4. Ендокринна теорія виникнення варикозної хвороби
Перший шлях гормонального впливу – зниження загального тонусу судин,
зокрема поверхневих вен нижніх кінцівок, у результаті нейтралізації
гормонів передньої частки гіпофіза. (вазопресин).
Другий шлях – безпосередній вплив циркулюючих у крові гормонів і
гормоноподібних речовин на венозну стінку.
5. Аутоімунна теорія – імунопатологічні реакції, які виникають за
принципом антиген-антитіло, призводять до руйнації колагенових структур
сполучної тканини і зниження стійкості венозної стінки.
Призвідні:
1. Уатруднення відтоку крові з венозної системи нижньої кінцівки.
2. Скид крові з глибокої венозної системи в поверхневу.
3. Скид крові з артеріальної системи в поверхневі вени по
артеріовенозних
комунікаціях.
Класифікація.
В.С. Савельєв виділяє 2 стадії варикозної хвороби поверхневих вен:
1. Стадія компенсації (А і Б).
2. Стадія декомпенсації:
а) з трофічними порушеннями;
б) без трофічних порушень.
Ускладнення (кровотеча чи тромбофлебіт) можуть виникати в будь-якій
стадії, трофічна виразка розвивається тільки в стадії декомпенсації.
Стадія компенсації. А. Варикозне розширення вен при відсутності
клінічних проявів клапанної недостатності основних підшкірних стовбурів і
перфорантних вен.
Б. При проведенні функціональних проб виникає клапанна недостатність
основних підшкірних стовбурів і перфорантних вен.
А.А. Шалімов виділяє 2 стадії верикозної хвороби:
1. Функціональна недостатність клапанного апарату.
2. Органічна недостатність клапанного апарату.
Локалізація:
1. Система підшкірних вен.
2. Система глибоких вен.
3. Комунікантні вени.
Ступінь гемолімфодинамічних розладів.
Хронічна венозна недостатність І-ІІІ ступенів.
І – скарги на швидку втому при ходьбі, біль у литкових м’язах,
пастозність або набряк нижньої третини гомілки після тривалого перебування
на ногах, збільшення окружності ураженої кінцівки; характерним є зникнення
набряку гомілки під час нічного сну.
ІІ – ниючий, інтенсивний, розпираючий біль, відчуття “оніміння”,
свербіння в ураженій кінцівці, вночі судоми в литкових м’язах, набряк
кінцівки не зникає під час нічного відпочинку, з’являється пігментація
дистальних відділів гомілки.
ІІІ – характерними є посилення больового, прогресуванням трофічних
розладів, часто виникають лімфангіти, тромбофлебіти поверхневих вен,
розвиваються трофічні виразки.
Лімфатична недостатність кінцівки при варикозній хворобі може бути
функціональною і зумовленою органічним ураженням шляхів транспорту лімфи.
Клінічна симптоматика.
Стадія компенсації – початком захворювання є поява окремих венозних
вузлів або сегментарне розширення поверхневих вен на стегні й гомілці. При
об’єктивному обстеженні в стадії компенсації виявляють незначне або помірне
варикозне розширення вен. Розширені вени м’які при пальпації, не болючі,
легко спадаються, шкірні покриви над ними не змінені.
А – без клапанної недостатності;
Б – з клапанною недостатністю;
Стадія декомпенсації – характеризується синдромом венозного застою.
Скарги на відчуття важкості в ногах, повноти в ногах, швидку втому,
тупий біль, судоми в литкових м’язах, виснажливе свербіння виснажливе,
особливо ввечері, набряки або пастозність у ділянці гомілковоступневого
суглоба, що збільшуються до кінця робочого дня і зникають або зменшуються
після нічного відпочинку. Ступінь набряку залежить від величини статичного
навантаження на кінцівку. При різко вираженому варикозному розширенні вен,
коли в ураженій кінцівці депонується велика кількість крові, можуть
виникати гемодинамічні розлади, що пов’язано з переміщенням великого об’єму
крові внаслідок зміни положення тіла.
Під час огляду виявляють помірне або різко виражене розширення
поверхневих вен, пігментацію шкірних покривів, явища сухої та вологої
екзем, трофічні виразки, лімфостаз, вогнища атрофії шкіри, гемосидерозу,
дерматосклерозу. Трофічні виразки при варикозній хворобі особливо часто
розвиваються на передній медіальній поверхні нижньої третини гомілки (v.
Coccet)
При пальпації варикозно розширені вени напружені, туго-еластичної
консистенції, стінки великих вен склерозовані, інтимно спаяні із шкірою,
шкіра в ділянці трофічних розладів не береться в складку (целюліт). При
випорожненні вузлів на поверхні шкіри пальпаторно визначають болючі
заглибини
Аускультація - при наявності артеріовенозних шунтів вислуховується
систолічний шум на венозних стовбурах.
Функціональні проби.
І. Проби, за допомогою яких виявляють клапанну недостатність поверхневих
вен.
1. Симптом Гаккенбруха-Сікара. При кашлі або при виконанні хворим проби
Вальсальви пальпаторно, а іноді й візуально, визначають зворотний поштовх
крові в проксимальному відділі великої підшкірної вени стегна, що
підтверджує недостатність клапана устя великої підшкірної вени.
