Ще одним кроком до втілення ідей вільного розповсюдження інформації та використання Інформаційно-комунікаційних технологій у освіті було підписання Генеральною Асамблеєю Об'єднаних націй резолюції за номером A/RES/56/183 про проведення Всесвітнього Самміту по Інформаційному суспільству WSIS (World Summit on the Information Society ) що відбулося 21 грудня 2001 року. У центрі обговорення Самміту, перший етап якого проходив у Женеві з 10 по 12 грудня 2003 року та другий етап - Тунісі з 16 по 18 листопада 2005 року, знаходилися питання по створенню і розвитку Інтернет-уряду та механізми скорочення цифрового розриву. Учасники зустрічі зазначили, що обидва етапи Самміту можуть надати унікальну можливість міжнародному співтовариству підняти питання, що стосуються інформаційного суспільства, визначити переваги нових технологій, зокрема, комп'ютерних що сприяє побудові «Суспільства знань» на основі принципів свободи самовираження всесвітнього доступу до інформації та знань, збереження культури та рівного доступу до якісної освіти.[11]
У освітньому секторі працює багато мереж, одним із напрямків, а частіше головним напрямком діяльності яких є інформаційне забезпечення різноманітних питань освіти. В основному це кафедри ALADIN, APEID, APNIEVE, APPEAL, ASPnet, CARDEIN, SEE-ECN, UNEVOC. UNITWIN. Інформація про діяльність цих мереж розміщена на офіційному сайті ЮНЕСКО (www.unesco.org).
Достатньо велика робота у галузі забезпечення інформацією освітян проводиться у системі ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ завдяки здійсненню короткострокових та дострокових програм технічної підтримки та проектної діяльності. Так, наприклад, шляхом організації різноманітних довгострокових проектів виконуються поточні завдання роботи ЮНЕСКО і реалізується глобальна мета. Прикладом такої роботи є такі проекти, як: Асоційовані школи ЮНЕСКО, що існує ще з 1953 року і був утворений з метою розвитку інформаційного обміну між загальноосвітніми навчальними закладами у всьому світі. Всесвітня мережа АШ ЮНЕСКО сьогодні налічує понад 6668 шкіл у 90 країнах світу. Україна має певний досвід щодо участі в мережі, і сьогодні понад два десятки шкіл нашої країни є членами системи Асоційованих шкіл ЮНЕСКО.
Важливим напрямом роботи інформаційної мережі ЮНЕСКО є також проект, який створив власну інформаційну мережу та мережу партнерів під назвою ЮНІТВІН (кафедри ЮНЕСКО). Програма була заснована у 1992 році і має на меті зміцнення співробітництва між вузами різних країн світу для ефективного обміну знаннями. Вона покликана сприяти міжвузівській співпраці з метою передачі знань, розвитку та удосконаленню підготовки спеціалістів і науковців у вищій школі, а також інтернаціоналізації вищої освіти.
Сьогодні всесвітня мережа кафедр ЮНЕСКО нараховує понад 500 суб'єктів у 113 країнах світу. В Україні діють 12 кафедр ЮНЕСКО у вузах Києва, Харкова, Донецька, Одеси, які залучаються до реалізації різного роду проектів, що здійснюються в рамках програми. Участь українських вузів у програмі ЮНЕСКО сприяє укріпленню їх міжнародних стосунків та інтеграції вітчизняної віщої освіти і науки у світові освіті і наукові процеси.
В інформаційній системі ЮНЕСКО, яка досить розгалужена, існують великі масиви інформації, що сприяє розвитку освітньої сфери, допомагає у навчанні, вихованні, спілкуванні учнів і вчителів. Цікавим прикладом поєднання зусиль різних підструктур ЮНЕСКО є досить молодий проект “Електронного навчання” (Е-learning) створений спільними зусиллями Сектора освіти і Сектора комунікації та інформації. Основним завданням даного проекту є сприяння доступу до інформаційних ресурсів освіти у різних регіонах світу на різних мовах з метою співпраці професіоналів задля забезпечення якості освіти.
