Необхiдно додати, що строк не вважається пропущеним якщо скаргу або iнший документ здано до закiнчен-ня строку на пошту, а для ociб, що тримаються пiд вартою, якщо скаргу або iнший документ здано aдміністрацiї мiсця досудового ув'язнення.
У кримiнально-процесуальних нормах, якi встановлюютъ строк для виконання певної дiї, часто вказується певний момент, який необхiдно враховувати при обчисленні cтpoкiв. Наприклад, якщо проводити допит обвинуваченого негайно немає можливостi, то вiн повинен бути допитаний не пізнiше доби пiсля пред'явлення йому обвииувачення (ч. 1 ст. 143 КПК). При застосуваннi запобiжного заходу до пiдозрюваного обвинувачення йому має бути пред'явлене не пiзніше десяти дiб з моменту застосування запобiжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'яв-лено запобiжний захiд скасовується (ч. 4 ст. 148 КПК).
Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пiзнiше двox днів з моменту винесення слiдчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого i в будь-якому разi не пiзнiше дня явки обвинуваченого або його приводу(ст. 133 КПК).
Визначення в подiбних випадках моменту для обчис-лення строку обмежує та не усуває дiю загального поряд-ку, обчислення строкiв. Навпаки, цей момент є необхiдним похiдним положенням для правильного обчислення даного конкретного строку, оскiльки він дає можливiсть чітко й точно визначити час чи добу, з якої необхiдно обчислювати строк.
Наприклад, при обчисленнi строку допиту пiдозрюваного не враховується той час, пiд час якого проведено за-тримання, при обчисленнi строку пред'явлення обвинувачення враховуються ті доби, пiд час яких винесено поста-нову щодо притягнення як обвинуваченого тощо. В першому випадку обчислення строку починається з поточного часу, в другому - з наступної доби.
3. Продовження строків досудового слідства;
Як уже зазначалося, досудове слiдство по кримiналь-них справах повинно бути закiнчене не пiзнiше як у дво-мiсячний строк.
Зазначений строк слiдства є умовно максимальним. Це означає, що провадження по будь-якiй кримінальнiй справi повинно бути закінчено у встановлений строк за наявностi для цього реальної можливостi. Однак за необхідностi слідчий зобов'язаний скласти мотивовану постанову щодо продовження строку досудового слідства і передати її прокурору, який за законом має право вирiшити це питання. Отже, встановленi законом строки провадження досудового слiдства мають умовний характер. Встановлюючи їх, законодавець зобов'язує слiдчого на максимально швидке закiнчення справи, не виключаючи, однак, можливостi проведення слiдства в окремих випадках i в довшi строки. Проці окремі випадки йдеться у частинах 2-4 ст. 120 КПК.
До трьох мiсяцiв може бути продовжений строк досудового слiдства районним, мiським прокурором, вiйськовим прокурором apмiї, флотилiї, з'єднання, гарнiзону та пlрирiвняних до них прокурорiв у разi неможливостi закiнlчення розслiдування протягом двох мiсяцiв. Час озна-йомлення обвинуваченого та його захисника з матерiалами кримiнальної справи при обчисленнi строку досудовогo слiдства не враховується.
В особливо складних випадках строк досудового слiдства може бути продовжений прокурором Автономної Респуб-лiки Крим, прокурором областi прокурором м. Києва, військовим прокурором округу, флоту i прирiвняних до них прокурорiв або їx заступниками на підставі мотивованої постанови слiдчого - до шести мiсяцiв.
Далi продовжувати строк досудового слiдства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор або його заступники.
При поверненнi судом справи для провадження додаткового слiдства, а також при вiдновленнi закритої справи строк додаткового слiдства встановлює прокурор, який здiйснює нагляд за слiдством, в межах одного мiсяця з моменту прийняття справи до свого провадження. Продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.
Однак правила продовження строків досудового слiдства нe поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебiг строку слiдства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин.
На практицi виникає багато спiрних питань щодо законності та конституцiйностi порядку продовження строк-у досудовогo слiдства. Тому суб'єкт права на конститyцiй-не подання - Верховний Суд України - звернувся до Конститyцiйного Суду Укрaїни з клопотанням щодо кон-ституцiйностi положень ст. 120 КПК, оскiльки фактич-но граничнi строки досудового слiдства ст. 120 КПК Ук-рaїни не визначено, а тому виникає питання, протягом, якого часу може проводитися досудове слiдство.
У листi Голови Верховної Ради України до Конститyцiйного Суду України зазначається, що „з огляду на те, що продовження строку досудового слiдства понад шість мiсяцiв може здiйснюватися лише у виняткових випад-ках та у разi вчинення особливо небезпечних злочинiв тiльки Генеральним прокурором України або його заступ-ником, а також те, що ст. 55 Конститyцiї Укрaїни вста-новлює можливiсть оскарження до суду такого рішення найвищих посадових осiб opгaнів прокуратури, можна зробити висновок, що положения ч. 3 ст. 120 КПК Украї-ни вiдповiдають Конститyцiї Укрaїни”.
Глава Адмiнiстрацiї Президента Укрaїни за доручен-ням Президента Укрaїни повiдомив Конституцiйний Суд України про те, що застосування ч. 3 ст. 120 КПК України „не суперечить статтям 8, 55, 64 Конституцiї України, оскiльки забезпечується обов'язком органу дiзнання, слiдчого, прокурора i суду додержувати конституцiйнi вимоги, якi гарантують громадянам доступ до правосуддя i судовий захист, ураховуючи також положення мiжна-родно-правових aктів, що закрiплюють право кожного на розгляд його справи в розумнi строки i без невиправданої затримки (п. 1 ст.6 Конвенцiї про захист прав людини та основних свобод, пiдпyнкт „с” п. 3 ст. 14 Мiжнародногo пакту про громадянськi i полiтичнi права).
