Табл. 3.3 – Таблиця кодів станів автомата з примусовою адресацією команд
№ п/п
Стан
Код
1
b0
000000
2
b1
000001
3
b2
000010
4
b3
000011
5
b4
000100
6
b5
000101
7
b6
000110
8
b7
000111
9
b8
001000
10
b9
001001
11
b10
001010
12
b11
001011
13
b12
001100
14
b13
001101
15
b14
001110
16
b15
001111
17
b16
010000
18
b17
010001
19
b18
010010
20
b19
010011
21
b20
010100
22
b21
010101
23
b22
010110
24
b23
010111
25
b24
011000
26
b25
011001
27
b26
011010
28
b27
011011
29
b28
011100
30
b29
011101
31
b30
011110
32
b31
011111
33
b32
100000
34
b33
100001
35
b34
100010
36
b35
100011
37
b36
100100
38
b37
100101
39
b38
100110
40
b39
100111
Табл. 3.4 – Таблиця вхідних сигналів автомата з примусовою адресацією команд
Вхідний стан
Х0
000
Х1
001
Х2
010
Х3
011
X4
100
Рівняння вихідних сигналів та їх синтез у заданий базис:
3.2 Синтез автомата з природною адресацією команд
У реальних мікропрограмах часто зустрічаються ситуації, коли маються досить довгі сплетіння операторних вершин. У цьому випадку можлива організація схеми, коли безумовний перехід не задається, а виконується нарощуванням адреси мікрокоманди. Таким чином вдається зменшити довжину мікрокоманди за рахунок формування вихідних сигналів і аналізу вхідних сигналів у різні моменти часу. Для цього в автоматах із природною адресацією використовується два формати мікрокоманд:
§ операторна
§ умовна
А
ROM
D
С
РГМК
СТ
Х
+1
Рис. 3.4 – Структурна схема автомата з природною адресацією
Аналіз схеми:
У регістрі мікрокоманд зберігатися поточне МК, якщо це операторна МК, то працює схема формування вихідних сигналів і в операційний автомат попадає y.
При цьому схема аналізу Х формує Z, що змушує адресу, що зберігається в лічильнику збільшитися на одиницю.
Якщо в регістрі МК умовна МК, то вихідний сигнал не формується, а схема аналізу Х формує Z, у залежності від значення Z:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8