Тобто ніхто не може використовувати програму і не може вносити до неї зміни без згоди автора.

право на оприлюднення - тобто право оприлюднити або дозволяти оприлюднити твір у будь-якій формі [13, ст. 15].

Майнові права автора комп'ютерної програми зводяться до виключного права здійснювати або дозволяти здійснення ряду дій:

відтворення, тобто виготовлення одного або більше примірників твору в будь-якій матеріальній формі, включаючи постійне або тимчасове зберігання у цифровій формі в електронному засобі;

розповсюдження оригіналу або примірників твору шляхом продажу або іншої передачі права власності,

прокат оригіналів або примірників комп'ютерних програм, ... незалежно від приналежності права власності на оригінал або примірники творів. Зауважимо, що дане право не застосовується до комп'ютерних програм, якщо сама програма не є основним об'єктом прокату,

переклад твору на іншу мову,

переробку або іншу переробку програми та інші [13, ст. 16].

3.3 Положення про відтворення комп'ютерних програм

Розглянемо положення білоруського авторського права.

1. «Особа, що правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право виготовити копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, коли оригінал комп'ютерної програми втрачений, знищений або став непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей і повинна бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестане бути правомірним »[13, ст. 21, п.1].

2. «Особа, що правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право адаптувати комп'ютерну програму для забезпечення спільної роботи з іншими програмами за умови, що отримана при адаптації інформація не буде використовуватися для створення інших комп'ютерних програм, аналогічних адаптується, або для здійснення будь-якої дії, що порушує авторське право» [13, ст. 21, п.2]

Безсумнівно, інтерес білоруських авторів викликають положення Російського законодавства. У нормах Російського авторського права дії, які можна і не можна здійснювати без згоди автора, розмежовуються за допомогою понять адаптації, модифікації і декомпіляції програми для ЕОМ. Ці поняття визначені у Законі «Про правову охорону програм для ЕОМ і баз даних» в такий спосіб.

«Адаптація програми для ЕОМ чи бази даних - це внесення змін, що здійснюються виключно з метою забезпечення функціонування програми для ЕОМ чи бази даних на конкретних технічних засобах користувача або під управлінням конкретних програм користувача» [14, ст. 1].

Адаптація може здійснюватися законним користувачем примірника програми без згоди правовласника і без виплати йому додаткової винагороди.

«Модифікація (переробка) програми для ЕОМ чи бази даних - це будь-які їх зміни, що не є адаптацією» [14, ст. 1].

Переклад програми для ЕОМ є окремим випадком модифікації. Для здійснення модифікації потрібна згода правовласника. При цьому виправлення явних помилок [14, ст. 1, 15] не відноситься до модифікації, тому ця дія може здійснюватися законним користувачем примірника програми також без згоди правовласника і без виплати додаткової винагороди.

Необхідно звернути увагу на відносну умовність межі між адаптацією і модифікацією комп'ютерної програми. Якщо будь-яка особа справило зміни в програмі для свого особистого комп'ютера в режимі кінцевого користувача, то ця дія може розглядатися як адаптація даної програми. Але якщо це сама особа надалі почне поширення зміненої таким чином програми для інших користувачів даного класу ЕОМ, то ця дія буде розглядатися як модифікація. При цьому подальше поширення модифікованої програми потребує спеціального дозволу її законного правовласника [15].

«Декомпіляції програми для ЕОМ - це технічний прийом, що включає перетворення об'єктного коду у вихідний текст з метою вивчення структури та кодування програми для ЕОМ» [14, ст. 1].

Законний користувач може здійснювати декомпіляції або доручати іншим особам виконувати цю дію без згоди правовласника і без виплати додаткової винагороди, якщо отримана в результаті інформація необхідна для організації взаємодії незалежно створеної цією особою програми з іншими програмами і є недоступною з інших джерел. При цьому не допускається використовувати отриману в результаті декомпіляції інформацію для складання нової програми, за своїм виглядом істотно схожої з декомпіліруемой або для здійснення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право [14, ст. 1, 15].

3.4 Положення законодавства про співавторство, про авторське право на службові твори, про захист порушених прав автора

На практиці програмне забезпечення часто створюється колективом розробників.

