7
МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ УКРАИНЫ
ОДЕССКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ИМ. И.И. МЕЧНИКОВА
Контрольная по курсу: «Международное публичное право»
Студента 3-го курса отделения международных отношений
Одесса-2004
10. Основное предназначение международного права.
Одним из основных и необходимых инструментов управления международными отношениями служит международное право. При его помощи создается и поддерживается мировой порядок. Оно делает поведение государств более предсказуемым.
Государства обладают равным правом на участие в решении международных проблем, и прежде всего тех, что непосредственно затрагивают их интересы. Необходимо обес-печить уважение законных интересов всех государств, несмот-ря на их многообразие, добиваться гармонизации этих интере-сов. Баланс силы подлежит замене балансом интересов, кото-рый способен быть основой стабильности мирового порядка.
И в этом плане важная роль принадлежит международному праву. На его основе происходит согласование интересов. До-стигнутый баланс закрепляется, находит выражение в нормах. Последние содействуют сохранению достигнутого и служат инструментом реализации вытекающих из этого задач.
Новый мировой порядок и соответствующее ему междуна-родное право призваны создать условия для широкого сотруд-ничества в области экономики, науки, здравоохранения, куль-туры, от чего в растущей мере зависит благосостояние госу-дарств. В общем благополучии заключена суть нового мирового порядка и соот-ветствующего ему международного права. Это дает основания говорить о становлении международного права общего благо-получия.
Отражая не только национальные интересы государств, но и интересы их сообщества в целом, международное право ста-новится не просто межгосударственным правом, но и правом международного сообщества в целом.
39. Основные издания по международному праву.
Фундамент современного (или, как часто говорят, нового международного) права был заложен Уставом ООН. В социальном плане Устав ООН воплотил общечелове-ческие интересы и надежды на то, что совместными усилиями государства обеспечат мир и процветание.
В политическом плане положения Устава ООН отражали новое мышление. Устав предписывал отказ от доминировавшей на протяжении веков концепции господства силы и замену ее концепцией господства права. Устав порвал с легализацией колониального угнетения, характерной для классического международного права.
Устав ООН определил общие цели и принципы междуна-родного права, которые являются главными системообразую-щими факторами. Из совокупности норм право превратилось в систему на базе единых целей и принципов. Если в прошлом те или иные принципы нередко лишь декларировались, то после принятия Устава они становятся все более реальной катего-рией. Цели и принципы, провозглашенные в этом документе, наделены высшей юридической силой. Это к ним в первую оче-редь относится ст. 103 Устава, предусматривающая, что в слу-чае противоречия обязательств государств по какому-либо со-глашению их обязательствам по Уставу преимущественную силу имеют последние. Об особой силе принципов говорит и положение Устава, согласно которому ООН обеспечивает, что-бы даже государства, не входящие в состав ООН, действовали в соответствии с ее принципами, когда это необходимо для поддержания мира.
97. Внешнеполитическое и правовое значение положений ст. 9 Конституции Украины.
Положення статті 9-ої Конституції України мають надзвичайно важливе зовнішньополітичне і правове значення особливо в умовах активного входження України у світове співтовариство. По-перше, вони свідчать про вірність України своїм міжнародно-правовим зобов'язанням, які проголошуються обо-в'язковими для виконання поряд з національним законодавством, та про повагу до норм міжнародного права. По-друге, вони в певній мірі дають відповіді на питання практичного застосування положень міжнародних договорів в Україні та їх співвідно-шення з чинним законодавством України.
Положення цієї статті Конституції співзвучні з чинним законодавством України. Подані на ратифікацію міжнародні дого-вори України попередньо розглядаються Комітетом Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД, а в разі необхідності - іншими комі-тетами Верховної Ради.
Важливим є те, що у разі виявлення розбіжностей між договором, поданим на ратифікацію, і Конституцією України, договір має надсилатися до Конституційного Суду України для одержання ви-сновку щодо його відповідності Конституції.
У частині другій даної статті Конституції зазначено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції, можливе лише після внесен-ня відповідних змін до неї. Тобто, іншими словами, укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, забороняється. Тут важливо наголосити на тому, що зміна положень Конституції, якщо вони суперечать міжнародним договорам Ук-раїни, тепер можлива лише при вирішенні надзви-чайно важливих питань життєдіяльності держави і суспільства і якщо при цьому не виникає загрози національним інтересам та безпеці України.
126. Источники закрепления международных прав и обязанностей международных организаций.
