гемодинаміки і спостереженні доз. Вони можуть різко знизити системний

артеріальний тиск^ викликати колапс, погіршити кровозабезпечення серця.

Н а т р і я н і т р о п р у с й д(наніпрус, ^іпрід). Препарат вводять

внутрішньовенне краплинне. Розчин готують безпосередньо перед

застосуванням. Вміст одніе? ампули(25 або 50 мг) розчиняють в 5 мл

ізотоничного розчину глюкози і переносять в крапельницю(500 або 250 мл 5%

глюкози). Враховуючи нестійкість препарата флакон з розчином покривають

чорною світлозахисною плівкою. Швидкість інфузії контролюється показаниками

АТ із роз-

рахунку 0,5-5 мкг/кг. При передозуванні препарата можливе виникнення різкої

гіпотензія тахікардії, блювоти, головокружіння. В таких випадках слід

зменшити швидкість введення препарата.

Антидотами нітропрусиду є метгемоглобін- утворюючі препа-

рати(метиленова синька, натрія тіосульфат). А п р е с і н(гідралазін).

Препарат безпосередньо знімає спазм м'язів артеріол, тому основною

його особливістю являється зменшення опору периферій- ' них резистентних

судин(артеріол) і викликає зниження артеріального тиску, зменшує нагрузку

на міокард, посилює серцевчй викид, а також посилює плацентарний,

церебральний і нирковий кровообіг.

Добре його використовувати, як доповнення до магнзіальної терапії. 40

мг препарата розводять в 100 мл ізотоничного розчину натрія хлрріду і

вводять із швидкістю 5 мг/год. Для досягнення мети цю дозу

кожні ЗО хв. поки величина діастолич-ного тиску не стане ІОС мм рт.ст.

Апресін починає діяти через ЗО хв^, максимальна тривалість-дії 3-4

год.

Побічне ефекти: головна біль) тахікардія, головокружіння, біль в

ділянці серця, блювота.

П е р л і н г а н і т (Нітрогліцерин для внутрішньовенного введення).

Вводиться 0,01% розчину крапельне. Для цього 10 мл препарата розводять в 90

мл фізіологічного натрія хлориду. Швидкість введення 25 мкг/хв піц

контролем артеріального тиску, повільно збільшуючи швидкість інфузії, яка

не повинна перевищувати 200 мкг/хв.

Слід враховувати, що перевищення оптимальних доз перлін-ганіта і других

нітратів може визвати порушення ритму і провідності серця, колаптоїдний

стан^

М о л с і д о м і н (сіднофарм) в таблетках. Препарат має антиангінальний

вплив. Ефект пов'язаний з периферичною венодиля-туючою дією, збільшенням

ємкості венозної системи і зменшенням венозного припливу до серця. Під

впливом препарата знижується тиск в легеневій артерії^ зменшується

наповнення лівого шлуночка і напруга стінки міокарду. Препарат покращує

коллатеральний кровообіг і зменшує агрегапію тромбоцитів.

Молсідомін застосовується сублінгвально по 0,002 г три рази на добу.

Спазмолітичні засоби різних груп

П а п а в е р і н - алкалоїд, що знаходиться в опії. Виготовляєте ся

також синтетичним шляхом. Являється міотропним спазмолітичним засобом. Він

знижує тонус і зменшує скоротливу діяльність гладеньких м'язів і в зв'язку

з цим має судинорозшируючу і спазмолітичну дію.

Для лікування гестозів вводиться в м^язи або в вену. Для

внутрішньовенного введення 2 мл 2% розчину папаверіна розчиняють в 10-20 мл

натрія хлорида 0,9% і повільно вводять. При перевищенні дози або при

швидкому його введенні може виникнути аритмія, часткова або повна

атріовентрикулярна блокада.

Разова доза - 0,1 г. Добова доза - 0,3 г.

Н о - ш п а - по фармакологічній дії препарат близький до папаверіна,

але має дещо більш сильну і продовжену спазмолітичну активність.

Для лікування даної патологів застосовується по 2-4 мл 2% розчину в

м^язи або в вену 2-3 рази на добу.

Д і б а з о л- проявляє судиннорозшируючу, спазмолітичну активність, в

деякій мірі знижує тонус і розширує^ мозкові судини. Вводиться дібазол у

вигляді 1% або 0,3% розчину внутрішньом^язово

внутрішньвенно по 426 мл 2-3 рази на добу.

Е у ф і л і н-посдаблюе м^язи бронхів^ знижує опір кровоносних судин^

розширює коронарні судини серця, знижує тиск в системі легеневої системи,

підвищує нирковий кровообіг, підвищує діурез пов'язаний,із зниженням

канальцево? реабсорбції. Викликає збільшення о мегіою води^ елйтролітів,

особливо іонів натрія і хлорй. Препарат стимулює скорочення серця, при

цьому підвищує потребу міокарда в кисні.

Застосовується в основному для внутрішньовенного повільного введення

2,4% його розчин по 10 мл, які завч^с^о розводять' в ІО-2О мл ізотонічного

розчину натрія хлорида. При появі серцебиття, тошноти швидкість введення

зменшують.

Протипоказанням для застосування еуфіліну є коронарна недостатність і

порушення серцевого ритму, виражена тахікардія. Разова доза - 0,25 г Добова

доза - 0,5 г.