Якщо програма створена в результаті спільної творчої діяльності двох або більше осіб, то авторське право «належить співавторам спільно незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких має самостійне значення» [13, ст. 10].

Підставою для співавторства є спільний творчу працю у вирішенні поставленої задачі. При цьому не важливо, яка частка участі кожного з співавторів, важливий сам факт такої участі. Право на використання твору в цілому належить співавторам спільно. Кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору, що має самостійне значення (якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору), на свій розсуд, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Більшість комп'ютерних програм створюється як виконання службового завдання наймача. Тому розробникам програм ¬ багато забезпечення необхідно знати положення законодавства про авторське право, що регулюють відносини між автором і роботодавцем в частині службових творів.

Майнові права на створений в порядку виконання службового завдання або за прямою вказівкою роботодавця твір належать наймачеві, якщо в договорі між ним і автором не передбачено інше [13, ст. 14]. Автор службового твору також не має права перешкоджати його оприлюднення наймачем.

А ось особисті немайнові права на твір, створений в порядку виконання службового завдання або службових обов'язків (службовий твір), належать автору [13, ст. 14].

Необхідно відзначити, що якщо роботодавець не бажає укладати договір з автором, то виключні майнові права на використання належать роботодавцю.

Cледовательно, за відсутності відповідного договору або відсутності відповідного запису в договорі з автором роботодавець (за замовчуванням) є власником виключних майнових прав на службові твори, створені особами, які перебувають з ним у трудових відносинах.

Володіння виключними майновими правами на твір накладає на роботодавця по відношенню до авторів певні обов'язки. При наявності договору між ними автор може претендувати на винагороду як за створення, так і за каж ¬ дий вид використання твору. Порядок виплати та розмір винагороди встановлюються договором між працівником і роботодавцем.

За захистом своїх порушених прав автор комп'ютерної програми може звернутися до судових або інші органи відповідно до їх компетенції. При цьому він може вимагати:

визнання авторського права;

відновлення становища, яке існувало до порушення авторського права;

припинення дій, що порушують авторські права або створюють загрозу їх порушення;

а також за вибором або відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення авторського права, або виплати компенсації в сумі від 10 до 50 тисяч мінімальних заробітних плат, яка визначається судом, з урахуванням істоти правопорушення;

а також прийняття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом авторського права.

Однак слід враховувати в цілому складність справ, пов'язаних із захистом інтелектуальної власності, а особливо справ, пов'язаних із захистом авторських прав на програмні продукти. Справа в тому, що згідно із законом автор, що вимагає визнання своїх прав на програму, в обгрунтування своїх вимог повинен навести докази, що підтверджують його авторство.

3.5 Реєстрація комп'ютерних программ

Розробник може заздалегідь зробити певні попередні дії по захисту своїх авторських прав. Попередніми діями по захисту авторських прав може служити реєстрація програм.

Реєстрація авторських прав на певний твір ставить автора цього твору у привілейоване становище по відношенню до авторів незареєстрованих робіт. Хоча норми російського і білоруського авторського права (на відміну від норм американського авторського права) не вимагають обов'язкової реєстрації програмних продуктів, така реєстрація в більшості випадків суттєво спростила і полегшила б підтвердження факту авторства при наявності спору між потенційними авторами комп'ютерної програми.

Система реєстрації об'єктів інтелектуальної власності дає ряд переваг.

По-перше, за допомогою реєстрації встановлюється презумпція того, що робота захищена авторським правом, і що всі треті особи попереджені про відповідальність за незаконне (несанкціоноване автором) користування даним об'єктом інтелектуальної власності. Користь від цього в тому, що потенційний відповідач (порушник авторських прав) не зможе в суді оскаржити саме існування авторських прав позивача.

По-друге, реєстрація сприяє захисту прав у випадках виникнення конфліктних ситуацій. Депоновані матеріали розглядаються судом в якості першочергового свідчення наявності відповідних прав.

