-звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу спеціальних пи-тань, що виникають під час провадження слідчої дії.

Положенням про діяльність експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ (наказ МВС України № 140 від 9 березня 1992 р.) на експертів-криміналістів, які бе-руть участь у проведенні слідчих дій як спеціалісти, покла-дається також обов'язок мати при собі і кваліфіковано вико-ристовувати відповідні науково-технічні засоби; проводити необхідні експрес-аналізи виявлених слідів та давати слідчому розгорнуті відомості про можливі прикмети злочинців. У відповідності з п. 2.2.3.2 даного Положення співробітник кри-міналістичного підрозділу, що виступає як спеціаліст, діє за вказівкою слідчого та несе особисту відповідальність за по-вноту і правильність використання всіх науково-технічних за-собів, що маються в його розпорядженні і призначені для ви-явлення, фіксації та вилучення речових доказів.

Поняті. Залучення понятих у кримінальному процесі пе-реслідує мету створення необхідних умов для об'єктивного та правильного провадження слідчих дій, засвідчення та закріп-лення доказів.

Ст. 127 КПК України передбачає обов'язкову участь не менше двох понятих при провадженні обшуку, виїмки, огляду, пред'явленні осіб та предметів для впізнання, відтворенні об-становки і обставин події, описі майна та освідуванні.

Як поняті можуть бути викликані будь-які не заінтересо-вані у справі повнолітні громадяни. Не можуть бути понятими потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого та потер-пілого, працівники органів дізнання та попереднього слідства.

Поняті зобов'язані:

- бути присутніми під час провадження слідчої дії;

- після закінчення слідчої дії засвідчити своїм підписом у протоколі факт, зміст та результати цієї дії.

Поняті мають право робити зауваження з приводу про-ваджуваних слідчих дій. Ці зауваження підлягають занесенню до протоколу.

Понятий користується правом на відшкодування витрат та сплату винагороди у зв'язку з викликом для участі у слідчих діях.

Перекладач. Як перекладач (ст. 128 КПК України) до участі у кримінальному процесі може бути залучена будь-яка не заінтересована у результаті справи особа, що володіє мо-вою, якою ведеться судочинство, а також мовою, якою воло-діють та користуються будь-які учасники процесу.

Перекладач зобов'язаний:

- з'явитися за викликом слідчого, органу дізнання, проку-рора або суду та повно і точно зробити доручений йому пере-клад;

- не розголошувати без дозволу слідчого дані поперед-нього слідства;

- додержуватися порядку судового розгляду.

За ухилення від явки перекладач може бути оштрафова-ний у відповідності із ст. 1854 Кодексу України про адміністра-тивні правопорушення.

За відмову від виконання обов'язків перекладача, а також за завідомо неправильний переклад він несе відповідальність згідно із ст. 178 та 179 Кримінального кодексу України.

Слідчий, орган дізнання, прокурор або суд зобов'язані пояснити перекладачеві його обов'язки та попередити під роз-писку про кримінальну відповідальність за відмову від пере-кладу або за завідомо неправильний переклад.

Перекладач не має права втручатися в діяльність слідчого або суду, давати будь-яку оцінку сказаному окремими особа-ми, чиї показання він перекладає.

Закон не визначає прав перекладача. Проте як учасник слідчої дії він має ті ж права, що й всі при цьому присутні, зокре-ма поняті. За аналогією, як зазначають С.П. Щерба, А.Я. Марков та Т.І. Стеснова, перекладач під час участі в допиті, очній ставці, обшуці та інших слідчих діях має право робити заува-ження та заяви, що підлягають занесенню до протоколу. Він має право також оскаржити дії слідчого та органу дізнання'.

Беручи участь у слідчій дії, перекладач засвідчує своїм підписом відповідність записів у протоколі тому, що мало місце в дійсності, може вносити до протоколу свої зауваження та поправки. Див.: Щерба С.П. Марков А.Я. Стеспова Т.И. Участие переводчика на предварительном следствии. - М.: ВНИИ МВД России, 1993. - С. 13.

Секретар судового засідання - учасник кримінального процесу, в процесуальні обов'язки якого входить ведення та засвідчення своїм підписом вірності протоколу судового засі-дання та розпорядчого засідання суду.

Секретар судового засідання повинен бути не заінтересо-ваним у результатах справи.

Правила відводу судді повною мірою стосуються і секретаря судового засідання, з тим лише обмеженням, що попередня його участь у справі як спеціаліста, експерта, перекладача або секретаря судового засідання не може бути приводом для відводу.

Заявник - особа, яка заявила про злочин. Заявник є учас-ником кримінального процесу в стадії порушення криміналь-ної справи. Саме на цій стадії особа, яка заявила про злочин, має статус заявника. Далі -- у стадіях попереднього розсліду-вання та судового розгляду - така особа, в залежності від підстав, виступає або як потерпілий, якщо їй заподіяно шкоду, або як свідок, якщо вона була лише очевидцем вчиненого зло-чину. Інколи заявник стає й обвинуваченим, якщо з'ясується, що він сам вчинив злочин.

