б) вимагати від органів дізнання та слідчого для пере-вірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відо-мості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства та розшуку злочинців;
в) брати участь у проведенні дізнання та попереднього слідства та у необхідних випадках особисто провадити попе-реднє слідство або окремі слідчі дії у будь-якій справі;
г) повертати кримінальні справи органу дізнання та слідчому зі своїми письмовими вказівками про провадження додаткового розслідування;
д) відміняти незаконні та безпідставні постанови органів дізнання та слідчого;
е) усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або слідства, якщо вони припус-тилися порушення закону при розслідуванні справи;
ж) витребувати будь-яку справу від органу дізнання та передавати його слідчому, а також передавати справу від од-ного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об'єктивного розслідування справи;
з) доручати органам дізнання виконання окремих слідчих дій та розшукових заходів у справах, що перебувають у про-вадженні слідчих органів прокуратури;
і) санкціонувати: арешт; обшук; виїмку документів, що становлять державну таємницю; накладення арешту та виїмку поштово-телеграфної кореспонденції; відсторонення обвину-ваченого від посади; поміщення обвинуваченого в медичний заклад закритого типу; затверджувати постанови: про ексгу-мацію трупа; про встановлення строку ознайомлення зі спра-вою; про припинення справи за нереабілітуючими підставами; про відміну запобіжного заходу - арешту;
к) продовжувати строк розслідування та тримання обви-нуваченого під вартою;
л) порушувати, відмовляти в порушенні та закривати кри-мінальні справи;
м) затверджувати обвинувальний висновок або повертати кримінальну справу слідчому для провадження додаткового розслідування;
н) змінювати обвинувальний висновок слідчого або скла-дати новий висновок;
о) давати письмову згоду на направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.
Письмові вказівки прокурора органам дізнання та попе-реднього слідства є обов'язковими для виконання. Оскаржен-ня отриманих вказівок вищому прокурору не зупиняє їх вико-нання за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК України.
Виходячи із змісту п. 13 розділу 15 Конституції України, протягом п'яти років після набуття нею чинності зберігається існуючий порядок видачі прокурором санкцій на арешт та тримання під вартою, на затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також на проведення обшуку, а згідно з п. 9 прокуратура продовжує здійснювати надані їй кримінально-процесуальним законом функції до введення в дію нових за-конів.
Прокурор підлягає відводу за тими ж підставами, що й суддя. Проте, якщо прокурор брав участь у проведенні попе-реднього слідства у справі, підтримував обвинувачення в суді або робив висновок при розгляді справи в касаційному поряд-ку чи в порядку нагляду, то ці обставини не можуть бути підставою для відводу (ст. 58 КПК України).
Відвід, заявлений прокурору при розгляді справи в суді, розв'язується судом, а при розслідуванні справи - вищим про-курором.
Суддя (суд) - суб'єкт кримінального процесу, який виконує функцію правосуддя. Згідно із ст. 124-129 Конституції Ук-раїни судочинство здійснюється Конституційним Судом та су-дами загальної юрисдикції. Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках - народні засідателі та присяжні. Вироки та рішення суду виносяться іменем України і є обов'язковими до виконання на всій тери-торії держави. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про статус суддів» суддя-ми можуть бути громадяни України, які досягли 25 років, мають вищу юридичну освіту та стаж роботи за юридичним фа-хом не менш як п'ять років. Судді незалежні, незмінювані, не-доторканні. У ст. 127 Конституції України уточнюється, що на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки, про-живає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Суд (суддя) зобов'язаний всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідити із додержанням усіх принципів кри-мінального процесу та правил судочинства всі обставини справи, встановити об'єктивну істину та вирішити справу по суті, вживши заходів до захисту прав і законних інтересів гро-мадян і юридичних осіб та до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.
Суд має право самостійно та незалежно здійснювати судо-ве слідство та судовий розгляд, визнати особу винною у вчи-ненні злочину та призначити їй покарання. Під час судового розгляду суд має владно-розпорядчі повноваження та керує процесом. За непідкорення розпорядженню головуючого в суді або порушення порядку під час судового засідання грома-дяни несуть відповідальність за ч.1 ст.1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За результатами розгляду справи суд має право: винести вирок (обвинувальний або виправдувальний), закрити справу, направити справу на додаткове розслідування.