А право США явно ставить авторів зареєстрованих робіт у свідомо вигідне положення. Реєстрація робить можливим пред'явлення вимоги до відповідача про відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою адвокатських послуг, які складають значну частину від усього шкоди, завданої порушенням. Можливість отримати відшкодування своїх витрат на послуги адвоката у зв'язку з судовим розглядом є надзвичайно важливою пільгою. По праву США, сторони в судовому розгляді, як правило, несуть ці витрати незалежно від результату розгляду. Іншими словами, навіть якщо позивач виграє справу, і суд присуджує певні збитки, плата за послуги адвоката до складу даних збитків не включається. При порушенні зареєстрованого авторського права суди роблять виняток із загального правила і зобов'язують порушника сплатити автору витрати на юридичні послуги, пов'язані з позовом. У випадку ж незареєстрованого авторського права суди застосовують загальне правило, і, як наслідок, захист прав авторів може виявитися менш ефективною [16].

На практиці при судовому розгляді справ у Росії серйозним аргументом визнається надання свідоцтва про реєстрацію програми, виданого Російським агентством з правову охорону програм для ЕОМ і баз даних і топологій інтегральних мікросхем (РосАПО). Однією з важливих обов'язків РосАПО є реєстрація програм для ЕОМ і баз даних, а також публікація відомостей про зареєстровані об'єктах (в офіційному бюлетені РосАПО). На зареєстровані програми Агентство видає свідоцтва, які носять правоудостоверяющій характер. Свідоцтва видаються під відповідальність заявника, експертиза об'єкту по суті не проводиться. Тому свідоцтво засвідчує, що на зазначену в ньому дату зазначені в ньому правовласник (чи) і (або) автори зареєстрували на своє ім'я програму для ЕОМ чи базу даних, а обсяг прав підтверджується доданою до заяви про офіційну реєстрацію належним чином завіреної роздруківкою вихідного тексту програми [15].

У Російській Федерації з'явилися також комерційні організації з надання послуг правовласникам і авторам при реєстрації ними в РосАПО програм для ЕОМ чи баз даних. Такі послуги надають як об'єднання патентних повірених, так і регіональні та спеціалізовані центри правової охорони, акредитовані при РосАПО.

В США реєстрація авторського права на роботи здійснюється спеціальним державним органом - Бюро з авторських прав США при Бібліотеці Конгресу США. Реєстрація авторських прав - процедура щодо нескладна, принаймні в порівнянні з реєстрацією інших об'єктів інтелектуальної власності - винаходів, промислових зразків і товарних знаків.

Реєстрація авторських прав звичайно відсутня в країнах з романо-германської системою права (також використовуються такі терміни як "континентальна" або "кодифіковане" право). Це можна пояснити тим, що романо-германське право надає найбільше значення нематеріальним авторських прав. Основна ідея в тому, що творець твору володіє "природними" правами на свій твір. Твір є результатом його творчості як натуральне продовження індивідуальності самого автора і, отже, має захищатися законом повною мірою незалежно від будь-яких формальностей. У той час як введення реєстрації авторських прав та інших формальностей означає "обтяження" чи "звуження" прав автора, що докорінно суперечить природі авторських прав як "природних" прав людини.

Навпаки, англосаксонське або "загальне" право (особливо право США) віддає пріоритет утилітарного (економічного) аспекту авторських прав. Такий підхід побудований на такій логіці. Створення та розповсюдження авторських творів вимагає значних витрат часу і капіталу. Ніхто не наважиться вкладати гроші, поки не буде правових гарантій, що інвестований капітал буде виправданий доходами від поширення публікацій шляхом продажу або копій твору, або ліцензій на виробництво копій. Зрозуміло, що незаконне (без ліцензії) копіювання тягне за собою скорочення доходів автора і тому має припинятися за законом. Таким чином, авторське право по суті прирівняне до інших інститутів інтелектуальної власності - патентів і товарних знаків. Відповідно автор шляхом реєстрації своїх авторських прав на твір публічно "заявляє" про свій намір використовувати об'єкт своєї творчості в економічних цілях і припиняти будь-які спроби копіювання без дозволу. Положення про депозит копії авторського твору робить можливим "фіксацію" самого об'єкта авторського права. У кінцевому підсумку передбачається, що всі ці формальності полегшують роботу суду, який розглядає спори про незаконне копіювання, тому що тому залишається вирішити тільки одне питання - проводилося чи "копіювання в обсягах, що призвели до значного подібності між роботою відповідача і захищеними законом елементами роботи позивача".

