Принципова можливість здійснення оптичного зв'язку за допомогою оптронів ілюструється на мал. 10.4, в. У пристрої такої лінії зв'язку, що передає, головний елемент - випромінювач світла (світлодіод, лазер), в приймальному - фотоприймач (фотодіод, фототранзистор). Зв'язок між передавачем і приймачем здійснюється за допомогою спеціального світловода - волоконно-оптичного кабелю, що забезпечує перешкодостійкість і надійність зв'язку. Широкополосність такого оптичного каналу величезна (по одній лінії зв'язку може бути одночасно передані 1010 телефонних розмов або 106 телепередач). Подібні лінії зв'язку можуть бути використані в обчислювальній техніці для передачі величезних масивів інформації, що обробляється в різних блоках ЕОМ.
Контрольні запитання:
1. Що таке оптоелектроніка?
2. На чому заснована оптоелектроніка?
3. Що собою являє оптоелектронна пара?
4. Які існують способи застосування оптоелектроніки?
Інструкційна картка №16 для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни «Основи електроніки та мікропроцесорної техніки»
І. Тема: 2 Електронні прилади
2.8 Прилади відображення інформації
Мета: Формування потреби безперервного, самостійного поповнення знань; розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності.
ІІ. Студент повинен знати:
- Будову та призначення ЕПТ;
- Основні складові елементи конструкції;
- Умовні позначення типу ЕПТ.
ІІІ. Студент повинен уміти:
- Розшифровувати позначення ЕПТ.
ІV. Дидактичні посібники: Методичні вказівки до опрацювання.
V. Література: [2, с. 386-393].
VІ. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Електронно-променеві трубки з електростатичним керуванням. Маркування електронно-променевих трубок
VІІ. Методичні вказівки до опрацювання: Теоретична частина.
VІІІ. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1. Що називають електронно-променевими трубками (ЕПТ)?
2. З яких основних елементів складається ЕПТ?
3. Призначення та область застосування ЕПТ?
4. Маркування ЕПТ?
ІХ. Підсумки опрацювання:
Підготував викладач: Бондаренко І.В.
Теоретична частина: Прилади відображення інформації
План:
Література: [2, с. 386-393].
Електронно-променевими трубками (ЕПТ) називають електровакуумні прилади, в яких використовується потік електронів, зфокусованих у тонкий промінь. ЕПТ можна розподілити на дві основні групи. До першої відносять ті, що призначені для перетворення електричних сигналів у видимі зображення (в осцилографах, телевізорах тощо), до другої зараховують ЕПТ, які застосовуються в передавальній телевізійній апаратурі для зворотного перетворення (тут розглядаються тільки ЕПТ першої групи).
У загальному вигляді електронно-променева трубка складається з чотирьох основних частин: колби, електронної гармати, відхиляючої системи й екрана (рис. 1).
Колба ЕПТ виготовляється з спеціального міцного скла. На стінки колби всередині нанесено графітове покриття — аквадаг Ак, призначений для відведення вторинних електронів, що вибиваються з екрана. До нього підводиться висока напруга (10 і більше кіловольтів) для додаткового прискорення електронів у промені.
Електронна гармата формує з потоку електронів тонкий електронний промінь. Вона складається з катода К, модулятора М і двох анодів А1, А2.
Катод ЕПТ непрямого розжарення (підігрівач П) набагато потужніший, ніж катоди приймально-підсилювальних радіоламп, оскільки він має випромінювати значно більшу кількість електронів за одиницю часу.
Рисунок 1 – Будова електронно-променевої трубки.
Модулятор М — це кругла металева пластинка з невеликим отвором, через який пролітають електрони. Подаючи на модулятор негативну (відносно катода) напругу, можна регулювати інтенсивність електронного променя, а отже, й яскравість свічення екрана.
Аноди А1 і А2, виготовлені у вигляді порожнистих циліндрів з діафрагмами, призначені для розгону електронів та їх фокусування. Часто між першим анодом А1 і модулятором М установлюють керуючий електрод, завдяки якому неможливий взаємний вплив регулювання яскравості й фокусування. На аноди подається звичайно досить висока напруга (близько кількох тисяч вольт).
Відхиляюча система спрямовує електронний промінь у задану точку екрана. Широко застосовуються відхиляючі системи двох типів: електростатична і магнітна.
Електростатичну відхиляючу систему утворюють вертикальні і горизонтальні відхиляючі пластини. Коли на пластини подано електричну напругу, то поле, що утворюється між ними, відхиляє електронний промінь, який проходить упоперек силових ліній. Чим вища напруга на відхиляючих пластинах, тим більше відхиляється промінь. Одна пара пластин зміщує промінь у горизонтальній площині, а друга — у вертикальній.
У магнітній відхиляючій системі замість пластин застосовуються котушки, по яких пропускають струм. Магнітне поле, утворюване навколо котушок, спрямовує електронний промінь у задану точку екрана. Відхиляючі котушки розміщують зовні, на горловині ЕПТ. Іноді поряд із цими котушками застосовують фокусуючу котушку, яка використовується для додаткового фокусування електронного пучка. За рахунок струму, потрібного для утворення магнітного поля, в магнітних відхиляючих і фокусуючих котушках витрачається електричної енергії більше, ніж в електростатичній системі.
В осцилографах для спостереження і реєстрування електричних процесів широко використовують лінійну розгортку. Для цього промінь переміщують по екрану зліва направо, потім гасять, подаючи на модулятор негатигну напругу, і швидко повертають у вихідне положення. Після цього процес починається спочатку. Коли частота повторення таких процесів (частота розгортки) досить велика, то на екрані видно світну горизонтальну лінію — розгортку. Щоб дістати таку розгортку, треба на горизонтальні відхиляючі пластини (котушки) подавати напругу (струм) пилкоподібної форми. Коли ж далі на пластини (котушки) вертикального відхилення подати досліджувану напругу (струм), то на екрані буде відтворено форму цієї напруги (струму). Треба тільки відповідно підібрати частоту розгортки.
Екран ЕПТ покривають зсередини спеціальною світною речовиною — люмінофором.
У позначенні ЕПТ перше місце займають цифри, що визначають діаметр екрана або його розмір по діагоналі; друге – букви: ЛО — в осцилографічних трубках з електростатичним відхиленням променя; ЛМ — в осцилографічних трубках з магнітним відхиленням променя; ЛК — в кінескопах; після них ставиться номер заводської розробки трубки, а в кінці ставиться буква, що показує колір екрана (Б — білий, Ц — кольоровий).
Інструкційна картка №17 для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни «Основи електроніки та мікропроцесорної техніки»
- Призначення індикаторів;
- Конструкції різних типів індикаторів;
- Область застосування.
- Відрізняти індикатори різних типів;
- Використовувати індикатори при різних схемних рішеннях.
V. Література: [2, с. 406-410].
1. Буквено-цифрові індикатори – газорозрядні, вакуумні, напівпровідникові
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34
