На поведінку деяких груп засуджених певним чином впливають умови режиму відбування покарання, що може викликати протидію їм або підвищене бажання уникнути їх шляхом конфлікту чи запо-діяння собі ушкоджень (ковтання різноманітних предметів, ламан-ня кінцівок тощо).
Очевидно, що багато негативних наслідків позбавлення волі залежать і від системи відбування покарання, яка далеко ще не відповідає міжнародним актам, таким, як Загальна декларація прав людини (1948 p.), Мінімальні стандартні правила поводження із в'язнями (1955 p.), Конвенція ООН проти катувань та інших жор-стоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання (1984 p.), Європейські тюремні правила (1997 p.), в яких проголошено, що метою поводження з ув'язненими особами є підтримання їх здоров'я та почуття особистої гідності, а також, нас-кільки це дозволяє призначений вироком строк позбавлення волі, розвиток у них почуття відповідальності та тих здібностей, які до-поможуть їм повернутися до суспільства, жити з повагою до зако-ну та самостійно заробляти на своє життя після звільнення.
Між змістом переживання засудженим покарання у перший пе-ріод перебування у виправних установах та їх антисуспільною по-ведінкою існує певний зв'язок. У перший період відбування пока-рання у засуджених частіше виникають емоційно нестабільний стан, прагнення діяти під впливом першого спонукання, постійне почуття тривоги, напруженість, пригніченість, нестриманість, аг-ресивність, підозріле ставлення до оточуючих тощо. У літературі різних років неодноразово підкреслювалося, що засуджені в пер-шу третину відбування покарання з найнезначніших приводів учи-няють правопорушення, порушення режиму утримання і злочини. Такі неадекватні реакції особливо характерні для в'язнів, які мають дефекти психіки.
Організаційно-управлінські фактори пов'язані з широким колом недоліків і пороків усієї системи відбування покарання у виді позбав-лення волі. Наукові дослідження і практика службових розслідувань свідчать про те, що основними причинами і умовами вчинення зло-чинів засудженими є істотні недоліки в організації режиму, нагляду та контролю за засудженими, недоліки та вади в роботі адміністрації ус-танов виконання покарання в частині організації належної охорони, конвоювання, проведення обшуків, халатне ставлення їх працівників до службових обов'язків по нагляду за засудженими.
До зазначених факторів належать також: переповнення місць позбавлення волі засудженими більше ліміту, що, зрозуміло, загострює питання їх розміщення; неукомплектованість адміністрації місць позбавлення волі кадрами; низький рівень професіоналізму працівників виправних установ; слабкість оперативно-розшукової і попереджувальної діяльності відповідних підрозділів місць поз-бавлення волі; порушення законності при умовно-достроковому звільненні від покарання і переведенні до інших видів виправних установ. Усупереч інструкціям з організації нагляду за засуджени-ми, які відбувають покарання у виправних колоніях, не вживають-ся належні заходи щодо надійної ізоляції засуджених, повного пе-рекриття каналів надходження до них заборонених предметів, профілактики заборонених стосунків працівників установ із засуд-женими. До них продовжують потрапляти заборонені предмети, канали надходження яких у деяких випадках залишаються невідо-мими. Наприклад, перевіркою лише за один рік працівниками ус-танов виконання покарань вилучено: грошей -- більше 50 тис. гри-вень, наркотичних речовин -- понад 20 кг, колюче-ріжучих пред-метів -- 966 одиниць, іноземної валюти -- більше 20 тис. доларів США та близько 10 млн російських карбованців. Для доставки в установи виконання покарання заборонених предметів засуджені нерідко залучають військовослужбовців і працівників установ. За цей же період виявлено 314 випадків недозволених стосунків.
Технічна недосконалість охоронної сигналізації, інженерно-тех-нічного устаткування, систем цілодобового стеження за засуджени-ми, відсутність необхідної апаратури для перевірки посилок і пе-редач, догляду автотранспорту, поїздів -- усе це також сприяє пра-вопорушенням і вчиненню злочинів засудженими.
Взаємозв'язок і взаємодія цих та інших факторів породжують пенітенціарну злочинність.
§ 3. Попередження злочинності у місцях позбавлення волі
Злочинність у місцях позбавлення волі хоча й специфічна, але ж частина всієї злочинності. Тому її попередження також повинно здійснюватись на двох рівнях: загальносоціальному і спеціально-кримінологічному.
В літературі цілком справедливо відзначається, що виправні установи повинні повертати суспільству повноцінну особу, а не остаточно калічити її. Тим більше, що відповідно до ст. З Консти-туції України діяльність держави, її органів і посадових осіб повинна утверджувати і забезпечувати права і свободи людини, їх гаран-тувати.
Що стосується спеціально-кримінологічного попередження зло-чинності в місцях позбавлення волі, то його напрями і заходи до-сить різноманітні і мають як загальний, так і конкретний, ціле-спрямований характер і спираються на багатий вітчизняний і світо-вий досвід.
Кримінологічна профілактика. Цей напрям попередження зло-чинності в місцях позбавлення волі включає заходи щодо втручання в кризові ситуації, зменшення практичних можливостей вчинення злочинів, боротьби з кримінальною субкультурою, а також залучен-ня громадськості до попереджувальної роботи і надання допомоги жертвам злочинів.
