Цивільний позивач має право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь в судовому розгляді; просити орга-ни дізнання, слідчого та суд про вжиття заходів щодо забезпе-чення заявленого позову; підтримувати цивільний позов; оз-найомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також подавати скарги на вирок або ухвалу суду в ча-стині, що стосується цивільного позову.

Якщо в результаті злочину громадянину заподіяно не тільки матеріальної, але й фізичної або моральної шкоди, він може виступити в процесі одночасно і як цивільний позивач, і як потерпілий. Про визнання даного громадянина одночасно і по-зивачем, і потерпілим у справі слідчий, особа, яка провадить дізнання, або прокурор виносять постанову, а суд - ухвалу.

Цивільний позивач зобов'язаний за вимогою органу дізнан-ня, слідчого, прокурора і суду надавати документи, які він має у своєму розпорядженні, пов'язані з заявленим позовом. У разі, коли цивільний позивач не з'явиться у судове засідання, позов не розглядається, якщо суд вважає за неможливе розглядати його за відсутності цивільного позивача. Якщо цивільний позов залишається без розгляду, за зацікавленими особами зберігаєть-ся право заявити його в порядку цивільного судочинства.

Цивільний відповідач. Майнову відповідальність за ци-вільним позовом у кримінальному процесі звичайно несе особа, яка вчинила злочин, - обвинувачений. Проте у ряді випадків ця відповідальність покладається не на обвинуваченого, а на інших осіб, які іменуються цивільними відповідачами.

Як цивільні відповідачі можуть бути притягнуті батьки, опікуни, піклувальники та інші особи, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану діями обвинуваченого (ст. 51 КПК України).

Питання про притягнення особи як цивільного відповіда-ча до участі в кримінальній справі вирішується на основі чин-ного цивільного законодавства.

За майнову шкоду, заподіяну неповнолітнім у віці від 14 до 15 років, відповідають батьки (всиновлювачі) або опікуни.

За майнову шкоду, заподіяну неповнолітнім у віці від 15 до 18 років, відповідає він сам. Якщо у нього немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, остання має бути відшкодована його батьками (ст. 446 та 447 Цивільного кодексу України).

Про притягнення як цивільного відповідача особа, яка прова-дить дізнання, слідчий, судця виносять постанову, а суд - ухвалу.

Цивільний відповідач має право: заперечувати проти пред'явленого позову; подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення попереднього слідства, а у спра-вах, в яких попереднє слідство не провадилося, - після віддан-ня обвинуваченого до суду; брати участь в судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також подавати скар-ги на вирок та ухвалу суду в частині, що стосується цивільно-го позову (ч. 2 ст. 51 КПК України).

Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор та суд повинні роз'яснити цивільному відповідачеві його процесу-альні права та забезпечити можливість їх здійснення.

Закон не покладає на цивільного відповідача будь-яких обов'язків, крім загального для всіх обов'язку додержання по-рядку в судовому засіданні. Нез'явлення цивільного відповіда-ча або його представника в судове засідання не зупиняє розг-ляду цивільного позову.

 особи, ЯКІ ВІДСТОЮЮТЬ ІНТЕРЕСИ ІНШИХ ОСІБ

Захисник - це учасник кримінального процесу, на якого покладено функцію захисту, і в силу цього він зобо-в'язаний використовувати всі зазначені в законі засоби і спо-соби з метою з'ясування обставин, що виправдовують підза-хисного чи пом'якшують його відповідальність.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таке право може бути надане громадянам, які мають вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або по-мічника адвоката не менше двох років і склали кваліфікаційні іспи-ти. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість. Адвокат при-носить присягу відповідно до Закону України «Про адвокатуру».

Захисник підозрюваного, обвинуваченого або підсудного не має права відмовитися від захисту або використовувати свої повноваження на шкоду підзахисному. «Не зашкодь» -основна етична засада діяльності адвоката.

Відповідно до вимог ст. 44 КПК України захисник допус-кається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачен-ня, а в разі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - з моменту оголошення їй протоколу про затримання або по-станови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Захисник може брати участь у справі за згодою або за призначенням.

