в свою чергу не має стратегії розвитку національного дитячого мовлення й обмежується розміщенням держзамовлень. Механізмами, за якими розміщується державне замовлення для державних ТРК, не передбачено можливості залучення зовнішніх виробників. Щоб залучати до держзамовлення, приміром, незалежні продакшни, треба перебудувати фінансово-правову й організаційну системи державного телебачення. З іншого боку, держава жодного разу ще не профінансувала держзамовлення в повному обсязі: є великий державний борг перед Першим національним та обласними ТРК, які виготовили телепродукцію, але кошти на це так і не надійшли.
ВИСНОВКИ
У бакалаврській роботі ми проаналізували основні змістовно-тематичні пріоритети в створенні дитячих програм, розрахованих на різні вікові категорії. Визначення певних типів аудиторій, окреслення їх характерних ознак, безумовно, сприяє ефективності діяльності ЗМІ. Дослідники у сфері дитячої педагогіки і психології виявили кілька стійких вікових особливостей у поведінці дітей, що характеризують їхній телеперегляд. Переваги у телевізійному уподобанні дітей змінюються кожні три роки, відповідно до її дорослішання (раннє дитинство – до 3 років; дошкільний вік – від 3 до 6 років (іноді до 7 років); молодший шкільний вік – від 6 до 9 років; молодший підлітковий вік – від 9 до 12 років). Дослідження дитячої аудиторії показує гіперактивність медіаспоживання неповнолітніми телевізійного продуктку, і визначає її як окремий сегмент серед потенційної цільової аудиторії українських телеканалів.
Дитяче телебачення сьогодні виконує чотири основні функції ЗМІ: виховну, освітню, розважальну та соціологічну. Воно складається з певного відсотку телепрограм для дітей, що входять до сітки віщання українських телеканалів і поділяється на наступні види: анімація, мультфільми та мультсеріали, дитячі передачі, дитячі телесеріали та фільми для дітей.
Практично все наше телебачення функціонує як комерційне, існуючи за рахунок реклами, тому більшість телеканалів сьогодні орієнтує свій ефір на масову аудиторію. Існує багато білих плям у висвітленні дитячої тематики на телебаченні, адже вітчизняний телеефір не адаптований до дитячих інтересів. І тому питання збільшення програм для дітей у вітчизняному ефірі багато в чому залежить від зацікавленості рекламодавців. Оскільки українське законодавство забороняє переривати дитячі передачі рекламними роликами, для дитячих телепередач дуже складно знайти спонсорів, і сьогодні вони залишаються малобюджетними.
На основі досліджень, що проведені в даній роботі, можемо зробити висновок - український ринок дитячого віщання бідний у своїй розмаїтості, якості й кількості пропонованих телеканалами програм. Сьогодні необхідно розвивати дитячий контент на телебаченні, дати дітям широкий вибір інформаційних, пізнавальних, розважальних програм. Але саме відсутність дитячих телепрограм власного виробництва на телеканалі — вірна ознака того, що телеканал далекий від телебізнесу. Для того, щоб телевізійний продукт був цікавий «маленькій» аудиторії, потрібно враховувати базові психологічні потреби дітей.
Дитяче телемовлення необхідно комбінувати так, щоб діти могли дивитися передачі в зручний для себе час, а змістовне наповнення, жанрові особливості, зображальна естетика й тривалість відповідали певній віковій категорії. Однак передач на телеканалах, які були б спеціально орієнтовані на дітей і підлітків різних вікових груп, на сьогоднішньому телеекрані майже немає. Варто відзначити, що основна частина дитячих програм і дитячих ігрових шоу, які сьогодні існують на українських каналах, по цільовій аудиторії, більше відповідає підліткам.
Найбільшим успіхом у дитячої аудиторії користуються серіали, мультиплікаційні й художні фільми. Також досить популярними є західний телевізійний продукт. Дослідження добового циклу телетрансляцій показує, що більше половини кінострічок, орієнтованих на молодших школярів, транслюються в ранковому ефірі, менша частина показується вдень. Більша частина дитячих фільмів показується також у вихідні дні. А вечірній прайм-тайм, фільми призначені молодшим школярам на українських телеканалах майже не транслюються (для дошкільників увечері таких фільмів взагалі немає). Таким чином, дошкільники й молодші школярі після шести годин вечора змушені дивитися телепродукт орієнтований на дорослих споживачів.
Телебаченню необхідно програмувати сітку віщання таким чином, щоб дитячій цільової аудиторії в цих прикордонних віках було цікаво дивитися програму. Сегментування відповідно до груп цільової аудиторії, повинно створюватися фахівцями та психологами, та відображати стан найближчого розвитку дітей.
Згідно з ліценціями Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, дитячі програми в їхньому ефірі мають бути щодоби (від 30 хвилин до двох годин). Але сьогодні жодний із каналів не виконує зазначений у ліцензії розклад мовлення для дітей. Зрозуміло, що в умовах жорсткої конкуренції, з позиції комерціалізації ефіру телебачення, діти не вигідна цільова аудиторія.
І хоча, законом передбачається, що підчас розгляду заявок учасників конкурсу на отримання ліцензії на мовлення, Нацраді з питань «Телебачення і радіомовлення» віддає переваги телерадіокомпаніям, які зобов'язуються демонструвати соціально-важливі програми (зокрема й дитячі), однак на практиці ця норма не спрацьовує.
Сьогодні необхідно створити такі умови, за яких на шкірному телеканалі будуть існувати дитячі передачі, на виробництво й вихід в ефір яких з держбюджету виділятимуть необхідні кошти. Крім того, необхідно прийняти програму податкових пільг для інвесторів та виробників дитячих програм, фільмів і передач. Маємо надію, що кожна телекомпанія, яка отримує ліцензію на мовлення, буде дотримуватися вимог щодо виділення ефірного години для дитячих фільмів і програм.
У першу чергу держава повинна навести елементарний порядок у медіапросторі. Тобто примусити телеканали працювати за встановленими правилами у країні з метою захисту прав неповнолітніх телеглядачів.
На жаль, сьогодні з боку державного органу, який повинен здійснювати нагляд і контроль за діяльністю телерадіоорганізацій контроль ніяк не відчувається, крім декларативного піклування держави про захист своїх громадян. Підтвердженням цьому є постійне збільшення кількості порушень телеканалами законодавства. Держава може на законодавчому рівні розробити систему пільг для телеканалів, які розміщують у своєму ефірі передачі для дітей та підлітків, розглянути питання створення окремого дитячого телеканалу, який був би повністю присвячений дітям та їхнім проблемам. Такі канали успішно працюють в Європі та Сполучених Штатах. А у нас відсутність дитячого ефіру пояснюють незадовільним фінансуванням. Як наслідок – програм для дітей в українському ефірі дуже мало, а те, що показують, це переважно дешевий телепродукт американського, російського виробництва, або японські мультфільми.
Як відзначають фахівці, законодавство не повинне відлякувати потенційних спонсорів. Сьогодні крім рекламних роликів у дитячих телепрограмах можна використовувати не пряму рекламу, наприклад логотип спонсора.
Вільні демократичні ЗМІ не можуть демонстративно ігнорувати потреби значної частини телеаудиторії. Тому що наявність або відсутність дитячих телепрограм — це тест на волю й демократичність українських електронних ЗМІ.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
