При кодифікації адміністративного законодавства для класифікації всього масиву складів адміністративних пра-вопорушень (це Особлива частина другого розділу КлАП) законодавець застосував другий і третій критерії. Таким чином, класифікація складів проведена за двома підстава-ми: 1. Залежно від галузі громадської діяльності. 2. Залеж-но від змісту відносин, що охороняються.
Видовий об'єкт -- це різновид родового об'єкта. Видо-вий об'єкт утворюють спільні для ряду проступків суспіль-ні відносини. Вони виступають відособленою і досить са-мостійною частиною родового об'єкта. Наприклад, якщо взяти такий родовий об'єкт, як власність, то її види -- це власність приватна, колективна, державна (див.: п. 4 ст. 2 Закону України "Про власність" від 7 лютого 1991 р.). Ви-довий об'єкт широко використовується законодавцем, який спеціальними актами встановив адміністративну від-повідальність за порушення правил дорожнього руху, військового обліку, митних правил, прав споживачів тощо.
Безпосередній об'єкт. Адміністративний проступок зав-дає шкоди конкретним суспільним відносинам, що охоро-няються адміністративною санкцією. Саме ці відносини є безпосереднім об'єктом проступку. Наприклад, при дріб-ному розкраданні держаного майна -- це відносини щодо оперативного управління визначеним об'єктом державної власності; при перевищенні швидкості -- громадська без-пека на певній дорозі.
Не позбавлений доцільності поділ адміністративних правопорушень на одно-, дво- і навіть триоб'єктні. Перші завдають збитку одному об'єкту, а другі і треті -- кільком. Так, злісна непокора працівнику міліції (ст. 185) посягає і на порядок державного управління, і на громадський по-рядок; незаконне рубання лісу -- на раціональне природо-користування і державну власність.
У реальній дійсності вичленити в діяльності людини зовнішню і внутрішню сторони неможливо. Людська ді-яльність являє собою визначену психофізичну єдність. У вчинках людини, у її діяльності або бездіяльності завжди виявляється її психічний настрій, прагнення до досягнен-ня поставленої мети. Крім того, сторонній спостерігач про внутрішні переживання, думки, почуття, цілі людини мо-же судити тільки за зовнішніми проявами її поведінки. На запитання: "За якими ознаками можна судити про реальні думки і почуття реальної особистості?" відповідь одно-значна: "Такі ознаки -- це дії даної особи".
Одним з основоположних принципів адміністративного права є відповідальність тільки за об'єктивовану поза нею поведінку людини, тобто за її діяльність або бездіяльність. Спосіб думок, наміри людини, що не набули вираження поза нею, розглядатися як правопорушення не можуть.
Саме тому, забороняючи під страхом покарання ті або інші діяння, законодавець у першу чергу описує їх зовніш-ні прояви.
У науці кримінального права до обов'язкових ознак об'єктивної сторони часто включають громадську безпеку, протиправність, наслідки, причинний зв'язок. Але громад-ська безпека, а для проступків -- громадська шкідливість і протиправність є інтегративними ознаками всього складу, що виникають у результаті взаємодії всіх первинних ознак. Саме тому вони включаються в легальне визначення злочину (проступку). Що ж стосується наслідків і причинного зв'язку, то більшість складів проступків конструюються шконодавцем як формальні, виконання яких не спричи-няє будь-яких матеріальних наслідків, а тому й самі наслідки, і причинний зв'язок не можуть розглядатися як обов'язкові ознаки складу адміністративного правопо-рушення.
Обов'язковою з об'єктивної сторони адміністративного правопорушення є ознака, що характеризує саме діяння (розкрадання, торгівля, пияцтво, придбання, збереження, використання, ухиляння, управління, допуск тощо).
Ознака діяння -- провідна, головна ознака об'єктивної сторони, це стрижень, навколо якого групуються інші її ознаки (спосіб, час, місце тощо). Основу кожного діяння становить свідомий рух тіла, а найчастіше -- система еле-ментарних дій бо навіть певна діяльність.
Протиправне діяння може бути простим і складним. Просте являє собою єдину дію або короткочасну бездіяль-ність, єдиний короткочасний акт протиправної поведінки. Наприклад, крадіжка, безквитковий проїзд.
Складне діяння або складається з декількох самостій-них дій, або розтягнуте в часі, або скоюється групою. Роз-різняють такі різновиди складних діянь, які караються в адміністративному порядку:
* з двома різними діями;
* які складаються з альтернативних дій;
* збірні;
* які тривають;
* які продовжуються.
Правопорушенням із двома діями є таке, склад якого утворює єдність двох самостійних дій. Вчинення тільки однієї, передбаченої законом дії, складу правопорушення в даному випадку не створює. Характерним прикладом та-кого правопорушення може бути дрібна спекуляція (ст. 157). Її склад утворить єдність скупки і перепродажу, тобто єдність двох самостійних дій. Відсутність у діянні скупки або перепродажу виключає визнання його адмі-ністративним правопорушенням.