Розгляд справ у суді здійснюється тільки щодо обвинува-чених та лише за тим обвинуваченням, за яким вони були віддані до суду.
Під час розгляду кримінальної справи суд не пов'язаний з висновками органів попереднього слідства, а також думками учасників процесу. Всі питання, що підлягають вирішенню в судовому розгляді та у вироку, судді вирішують на підставі За-кону, згідно з правосвідомістю, за своїм внутрішнім переко-нанням, заснованим на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, за умов, що ви-ключають сторонній вплив на суддів.
У відповідності зі ст. 275-277 КПК України суд, виявив-ши в процесі судового слідства в діях обвинуваченого наявність більш тяжкого злочину або злочину, за яким обвину-вачення йому не було пред'явлено, повертає справу на додаткове розслідування. Розглянути справу по суті він у цих ви-падках не може. Інколи кримінальні справи повертаються на дослідування лише тому, що необхідна перекваліфікація дій обвинуваченого. Виникає тяганина. Витрачаються сили та кошти. Тут закономірно постає запитання: чому ж суд не може виправити помилку слідства?
В даній ситуації можна було б надати суду право са-мому своєю ухвалою змінити обвинувачення, так само й за умови, що така зміна пов'язана з погіршенням стану обвину-ваченого. При цьому суд повинен ознайомити з прийнятим рішенням обвинуваченого та інших учасників процесу, відкла-сти судове засідання на три доби, вручивши обвинуваченому копію своєї ухвали.
Суддями та народними засідателями можуть виступати тільки особи, які не підлягають відводу. Суддя не може брати участь у розгляді справи та підлягає відводу (ст. 54 КПК Ук-раїни) у таких випадках:
1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивіль-ним відповідачем або родичем будь-кого з них, а також роди-чем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;
2) якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів по-терпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача або розглядав по цій справі скаргу в порядку ст. 2362, 2364, 2366 КПК України;
3) якщо він особисто або його родичі заінтересовані в ре-зультатах справи;
4) за наявності інших обставин, що викликають сумнів в об'єктивності судді або народного засідателя.
До складу суду, що розглядає кримінальну справу, не мо-жуть входити особи, які є родичами між собою.
Суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в касаційному порядку або в порядку нагляду, а так само брати участь у новому розгляді справи в суді першої інстанції в разі скасування вироку або ухвали про закриття справи, постановлених з його участю.
Суддя, який брав участь у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої інстанції або в порядку нагляду, а так само в новому розгляді справи в касаційному порядку після скасування ухва-ли, постановленої за його участі (ст. 55 КПК України).
Таким чином, у законодавстві знаходить відбиття турбо-та про те, щоб у всіх випадках була забезпечена участь у ви-рішенні всіх кримінальних справ тільки таких суддів, повна неупередженість яких не викликає жодних сумнівів.
Останніми роками у відповідності з вимогами ст. 236-2366 КПК України до компетенції суду входить розгляд скарг учас-ників процесу на рішення, що приймаються слідчим та прокуро-ром, а саме: на постанову про відмову в порушенні справи; на санкцію прокурора на арешт; на постанову про закриття справи.
Скарги на незаконність вказаних рішень розглядаються суддею одноособово. За результатами розгляду скарги суддя приймає одне з двох рішень: скасовує незаконне рішення слідчого або прокурора; залишає вказані рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суддя, який розглядав зазначені скарги, не може пізніше розглядати відповідну справу по суті та підлягає відводу.
Обвинувачений не вважається винним, доки його винність не буде доведена в передбаченому законом порядку та встановлена вироком суду, що набрав законної сили.
Відстоюючи свої інтереси, обвинувачений має право: зна-ти в чому його обвинувачують; давати показання за пред'яв-леним йому обвинуваченням або відмовитися давати показан-ня та відповідати на запитання; мати захисника та побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопо-тання; заявляти відводи; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду; ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції. Підсудний, поряд з цим, має право на останнє слово.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
