Відомо, що шум несприятливо діє на людину, особливо при тривалому впливі. У користувача, діяльність якого пов'язана з переробкою інформації, що часто супроводжується елементами творчості, це виражається у зниженні розумової працездатності (наприклад, швидкість обробки тексту зменшується на 10-15 %, зростає кількість помилок), у прискорені розвитку зорового стомлення, зміні відчуття кольорів, підвищенні витрати енергії, появі головного болю, розвитку безсоння, послабленні уваги та ін.
З фізіологічної точки зору під поняттям "шум" мається на увазі будь-який неприємний чи небажаний для людини звук незалежно від його характеру і походження. Звук являє собою коливання твердого, рідкого чи газоподібного середовища під впливом механічних коливань матеріальних тіл. Коливання, сприймані органом слуху людини як звук, лежать приблизно в межах 20Гц - 20кгц. Ці границі не однакові в різних людей і залежать від віку людини і стану його слухового апарата.
Основними фізичними параметрами звуку є: інтенсивність, звуковий тиск і частота коливань.
Шуми підрозділяються на широкополосні з безупинним спектром шириною більш однієї октави і тональні, у спектрі яких маються чутні дискретні тони.
По тимчасових характеристиках шуми підрозділяються на постійні, рівень яких за робітник день змінюється в часі не більш, ніж на 5 дба, і непостійні, рівень яких змінюється в часі більш, ніж на 5 дба. Непостійні шуми підрозділяються на коливні, переривчасті й імпульсні.
Відповідно до ГОСТ 12.1.003 - 83 ( " Шум. Загальні вимоги безпеки " ) характеристикою постійного шуму на робочих місцях є середньоквадратичні рівні тисків в октавних смугах частот зі средньогеометричними стандартними частотами: 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000 і 8000 Гц. У цьому ГОСТ зазначені значення гранично припустимих рівнів шуму на робочих місцях підприємств. Для приміщення конструкторських бюро, розраховувачів і програмістів рівні шуму не повинні перевищувати відповідно: 71, 61, 54, 49, 45, 42, 40, 38 дб. Ця сукупність восьми нормативних рівнів звукового тиску називається граничним спектром.
У приміщеннях з ПЕОМ рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003 ССБТ "Шум. Общие требования безопасности". Рівні шуму на робочих місцях осіб, що працюють з ПЕОМ, визначені ДСанПіН 3.3.2-007-98, та не повинні перевищувати 50дБА.
5.6. Методи захисту від шуму
Будівельно-акустичні методи захисту від шуму передбачені будівельними нормами і правилами (СНиП-ll-12-77). це:
· звукоізоляція конструкції, що обгороджує, ущільнення по периметрі притворів вікон і дверей;
· звукопоглинаючі конструкції й екрани;
· глушителі шуму, звукопоглинаюче облицювання.
На робочому місці оператора ПК джерелами шуму, як правило, є технічні засоби, такі як - комп'ютер, принтер, вентиляційне устаткування, а також зовнішній шум. Вони видають досить незначний шум, тому в приміщенні достатньо використовувати звукопоглинання. Зменшення шуму, що проникає в приміщення ззовні, досягається ущільненням по периметрі притворів вікон і дверей.
Під звукопоглинанням розуміють властивість акустично оброблених поверхонь зменшувати інтенсивність відбитих ними хвиль за рахунок перетворення звукової енергії в теплову. Звукопоглинання є досить ефективним заходом щодо зменшення шуму. Найбільш вираженими звуковбирними властивостями володіють волокнисто-пористі матеріали: фібролітові плити, скловолокно, мінеральна вата, поліуретановий поропласт, пористий полівінілхлорид і ін.
До звуковбирних матеріалів відносяться лише ті, коефіцієнт звукопоглинання яких не нижче 0.2. Звуковбирні облицювання з зазначених матеріалів (наприклад, мати із супертонкого скловолокна з оболонкою зі склотканини потрібно розмістити на стелі і верхніх частинах стін). Максимальне звукопоглинання буде досягнуто при облицюванні не менш 60% загальної площі поверхонь приміщення, що обгороджують.
5.7 Електробезпека на робочому місці
Значення гранично допустимих рівнів напруги і струмів установлюються ГОСТ 12.1.038-82. Розглянуте приміщення відноситься до класу приміщень без підвищеної небезпеки поразки електричним струмом, тому що в даному приміщенні відсутні ознаки підвищеної чи особливої небезпеки (вологості, провідникового пилу, струмоведучих основ (металевих, земляних), підвищеної температури і т.д.
Застосовувана техніка (ПК і принтери) відносяться до електроустановок напругою до 1000 В, підключення яких здійснюється від мережі однофазного перемінного струму напругою 220 В, частотою 50 Гц. струм спрацьовування 25 А.