Miністерство юстицiї Укрaїни, Генеральна прокурату-ра України, Служба безпеки Україии, Мiнiстерство внутрiшнiх справ України, податкова мiлiцiя Державної податкової адмiнiстрацiї України, Центр порiвняльного права при міністествi юстицiї Укрaїни вважають, що положення ч. 3 ст. 120 КПК України є конститyцiйними. Однак Спiлка aдвoкaтiв України дiйшла протилежного висновку. Немає єдиної точки зору щодо конституцiйностi цiєї норми Закони i серед науковцiв.
Предметом розгляду Конституцiйним Судом України у цiй справi є перевiрка на вiдповiднiсть Конституції України (конституцiйностi) положень ч.3 ст. 120 КПК України щодо невизначеностi граничного строку досудового слідствa, вирiшуючи якi Конституцiйний Суд Укрaїни виходить з такого, що вiдповiдно до п. 14 ч. 1 СТ. 92 Конституції України судочинство, органiзацiя i дiяльнiсть прокуратури, оpгaнів дiзнання i слiдства, a відтaк i строки досудового слiдства визначаються виключно законами.
У КПК України цi строки встановлено ст. 120, яка як зазначалося, передбачає, що досудове слiдство повинно бути закiнчено протягом двох мiсяцiв i продовжено до трьох i шести мiсяцiв. Далi продовжувати строк досудового слiдства можливо лише у виняткових випадках.
Отже, законом встановлено загальне правило - досу-дове слiдство повинно бути закiнчено протягом двох мiсяцiв, а продовження цього строку є винятком з цього правила. Додержання cтpoків слiдства є однiєю з умоввиконання завдань швидкогo i повного розкриття злочинів.
Строки досудовоro слiдства вiдповiдно до мiжнародних договоpiв України повиннi бути розумними. Статтею 14 Мiжнародного пакту про громадянськi і політичнi права 1966 року передбачено, що кожен має право при розглядi будь-якого пред'явлевого йому Кримiнальногo обвинува-чення бути судимим без невиправданої затримки (пiдпункт „с” пункту 3).
Згiдно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року кожен при вирішенні питання щодo його цивiльних прав та обов'язкiв або при встановленнi обгрунтованостi будь-якого кримiнальногo обвинувачення, висунутого проти ньогo, має право на справедливий i вiдкритий розгляд упродовж розумного строку неза-лежним i безстороннiм судом, встановленим законом.
Поняття „розумний строк досудовогo слiдства є оцiночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретно-му випадку з огляду на сукупнiсть ycix обставин вчинення i розслiдування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слiдства залежить вiд багатьох чинників, включаючи обсяг i складнiсть справи, кiлькiсть слiдчих дiй, число потерпiлих та свiдкiв, необхiднiсть проведення експертиз та отримання висновкiв тощо.
Однак за будь-яких обставин строк досудового слiдства не повинен перевищувати меж необхiдностi. Досудове слiдство повинно бути закiнчено у кожнiй справi без порушення права на справедливий судовий розгляд i права на ефективний засiб захисту, що передбачено статтями 6, 13 Конвенцiї про захист прав людини та основних свобод.
Отже, пiдстав для визнання таким, що не вiдповiдає Конституцiї України (неконститyцiйним), положення ч. 3 ст. 120 КПК України про можливість продовження стро-ку досудового слiдства лише у виняткових випадках не-має, тому Конституцiйний Суд України вирiшив визнати такими, що вiдповiдають Конституцiї України (є консти-туцiйними), положення ч. 3 ст. 120 КПК України про можливiсть продовження строку досудового слiдства лише у виняткових випадках.
Для продовження строку слiдства слiдчий виносить мотивовану постанову. Якщо виникає необхiднiсть одночасного продовження строку слiдства й тримання обвинуваченого пiд вартою, складається єдина постанова „Про порушення клопотання про продовження строку досудового слiдства й утримання обвинуваченого пiд вартою. Така постанова повинна вiдповiдати вимогам ст. 130 КПК, а також положенням вiдомчих aктів щодо цього питання.
Продовження строку розслiдування необхiдно вирiшyвати у вiдповiдних iнстанцiях завчасно, оскiльки для вирiшення цього питання потрiбен час не тiльки начальнику слiдчого пiдроздiлу, а й прокуроровi.
Щодо трактування закону про продовження строків розслiдування серед правознавцiв та практичних прaцiвникiв виникають певнi розбiжностi. Деякi автори вважа-ють, що при вирiшеннi питання щодо продовження стро-ку слiд виходити iз загальної тривалостi використаного на розслiдування по справi часу, за винятком того перiоду, коли справа перебуває у прокурора i в судi чи в apxiвi у зв'язку з її закриттям.
Враховуючи це, необхiдно визначати, до якого проку-рора слiд звертатися iз клопотанням щодо продовження строку розслiдування. О. Я. Дубинський зазначав, що якщо в законi вказується те, що певнi процесуальнi дії повиннi бути виконанi „на загальних пiдставах”, то при цьому мається на увазi неускладнена, початкова для правовідносин, що розглядаються, ситуацiя. Якби законодавець вважав за необхiдне встановити iнший порядок про-довження строку досудового слiдства, при якому враховувався б i той строк, що був затрачений на розслiдування по справi, до її направлення до прокурора чи закриття, він би обумовив це прямо в законi. В цьому переконує i порівняння з нормою, в якiй встановлено процедуру продовження строку тримання пiд вартою (частини 1-2 ст. 156 КПК), де вказано, що тримання пiд вартою при розслiдуваннi злочинiв у кримiнальних справах не може тривати бiльше двох мiсяцiв. Проте цей строк може бути пIродовжений.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