П\^ н т о к с і ф е л і н (т^р^нтал). Пр^явля^ судиннорозши-рюю^ дію^

покращує поо^ачан^гкис^р ткани^а^\заторможуе агре-гапію^ромб^итів і зме^уе

згущення^^бві. \^

Внут^ішньо^ннр^водят^ 0,1 г ^1 а^рула) в 250^500 мл 5% , глюкози ао^

і^^^чного ро^чи^унатрія хлориду. Добова^д^за -0,^0,3 г.^

Г а н г л е р о н - має холінолітичну, спазмолітичну і місце-воанестезуючу

властивість. Застосовується для внутрішньом'язо-вого, підшкірного і

внутрішньовенного введення у вигляді 1,5% розчину по 2 мл. Разова доза -

0,06 г(4 мл). Добова, доза - 0,18(12 мл).

К у р а н т і л(діпірідамол). Крім коронаророзширюючої дії препарат зменшує

периферичний опір і помірно знижує артеріальний тиск. Важливою особливістю

курантіла е його властивість термозити агрегацію тромбоцитів і

попереджувати утворення тромбів в судинах. Застосовується також для

поліпшення маткове-плапентарного кровообігу. 2 мл. препарата розводять в

200 мл 5% розчину глюкози або реополіглюкіну і вводять краплинне в вену.

Н о в о к а У н - місцевий анестетик.

Застосовується для лікування гестозів з метою зняття спазма

периферичних судин і покращення мікроциркуляції у вигляді глюкозо-

новокаїнової суміші:- глюкоза 20% 150 мл + новокаїн 0^25% 150 мл в вену

повільно краплинне^ 8 ОД інсуліна(після опреділен-чя чутливості організма

на новокаїн).

Гіпотензивні засоби

Механізм дії різних груп антигіпертензивних препаратів визначається їх

впливом на різні відділи регуляпії судинного тонуса.

Вище були охаражтеризовані фармакологічні засоби^ які крім основних^

мають гіпотензивні властивості(див.нейротропні, седативні^ периферичні

вазоділататори та спазмолітичні препарати різних груп)^

З а с о б и^ впливаючі на судинорухІвні(вазомоторні) пентри головного

мозку. К л о Ф е л і н (гемітон катапресан).

Препарат стимулює а? - адренорецептори судиннорухівних центрів^ зменшує

потік симпатичних імпульсів із ЦНС і знижує звільнення норадреналіна із

нервових закінчень. В зв'язку з цим клофелін має гіпонзивну дію^ остання

супроводжується зниженням серцевого жикиду і зменшенням периферичного опору

судин^ в тому числі і судин нирок. Препарат має також седативну дію)

пов'язану із впливом на ретикулярну формацію стовбура мозку.

Для внутрішньовенного введення 0^5-1 мл 0^01% клофеліна розводять в 10-20

мл ізотоничного розчину хлорида натрія і вводять повільно на протязі 3-5

хв. Гіпотензивна дія розвивається через 3-5 хв. і продовжується 4-8 год.

Різка відміна препарата може призвести до підвищення артеріального тиску<

Разова доза - (0)05-0^15 мг) 0^5-1,5 мл 0,01% розчину. Добова доза

максимальна - 1,2-1,5 мг(6-8 мл)^ . . М е т і л д о ф а^(допегіт,

альдомет), подібно клофеліну тормозить симпатичну імпульсацію і викликає,

зниження артеріального тиску. Гіпотензія супроводжується уповільненням

серцевих скоро-чжнь, зменшенням серцевого викиду і периферичного опору^

Орто-статичної гіпотонії ^спостерігається. У більшості викликає седативний

ефект. З організму виділяється нирками, сеча при стоянні набуває темного

кольору^ Препарат проникає в материнське молоко. Максимальна добова доза -

3 г(таблетки по 0,25).

Гангліоблокуючі препарати^

Гайгліоблокатори мають властивість блокувати Н-холінорепеп-тори

вегетативних вузлів і в зв'язку з цим тормозять передачу нервового

збудження з прегангліонарних на постгангліонарні волокна вегетативних

нервів. При цьому настає зниження артеріального тиску, що пов'язано із

зменшенням надходження судиннозвужуючих імпульсів до судин і розширенням

периферичного судинного русла ( в першу чергу артеріол).

Гангліоблокуючі препарату застосовуються для купірування гіпертоничних

кризів.^спазмів периферичних судин, при важких формах гестозів, набряках

легенів та мозку.

Найчастіше в акушерській практиці застосовуються гангліо-блокатори

коротко^(арфонйд, імехін) та середньої продовженності дії (пентамін,

бензогексоній^ гігроній) з метою контрольованої гіпотонії. Застосування

гангліоблокаторів при пізніх гестозах вимага^-

надзвичайної обережності. На фоні гіповолемі^ що має місце при гестозах)

проведення гангліплегі^ може призвести до невідповідності судинного русла

ОЦК з подальшим зниженням інтенсивності гемоперфузі^ і поглибленням

важкості метаболічних порушень в організмі матері і плода.

Допустимо призначення гангліоблокаторів в кінці першого^ під час

другого і в післяродовий періоди^ а під час вагітності призначення цих

препаратів необхідно обмежити.

На початку лікування рекомендується перевірити реакцію хвороб на малі

дози препарата) вводять половину середньої дози і слідкують за ефективністю

дії.

Слід зазначити^ що при застосуванні гангліоблокаторів хворі .дуже

чутливі до крововтрати.

Основні побічні впливи цих препаратів:ортостатична гіпотензія,

Страницы: 1, 2, 3, 4