захисту вiд ризику при кредитуваннi, а саме диверсифiкацiя кредитних

вкладень. Цей спосiб захисту передбачає розподiл та розмiщення надаваних

грошових засобiв мiж рiзними суб'єктами (юридичними та фiзичними особами).

Чим бiльшiй кiлькостi позичальникiв буде переданий у тимчасове

користування позичковий капiтал конкретного банку, тим, за iнших

однакових умов, меншим буде степiнь ризику неповернення боргу, позаяк

ймовiрнiсть банкрутства одразу багатьох клiєнтiв є значно нижчою од

вiрогiдностi банкрутства одного або кiлькох позичальникiв, у яких

зосереджена значна частка кредитних коштiв, i тим меншою мiрою банк

буде залежний вiд можливостi чи бажання окремого позичальника

повернути кредит. Також з цiєю метою банк може застосовувати спосiб

зменшення розмiрiв надаваних позик у тому випадку, якщо вiн не має

цiлковитої упевненостi у достатнiй кредитоспроможностi потенцiйного

позичальника, але при цьому ступiнь та рiвень втрат вiд надання кредиту

є порiвнянним з вiдповiдними показниками неотримання доходiв вiд втраченої

вигоди.

Зі свого боку банки у процесі кредитування та контролю погашання

кредитів формують, грунтуючись проведеною попередньою та поточною

класифікацією за групами ризиковості кредитів, страховий резерв на

відшкодування можливих втрат за наданими позиками. Даний резерв формується

тільки на покриття безнадійної (збиткової) кредитної заборгованості за

основним боргом (без процентів та комісій) за всіма наданими позиками, в

тому числі за врахованими векселями та міжбанківськими позиками, операціями

фінансового лізингу. Розмір резерву визначається загальною сумою всіх

позик, класифікованих за ступенем ризику та зважених на відповідний кожній

групі кредитів коефіцієнт ризику. Нормативними документами класифіковано

наступні абсолютні величини розміру ризику:

n для стандартних позик – 2%;

n для позик під контролем – 5%;

n для субстандартних позик – 20%;

n для сумнівних до повернення позик – 50%;

n для безнадійних позик – 100%.

Критерії віднесення позик кредитного портфеля до тієї чи іншої групи

ризиковості згадані у розділі 1.2. Розрахунковий резерв дорівнює сумі

добутків «чиста заборгованість, на яку нараховується резерв * коефіцієнт

ризику» всіх груп кредитів. Банк формує страховий резерв з двох складових:

резерву загального та резерву спеціального. Загальний резерв створюється

шляхом відрахувань на стандартні позики, спеціальний – на решту позик за

рахунок валових витрат банку (до 40% суми сукупної заборгованості за

кредитами) та, за необхідності, відрахувань з прибутку. Безнадійна

заборгованість позичальника, визнаного банкрутом, або яка виникла внаслідок

його неспроможності погасити кредит у зв'язку з дією непереборної сили

(форс-мажору), списується зі спеціального резерву. Звичайно, що кошти

резерву використовуються тільки у тому випадку, коли банк упевниться, що

кредити ніколи не будуть погашені, і віднесе їх у збитки (погашення

безнадійної позики не відбулось протягом трьох років).

Але найголовнiшим методом захисту вiд кредитних ризикiв,

визначення необхiдного обсягу позики та можливих шляхiв повернення

заборгованостi банку є аналiз та оцiнка кредитоспроможностi клiєнта,

його фiнансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту.

Кредитоспроможнiсть позичальника -- це здатнiсть юридичної або

фiзичної особи повнiстю та у строк розрахуватися зi своїми борговими

зобов'язаннями. Вона не фiксує неплатежi за минулий перiод або на якусь

конкретну дату, а прогнозує його платоспроможнiсть на найближчу

перспективу.

До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналiзувати

кредитоспроможнiсть позичальника, вивчити фактори, котрi можуть спричинити

непогашення позики. Можливiсть повернення основної суми боргу є одним з

головних принципiв, який завжди повинен бути дотриманий при проведеннi

банком кредитних операцiй. Тому оцiнка якостi потенцiйного позичальника

та встановлення обгунтованостi позики є важливими етапами надання кредиту.

Анi наявнiсть солiдного забезпечення, нi будь-якi iншi позитивнi фактори

не зможуть запобiгти кризовiй ситуацiї, якщо позика не була обгрунтована.

Аналiз кредитоспроможностi та фiнансового стану позичальника

проводяться банком на пiдставi:

1) документiв та матерiалiв, отриманих безпосередньо вiд клiєнта;

2) документiв та матерiалiв про клiєнта у базах даних банку;

3) iнформацiї з оточення клiєнта.

Опираючись на вищенаведений методологiчний пiдхiд, схему оцiнки

кредитоспроможностi клiєнта можна зобразити наступним чином (мал. 2):

Загальна уява про клiєнта

Оцiнка

Прийняття

Аналiз фiнансового стану клiєнта кредитоспроможностi рiшення

про

клiєнта

кредитування

Аналiз ефективностi кредитованої угоди

Мал. 2. Схема оцiнки кредитоспроможностi клiєнта.