У моніторах комп'ютерів є і більш високі напруги (до 25 кВ ), що надійно ізольовані від оператора і не можуть представляти небезпеки, доступ до ланцюгів з такою напругою можливий лише при проведенні ремонтних робіт, що здійснюються в спеціалізованих ремонтних організаціях.
Усунути небезпеку поразки струмом при замиканні на корпус можна за допомогою установки в приміщенні нульового захисного провідника. Призначення нульового захисного провідника - створення для струму короткого замикання ланцюга з малим опором, щоб цей струм був достатнім для швидкого відключення ушкодженої установки від мережі.
Крім того, на робочому місці оператора ПЕОМ необхідно забезпечити захист від статичної електрики.
В приміщеннях розрядні струми статичної електрики найчастіше виникають при дотику обслуговуючого персоналу до кожного з елементів ПЕОМ.
Такі розряди можуть привести до виходу з ладу ПЕОМ. Вони впливають на працюючих, погіршують умови праці.
Для зниження величини виникаючих розрядів статичної електрики, покриття технологічних підлог варто виконувати з одношарового антистатичного лінолеуму марки АСН. До загальних заходів захисту від статичної електрики можна віднести зволоження повітря (до 75%), іонізацію повітря. Дані захисні міри регламентує ГОСТ 12.4.124-83.
5.8 Пожежна безпека
Дане приміщення згідно ОНТП 24-86 відноситься до категорії В - горючі і важко горючі приміщення, у яких використовують тверді, горючі і важко горючі речовини і матеріали, здатні при взаємодії з киснем, повітрям чи один з одним тільки горіти.
Для забезпечення пожежної безпеки особливу увагу варто приділяти наявності струмоведучої проводки в приміщенні. Дана проводка повинна бути виконана згідно вимог ГОСТ 9098-59.
Протипожежна профілактика:
- Наявність ручних вуглекислотних вогнегасників, марки ОУ-5, призначених для гасіння загоряння з відстані 2 м, при температурі 40-50 °С. Вогнегасники зберігаються в захищеному від сонячних променів і нагрівальних приладів місці, добре доступному при виникненні загоряння;
- Для опалення приміщень використовується центральне водяне опалення;
- Установлена система електричної пожежної сигналізації, з розрахунку, що два димові пожежні випромінювачі реагують на підвищення концентрації диму у навколишньому середовищі.
Для даного приміщення рекомендується використовувати димові пожежні випромінювачі типу ИП-212, ДИП і ін.;
- Приміщення розташоване в будинку таким чином, що існує як мінімум два шляхи евакуації, один із яких не може бути перекритий вогнем - пожежні сходи.
5.9 Вимоги до режимів праці та відпочинку оператора ПЕОМ
Збереження високої продуктивності праці користувачів ПЕОМ може бути досягнуто методами запровадження раціонального режиму праці та відпочинку шляхом:
- створення організаційних умов для поступового входження у працю на початковій стадії роботи. Планування виробничих завдань треба проводити з урахуванням того, що роботу варто починати з якомога простіших елементів, поступово переходячи до більш складних;
- планування ритмічної роботи, суть якого полягає в такій її структуризації, яка дала б можливість користувачеві ПЕОМ рівномірно виконувати етапи виробничих завдань, що завершуються перервою на відпочинок;
- урахування того, що час на відпочинок, який надається для зниження втоми, повинен використовуватися згідно з характером виконаної роботи. Наприклад, після інтенсивної роботи з „мишею” слід дати можливість активно впливати на групи м'язів, що зазнають інтенсивного навантаження. Зняттю втоми також сприяє зміна форм діяльності;
- планування режиму відпочинку працівників таким чином, щоб повністю використовувати можливості кімнати психологічного розвантаження та інші форми активного відпочинку, особливо у другий період робочої зміни, коли розвивається виражена втома.
Встановлюються такі внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ПЕОМ при 8-годинній денній робочій зміні в залежності від характеру праці:
- для розробників програм із застосуванням ПЕОМ , слід призначати регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи за ПЕОМ ;
- для операторів із застосування ПЕОМ, слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні дві години;
- для операторів комп'ютерного набору слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 10 хвилин після кожною години роботи за ВДТ.
У всіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з ПЕОМ не повинна перевищувати 4 години.
При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при 8-годинній робочій зміні, а протягом останніх 4-х годин роботи, незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину тривалістю 15 хвилин.
З метою зменшення негативного впливу монотонності є доцільним застосовувати чергування операцій усвідомленого тексту і числових даних (зміна змісту роботи). Чергування вводу даних та редагування текстів.
Для зниження нервово-емоційного напруження, втоми зорового аналізатору, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі доцільні деякі перерви використовувати для виконання комплексу вправ. Активний відпочинок має полягати у виконанні комплексу гімнастичних вправ, спрямованих на зняття нервового напруження, м'язове розслаблення, відновлення функцій фізіологічних систем, що порушуються протягом трудового процесу, зняття втоми очей, поліпшення мозкового кровообігу і працездатності.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
