Типова схема включення стабілізаторів напруги наведена на рис. 3.3.

Рис. 3.3 – Схема ввімкнення стабілізаторів напруги

Вхід стабілізатора - «IN»; вихід - «OUT»; спільний - «GND» (Ground).

До входу (Input), а також до виходу (Output) стабілізатора (безпосередньо біля відповідного виводу або поблизу його), щоб уникнути самозбудження, слід ввімкнути конденсатори ємністю 100мкФ і 30пФ.

Якщо ємність конденсатора на виході стабілізатора надто велика, а струм навантаження малий, то між входом і виходом слід ввімкнути діод. Це гарантує, що напруга на виході буде дуже швидко зменшуватися до величини вхідної напруги.

Для надійної роботи стабілізатора напруга на вході вибирається не менш ніж на 3 В більшою, ніж вихідна напруга.

Таблиця 3.3 Характеристики стабілізатора напруги

У розроблюваній схемі використовується штирьовий і смд монтаж елементів на плату. Відповідно до розробки вибираємо елементи з урахуванням вимог монтажу.

Використовуємо резистори R 1-R19 типу R 0805–0,125 Вт, конденсатори з малим струмом витоку C1, С3 - ECR і керамічні конденсатори C0603 - С2, С 4…С12 (служать для зменшення завад у схемі) [6].

До виходів XTAL1 і XTAL2 МК АТTINY2313 підімкнений кварц частотою 1,8432 МГц; дана частота забезпечує безперебійну роботу послідовного порту МК (UART). До роз’єму PLS-6 підмикається послідовний програматор для програмування мікроконтролера. До роз’єму PLS-8 підмикається мобільний телефон. Лінії RXD і TXD телефону підмикаються до відповідних виводів TXD і RXD послідовного порту МК, а виводи CTS, RTS, DTR мобільного телефону до таких же виводів МК.

До виводів PB 0-PB7 МК АТTINY2313 підмикаються датчики. Для запобігання впливу ВЧ завад на шлейфи датчиків установлюються конденсатори C11, C12. Датчики спрацьовують на розрив, при від'єднанні від загального, тим самим можна запобігти можливості перерізати шлейфи датчиків. Діоди VD8, VD9 захищають МК від потрапляння підвищеної напруги зі шлейфів датчиків.

У схемі використовується перемикач SWD 1–4; у таблиці 3.4 наведені його характеристики [7]:

Таблиця 3.4 – Характеристики перемикача SWD 1–4

Враховуючи розміри плати, вибираємо малогабаритну кнопку PS580N/L. Для індикації наявності живлення й режимів роботи охоронного пристрою в схемі використовуються світлодіоди підвищеної яскравості (діаметр 3 мм) GNL-3014 (таблиця 3.5):

Таблиця 3.5. Абсолютні максимальні параметри (при t=25 °C) [8]

Інші елементи обрані виходячи з доцільності їхнього застосування в даній розробці.

3.3 Вибір роз'їму

Клемник - один зі способів з'єднання проводів. Їх використовують, коли необхідно з'єднати скільки завгодно багато провідників. Клемник виконаний у вигляді мідної планки з отворами і гвинтовими затискувачами. Такий метод з'єднання зручний при прокладці жорстких провідників, але для кріплення м'яких провідників, їх наконечники необхідно опресовувати. Всі кріплення виконуються пайкою в спеціальній коробці. Залежно від типу проводки може використовуватися від двох до трьох штук [9].

Вибираємо клемник на 12 виходів - STB 1–12, до якого підмикаються зовнішні прилади: звуковий оповісник, кнопка керування, зовнішній маяк, шлейфи.

Виходячи з габаритів розроблювального пристрою і способу його кріплення (шляхом підвісу), вибираємо роз'єми:

– PLS-6 вилка штирова, крок 2.54 мм, 1x6, пряма;

– RLS-8 вилка штирова, крок 2.54 мм, 1x8, пряма;

– PLS-2 вилка штирова, крок 2.54 мм, 1x2, пряма.