У першому випадку захисник запрошується обвинуваче-ним, підозрюваним, його законними представниками, родича-ми або іншими особами за дорученням обвинуваченого або підозрюваного. У тих випадках, коли явка для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможлива, особа, яка провадить дізнання, або слідчий мають право запропонувати обвинуваченому запросити іншого захисника і забезпечують ного захисником. Обов'язок забезпечити участь захисника в такому разі покладається на керівника адвокатського об'єд-нання за місцем провадження справи. Замінити одного захис-ника іншим можна тільки за згоди підзахисного.

За згодою підсудного в суді як захисники допускаються його найближчі родичі, опікуни або піклувальники.

Одна й та ж особа не може бути захисником двох або кіль-кох підозрюваних, обвинувачених і підсудних, якщо інтереси за-хисту одного з них протирічать інтересам захисту іншого.

Захисником не може бути особа, яка брала участь у даній справі як слідчий, як особа, що провадила дізнання, як проку-рор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засі-дання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивіль-ний позивач, цивільний відповідач, особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок. Захисником або громадським захисником не може бути також особа, яка є родичем будь-кого зі складу суду, обвинувача або потерпілого.

Адвокат не може брати участі у справі як захисник також і тоді, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особі, інтереси якої протирічать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або коли вона бра-ла участь у справі як перекладач або понятий, а також коли в розслідуванні або в розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних відносинах.

Участь захисника у справі обов'язкова, а відмова обвинува-ченого від захисника не може бути прийнята в таких випадках:

1) коли підсудний в силу своїх фізичних або психічних вад (німий, глухий, сліпий тощо) не може сам здійснювати своє право на захист;

2) коли підсудний є неповнолітнім;

3) коли підсудний не володіє мовою, якою ведеться судо-чинство;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, пе-редбачає смертну кару'.

Згідно із ст. 48 КПК України з моменту допуску до участі у справі захисник має право:

- до першого допиту підозрюваного або обвинуваченого мати з ним побачення віч-на-віч, а після першого допиту - без обмеження їх кількості і тривалості;

- мати побачення із засудженим і особою, до якої застосо-вано примусові заходи медичного характеру;

- бути присутнім при допитах підозрюваного і обвинува-ченого, а також при провадженні інших слідчих дій, що про-водяться за їх участі або за клопотанням підозрюваного, об-винуваченого або його захисника;

- з дозволу особи, яка провадить дізнання, або слідчого брати участь і в інших слідчих діях;

- застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при оз-найомленні з матеріалами справи - з дозволу особи, яка про-вадить дізнання, або слідчого, а в суді, якщо справа розгля-дається у судовому засіданні, - з дозволу судді або суду;

- знайомитися з матеріалами, якими обґрунтовується за-тримання підозрюваного, або обрання запобіжного заходу, або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення поперед-нього слідства - з усіма матеріалами справи;

- виписувати з матеріалів справи, з якими він ознайомив-ся, необхідні відомості;

- брати участь у судовому розгляді справи;

- подавати докази і заявляти клопотання та відводи;

- подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

- збирати відомості про факти, що можуть бути викорис-тані як докази у справі, зокрема, одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;

- ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними документами і матеріалами, за ви-нятком тих, таємниця яких охороняється законом;

- одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань.

Особа, яка провадить дізнання, і слідчий повинні своєчас-но повідомляти захисника про час і місце провадження слідчих дій, що проводяться за участю підозрюваного або об-винуваченого чи за клопотанням захисника.

Якщо захисник присутній при провадженні слідчих дій, він має право ставити запитання допитуваним особам, подавати письмові зауваження з приводу неправильності або неповноти запису у протоколі відомостей про слідчі дії. Особа, яка прова-дить дізнання, і слідчий можуть відхилити поставлене захисни-ком запитання, але вони зобов'язані занести його у протокол.

Відмова захисника при провадженні дізнання, поперед-нього слідства і в судовому засіданні від захисту підозрювано-го, обвинуваченого і підсудного не допускається.

Захисник не вправі розголошувати дані, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням професійних обов'язків. Через цю обставину він не може бути допитаний.

Документи, зв'язані з виконанням адвокатом обов'язків захисника у кримінальній справі, не підлягають огляду, розго-лошенню або вилученню особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею або судом без згоди захисника.

Не може бути внесено подання органу дізнання, слідчого, прокурора, а також винесено окрему постанову судді або ух-валу суду щодо правової позиції захисника у справі.