Правопорушенням, що складається з альтернативних дій, є таке, склад якого утворить учинення як однієї з перелічених у законі дій, так і всіх разом. Тут важливо зазна-чити, що особа не скоює нового правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі названі в законі дії, наприк-лад, спочатку незаконно придбаває наркотичні речовини, потім певний час їх зберігає і пересилає (ст. 44). Якщо гро-мадянин розпиває спиртні напої в громадському місці, а потім з'являється в громадському місці в п'яному стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, то він теж чинить один, а не два проступки (ст. 178). Самостійні дії тієї самої особи щодо виготовлення, збуту заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції утворюють один склад (ст. 851). Дії робітника торгівлі, що відмовив споживачу в інформації про товар, навчанні, безпечного його використання, перевірці його якості, комплектності, ваги та ціни також утворюють один склад (ст. 156').
Збірним можна називати проступок, що фактично "зіб-раний" з кількох різних порушень, які існують самостійно, хоча і дуже близьких за змістом адміністративно-правових норм. При формальному підході у даному випадку завжди можна побачити кілька правопорушень. Законодавець розглядає такі діяння як одне правопорушення. Підставою такого підходу до самостійних протиправних діянь є те, що вони тотожні і цілком збігаються за юридичними озна-ками складу.
3. Адміністративна відповідальність
Поняття і підстави адміністративної відповідаль-ності. Адміністративна відповідальність -- це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадо-вою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення.
Як явище правової дійсності вона характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властиві юри-дичній відповідальності в цілому (основні); по-друге, озна-ки, що відмежовують адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності (похідні).
Основні ознаки адміністративної відповідальності по-лягають у тому, що вона:
1) є засобом охорони встановленого державою право-порядку;
2) нормативне визначена і полягає в застосуванні (реа-лізації) санкцій правових норм;
3) є наслідком винного антигромадського діяння;
4) супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння;
5) пов'язана з примусом, з негативними для правопо-рушника наслідками (морального або матеріального ха-рактеру), яких він має зазнати;
6) реалізується у відповідних процесуальних формах. Похідні ознаки адміністративної відповідальності ви-значаються її юридичною природою.
Тривалий час у правовій науці підставою адміністратив-ної відповідальності вважалася протиправна винна дія або бездіяльність, що порушує встановлене адміністративно-правовою нормою правило, але за своїм характером і на-слідками не тягне за собою кримінального покарання.
Отже, першим вихідним моментом була теза про те, що порушення правил поведінки, встановлених будь-якою адміністративно-правовою нормою, тягне за собою адмі-ністративну відповідальність. Друге вихідне положення полягало в тезі про те, що притягнення до адміністратив-ної відповідальності можливе тільки при порушенні норми адміністративного права. Проте сучасна юридична практи-ка довела, що ці відправні позиції не завжди вірні. Дослі-дження Інституту адміністративної відповідальності свід-чать про те, що вона настає, по-перше, при порушенні не всіх, а тільки певної групи адміністративно-правових норм, і, по-друге, при порушенні норм не тільки адмініст-ративного права.
Це пояснюється специфікою адміністративного права, що, як відомо, регулює суспільні відносини, які виника-ють у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави. Внаслідок багатоманітності суспільних відносин, які вини-кають у даній галузі, всі норми адміністративного права утворюють кілька груп. Це такі, що:
закріплюють порядок утворення і правове положення суб'єктів;
визначають форми і методи управлінської діяльності;
встановлюють порядок проходження державної служ-би, права й обов'язки державних службовців;
визначають способи і порядок забезпечення законності в державному управлінні;
регулюють управління окремими галузями (соціально-культурною, адміністративно-політичною тощо), дер-жавними функціями і територіями;
встановлюють права і обов'язки різних категорій фізич-них осіб у сфері виконавчої і розпорядницької діяль-ності держави.
Як правило, адміністративна відповідальність настає за порушення найменшої частини адміністративно-правових норм, а саме за порушення фізичними особами деяких обов'язків у сфері державного управління, тобто за вчи-нення адміністративних правопорушень (проступків).
Щодо основної маси норм адміністративного права, то порушення встановлених ними правил тягне дисциплінар-ну відповідальність. Більш того, у ряді випадків окремі ка-тегорії фізичних осіб (наприклад, військовослужбовці) при вчиненні адміністративних правопорушень підлягають дисциплінарній відповідальності, тоді як за загальним пра-вилом встановлена відповідальність адміністративна (ст. 15 КлАП).
Таким чином, не всяке порушення правил, встановле-них адміністративно-правовою нормою, спричиняє адмі-ністративну відповідальність. Адміністративну відпові-дальність тягне порушення тільки тієї норми адміністра-тивного права, що охороняється адміністративними санкціями.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
