Рисунок 1.4 - Формування реєстру платежів
Після того як було натиснуто кнопку «Записать» при створенні нового документу, в меню «Підготовка платежів» з'являється новий рядок з сумою та реквізитами отримувача, а також з кількома службовими полями. Для того щоб відправити новостворений платіж необхідно почергово виконувати команди із меню «Підпис і відправка» спочатку помітити до підпису поточний платіж, якщо платежів декілька то всі платежі. Далі необхідно вставити дискету з згенерованими ключами і виконати команду «Підпис бухгалтера» і ввести пароль бухгалтера (Рисунок 1.5). Потім необхідно ввести пароль керівника, рядок платежу змінить свій колір на жовтий. Після цих дій необхідно виконати осанні дві операції «Помітити до відправлення поточний платіж» та «Сформувати платіж для відправки» у вікні що з'явиться необхідно натиснути кнопку «Так»
Рисунок 1.5 - Підписання та відправлення створених документів
Дані операції призвели до того що документ пройшов стадії створення, підпису бухгалтером та керівником, а також формуванням в пакет та підготовкою до відправлення до банку. Потім користувач має закрити поточне вікно і в основному меню програми виконати команду «Почта» і вибрати «Позвонить» Рисунок 1.6. При цьому сформований пакет з одним або декількома платежами відправляться на сервер банку з використанням програми дозвону. Дана програма починає працювати з завчасно встановленими параметрами, номером телефону дозвону, початковою швидкістю яка може бути або встановлена назавжди незмінною, або ж максимальною, але така швидкість може змінюватись в сторону меншої в залежності від стану лінії та кількості перешкод на ній. Перед початком зв'язку виконується пакетний файл T-mail.bat який провіряє наявність файлів на відправку та виконує інші функції розподілення пакетів Рисунок 1.7.
Рисунок 1.6 - Меню пошти.
Рисунок 1.7 - Файл T-mail.bat
Під час першого запуску програми щоб комплекс був в робочому режимі необхідно згенерувати ключі та відправити їх в банк для сертифікації. Для цього необхідно виконати команду «Робота з ключами» - «Генерація ключів» з меню «Сервіс» Рисунок 1.8. При цьму відкривається наступне вікно в якому здійснюється попередження що з моменту генерації ключів і до моменту сертифікації їх в банку програма буде заблокована на отримання чи прийом будь-якої інформації Рисунок 1.9.
Рисунок 1.8 - Робота з ключами
Рисунок 1.9. Вікно попередження
Далі програма почергово просить вводити паролі бухгалтера та керівника, при цьому дискета з чистими ключами повинна стояти в дисководі. При першому зверненні до даного меню поле «Старий пароль» не заповняється Рисунок 1.10. Для нового пароля допускається довжина не менше 5 символів. Після вводу паролів бухгалтера і керівника генеруються ключі і автоматично попадають на відправку до меню «Пошта». Після відправки файлів відповідальні працівники банку сертифікують ключі клієнта та відправляють йому готові ключі бухгалтера та керівника, і після наступного зв'язку з банком клієнт отримує повідомлення про успішну сертифікацію ключа керівника та ключа бухгалтера.
Рисунок 1.10 - Генерація нових ключів
Щодня клієнту з банку приходить різна інформація в виді закодованих файлів, серед цих файлів щоранку приходять файли з виписками. Іноді виникають ситуації коли файли виписок приходять не в повному обсязі або з невірними даними. В такому разі виникає необхідність запросити файли повторно, для цього існує спеціальне меню програми в якому вказується дата формування виписки Рисунок 1.11. Після натиснення на кнопку «Формування» необхідно закрити поточне вікно і виконати команду «Почта» - «Позвонить». При цьому відправляється запит на повторне формування файлів клієнта і через деякий час сформується і стане доступною для клієнта необхідна для нього інформація.
Рисунок 1.11 - Запит на банківську виписку
Крім конфіденційної інформації клієнту може також присилатися й загальна. Наприклад щоденні курси валют, вартості цінних металів, реклама, регламенти роботи та безліч іншої інформації. Дана інформація відображається в текстовому вигляді і доступна за кожен день. По скільки інформації може бути дуже багато вона раз на місяць потрапляє в архів. Після вибору необхідного повідомлення його можна роздрукувати або ж змінити кодування для більш зручного перегляду Рисунок 1.12.
Рисунок 1.12 - Текстові файли з банку.
Отже дослідження структури операцій в системі “клієнт-банк” надасть можливість виявити прихильників системи за ознакою організаційної форми підприємства. Дозволить розкрити ефективність використання системи, через показники співвідношення кількості документів, що проходять через систему “клієнт-банк” в загальній кількості розрахункових документів банку, а отже й ступінь зменшення навантаження на операційний персонал банку завдяки впровадженню автоматизації.
1.3 Огляд світової та національної законодавчих баз, що регламентують електронний документообіг
1.3.1 Правове регулювання електронного документообігу
Хоч електронний документообіг в сучасному світі став глобальним і розгалуже-ним, далеко не всі відносини між його учасниками регулюються спеціальними законами або іншими юридичними документами. Розвиток електронного документообігу, пов'язаний не лише з технологією, а й із правом, потребує професійних підходів, чіткої взаємодії традиційно далеких одна від одної галузей знань.
