До того ж, адміністративна відповідальність може на-ставати не тільки за порушення правил, встановлених ад-міністративно-правовою нормою, а й за порушення норм інших галузей права. Зокрема, ст.51 Кримінального кодек-су передбачає можливість притягнення до адміністратив-ної відповідальності особи, що здійснила злочин, який не має великої суспільної небезпеки.
Викладене дозволяє визначити, що похідними ознака-ми адміністративної відповідальності будуть такі:
1. Її підставою є не тільки адміністративне правопору-шення (проступок), а й порушення норм інших галузей права, у випадках, прямо передбачених чинним законо-давством.
2. Вона полягає в застосуванні до винних адміністра-тивних стягнень. У ст. 23 КпАП зазначено, що адміністра-тивне стягнення є мірою відповідальності.
3. Право притягнення до адміністративної відповідаль-ності надано багатьом державним органам та їх посадовим особам. Серед них -- органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди (ст. 213 КпАП). Повний їх перелік міститься в розділі III (статті 218--244) КпАП.
4. Законодавством встановлено особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (скла-дання протоколу, збір і оцінка доказів, винесення поста-нови тощо).
5. Адміністративна відповідальність урегульована нор-мами адміністративного права, що містить переліки адмі-ністративних стягнень та органів, уповноважених їх засто-совувати.
6. Право встановлення адміністративної відповідаль-ності має досить широке коло суб'єктів: Верховна Рада;
Реальна юридична відповідальність настає за наявності трьох підстав: нормативної, складовою частиною якої є норма, що закріплює склад; фактичної (правопорушення);
процесуальної (правозастосовчий, юрисдикційний акт).
Система правових норм, які регулюють застосування адміністративних стягнень, є нормативною основою адмі-ністративної відповідальності.
За змістом їх можна поділити на три види:
а) матеріально-правові, що закріплюють загальні пи-тання адміністративної відповідальності (завдання і сис-тема законодавства про адміністративні правопорушен-ня, підстави і суб'єкти відповідальності, система адміністративних стягнень та ін.); склади адміністративних проступків;
б) адміністративно-процесуальні, що закріплюють про-вадження у справах про адміністративні правопорушення;
в) організаційні, що закріплюють порядок створення, правове становище, підвідомчість суб'єктів адміністратив-ної юрисдикції.
Норми, що встановлюють адміністративну відповідаль-ність, розосереджені в різних кодексах і нормативних ак-тах. Основним їхнім джерелом є Кодекс України про адмі-ністративні правопорушення. Паралельно з ним діють Митний, Лісовий, Повітряний кодекси; закони " Про над-звичайний стан", "Про охорону державного кордону", "Про боротьбу з корупцією" та ін., що містять норми, яки-ми встановлюється адміністративна відповідальність.
Так, законом "Про надзвичайний стан" встановлена ад-міністративна відповідальність за порушення особою ре-жиму надзвичайного стану (ст. ЗО) і злісне багаторазове порушення цього режиму (ст. 31). Законом "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлена відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринку цінних паперів (ст. 13).
Усі разом вони становлять законодавство про адмініст-ративні правопорушення.
У 60-х і 70-х роках учені-адміністративісти провели ве-лику роботу по розробці основних положень про адмініст-ративну відповідальність і підготували проекти кодифіко-ваних актів. Її результатом стало прийняття 7 грудня 1984 р. Кодексу про адміністративні правопорушення (введено в дію з 1 червня 1985 р.), що діє і сьогодні, прав-да, зі значними змінами і доповненнями. Він містить по-над 330 статей, об'єднаних у 33 глави і 5 розділів.
Цілі, принципи, повноваження учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення закріплені в IV розділі КпАП. Тут же містяться положення про поря-док здійснення адміністративного розслідування і розгляду справ, оскарження прийнятих постанов.
Останній, V розділ КпАП називається "Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень". У ньому сконцентровані норми, якими регулюється вико-нання кожного з існуючих стягнень.
Необхідно зазначити, що адміністративні проступки здебільшого вчиняються в один час, а розглядаються в ін-ший. Між днем учинення діяння і днем притягнення до відповідальності за це діяння проходить певний термін, протягом якого може змінитися законодавство. Якщо ста-ра норма скасована, виникає питання, якою нормою по-трібно керуватися: тією, що діяла на момент учинення, або тією, що діє на момент розгляду справи.
Це питання вирішується по-різному, виходячи з мате-ріальних і процесуальних норм.
За загальним правилом, особа, що вчинила адміністра-тивне правопорушення, підлягає відповідальності на підс-таві законодавства, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КпАП).
Тому акти, що встановлюють або посилюють відпові-дальність, зворотної сили не мають і можуть застосовува-тись лише щодо діянь, вчинених після вступу цих актів у законну силу. Гуманізм адміністративного права проявля-ється у встановленому законом винятку із загального правила, відповідно до якого норми, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до вступу та-ких норм у силу (ч. 2 ст. 8 КаПА).