Аргументи на захист збереження реєстраційної процедури видаються надто переконливими. Останнім часом і в американській юридичній науці значно збільшилося кількість прихильників заміни або, щонайменше, значною модифікації нинішньої системи з метою більшого зближення авторського права США з системою авторського права в країнах континентальної Європи [16].

Варто відзначити, що в останні роки авторське право Сполучених Штатів значно змінилося і принципово наблизилося до традицій романо-германської системи авторського права. Тим не менше, відмінності залишаються, і більше того, нюанси авторського права США можуть зачіпати істотні інтереси іноземних, зокрема, російських та білоруських авторів, що звертаються за захистом своїх прав в американські суди.

Російське законодавство. Правова основа охорони програмних продуктів як об'єктів інтелектуальної власності закладена в двох законодавчих актах:

* Закон РФ № 3523-1 від 23 вересня 1992 р. «Про правову охорону програм для електронно-обчислювальних машин і баз даних»,

* Закон РФ № 5352-1 від 9 липня 1993 р. (з наступними змінами) «Про авторське право і суміжні права».

У цих основоположних актах містяться такі положення, що мають принципове значення для боротьби з комп'ютерним піратством:

* програми для ЕОМ і бази даних належать до об'єктів авторського права;

* автору чи іншому правоволодільцеві належить виключне право здійснювати та / або дозволяти випуск у світ, відтворення, розповсюдження та інше використання програми для ЕОМ чи бази даних;

* майнові права на програмні продукти можуть бути передані кому-небудь тільки за договором;

* незаконне використання програм для ЕОМ або інше порушення авторських прав на програми для ЕОМ тягне за собою цивільно-правову, адміністративну, кримінальну відповідальність.

Таким чином, використання програми для ЕОМ ким би то не було (тобто будь-яким користувачем) відповідно до закону повинно здійснюватися на підставі договору з правовласником.

Стосовно до масових користувачам допускається особливий порядок укладення договору шляхом викладення його типових умов на переданих екземплярах програм для ЕОМ. Розтин покупцем упакування екземпляра програми для ЕОМ є дією, за допомогою якого він висловлює свою згоду з умовами так званої «обгорткової» ліцензії. Іншим прикладом такої дії, коли покупець висловлює свою згоду з умовами ліцензійної угоди, в яких описані його основні права по використанню продукту, є вибір опції «Згоден» в момент встановлення продукту на комп'ютер користувача.

Особа, яка правомірно володіє примірником програми для ЕОМ, має право здійснювати її запис на згадку однієї ЕОМ або одного користувача в мережі, якщо інше не передбачено договором з правовласником.

Використання програмних продуктів без дозволу правовласника порушує майнові права на інтелектуальну власність і, отже, є правопорушенням. Документи, що регулюють захист прав на інтелектуальну власність:

* Міжнародно-правові акти, що регулюють захист авторських прав в Російській Федерації

* Цивільно-правова відповідальність правопорушників

* Кримінальна відповідальність

* Адміністративна відповідальність

* Застосування антимонопольного законодавства в боротьбі з комп'ютерним піратством

* Заходи, вжиті митними органами

* Контроль за легальністю використовуваного програмного продукту під час перевірок фінансової діяльності підприємств

Більш докладну інформацію, включаючи тексти існуючих законів і нормативних актів, можна отримати, наприклад, в Інтернеті на сторінці www.fips.ru / avp / docs.htm.

Література

1. Закон РФ от 23 сентября 1992 г. "О правовой охране программ для электронно-вычислительных машин и баз данных"

2. Закон РФ от 9 июля 1993 г. (с последующими изменениями) "Об авторском праве и смежных правах".

3.Защита авторского права - сайт Национального агентства по авторским и смежным правам по адресу www.copyright.ru

4. Компьютерное право в России - cайт по адресу www.relcom.ru

Страницы: 1, 2, 3, 4