У розвинутих країнах електронний документообіг вже став самостійною цариною юридичних взаємовідносин у внутрішній і міжнародній торгівлі, що спричинило кілька принципових правових наслідків:
* з'явилася однойменна правова ка-тегорія і ціла сукупність пов'язаних із нею понять: електронна угода, елек-тронний підпис, електронні платежі, електронні гроші тощо;
* електронні повідомлення (або еле-ктронний обмін даними), що застосову-ються для укладення та виконання угод, замінюють паперову договірну доку-ментацію, традиційну для комерційних операцій. Виникла проблема в розробці критеріїв обов'язкової форми електронних угод та необхідних вимог до проце-дури їх укладення;
* природа угоди принципово не змінилася -- іншим став тільки спосіб її укладення і здійснення;
* на рівні звичаїв ділового обороту ствердився основний правовий прин-цип електронного документообігу, який полягає в тому, що сторони не вправі ставити під сумнів законність і дійсність угоди лише на тій підставі, то вона здійсне-на електронним способом.
Однак добитися гарантованого до-тримання цього принципу не завжди вдається, що часто породжує значні юридичні труднощі. Зокрема, немає впевненості в тому, що всі положення такої угоди матимуть рівну юридичну силу в разі судового розгляду.
Глобальний і розгалужений характер економіки унеможливлює її регулювання в режимі реального часу будь-яким уря-дом або державною установою. Тому за-конодавство має бути зведене до мініму-му, стати послідовно міжнародним і про-зорим, відповідати чітко визначеним цілям, забезпечувати довіру, ефективність та уніфіковані правила поведінки. Воно повинні визначити основні процедури визнання дійсності електронних угод, дії судових органів, щодо винесення вердиктів у позовах компаній або осбистостей, предметом розгляду якого є застосування електронного цифрового підпису та інше.
1.3.2 Досвід країн Західу у сфері правового регулювання електронного документообігу
Нині найбільш значущими міжнарод-но-правовими документами у сфері електронного документообігу є:
* Модельний закон ЮНСІТРАЛ "Про електронну торгівлю".
Комісією Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1996 року розроблено зраз-ковий звід правил -- Модельний закон "Про електронну комерцію" (Model Law On Electronic Commerce). Це модель, за допомогою якої країни у національному законодавстві можуть вирішити основні проблеми, пов'язані з юридичною зна-чимістю договорів, що укладаються за допомогою ЕОМ, з обов'язковою пись-мовою формою, підписом, оригіналом і копіями, зберіганням договірної доку-ментації в електронному вигляді, а також визнанням останньої як судового доказу. Правовий режим електронного обміну даними, передбачений у законі, грунтується на принципі так званого функціонального еквівалента.
Зміст такого підходу полягає в тому, аби проаналізувати цілі та функції тра-диційних юридичних вимог, що висува-ються до упорядкування документів на папері, з метою встановлення, як їх можна досягти за допомогою методів електронної передачі даних.
Ідеться про те, що, включивши в на-ціональне законодавство процедури, пе-редбачені Модельним законом для вре-гулювання ситуацій, коли сторони оби-рають електронні засоби передачі да-них, держава створює правове середови-ще, нейтральне (без будь-яких переваг) стосовно різних носіїв інформації.
* Директива Європейського парламен-ту та Ради Європи від 13.12.1999 року про політику ЄС щодо електронних підписів.
Цей документ створює правові пере-думови для широкого використання електронного підпису (ЕП) у країнах Європейського Союзу. Серед пріоритетних -- надання електронному підпи-су юридичної та доказової сили. (Зазна-чимо, що юридичні наслідки має вик-ликати не сам факт використання ЕП, а обмін електронними документами, які містять електронний підпис, причо-му ці наслідки залежать від змісту доку-ментів. Отже, визнання юридичної си-ли необхідне щодо електронного доку-мента. Стосовно ж доказової сили еле-ктронного підпису можна погодитися з підходом, відповідно до якого саме він може слугувати підтвердженням істин-ності електронного документа). При цьому в преамбулі наголошено, що в законодавчому регулюванні немає потре-би, якщо ЕП використовується виключ-но в рамках систем, заснованих на уго-дах між обмеженою кількістю учасників (ідеться про закриті системи електрон-ного документообігу).
Згідно зі статтею 5 зазначеної дирек-тиви держави-учасниці повинні забез-печити умови, за яких електронний підпис задовольняв би юридичні вимо-ги до даних в електронній формі тією ж мірою, якою власноручний підпис задовольняє вимоги до даних на папе-ровому носії. Крім того, держави-учас-ниці повинні в законодавчій формі визнати правомірність використання ЕП як доказу при судовому розгляді.
* Директива Європейського парла-менту та Ради Європи від 08.06.2000 року про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг, зокрема електронної комерції, на внутрішньо-му ринку (Директива щодо електронної комерції).
Цей документ регулює окремі види діяльності в комп'ютерних мережах на внут-рішньому ринку ЄС. Зокрема, в ньому розглядаються державне регулювання, а також питання стосовно поширення комерційної та іншої інформації з комп'ютерних ме-реж, договори, які укладають-ся в електронній формі, та відпові-дальність інформаційних посередників.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