Отже, якщо громадянин скоїв проступок, коли діяли одні процесуальні норми, а справа розглядається пізніше, коли вже набрали чинності нові процесуальні правила, провадження має бути проведене відповідно до нових норм.
У даний час виникає питання про існування адмініст-ративної відповідальності юридичних осіб. Проте дана проблема не набула прийнятного розв'язання ні в законо-давстві, ні в теорії адміністративного права.
Справа в тому, що чинне адміністративне законодав-ство не дає узагальненого визначення суб'єкта адміністра-тивного правопорушення і навіть не вживає такого термі-на. У Кодексі України про адміністративні правопорушен-ня використовується термін "особа" без чіткої вказівки на те, яка це особа: фізична або юридична. За рамками КпАП діє досить велика група норм, що встановлюють відпові-дальність юридичних осіб з вчинення протиправних дій. І хоча такі дії не віднесені законодавцем до адміністратив-них правопорушень, а відповідальність за них не названа адміністративною, вони мають багато їхніх ознак. Це, на-приклад, норми, що встановлюють відповідальність об'єд-нань громадян (статті 28--32 Закону "Про об'єднання гро-мадян" від 16 червня 1992 р.), норми Закону "Про відпові-дальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину" від 5 грудня 1996 р. тощо. Більше того, у Законі України "Про насіння" від 15 грудня 1993 р. ст. 25 міститься таке поло-ження: "Юридичні і фізичні особи, винні в порушенні за-конодавства з питань насінництва, притягаються до дис-циплінарної, адміністративної та кримінальної відпові-дальності згідно із законодавством України".
Очевидно, ці обставини дозволяють деяким дослідни-кам вважати, що в адміністративному праві України, за аналогією з Російською Федерацією, де діє закон "Про ад-міністративну відповідальність підприємств, установ і ор-ганізацій за адміністративні правопорушення в галузі бу-дівництва", вже сьогодні існує адміністративна відпові-дальність юридичних осіб1. Гадаємо, що дана позиція більше відповідає перспективам удосконалення інституту адміністративної відповідальності, ніж реаліям сьогодніш-нього дня.
Чинний на сьогодні КлАП недвозначно, хоча і побічно, визнає суб'єктом проступку тільки фізичну особу. Про це, зокрема, свідчать закріплені нормативне його ознаки.
Так, ст. 12 встановлює вік, з досягненням якого настає адміністративна відповідальність (16 років); ст. 20 передба-чає як обов'язкову ознаку суб'єкта його осудність; ст. 33 вимагає при накладенні стягнення враховувати особу пра-вопорушника; ст. 256 вимагає, щоб у протоколі про адмі-ністративне правопорушення в обов'язковому порядку бу-ли відомості про особу правопорушника, а також зобов'я-зує правопорушника підписати протокол; ст. 268 закріплює за особою, що скоїла проступок, право виступа-ти рідною мовою тощо. Важко уявити, що перелічені нор-ми розраховані на юридичних осіб. Більш того, ст. 27 КпАП абсолютно точно визначає, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення.
Характеристика адміністративних стягнень. Сут-ність і мета адміністративного стягнення зафіксовані в ст. 23 КпАП. У ній підкреслюється, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з ме-тою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, а також запобіган-ня вчинення нових правопорушень.
До осіб, які не є громадянами України, може бути застосоване адміністративне видворення за межі України (ст. 24 КпАП і ст. 32 Закону "Про правовий статус іно-земців").
Усі названі стягнення тісно пов'язані між собою й утворюють єдину систему. Їх насамперед об'єднує загальна мета: захист правопорядку, виховання осіб, що учинили адміністративні проступки, у дусі дотримання законів, а також попередження вчинення нових проступків як сами-ми правопорушниками, так і іншими особами.
Кожне стягнення є покаранням, мірою відповідальнос-ті, призначеної за проступки, а застосування будь-якого стягнення означає настання адміністративної відповідаль-ності і тягне для винного несприятливі юридичні наслідки.
Адміністративне стягнення заподіює винному певні страждання, обмеження. Проте покарання не є самоціл-лю, воно тільки необхідний засіб виховання і попереджен-ня правопорушень. Стягнення є запобіжним заходом на шляху вчинення нових правопорушень з боку винного (приватна превенція) і правопорушень з боку інших осіб (загальна превенція). Завдання попередження правопору-шень деякі покарання розв'язують не тільки своїм вихов-ним впливом, а й позбавленням правопорушника можли-вості знову порушити закон.
Адміністративні стягнення накладаються компетентни-ми органами і посадовими особами шляхом видання спе-ціальних індивідуальних актів управління, що мають при-мусовий характер. Примусовий вплив повинен бути спра-ведливим, відповідати характеру проступку й особи правопорушника. Його тяжкість залежить від тяжкості проступку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