2. Пальпаторно-перкусійна проба Шварца-Мак-Келиг-Хейердала. Положення
хворого - вертикальне. Вказівним пальцем однієї руки роблять легкі поштовхи
по великій підшкірній вені в ділянці овальної ямки, а пальці другої руки
розміщують у ділянці розширених вен стегна або гомілки. “Передавання”
поштовху в дистальному напрямку свідчить про недостатність клапанів
основного стовбура великої підшкірної вени. Цю пробу можна
використовуватись і при дослідженні малої підшкірної вени
3. Проба Броді-Троянова-Тренделенбурга
Положення хворого – лежачи на спині. Кінцівку, яку досліджують,
піднімають з метою спорожнення варикозно розширених поверхневих вен, потім
місце впадання великої підшкірної вени в стегнову перетискають пальцем або
на верхню третину стегна накладають м’ягкий гумовий джгут. Після цього
хворий стає на ноги.
Підшкірні вени спочатку залишаються спалими, однак у подальшому впродовж
30 с поступово заповнюються кров’ю, що надходить із периферії. Якщо відразу
після того як хворий став на ноги відпустити палець, або зняти джгут (тобто
ліквідувати стиснення великої підшкірної вени на стегні), варикозно
розширені вени стегна і гомілки протягом декількох секунд туго заповняться
зворотним током крові зверху. Такий результат проби свідчить про
недостатність клапана устя і стовбурових клапанів великої підшкірної вени.
Bernsten виділяє 4 варіанти оцінювання результатів при проведенні проби
Броді-Троянова-Тренделенбурга.
Позитивний результат: вказує на недостатність клапанів великої
підшкірної вени при її швидкому ретроградному заповненні.
Негативний результат - поверхневі вени швидко (за 5-10с) заповнюються до
зняття джгута, заповнення їх не збільшується після зняття джгута. У таких
хворих заповнення поверхневої венозної системи здійснюється з глибоких вен
через недостатні перфорантні вени.
Подвійний позитивний результат - поверхневі вени швидко заповнюються до
ліквідації стиснення великої підшкірної вени в ділянці овальної ямки, а
після усунення стиснення напруга стінок венозних вузлів відразу різко
зростає. Це свідчить про поєднану недостатність клапанів перфорантних вен,
клапанів устя і стовбура підшкірної вени.
Нульовий результат - вени заповнюються поволі (впродовж 30 с), стиснення
великої підшкірної вени, а також усунення останнього, на ступінь і
швидкість заповнення вен не впливають. У даному випадку клапана
недостатність поверхневих і перфорантних вен не виникає.
ІІ. Проби, за допомогою яких виявляють недостатність клапанів
1. Проба Претта. У положенні хворого лежачи, після спорожнення варикозно
розширених вен у верхній третині стегна накладають гумовий джгут, що
стискає проксимальний відділ великої підшкірної вени. Після цього на
кінцівку накладають еластичний бинт від пальців до джгута і хворого
переводять у вертикальне положення. Еластичний бинт починають знімати по
одному витку, починаючи зверху. При утворенні між джгутом і бинтом проміжку
шириною 10 см знову накладають еластичний бинт, що обвиває кінцівку зверху
вниз вслід за турами першого бинта, який поступово знімають. Напруженого
сегмента варикозної вени між двома бинтами свідчить про те, що в цьому
місці поверхнева вена сполучається з перфорантною веною з недостатністю
клапанного апарату
2. Проба Шейніса. Хворому, який знаходиться в горизонтальному положенні,
після спорожнення поверхневих вен накладають три джгути: перший – на верхню
третину стегна, другий – над коліном, третій – нижче колінного суглоба.
Після цього його переводять у вертикальне положення. Заповнення вен між
джгутами свідчить про наявність у цьому сегменті поверхневої вени,
перфорантних вен із неспроможністю клапанного апарату. Для більш точного
визначення локалізації недостатніх перфорант є потреба в неодноразовому
переміщенні джгутів у відповідному напрямку.
Усі джгутові проби, на думку самих авторів, потребують неодноразового
повторення і не завжди точні. Проводити їх не можна при набряках,
вираженому дерматосклерозі, екземі, трофічних виразках, а також при
вираженому ожирінні.
Деякі автори віддають перевагу методу пальпаторного виявлення дефектів в
апоневрозі, через які проходять недостатні перфорантні вени
ІІІ – Проби, за допомогою яких виявляють прохідність і функціональний
стан глибоких вен.
1. Проба Мейо-Претта. Хворому, який знаходиться в горизонтальному
положенні, накладають гумовий джгут на верхню третину стегна. Після цього
кінцівку, яку досліджують, туго бинтують еластичним бинтом від пальців
стопні до верхньої третини стегна. Хворому пропонують походити впродовж 20-
30 хв. Відсутність неприємних суб’єктивних відчуттів при ходьбі свідчить
про задовідьну функцію глибокої венозної системи. Якщо після довготривалої
ходьби з’являється сильний розпираючий біль у ділянці гомілки, це означає,
що прохідність глибоких вен порушена.
Проба Мейо-Претта грунтується на суб’єктивних відчуттях хворого, тому
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