Якщо захисник не згоден з позицією підзахисного, він не повинен діяти всупереч його інтересам, не має права вислов-лювати своє переконання у винності підзахисного, якщо той себе таким не визнає.

Захисник повинен використовувати всі передбачені в за-коні засоби захисту з метою з'ясування обставин, що виправ-довують підозрюваного, обвинуваченого і підсудного або по-м'якшують чи виключають їх відповідальність, і надавати їм необхідну юридичну допомогу, своєчасно з'являтися для участі у провадженні тих процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою.

У разі неявки захисника слідчі дії, в яких участь захисника не є обов'язковою, проводяться без нього.

Захисник нарівні з іншими учасниками процесу несе кри-мінальну відповідальність за розголошення без дозволу слідчого даних попереднього слідства.

Права захисника, його честь і гідність охороняються за-коном. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з перевіркою їх діяльності без санкції на те прокурора рангом не нижче прокурора області або м. Києва. Кримінальну справу проти адвоката може бути порушено тільки прокурором відповідного рівня.

У судовому розгляді захисник представляє і захищає права і законні інтереси підсудного, по суті будучи представником підза-хисного. Він діє в інтересах підсудного, за згодою підсудного, за до-рученням підсудного, сприяє підсудному у здійсненні його прав, ви-користовує свої права на захист його інтересів, не повинен вживати ніяких заходів, які можуть зашкодити підсудному.

«Тут захисник, - зазначав М.С. Строгович, - захищає підсудного перед судом, віднаходить із обставин справи все, що може сприяти підсудному, полегшити його становище. За-хисник може оспорювати обвинувачення, спростовувати по-кладені в основу обвинувачення докази і подавати докази на користь підсудного. Якщо підсудний заперечує свою винність, оспорює обвинувачення, стверджує, що він не вчиняв злочину, в якому його обвинувачують, захисник не може обрати проти-лежну позицію, стверджувати, що він вважає підсудного вин-ним, і звести захист до виявлення в діянні підсудного пом'як-шуючих обставин. Якби захисник так побудував свій захист, це фактично означало б, що підсудний залишився без захисту, а в деяких випадках отримав би в особі захисника додатково-го обвинувача» Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. - М., 1968. - С. 246-248.

Якщо підсудний заперечує свою винність у суді, захисник не вправі будувати захист на своєму суб'єктивному переко-нанні про його винність або на визнанні підзахисним своєї вини на попередньому слідстві або під час побачень з адвока-том віч-на-віч. Він зобов'язаний аналізувати докази і відшукувати все, що може посіяти сумнів у винності підсудного або послужити його виправданню.

У суді захисник має право брати участь у дослідженні до-казів, подавати докази, заявляти клопотання, викладати суду свої доводи. Беручи участь у судових дебатах, він може давати оцінку доказам, робити свої заяви про їх належність до спра-ви, допустимість, достовірність і достатність, висловлювати свої судження щодо сумнівів у винності підсудного або вказу-вати на факти, що підтверджують його невинність.

Основний принцип захисника, якого він має дотримува-тись, беручи участь у справі, - презумпція невинності обвинува-ченого у злочині. Захисник повинен керуватися принципом не-винності підзахисного і зробити все для його реалізації у кримінальному процесі.

Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. Як представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у справі можуть брати участь: адвока-ти, близькі родичі, законні представники, управомочені в силу закону представляти під час провадження у кримінальній справі законні інтереси відповідно потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, а також інші особи за постановою осо-би, у провадженні якої перебуває справа.

Представниками можуть бути: опікуни; піклувальники;

представники установ і організацій, у піклуванні яких перебува-ють ті, кого вони представляють; посадові особи підприємств, установ і організацій, що є цивільними позивачами або цивіль-ними відповідачами. Представники користуються процесуаль-ними правами осіб, інтереси яких вони представляють.

Громадський захисник. До участі у судовому розгляді кримінальних справ за ухвалою суду як громадські захисники можуть бути допущені представники громадських органі-зацій. Їх участь у суді є однією з демократичних засад право-суддя. Повноваження вказаних осіб підтверджуються випис-кою з протоколу зборів організації.

Громадський захисник користується у судовому засі-данні всіма правами, якими наділений захисник щодо подання доказів, участі у дослідженні доказів, заявлення клопотань і участі у судових дебатах.

 ОСОБИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ КРИМІНАЛЬНОМУ

ПРОЦЕСУ І ЗДІЙСНЕННЮ ПРАВОСУДДЯ

Свідок. Свідком є учасник кримінального процесу, який не має статусу потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного або підсудного і якому відомі будь-які обставини, що підляга-ють встановленню у справі, та відсутні обставини, що заважа-ють його допиту. Будь-який громадянин України, якщо він став очевидцем розслідуваної події, незалежно від його стано-вища (прокурор, голова місцевої адміністрації, суддя, прези-дент держави тощо) може бути допитаний як свідок. Вік свідка не обмежено. Діти також можуть бути допитані як свідки, якщо вони в силу свого розвитку правильно сприйма-ли обставини, що мають значення для справи.

Як свідок може бути допитана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі будь-які обставини, які відносяться до спра-ви (ст. 68 КПК України). Нездатність особи через свої психічні або фізичні вади правильно сприймати ті або інші явища та давати про них об'єктивні показання унеможливлює її участь у справі як свідка. У відповідності з приписами ст. 69 КПК Ук-раїни не можуть бути допитані як свідки також: захисник підозрюваного, обвинуваченого або підсудного про обстави-ни, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням своїх обо-в'язків; адвокат, представник профспілкової або іншої гро-мадської організації про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням ним обов'язків представника потерпіло-го, цивільного позивача або цивільного відповідача.

Зазначимо, що згідно з п. 11 ст. 5 КПК Росії кримінальна справа не може бути порушена, а порушена спра-ва підлягає припиненню відносно священнослужителя за відмову від давання показань за обставинами, що стали відо-мими йому із сповіді. Дана норма була прийнята у відповід-ності із законом Російської Федерації «Про свободу віроспо-відання», у ст. 13 якого записано: «Таємниця сповіді оберігається законом. Священнослужитель не може допитува-тися або давати пояснення будь-кому щодо обставин, які стали відомі із сповіді громадянина». Подібна норма є і в Законі Ук-раїни «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р.). Проте у КПК України вона поки що відсутня.

Немає у законодавстві України і норми, подібної тій, що передбачає ст. 19 Федерального закону Російської Федерації «Про статус депутата Ради Федерації та статус депутата Дер-жавної Думи Федерального Зібрання Російської Федерації» (1994 р.). Ця стаття визначає, що «депутат Ради Федерації та депутат Державної Думи мають право відмовитися від даван-ня показань у цивільній або кримінальній справі про обстави-ни, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням депутатських обов'язків» Див.: Карнеева Л.М., Кертзс И. Источники доказательств. -М„ 1985.-С.37-М..

Даний перелік осіб, які мають так званий свідоцький іму-нітет, тим і вичерпується, що по суті не сприяє розв'язанню багатьох проблемних ситуацій, які виникають на практиці.

Припустимо, оперативний працівник одержав важливу інформацію у кримінальній справі від таємного джерела. На-приклад, це стало результатом виконання дій, передбачених п. 8 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», у відповідності з яким оперативному працівнику надається право «здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з ним, із збереженням у таємниці достовір-них даних щодо їх особистості». Уявімо ситуацію, за якої опе-ративного працівника, що одержав інформацію від таємного співробітника, який перебуває у злочинній групі, викликано на допит. З одного боку, він понесе відповідальність у разі відмови від давання показань або за повідомлення неправди-вих відомостей, а з іншого - не має права розголошувати дже-рело своєї поінформованості. Зауважимо, між іншим, що в США розголошення відомостей про агента карається штра-фом у розмірі до 50 тис. доларів Див.: Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательные акты / Пер. с англ. - М„ 1993. - С. 740-759.. Як бути оперативному пра-цівникові і як розв'язати дану проблему допитуючому? Відповіді на це запитання в законі поки що немає.

Д.І. Бєдняков вважає, що оперативному працівнику необхід-но надати право обмеженого свідоцького імунітету. Тобто в подібній ситуації він повинен буде повідомити все, що йому відо-мо про обставини справи, не називаючи джерела, часу, місця і способу одержання інформації. При цьому показання оператив-ного працівника набувають значення доказів у кримінальній справі та підлягають перевірці іншими процесуальними засобами Див.: Бедняков ДИ. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. - М., 1991. - С. 122..

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8