При цьому адреса звиходу INC записується до РС за додатнім фронтом синхроімпульсів.

При нарощуванні розрядності СУАМ вихідний ланцюг перенесення СО підключається до вхідного ланцюга перенесення СІ наступної секції. На вхід СО наймолодшої секції подається “1”, а вихідний ланцюг перенесення СО найстаршої секції не використовується .

У такий спосіб, на початку кожного такту, до РС заноситься адреса, збільшена на одиницю в порівнянні з значенням адреси у попередньому тактові, якщо відсутні умовні та безумовні переходи.

Стек містить накопичувач з чотирьох 4-розрядовиз регістрів та 2-розрядовий покажчик стека, який адресує 1 з 4 регистрів. При дозволений доступ до стека, вміст якого можна прочитувати ( при PUP=0) та змінювати шляхом завантаження (при PUP=1) адреси мікрокоманди до РС.

Відсутні засоби контролю, що виключають можливість переповнення стека. Не передбачене збільшення глибини стека.

Стек використовується при звертаннях до мікропідпрограм, початкова адреса яких видається на виходи MIA(3¸0) з РгА або з шини DI. Стек при цьому встановлюється в режим завантаження, а при переходові до наступного такту у верхівку стека записується вміст (РС) – адреса чергової мікрокоманди, яка повина виконуватись у складі мікропрограми, що переривалася.

Після завершення мікропрограми з стека зчитується адреса чергової мікрокоманди мікропрограми, що переривалася.

Приклад функціонування СУАМ у складі контролера типу І при звертанні до мікропідпрограми та поверненні.

У такті Т1 виконується мікрокоманда І(J), прочитана з ПМк за адресою J. В якості джерела наступної адреси обирається лічильник мікрокоманд (РС), де міститься адреса J+1, за допомогою якої з пам’яті читається I(J+1).

У такті Т2 мікрокоманда I(J+1) знаходиться в РгМк, а х ПМк за адресою J+2 прочитується мікрокоманда I(J+2) звертання до мікропідпрограми.