Загальна уява про потенцiйного клiєнта-позичальника, його характер

визначається репутацiєю, ступенем вiдповiдальностi, готовнiстю та бажанням

повертати борг. Банк повинен перш за все з'ясувати, як позичальник

виконував попереднi зобов'язання ранiше, чи були у нього затримки у

погашаннi позик, який його статус у дiловому свiтi. Для отримання

психологiчного портрета позичальника (а чи збирається клiєнт повертати

борг взагалi? наскiльки достовiрними можуть бути поданi ним матерiали

та документацiя?) банк використовує особисте знайомство з клiєнтом,

консультацiї з iншими банками та фiрмами, дiловими партнерами та iншу

доступну iнформацiю.

Фiнансовi можливостi позичальника, його здатнiсть до погашання кредиту

та процентiв за позикою визначаються за допомогою ретельного аналiзу його

доходiв та витрат i перспектив їх змiни.

У принципi, у позичальника iснують три джерела погашення боргу:

* поточнi касовi надходження;

* продаж активiв;

* iншi джерела фiнансування (враховуючи запозичення на фiнансовому

ринку).

Вважається цiлком прийнятним i найбiльш бажаним таке джерело погашання

кредиту, як прибуток та iншi власнi кошти, задовiльним -- залучення для

покриття боргу засобiв вiд реалiзацiї активiв, та поганим джерелом -- iншi

запозиченi кошти.

Для здiйснення оцiнки фiнансового стану позичальника-юридичної особи

(крiм банкiв) банк-кредитор має врахувати чiтко визначенi об'єктивнi

показники його дiяльностi, такi як:

а) обсяг реалiзацiї;

б) прибуток та збитки;

в) рентабельнiсть;

г) коефiцiєнти лiквiдностi;

д) грошовi потоки (надходження коштiв на рахунки позичальника) для

забезпечення повернення позики та сплати процентiв за нею;

е) склад та динамiку дебiторсько-кредиторської заборгованостi.

Також слiд розглядати фактори суб'єктивного характеру:

- ефективнiсть управлiння позичальника;

- макроекономiчна ситуацiя i стан розвитку галузi позичальника;

- ринкова позицiя позичальника i його залежнiсть вiд циклiчних та

структурних змiн в економiцi та галузi;

- наявнiсть державних замовлень та державної пiдтримки позичальника

тощо;

- погашення кредитної заборгованостi позичальником в минулому.

Оцiнка фiнансового стану позичальника - комерцiйного банку

здiйснюється на пiдставi:

а) дотримання обов'язкових економiчних нормативiв та оцiночних

показникiв дiяльностi комерцiйного банку, передбачених Iнструкцiєю №

10, затвердженою постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд

30.12.1996р. № 343;

б) наявностi прибутку та збиткiв;

в) аналiзу якостi активiв та пасивiв;

г) створення ним вiдповiдних резервiв;

д) виконання зобов'язань комерцiйним банком у минулому;

е) якостi банкiвського менеджменту.

При здiйсненнi оцiнки фiнансового стану позичальника-фiзичної особи

мають бути врахованi соцiальна стабiльнiсть клiєнта, тобто наявнiсть

власної нерухомостi, цiнних паперiв i т.iн., роботи, сiмейний стан i, як

наслiдок:

а) наявнiсть реальної застави;

б) вiк та здоров'я клiєнта;

в)загальний матерiальний стан клiєнта, його доходи та витрати;

г)користування банкiвськими позиками у минулому та своєчаснiсть їх

погашення i процентiв за ними, а також користування iншими банкiвськими

послугами;

д) зв'язки клiєнта з дiловим свiтом i т.iн.

Пiдхiд до аналiзу кредитованого проекту визначається кредитною

полiтикою банку та цiлями, для реалiзацiї яких надається кредит: комерцiйна

дiяльнiсть (угоди купiвлi-продажу), iнвестицiї чи виробництво.

Об'єктами кредитування можуть бути: оборотнi та основнi засоби

(включаючи нерухомiсть), iнтелектуальна власнiсть (патенти, лiцензiї, ноу-

хау i т.д.), цiннi папери, а також право користування землею та

природними ресурсами. При аналiзi об'єкта кредитування слiд мати на увазi,

що:

* надання кредиту на поповнення основних та оборотних засобiв є

цiлком нормальним явищем, але при цьому необхiдно розглядати лiквiднiсть

даної операцiї;

* кредит новоствореним комерцiйним структурам є ризикованою справою,

незважаючи на те, що деякi з них можуть мати успiшну дiяльнiсть. Досвiд

свiдчить, що значна кiлькiсть нових пiдприємств виявляється

нежиттєздатною;

* необхiдно переконатися, що клiєнт не просить надто великий кредит,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6