На заявникові лежить обов'язок давати правдиві повідом-лення. Він несе кримінальну відповідальність за завідомо не-правдивий донос, про що його має бути попереджено при от-риманні від нього заяви.

Заявник має право ознайомлюватися з протоколом отри-мання заяви, робити зауваження та доповнення або ж власно-ручно викласти свою заяву.

Слідчий, орган дізнання, прокурор та суд зобов'язані прийняти заяву та розглянути її в установленому порядку про-тягом трьох, а за необхідності перевірки - не пізніше як протя-гом десяти діб.

Про прийняте за результатами перевірки рішення (про відмову в порушенні справи або про порушення кримінальної справи) відповідні особи мають сповістити заявника. Якщо за-явник не згоден з відмовою у порушенні справи, він може оскар-жити таке рішення прокурору протягом семи днів з моменту от-римання копії постанови. Залишення прокурором скарги без задоволення дає заявникові право оскаржити рішення прокуро-ра безпосередньо через суд (ст. 991 КПК України).

ВИСНОВОК

У главі 3 КПК України лише визначено учасників процесу, які мають зацікавленість у провадженні справи, законодавець їх коло не обмежує. До учасників (суб'єктів) кримінального судочинства необхідно зараховувати всіх осіб, діяльність яких і правовідносини між якими становлять сутність провадження у кримінальній справі.

Отже, у широкому розумінні учасниками процесу є всі особи, які беруть участь у справі, мають процесуальні права і несуть визначені обов'язки. В главі 3 КПК України ,,Учасники процесу, їх права і обов'язки” названо тільки тих учасників процесу, що, як правило, мають власну зацікавленість у ході справи. Ні закон, ні правова теорія не обмежують коло учасників процесу тільки тими, що вказані в цій главі кримінально-процесуалшьного кодексу України.

Таким чином, учасники(суб'єкти) кримінального процесу - це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією злочину, чиї права та обов'язки регламентуються чин-ним законодавством.

Особливістю кримінального процесу являється те, що кримінально процесуальні права та обов'язки виникають саме з моменту залучення особи до участі у кримінальному процесі, на відміну від багатьох інших галузей права, тому поняття ,,суб'єкти” кримінального процесу повністю співпадає з поняттям ,,учасники”. Але слід вживати термін ,,учасники кримінального процесу”, оскільки кримінально-процесуальний кодекс називає суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності як учасників процесу, наділяючи їх тими чи іншими правами та обов'язками.

В підготовці курсової роботи виникла проблема, яка пов'язана з тим, що в її обсязі практично не можливо в повній мірі охарактеризувати права та обов'язки всіх учасників кримінального процесу, адже кожна їх група заслуговує на власне дослідження. Тому, така робота головним своїм завданням та результатом в навчальному процесі дає тільки загальну характеристику і показує ті характерні, притаманні лише певним групам учасників кримінального процесу права та обов'язки - їх правовий статус.

Література

Конституція України.

Науково-практичний коментар кримінально процесуального кодексу України. К. - 1997.

Бойко В. Ф. Гарантовані Конституцією України права і свободи людини мають надійно захищатися незалежним, компетентним і неупередженим судом // Вісник Верховного Суду України. - 1999, - № 1.

Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. - М., 1981.

Кругликов А.П. Правовеє положение органов й лиц, производящих доз-нание, в советском уголовном процессе. - Волгоград, 1986.

Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальньїе функции.-М., 1986.

Михеснко М.М.. Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право. - Київ, 1997.

Потебенько М. О. Прокуратура України: проблеми сьогодення і майбут-нього // Юридичний вісник України. - 1999. - № 29.

Савицкий В.М. Право на защиту й нормативнеє выражение презумпции невиновности // Адвокатура й современность. - М., 1987.

Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. - М., 1968.

Тертьішішк В.М. Проблемы теории й практики доказывания на досудебных стадиях современного уголовного процесса. - Сумьі, 1995.

Царев В.М. Зффективность участия защитника в доказьівании на пред-варительном следствии. - Красноярск, 1990.

Щерба С.П. и др. Дознание. - М„ 1986.

Щерба С.П.. Марксе А.Я., Стесиова Т.И. Участие переводчика на пред-варительном следствии й дознаний. - М., 1993.

Шумський П.В. Прокуратура України. - Київ, 1998.

Тертышник В.М. Гарантии защиты прав и законных интересов граждан в уголовном процессе // Сов. гос. и право. - 1989. - № 11. - С. 37; Тертишник В.М. Гарантії істини, свободи і справедливості в кримінальному про-цесі // Юридичний вісник України. - 1999. - № 6. - С. 27-30.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8