Відомо, що втручання в кризові ситуації як комплекс різнома-нітних заходів щодо стримання злочинних проявів припускає нейт-ралізацію і розв'язання міжособистісних (групових) конфліктів за-суджених за допомогою набору специфічних для місць позбавлен-ня волі засобів роботи суб'єктів попереджувальної діяльності. До них можна віднести:
1) здійснення постійного оперативного (в тому числі і за до-помогою технічних засобів) контролю за криміногенними зонами у виправних установах, де найбільш часто і у певний період вини-кають типові (і в той же час специфічні для кожної установи) не-гативні явища, які сприяють виникненню і розвитку напружених міжособистісних (групових) конфліктів або особливого психічно-го стану засуджених, що загрожує вчиненням злочинів. Наприклад, у результаті неналежного нагляду за засудженими, низької якості обшукової роботи, недоліків у виховній роботі протягом лише од-ного року в виправних установах України вчинено 3 умисних вбив-ства, зареєстровано 18 випадків заподіяння умисних тяжких тілес-них ушкоджень, 6 випадків втеч з-під варти, 112 випадків втеч із колоній-поселень та ін.;
2) проведення комплексних профілактичних операцій у виправ-них установах за участю всіх підрозділів. Як відмічається в аналізі роботи із забезпечення нагляду та ізоляції засуджених в установах ви-конання покарань, послаблення організації нагляду та безпеки, неза-довільна організація обшукової роботи, тобто послаблення заходів втручання в кризові ситуації стали причинами різкого збільшення вжи-вання засудженими спиртних напоїв, наркотичних речовин;
3) реалізацію заходів протидії професіоналізації та консолідації злочинців, особливо тих, хто відбуває покарання за насильницькі та корисливо-насильницькі злочини, а також серед жінок і молоді. Виправдали себе в цьому напрямку такі заходи, як комп'ютерний облік інформації про засуджених осіб, руйнування угруповань за-суджених зі злочинною орієнтацією, підтримка і використання на-явних угруповань з позитивною спрямованістю, створення «режим-них загонів» з участю засуджених тощо;
4) забезпечення психологічної підтримки засуджених, які при-бувають у місця позбавлення волі, особливо в період пенітенціар-ної адаптації, орієнтування їх на свідомий вибір позитивного шля-ху відбування покарання; своєчасне блокування неформальних сто-сунків із засудженими з антисуспільною спрямованістю;
5) вдосконалення постпенітенціарної практики контролю, зокре-ма створення спеціальної служби з нагляду за особами, які звільни-лися з місць позбавлення волі, та надання їм підтримки і допомоги;
6) вжиття необхідних заходів щодо виявлення осіб, які потребу-ють психологічного, клініко-психіатричного або іншого обстеження з метою блокування і усунення відхилень, які травмують психіку.
Реалізація заходів, які б максимально зменшували практичні мож-ливості вчинення злочинів у місцях позбавлення волі, передбачає перш за все усунення організаційно-управлінських, контрольно-на-глядових, інформаційних, оперативно-розшукових та деяких інших недоліків, які сприяють вчиненню злочинів. Для цього необхідні: а) організація належного оперативного обміну інформацією між різними підрозділами виправних установ про угруповання і «елітні» прошарки засуджених, які є потенційними джерелами негативно-го впливу і насильницьких дій; б) недопущення перевищення фак-тичного контингенту засуджених над лімітом, розширення наявних і будівництво нових, сучасних виправних установ, які відповідали б міжнародним стандартам утримання і поводження із засуджени-ми; в) своєчасне виявлення учасників конфліктів, професійний аналіз їх психологічних особливостей, пошук методів впливу на конфліктні ситуації без використання дисциплінарних і каральних заходів, гласне інформування засуджених про наслідки і санкції, які застосовувалися до винних; г) впровадження групової профілактики злочинів, тобто розроблення механізму саморегуляції у спеціально або стихійно створених групах з метою управління розвитком кри-міногенної ситуації (групова психотерапія, групові заняття, соціогігієна, психогігієна, аутотренінг, проповіді тощо); ґ) соціотехника, тобто проведення заходів щодо спеціального управління групами засуджених --- руйнування малих груп, включення до групи засуд-женого, який може запобігти розвитку конфлікту, поєднання різних за установками груп шляхом поставлення спільної мети, для досяг-нення якої потрібні спільні зусилля та ін.; д) переорієнтація суб'єк-тів криміногенної ситуації засобом інформування про дійсні обста-вини; є) роз'єднання учасників криміногенної ситуації за допомо-гою обмеження або повного виключення особистих стосунків; є) використання інформації оперативних апаратів слідчих ізоляторів про злочинну діяльність засуджених; ж) підвищення рівня і вдос-коналення методів проведення індивідуальної профілактики зло-чинів, особливо із засудженими, які схильні до втеч, уже вчиняли злочини в місцях позбавлення волі, систематично або злісно пору-шують режим відбування покарання, мають психічні аномалії, є хронічними алкоголіками, наркоманами; з) своєчасне формування служб нагляду та безпеки, укомплектування їх досвідченими квалі-фікованими кадрами, забезпечення їх спеціалістами та технічними засобами і обладнанням.
Адміністрації виправних установ надзвичайно складно поперед-жувати вчинення злочинів у місцях позбавлення волі через існую-чу серед засуджених кругову поруку і підкорення їх злодійським законам. Як вже відзначалося, злодійські закони і традиції -- це своєрідний неформальний регулятор «іншого життя». Характерно, що особи, які ніколи до засудження не стикалися з «правилами» поведінки засуджених, починають їх засвоювати з моменту надход-ження до слідчого ізолятора, проходять так звану «прописку». Але й тоді, коли засуджені поступають до виправних установ, продов-жується їх оброблення професійними злочинцями під різними при-водами. Так здійснюється поступовий перехід до злодійського спо-собу життя і поведінки з неофіційною системою стосунків. І цей процес активно відбувається не тільки в місцях позбавлення волі, а й поза їх стінами.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19