Діяльність інформаційних мереж ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ значно інтенсифікувалась в період загальної комп'ютеризації системи освіти у країнах - членах. Адже разом з запровадженням у освіту комп'ютеру інформаційна культура зробила великий крок уперед, особливо тоді, коли освітніми системами багатьох країн був взятий курс на забезпечення персональним комп'ютером кожного учня. Сьогодні загальна комп'ютеризація почалася із західноєвропейських країн та продовжується у всіх галузях життя і діяльності людини. Інформаційні бази, архіви, що зберігалися на традиційних носіях інформації почали переноситися у комп'ютерну базу. Таким чином відбувався розвиток багатьох галузей інформаційного середовища ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ, якому також сприяла поява всесвітньої мережі Інтернет, та яка з часом зайняла одне з чільних місць і надає можливість не тільки ретроактивного, а й інтерактивного (on-line) спілкування.[12]
Цікавим проектом, спрямованим на забезпечення освітян інформацією є проект ЮНЕСКО "Інформаційна мережа культури світу", мета якого полягає в створенні мережі сайтів, що дозволяють отримати інформацію про діяльність освітян у всьому світі. Проект ЮНЕСКО "На шляху до культури миру " сприяє освітянам та організаціям у поширенні інформаційної продукції по культурі світу і ненасильства.
Відкритий доступ до інформації та знань має ключове значення для розбудови суспільства, для всебічного та гармонійний розвитку кожного індивіда, спільнот, націй і усього людства.
Систематичне збереження накопичених знань, безперешкодний доступ до результатів науково-дослідницької діяльності та активна наукова комунікація є необхідними чинниками наукового прогресу і розвитку людства; використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій відкриває нові творчі можливості, усуває бар’єри у повноцінній науковій взаємодії і творенні знань як загальнолюдського надбання.
Легкість пошуку, зручність обробки й використання, доступність матеріалу у цифровій формі у відкритих науково-дослідницьких архівах створює унікальні можливості для наукового розвитку знань із меншими витратами таких не відновлювальних ресурсів, як час і творча енергія, а також створює можливості для якісного представлення результатів дослідницької діяльності, що збільшує вплив науки у суспільстві, підвищує престиж вчених і науково-освітніх організацій.
Необхідність запобігання відставанню у розвиткові науки, нагальна потреба ефективної конкуренції на глобальному ринку знань вимагають інтеграції у глобальні інформаційні науково-освітні системи, посилення взаємного обміну та збагачення знаннями у науковій взаємодії та співпраці, передумовою для яких є відкрита наукова комунікація, безперешкодний доступ до інформації і знань.
Законодавчі гарантії охорони інтелектуальної власності на результати наукових досліджень покликані сприяти загальному доступу до інформації, поширенню знань, стимулюванню ініціативи та творчості.
Покращення доступності інформаційно-комунікаційних технологій для здобуття інформації та знань, поліпшення комунікаційної грамотності широких верств населення, розвиток інформаційного наповнення (контенту) є запорукою розвитку суспільства знань, що потребує партнерських відносин і узгодження дій державного, громадського та приватного секторів для збереження й примноження знань, поліпшення їхньої доступності.
Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що європейський та світовий досвід у галузі створення засобів інформаційного забезпечення та інформаційних освітніх мереж є важливим інструментом пошуку інформації для освітян. Створення належних інформаційних мереж для вітчизняних освітян сприятиме ефективному та дієвому поєднанню людського потенціалу та інформаційних ресурсів, що найбільш ефективно відображує основні положення вчення В.І. Вернадського про ноосферу та інформаційне єднання людства на основі ефективного використання знань. Створення інформаційних мереж сприятиме озброєнню українських освітян новітньою фаховою інформацією, сприятиме наданню доступу до різних інформаційних джерел, що існують у світі.
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Про державну таємницю: Закон України в редакції Закону «Про внесення змін до Закону України «Про державну таємницю» від 21 вересня 1999 року, http//www.rada.kiev.ua (5 січня 2006 р.).
3. Про інформацію: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №48, Із змінами від 06.04.2000, Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 20.
4. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р. № 75/98-ВР// Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 27-28. – С. 182.
5. Про авторське право і суміжні права: Закон України // Україна: інформація і свобода слова: Зб. законод. актів, нормат. док. та ст. фахівців / Упоряд. А.М.Задворний. - К.: Молодь, 1997. - С. 168-191.
6. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України // Україна: інформація і свобода слова: Зб. законод. актів, нормат. док. та ст. фахівців / Упоряд. А.М.Задворний. - К.: Молодь, 1997. - С. 92-110.
7. Про інформаційні агентства: Закон України // Україна: інформація і свобода слова: Зб. законод. актів, нормат. док. та ст. фахівців / Упоряд. А.М.Задворний. - К.: Молодь, 1997. - С. 139-152.
8. Про інформацію: Закон України // Відом. Верховної Ради України. -1992. - № 48. - Ст. 650.
9. Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України: Закон України // Відом. Верховної Ради України. - 1997. - № 45. - Ст. 284.
10. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 р. № 3/97 ВР // Голос України. – 1997. – 4 лютого. – С. 5.
11. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі: Указ Президента України від 31 лип. 2000 р. // http// www.rada.kiev.ua
12. Програма інтеграції України до Європейського союзу, http//www.rada.kiev.ua (10 грудня 2005 р.).
13. Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе / Под ред. П.С.Гуревича. – М.: Прогресс, 1986. – С. 330.
14. Білорус О., Скаленко О, Ярова Н. Можливості та шляхи інтеграції України у світовий ринок інтелектуальних продуктів // Економічний Часопис-XXI. – 2002. - №1
15. Доклад Генерального директора о проекте стратегического плана для программы «Информация для всех» (ПИДВ), пересмотренном Межправительственным советом ПИДВ. - Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2006. – 28 с.
16. Доклад о развитии человека за 2007 год. - Нью-Йорк: ООН, 2008.
17. Доклады об осуществлении программы «Информация для всех» (ПИДВ) (2006-2007 гг.). - Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2006. – 8 с.
18. Законодавство України про інформацію. - К., Юрінкомінтер, 2008.- 272с.
19. Знания на службе развития: Отчет о мировом развитии 2007/2008. Включая выборочные показатели мирового развития. - М.: Изд. "Весь мир", Всемирный банк, 2009.
20. Информационная теория социальных систем./-К., Украинская Академия информатики., 1993.- 233 с.
21. Кастельс Мануель. Информационная епоха: экономика, общество и культура / Пер. С англ., под науч. ред. О.И. Шкаратана. – М., 2000. – С. 4.
22. Кобзар Ю. Електронні змі: криза якісного зростання // Віче.– № 8 (125). – 2002. – С. 27-33.
23. Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи, К: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет” – 2001
24. Макаренко С. А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО, К: Науково-видавничий центр “Наша культура і наука” – 2002
25. Оценка программы «Информация для всех». - Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2006. – 10 с.
26. Программа ЮНЕСКО "Информация для всех" Разработана в 2000 г., представлена на 67-й Генеральной Конференция ИФЛА (17-24 августа 2001, Бостон, США)
27. Проект Концепции Информационной Политики для Развития и Продвижения Информационного Общества / подготовлен Полом Улиром – Париж: ЮНЕСКО, 2003. – 35 с.
28. Рекомендації Міжнародного семінару "Наукова комунікація у відкритому доступі" 17 – 19 лютого 2005 року К.: Національний університет "Києво-Могилянська Академія". – К., 2005
29. Роль и главная сфера деятельности Межправительственного совета программы «Информация для всех». - Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2004. – 6 с.
30. Руководящие принципы создания национальных координационных рамок или механизмов программы «Информация для всех». – Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2003. – 14 с.
31. Степко О. Проблеми розвитку інформаційних технологій в діяльності ООН // Вісник КНТЕУ. – 2002 - № 3
[1] Білорус О., Скаленко О, Ярова Н. Можливості та шляхи інтеграції України у світовий ринок інтелектуальних продуктів // Економічний Часопис-XXI. – 2002. - №1. – С. 9
[2] Информационная теория социальных систем. - К., Украинская Академия информатики., 1993. – С. 23
[3] Кастельс Мануель. Информационная епоха: экономика, общество и культура / Пер. С англ., под науч. ред. О.И. Шкаратана. – М., 2000. – С. 4.
[4] Макаренко С. А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО, К: Науково-видавничий центр “Наша культура і наука” – 2002. – С. 48
[5] Роль и главная сфера деятельности Межправительственного совета программы «Информация для всех». - Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2004. – С. 3
[6] Программа ЮНЕСКО "Информация для всех" Разработана в 2000 г., представлена на 67-й Генеральной Конференция ИФЛА (17-24 августа 2001, Бостон, США)
[7] Доклад Генерального директора о проекте стратегического плана для программы «Информация для всех» (ПИДВ), пересмотренном Межправительственным советом ПИДВ. - Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2006. – С. 8
[8] Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе / Под ред. П.С.Гуревича. – М.: Прогресс, 1986. – С. 330.
[9] Законодавство України про інформацію. - К., Юрінкомінтер, 2008.- С. 81-84.
[10] Знания на службе развития: Отчет о мировом развитии 2007/2008. Включая выборочные показатели мирового развития. - М.: Изд. "Весь мир", Всемирный банк, 2009. – С. 54
[11] Макаренко С. А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО. - К: Науково-видавничий центр “Наша культура і наука” – 2002. – С. 45
[12] Макаренко С. А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО. - К: Науково-видавничий центр “Наша культура і наука” – 2002. – С. 51
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