4. Кваліфікаційна частина

4.1 Конструювання друкованої плати

4.1.1 Вибір типу друкованої плати

Для вибору типу друкованої плати (ДП), яка буде надалі використовуватися для проектування й побудови приладу, спочатку розглянемо типи використовуваних ДП [10].

За конструктивним виконанням розрізняють:

– однобічні ДП (ОДП);

– двобічні ДП (ДДП);

– багатошарові ДП (БДП);

– провідникові або комбіновані ДП (ПДП);

– гнучкі ДП (ГДП).

ОДП прості в конструюванні й економічні у виготовленні. Основними перевагами ОДП є:

– можливість забезпечувати підвищені вимоги до точності виконання провідникового рисунку;

– встановлення навісних елементів на поверхні плати з боку, протилежного паянню, без додаткової ізоляції;

– можливість використання перемичок із провідникового матеріалу. Монтажні й трасувальні можливості ДП без металізованих отворів, а також надійність і механічне кріплення низькі, тому для підвищення міцності кріплення елементів такі плати виготовляються з металізацією отворів. Звичайно ОДП застосовуються для монтажу в побутовий ЕОА, у силовій електроніці, у НЧ пристроях [10].

ДДП характеризуються:

– вищою щільністю монтажу порівняно з ОДП;

– хорошою міцністю;

– підвищеною міцністю з'єднання виводів навісних елементів з провідниковим рисунком плати;

ДДП хоча і мають складнішу технологію виготовлення і дорожчі ніж ОДП, та все ж ці показники набагато нижчі, ніж в інших типах ДП [10].

БДП складаються із шарів, що чергуються, ізоляційного матеріалу й провідних рисунків, з'єднаних клейовими прокладками в багатошарову структуру шляхом пресування. Переваги БДП:

– підвищена щільність монтажу;

– високі комутаційні властивості;

– стійкість до механічних і хімічних впливів.

Водночас вони складніші технологічно і конструктивно, а отже і більш високовартісні. Порівняно з ОДП і ДДП у них менша кількість зовнішніх виводів і менші розміри [10].

ПДП (комбіновані) являють собою діелектричну основу, на якій виконують друкований монтаж або його окремі елементи (контактні площинки, шини живлення, шини землі й інші). Необхідні електричні з'єднання здійснюють ізольованими провідниками (діаметром 0,1–0,2 мм). Тришарова провідникова плата еквівалентна за щільністю монтажу 8-шаровій БДП. Такий монтаж дозволяє отримати мінімальну довжину зв'язків, тобто мінімальні паразитні параметри. ПДП дозволяють вносити зміни в схему при незначній зміні монтажу [10].

ГДП мають такі переваги:

– товщина 0,1–0,28 мм, що дозволяє зменшити масу ДП.

– висока ударостійкість.

ГДП складніші технологічно, мають вищу вартість, але вони незамінні при забезпеченні електричного зв‘язку між рухомими об'єктами.

Впровадження ДП в техніку електричного монтажу було першим кроком на шляху прогресивних інтегральних процесів і стало поштовхом для створення автоматизованого економічно ефективного масового виробництва. З економічних міркувань краще було б вибрати ОДП, але з огляду на складність виконання розводки схеми без перетинань і додаткових провідників, доцільно взяти ДДП, що дозволить простіше виконати трасування провідників плати [10].

Максимальний розмір ДП, як багатошарової так і одношарової, не повинен перевищувати 470 мм. Це обмеження визначається вимогами механічної міцності й щільності монтажу. Співвідношення сторін ДП, для спрощення компонування блоків і уніфікації розмірів, рекомендується вибирати 1:1; 2:1 (але не більше 4:1). З метою максимального використання фізичного об‘єму конструкції доцільно розробити ДП прямокутної форми, не перевищуючи встановлених розмірів для наступних типів:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11