Международные договоры, относящиеся к источникам права меж-дународных организаций, можно разбить на три группы: договоры между государствами; договоры между государствами и международ-ными организациями и договоры между международными органи-зациями. Среди договоров первой группы особое место занимают учредительные акты международных организаций. Они определяют правовую природу международных организаций, наделяя их правами и обязанностями, составляющими их правосубъектность. При этом Устав ООН, закрепивший основные принципы международного пра-ва, является источником» имеющим важное значение для всех отрас-лей международного права, включая право международных орга-низаций. Это означает, что международные организации должны действовать в соответствии с общепризнанными принципами и нор-мами, закрепленными в Уставе ООН.
Из других договоров между государствами следует выделить меж-дународные соглашения, устанавливающие нормы общего порядка для международных организаций. Так, в ряде соглашений признается принцип ответственности международных организаций, например в Договоре о принципах деятельности государств по исследованию и использованию космического пространства, включая Луну и другие небесные тела, от 27 января 1967 г. В договорах о привилегиях и иммунитетах международных организаций, например в Конвенции о привилегиях и иммунитетах ООН от 13 февраля 1946 г., регулируется правовой статус международных организации на территории го-сударств.
К группе договоров между государствами и международными организациями относятся соглашения о месте пребывания штаб-квартиры международной организации, о ее представительстве в государствах, функциональные соглашения, направленные на реали-зацию целей организации: о технической помощи; о финансовой помощи; об опеке; о предоставлении вооруженных сил и других видов военной помощи и т.д.
184. Формы правотворческой деятельности в международном праве.
Міжнародна правотворчість -- це активно творча діяль-ність суб'єктів міжнародного права щодо формування правової норми через узгодження державних інтересів, волі (позицій). Звідси випливає висновок, що головним суб'єктом правотворчого процесу є держава.
Сформована державна воля, якщо вона може бути за-доволена в національних умовах, формулює внутрішньо-державний правовий акт; якщо для її реалізації необхідні зусилля інших держав, то вказана воля формує відповідну позицію держави для досягнення результату разом з інши-ми державами.
Це відбувається в певному правовому порядку. Про-цесу міжнародно-правового нормоутворення властиві дві стадії: а) досягнення згоди інших суб'єктів міжнародного права (передусім держав) щодо змісту правил поведінки; б) досягнення згоди (на рівні волевиявлення) стосовно визнання цих правил поведінки як норм міжнародного права.
Міжнародна правотворчість починається з правотворчої (договірної) ініціативи, що може здійснюватися у формі запропонування проекту угоди. Цьому передує доправотворча стадія, коли на основі усвідомлення своїх потреб та інтересів держава формує власну позицію і ус-відомлює, що захист її без зусиль інших держав немож-ливий. Сформована позиція держави, як правило, бу-дується на трьох основних компонентах: а) власному ба-ченні механізму розв'язання проблеми; б) прогнозі пер-спективи її впорядкованого розвитку; в) можливості ви-користання потенціалу інших держав при вирішенні вка-заної проблеми.
220. Классификация норм международного права.
Міжнародне право досить жорстко підходить до форму-лювання основних принципів. Зазвичай беруться до уваги три джерела, в яких держави прямо ставили за мету сфор-мулювати основні принципи міжнародного права: Статуї ООН, Декларація про принципи міжнародного права і За-ключний акт Гельсінкі 1975 р. Статут і Декларація назива-ють тільки сім принципів: 1) незастосування сили або за-грози силою; 2) мирного вирішення міжнародних спорів; 3) невтручання; 4) співробітництва; 5) рівноправ'я і само-визначення народів; 6) суверенної рівності держав; 7) доб-росовісного виконання зобов'язань за міжнародним правом.
Гельсінський акт 1975 р. додатково назвав ще три принципи: 8) територіальної цілісності; 9) поваги прав людини; 10) непорушності кордонів. Останній принцип визнано лише щодо європейського регіону, а значить, не може вважатися універсальним. Отже, основні міжнарод-но-правові акти принципово зупиняються лише на дев'я-ти універсальних принципах міжнародного права.
Ситуація змінюється, якщо брати до уваги інші декла-рації Генеральної Асамблеї ООН, а саме Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1960 р., Декларацію про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав 1982 р. та ін.
Численні резолюції ООН називали такі принципи: справедливості, добросовісності, незловживання правом, добросусідства, спільної спадкоємності людства, охорони навколишнього середовища тощо. Окремі автори відразу ж запровадили зазначені принципи до своїх класифікацій основних принципів міжнародного права, не звернувши уваги на досить слушне застереження Інституту міжнарод-ного права про те, що резолюції Генеральної Асамблеї ООН уживають поняття «принцип» частіше в неправово-му значенні.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
